Амбіції

Амбіції

Амбіція (ambitio) – загострене самолюбство, що проявляється в прагненні довести свою перевагу через досягнення певних цілей. Амбіції часто носять негативний характер, оскільки амбітна людина схильна недооцінювати інших людей, в той час як власні заслуги значно звеличуються. Така модель поведінки накладає свій відбиток на формування взаємовідносин з іншими людьми.

Тобто амбіції – це ступінь людського честолюбства, спрямованого на досягнення цілей, бажання отримувати зовнішні знаки пошани і поваги. Іншими словами, ступінь розмаху суб’єкта на досягнення життєвих благ, професійної та міжособистісної реалізації.

Якщо суб’єкту зовсім небагато в житті потрібно, то можна сказати, що у нього маленькі амбіції. Якщо на підставі зарозумілості і пихи особа будує грандіозні плани на самовизначення і самореалізацію, то можна говорити, що у неї нездорові домагання або високі амбіції. Отже можна сказати, що амбіцією є величина цілей і бажаний статус людини.

Великі амбіції в різних культурно-мовних середовищах мають різне значення. Відповідно до наших традицій, в яких з давніх-давен віддавали перевагу скромності, слово амбіція характеризується як загострене почуття самолюбства, гординя, зарозумілість, надмірні домагання чогось. Але є культури, де амбітність людини розглядають як мотивацію на успіх, прагнення до звершень і досягнень.

Амбіціям притаманне примушувати індивідів до руху, прогресу і розуміння нових перспектив. А найголовніше, вони змушують людей прагнути до мети. Однак амбіції не завжди носять позитивний характер. Вони виступають «чеснотою» лише за умови, якщо вони обґрунтовані певними особистісними рисами, знаннями, освітою. Лише виявляючись в зв’язці зі здібностями і потенціалом конкретного індивіда, а також відповідаючи його досвіду і рівню підготовки, задоволення амбіцій реальне. Виключно в цьому випадку амбіції приносять успіх, користь у навчальній діяльності або кар’єрі.

Коли ж амбіції «зародилися на піску», то вони аналогічні міражу, що з’являється в пустелі. У цьому випадку вони лише спровокують негативні емоції, і не тільки у власника, а й у оточення. Оскільки всякий соціум багатий саме подібними мрійниками, тих, кому дійсно властиві реально обґрунтовані амбіції, часто вважають вискочками.

Отже, що ж таке амбіції людини? В більшості випадків це те, що штовхає індивідуумів на досягнення успішності, спрямовує на безперервне самовдосконалення, надає впевненості і сил в подоланні перешкод.

Амбіції бувають:
– здоровими і деструктивними;
– адекватними і неадекватними, тобто завищеними;
– політичними і імперськими;
– чемпіонськими і кар’єристськими.

Адекватними іменуються ті амбіції, які відповідають потенціалу людини, тобто вони є реальними і практично завжди несуть позитивний результат. Іншими словами індивід отримує задоволення, бо виконав поставлену мету. Численні дослідження свідчать, що установка індивідуума на те, що він найкращий і йому всі винні, яка не підкріплена реальними стараннями, приведе лише до зарозумілості і чванства. Тому слід ставити перед собою лише здійсненні завдання, в іншому випадку, можна отримати абсолютно не той результат, на який очікували. Надмірно високі амбіції викликають в суспільному середовищі негативний відгук і крім цього негативне сприйняття безпосередньо самого поняття амбітності.

Найчастіше в повсякденній життєдіяльності амбіції виявляються в таких сферах, як професійна діяльність, сімейні взаємини, особистісна самореалізація і саморозвиток.

Професійні амбіції будуть не зайвими, навіть якщо людину не цікавить кар’єрний зліт, через те що сучасний життєвий ритм не вітає інертність. Крім того, соціальний стан і матеріальний добробут хвилює абсолютно кожного, тому амбітність життєво необхідна. У сімейному житті зарозумілість не є найкращим радником, тому рекомендується навчитися балансу, щоб великі амбіції не стали перешкодою для сімейного щастя. У вихованні дітей батьки також часто припускаються помилок, намагаючись реалізувати у дітях власні амбіції, коли правильніше б було розвинути прагнення до соціальної та професійної успішності і саморозвитку.

