10 способів управління масами

10 способів управління масами
ЗМІ, методи впливу на особистість

Державу створюють її громадяни з метою узгодження своїх же інтересів, але у політичної влади формуються свої власні інтереси, тому з метою тривіального самозбереження першочерговим завданням для неї стає управління тими, хто обрав її і утримує. Якщо люди починають проявляти невдоволення поточною політикою, яка виникає з вузькокорпоративних інтересів владної верхівки і їх довірених осіб, і щоб уникнути насильства над народом, протистояти цьому можна тільки пропагандою, інструментом якої виступають ЗМІ.

Ноам Хомський – професор мовознавства з Массачусетського технологічного інституту, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик склав список «10 способів маніпулювання», які застосовують за допомогою засобів масової інформації.

Спосіб №1. Відволікання уваги. Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями. Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в області сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології і кібернетики. Натомість цього інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоу-бізнесу, містики і іншими інформаційними складовими, заснованими на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії і від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.

Цитата Н. Хомського з книги «Тиха зброя для спокійних воєн»: «… постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи її на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті і у них не залишалося часу на роздуми; з поля – у загін, як і всі інші тварини».

Спосіб №2. Створювати проблеми, а потім пропонувати способи їх вирішення. Даний метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно само зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячому колу. Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що ущемляє громадянські свободи. Або викликати якусь економічну, терористичну або техногенну кризу, щоб змусити людей в своїй свідомості вжити заходів щодо ліквідації її наслідків, нехай і з порушенням їх соціальних прав, як «необхідне зло». Але потрібно розуміти, що кризи самі не народжуються.

Спосіб №3. Спосіб поступового застосування. Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного заходу, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були глобально нав’язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-х і 90-х роках минулого століття.
Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це відбулося одночасно, то напевно привело б до революції.

Спосіб №4. Відстрочка виконання. Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «болючого і необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж в сьогоденні.

По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому, що народ в масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.

Спосіб №5. Звертатися до народу як до малою дитини. У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі доводи, персонажі, слова і інтонація, начебто мова йде про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумів.
Чим більше намагаються ввести в оману слухача, тим сильніше використовують інфантильні мовні звороти. Чому?

Якщо хтось звертається до дорослої людини, як нібито до 12-річної або менше років дитини, то, скоріше за все, в силу сугестивності в зворотній реакції цієї людини буде також відсутня критична оцінка, як це характерно для дітей 12-річного або менше років віку. Заздалегідь наївні міркування і прописні істини закладені в політичних промовах розраховані на сприйняття широкої аудиторії, до якої вже застосовуються вище і надалі нижчеописані методи маніпулювання її свідомістю.

Спосіб №6. Робити упор на емоції в набагато більшому ступені, ніж на роздуми. Вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людини до раціонального аналізу, а в підсумку і взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примуси або стійкі моделі поведінки. Заклинання про жорстокий тероризм, несправедливу владу, як страждають голодні і принижені залишають «за кадром» справжні причини того, що відбувається. Емоції – ворог логіки.

Спосіб №7. Тримати людей у невігластві, культивуючи посередність. Домагатися того, щоб люди стали нездатні зрозуміти прийоми і методи, які використовують, щоб ними управляти і підпорядковувати своїй волі. Якість освіти, яка надається нижчим суспільним класам, повинна бути якомога більш убогою і посередньою, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи. До цього відноситься і пропаганда так званого «сучасного мистецтва», що представляє собою хизування посередностей, які претендують на популярність, але не здатні зобразити реальність через ті твори мистецтва, які не потребують докладного пояснення і агітації за свою «геніальність». Ті, хто не визнає нововитворів, оголошуються відсталими і тупими і їх думка широкому розголосу не підлягає.

Спосіб №8. Спонукати громадян захоплюватися посередністю. Впроваджувати в населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, через те що все посереднє в сучасному світі з’являється у величезних кількостях в будь-яких соціальних сферах – від релігії і науки до мистецтва і політики. Скандали, жовті сторінки, чаклунство і магія, сумнівний гумор і популістичні акції – все це застосовується для досягнення однієї мети – не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безкрайніх просторів реального світу.

Спосіб №9. Підсилювати відчуття власної вини. Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через брак її розумових можливостей, здібностей або докладених зусиль. В результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи у всьому саму себе, що викликає пригнічений стан і приводить, в числі іншого, до бездіяльності. А без дії ні про які революції і мови бути не може. І політики, і вчені (особливо психотерапевти) і релігійні діячі застосовують досить ефективні доктрини для досягнення ефекту самобичування у пацієнтів і пастви, щоб управляти їхніми життєстверджуючими інтересами, спрямовуючи дії в потрібне русло.

Спосіб №10. Знати про людей більше, ніж вони самі про себе знають. Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.
Завдяки біології, нейробіології і прикладної психології, «система» отримала в своє розпорядження передові знання про людину, як в області фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж людина сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*