Перші амбіції зароджуються в ранньому віковому періоді. І чи будуть вони адекватними або завищеними, залежить від грамотного виховання в сім’ї. Деякі батьки намагаються вселити дітям власні нереалізовані амбіції. Вони часто хвалять своє чадо не за його гарну поведінку або вчинки, а просто так, ще до того, як малюк зробив щось похвальне. Також батьки, якщо у дитини щось не виходить або малюк «нашкодив», вважають винними кого завгодно, але не своє дорогоцінне чадо. Звичайно, дітей треба балувати і любити, але всьому є міра. Сліпа батьківська любов призведе лише до завищеної самооцінки і надмірно високого рівня амбіцій, які не відповідають реальним можливостям і прагненням. При подібному вихованні діти стануть вважати себе геніями, внаслідок чого домагатися бажаного, прикладаючи власні зусилля, вони не будуть. Підсумок – нереалізовані амбіції і зіпсоване життя, оскільки вважається, що у дорослої особи знизити рівень амбіцій практично неможливо. Психологи переконані, що характер малюка із завищеними амбіціями з віком лише посилюється і постійні невдачі зроблять індивіда буркотуном, дратівливим і вкрай образливим. Такого суб’єкта всі будуть цуратися, оскільки знайти спільну мову з ним дуже важко. Внаслідок впровадження в життя описаної вище виховної стратегії діти будуть намагатися задовольнити навіяні їм амбіції не за рахунок власних зусиль, а паразитуючи, тобто за рахунок оточуючих. Тому у таких особистостей часто немає справжніх друзів.

Боротися з завищеним самооцінюванням і великими претензіями можна, але виключно за наявності бажання з боку самої надмірно претензійної особистості. Для цього, щоб виділити гідні і негативні риси, їй необхідно буде зробити оцінку особистісних якостей і провести аналіз власної діяльності. Крім того рекомендується поспостерігати за поведінкою успішних людей, виділивши у них ті якості, за допомогою яких вони досягли успіху. Також слід акцентувати увагу і на їх реагуванні на критику. Успішні люди сприймають критичні висловлювання на власну адресу адекватно, вони їм допомагають самовдосконалюватися.

Іноді реалізувати амбіції не так вже й складно, головне, щоб вони були адекватними. Для задоволення амбіцій, потрібно виховати в собі впевненість у власному потенціалі і силах. Потім необхідно виробити грамотну мотивацію. Адже в більшості випадків людина прагне до фінансового благополуччя не заради повних кишень грошей, а заради свободи і можливостей, які надає солідний капітал. Наступним пунктом є чітке розуміння і усвідомлення бажань, а також стратегії їх реалізації. Для можливості об’єктивного оцінювання власної діяльності, пізнання персональних здібностей і потенційного зростання необхідно навчитися чути оточення. Також задоволення амбіцій залежить і від адекватної постановки цілей. Іншими словами, прагнути потрібно до реально здійсненних цілей, досягнення яких дозволяє рухатися вперед.

Щоб розібратися з тим, якими бувають амбіції, слід з’ясувати значення цього слова. В одних джерелах амбіція – домагання, претензії, в інших – загострене самолюбство, чванство, іноді – благородство, почуття честі. Насправді амбіції одночасно означають всі перераховані якості разом узяті. Головним визначальним фактором в розумінні значення даного слова є рівень амбіцій. Завищений рівень якраз і свідчить про зверхності, гордині, занижений – про безініціативність, і лише адекватний рівень є стимулом особистісного зростання, успішності і прогресу.

Благополучного індивіда видно одразу. Його успіх має свої причини амбіції, відповідні потенціалу, адекватний рівень самооцінки, грамотна мотивація і цілі.

Багато хто переконаний, що амбіційність є вродженою рисою людини. Вони помиляються, оскільки амбіції корінням своїми йдуть в дитинство. Саме в дитячому віці формуються здорові або неадекватні претензії. Адекватний рівень амбіційності у малюків виховує професійний спорт, оскільки несе за собою елемент змагання і змушує дітей прагнути до перемоги. Навіть якщо дитина братиме участь виключно в міських змаганнях або особистих заліках, то все одно буде результат. Спорт виховує і вчить, він формує здатність намічати цілі і досягати їх, і крім того вчить з гідністю програвати і відшукувати в програші не трагедію, а досвід і нову мотивацію.

Причини амбіцій дорослих осіб можуть критися в їхній родині. Наприклад, перед дитиною завжди був приклад успішного батька, який зміг самостійно реалізуватися у житті. Ряд досліджень свідчить, що діти з багатодітних сімей є більш амбітними, оскільки прагнення виділитися на тлі братів або сестер є чудовою мотивацією.

Амбіції у позитивному сенсі цього поняття означають цілеспрямованість, знання власних достоїнств і негативних рис. Але амбітна людина, досягаючи намічених цілей, не обов’язково несе в собі позитивний посил. Вона може бути і носієм негативного заряду, пов’язаного з ігноруванням почуттів оточуючих і зневагою до їх прагнень.

Отже, амбіції людини бувають завищеними, заниженими і адекватними. Останні змушують індивіда ставити перед собою лише здійсненні задачі (але не зовсім елементарні) і досягати їх. Адекватні домагання дозволяють знайти «золоту середину», тобто баланс між реальними цілями і засобами їх досягнення. Здорові або адекватні амбіції життєво необхідні для прогресу особистості, для її саморозвитку, самореалізації, її стійкого руху вперед, поступово долаючи одну перешкоду за іншою.

Індивідів із заниженими вимогами досить легко впізнати. Вони не прагнуть долати перешкоди, що виникають на життєвому шляху, їм простіше «плисти за течією». Якщо такі люди отримують підвищення по службі, то не завдяки своїм старанням, а внаслідок збігу обставин.

Суб’єкти з невеликими амбіціями зазвичай претендують на менше, ніж реально в змозі досягти. Причина відсутності амбіцій полягає в наявності страхів, причому не завжди виправданих.

Завищені претензії також не є позитивною якістю. Нерідко вони являють собою навіть більш підступного ворога, ніж невеликі амбіції. Високі домагання змушують людей намічати перед собою абсолютно нереальні цілі, які не в змозі досягти, що в подальшому призводить до переоцінки власного потенціалу і особистісних якостей. У надмірно амбітних суб’єктів дуже завищена самооцінка. Поряд з цим реальних підтверджень існуючої високої зарозумілості часто немає. Як не парадоксально, але надмірні домагання також базуються на фундаменті, витканому зі страху або банальної дурості. Іншими словами, такі люди бояться постати перед собою або ріднею слабшими, ніж є насправді, бояться брати відповідальність на себе за оцінювання реалістичності власних проектів, побоюються не осилити деталі ідей, внаслідок чого уникають їх. Загалом люди з великими амбіціями, проживаючи в світі, де панує страх і фантазії, далекі від реальності. Вони прагнуть вирішувати власні проблеми одним махом, часто створюючи ще більші.

У повсякденному житті визначити адекватну або нездорову вибагливість індивіда можна за допомогою такої частини мови, як дієслово. Іншими словами, для виявлення особистості з адекватними домаганнями або заниженими необхідно всього лише прислухатися до її мови, зокрема до дієслів, що вживаються нею щодо власних досягнень. Амбітні люди в позитивному сенсі говорять про власні успіхи, використовуючи дієслова доконаного виду. На те що індивід тільки «постояв» поблизу успіху, вказують дієслова недосконалого виду.

Також визначити амбітну особистість можна і по її манері поведінки. Вибагливий індивід завжди прагне бути першим і найкращим у всьому. Він цілеспрямований, правильно мотивований і спрямований на самовдосконалення.

При нестачі домагань рекомендується частіше взаємодіяти з амбітними особистостями. У першу чергу, вони – безцінна криниця корисного і нового, по-друге – їхні успіхи є прекрасним прикладом для наслідування і стимулом, що спонукає до дій.

Амбіції людини, що це означає сьогодні? Сучасний соціум трактує здорові претензії як бажання досягнути намічених цілей, стремління робити те, що запланував. Не варто плутати адекватні домагання з жадібністю. Матеріального благополуччя, стабільності та успіху в різних сферах не досягти без наявності здорових амбіцій. Соціальний статус, кар’єрний зліт, стійкі сімейні відносини, солідний банківський рахунок, комфортабельне житло – для отримання всього цього потрібні амбіції, значення яких досить складно переоцінити, особливо в сучасному світі, що кишить нереалізованими можливостями. Тому, якщо людині бракує адекватних домагань, рекомендується задуматися над їх виробленням.

На прояв домагань впливають такі чинники: рівень самооцінки, «сімейна спадщина», особистісний тип, саморозвиток (процес навчання).

Самооцінка безпосередньо пов’язана з претензіями – чим вона вища, тим більше будуть амбіції. Сім’я також впливає на амбітність. Успішні батьки здатні закласти в дітях очікування успіху, за допомогою магічної фрази «ти повинен». Дітям в таких обставинах просто не залишається іншого виходу, крім як виправдовувати батьківські очікування.

Всі особистості умовно поділяться на екстравертів та інтровертів. Перші – більш активні, вони спрямовані на комунікативну взаємодію і публіку, визнання інших людей їм потрібне як повітря. Інтровертам, навпаки, все одно, що про них думає оточення, оскільки їм комфортно наодинці з власними думками.

Амбіції особистості потребують постійної постановки цілей і постійних досягнень. Мотивацію до діяльності і віру в себе породжує успіх, викликаний досягненням наміченого. Виключно з наукової позиції не завжди можна визначити значення амбіції, яке може розглядатися в якості критеріїв психологічного здоров’я.

У міру зміни соціальної свідомості, змінювався і зміст слова амбіції. Початкове значення слова амбіція мало негативний сенс. Його застосовували, коли характеризували пихату людину, наділену загостреним самолюбством. Сучасний соціум трактує здорові домагання, як бажання домагатися намічених цілей, прагнення робити те, що запланував.

Амбіції обумовлюють високі вимоги до умов життя і його рівня. Сьогодні в реаліях прогресивного розвитку соціуму прояви людської амбіційності можна зустріти практично в кожній сфері життєдіяльності. Хоча частіше їх все ж пов’язують з професійною самореалізацією і кар’єрою. Так, наприклад, в основі прагнення людини виглядати ідеально щодня двадцять чотири години на добу нерідко лежать саме амбіції. У жіночої частини населення амбіції часто проявляється в прагненні не просто вибудувати сімейні відносини, але стати ідеальною дружиною, першокласною господинею і кращою матір’ю, яка завжди все встигає і, яку всі люблять.

Амбіційність виникає в процесі виховання. У малюка, який вперше усвідомив бурхливу реакцію рідні на його успіхи, виробляється потреба в успіху, що і є першими дитячими амбіціями. Надалі дитячі домагання ростуть пропорційно їхнім потребам. Дитина, ведена амбіціями, намагається виділитися будь-якими доступними їй способами. Хоча нерідко зустрічаються випадки, коли малюк через недоотримання в родині слів схвалення, вже ставши дорослим, прагне уваги оточення.

Амбітних людей видно одразу. Зазвичай, такі індивіди для особистісного зростання використовують будь-які можливості, оскільки розуміють, що досягнення намічених цілей без розвитку неможливе. Щоб домогтися бажаних висот, потрібно знати більше, ніж інші, і вміти робити «щось» краще за інших. Амбітні суб’єкти усвідомлюють необхідність підстроювання під мінливість соціального середовища, паралельно з цим вони не втрачають своєї індивідуальності.

Можна виділити три характеристики, які відрізняють індивіда зі здоровими бажаннями від суб’єкта із заниженими амбіціями. По-перше, амбітна людина завжди прагне до знань, оскільки нові знання сприяють розвитку особистості. По-друге, не дозволить зневажливого ставлення до власної персони, оскільки має яскраво виражені почуття особистої гідності. По-третє, амбітній особистості набагато простіше підніматися кар’єрними сходами і досягати успіху.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*