Анекдоти про весілля

Анекдоти про весілля
Весілля майбутнього

Зустрічаються два футбольних тренери:
– Ось, Миронич, вирішив весілля синові зіграти!
– За якою схемою?

***
Був я на весіллі у зовсім сторонніх людей в якості простого перевізника. Звичайне сільське весілля. Описувати нічого. Здивував лише один хлопець років 20-22 – дружок подружки з боку нареченої. Увечері, коли основна маса дійшла до кондиції, він відібрав гармошку у діда (підкреслюю, гармошку, а не баян) та почав з «Останнього відліку» (був такий гурт Europe), потім були «Роза в пустелі» Стінга, «Вулиці Філадельфії» Брюса Спрінгстіна, Філ Коллінз зі своєю бомбезно знаменитою піснею, Федька Ртутний з тією річчю, яку співав з Монсеррат на Олімпіаді… Це було класно! Ніколи не думав, що на простій гармошці можна витворювати такі серйозні речі.

Коротше, я почув майже всі унікально знамениті речі, виконані на гармошці, нехай і досить імпровізовано, але абсолютно впізнавано і від душі. Спробував потім познайомитися з цим хлопцем, але він виявився «в нуль», «в дугу» і т.д. Довго наречений намагався відібрати у нього гармошку і відібрав-таки… і весілля пішло на спад.

***
– Який же ти негідник! ти ж обіцяв одружитися!
– Я завжди тримаю своє слово. Запрошую завтра на моє весілля!

***
Чоловік – дружині:
– Кохана, ти заблокувала наш комп’ютер?
– Так.
– І який же пароль?
– Дата нашого весілля.
– Оце так халепа…

***
– А я взагалі не п’ю! Тільки на весіллі…
– А ким же ти працюєш?
– Тамадою.

***
У весільну подорож краще їздити до весілля.

Анекдоти про весілля
Втомилася

***
Як я даїшником попрацював. Був недавно на весіллі, де так вийшло, що з гостей практично ніхто мене не знає. У розпал веселощів тамада відводить мене в сторону і каже: конкурс треба провести, ось тобі накидка типу даїшна, кепка, паличка і номери автомобілів гостей, що сидять в залі. Викликаєш їх і далі жартуємо за сценарієм: алкотест та інша стандартна фіговіна.

Одягнувся я в гаїшника, заходжу в зал.
– Здрастуйте! – кажу. – Власники автомобілів, номера яких зараз зачитаю, в залі присутні?
Зачитую список. Чую репліку із залу:
– Суки, і сюди дісталися!

Розумію, що не всі мене впізнали і на ходу поглиблюються в розіграш:
– Власники автомобілів, кажу, пройдіть усі сюди. При в’їзді ви бачили знак «Зупинку заборонено», працює
евакуатор. Так ось, він приїхав, але охорона ресторану сказала, що тут весілля, і, щоб не псувати вам настрій, ну ви розумієте…

Один з гостей-автовласників йде до мене і на ходу дістає гаманець:
– Прекрасно все розумію і хочу віддячити вам за чуйне ставлення.

Я:
– Ви неправильно зрозуміли, мені не потрібні ваші гроші!

Автовласник, все ще йдучи до мене, з подивом:
– Як це не потрібні!?!?

Але тут він мене впізнає:
– Так ти ж несправжній!!!

***
На парубочому вечорі напередодні весілля наречений напився і потрапив у витверезник. І вранці в день весілля нареченій довелося викуповувати свого нареченого.

Анекдоти про весілля
Наречений-наречена

***
У кожного чоловіка обов’язково ні-ні, та й з’явиться думка: «А на фіга я одружився!», – і відбувається це в перший раз, звичайно, на другий день весілля.

***
А мені не сподобалося весілля принца Вільяма і Кейт Міддлтон: викупу нареченої не було, до вічного вогню не їздили, сковорідку на наступний день ніхто не лизав…

***
Другий день весілля.
– Сьома, може не поїдемо?
– Ні, Люся, весілля наше, треба їхати.

***
На весіллі свідок-спекулянт викупив наречену і одразу її перепродав.

***
Колгоспний хлопець подарував на весілля півня.
Друзі запитують:
– А хороших речей у тебе не було подарувати товаришу?
Хлопець відповів:
– Були, звичайно, і є, але речі – не птах, тому самі не повернуться.

***
Весілля – це рубікон, перейшовши який жінка перестає замислюватися про майбутнього. Чоловік же навпаки – тільки починає.

***
Скандал в день весілля – наречений погладив штани через фату нареченої.

***
На весілля батьки подарували дочці невинність.

***
Українське весілля. У диміну п’яний наречений спить за столом, до нього підходить один з гостей і каже:
– Микола, прокидайся, ти на весіллі.
Наречений гикає:
– На чиєму весіллі?
– Так на твоєму весіллі! Ти сьогодні одружився.
– Я одружився?! А хто вона?
– Так ми її толком і не бачили. Ти з нею познайомився і через три дні одружився.
– Як хоч звуть її?
– Не пам’ятаємо, чи Галя, чи Поліна…
Наречений (хапаючись за голову):
– Чиполіно?!

***
Чим пишніше весілля, тим швидше розлучення.

***
Напередодні весілля батьки нареченого і нареченої зібралися в церкві на репетицію весільної церемонії. Наречена підходить до вівтаря в супроводі свого батька, який цікавиться у нареченого:
– Це тут вона повинна вийняти свою руку з моєї кишені і покласти в твою?

***
– Ти чому такий радісний?
– Моя подруга на весіллі букет зловила! А то я ніяк не міг їй натякнути, що вже треба заміж за кого-небудь виходити.

Анекдоти про весілля
Доставка принців
Анекдоти про весілля
Приїду на білому

***
Весілля. Зранку йде підготовка нареченої (нехай це буде Іра). За всіма цими клопотами спостерігає древня бабця – бабуся нареченої (ровесниця Дункана Маклауда). Сидить стара собі тихесенько в куточку в м’якому кріслі, під свій зад пультик від телевізора заховала, щоб ніхто не зміг переключити її серіали. Намагається щось сказати, але з огляду на те, що у неї взагалі немає зубів, чогось шепелявить незрозуміле. Звичайно ж, її ніхто не слухає. Але бабка незабаром сама заспокоїлася і дивиться на внучку мовчки, оцінює.

Ось наречену вже нарядили: біла фата, пишна сукня і одна біла туфля. І поставили дівчину на стіл – коли увійде наречений, він повинен з купи всякого незрозумілого взуття вибрати другу туфлю, взути її на ногу своєї нареченої, зняти її зі столу і поїхати в ЗАГС.

Так-от, наречена вже готова – стоїть на столі. Втихомирена бабка спостерігає за всім цим дійством абсолютно безмовно. Секундна тиша – всі милуються. Тут дружка вирішила, що потрібно почути думку бабусі. Що вона з приводу всієї цієї краси думає:
– Бабусю, ну, що ви скажете? – каже дружка трохи голосніше.

Бабка стрепенулася, поправила окуляри, і суворо дивлячись на внучку прошепелявила:
– Ірко, ти посрала чи ні?

Що в школу, що в інститут, що заміж – для бабусь немає різниці. Якщо внучка збирається виходити з дому, то бабуся повинна перевірити все.

***
Один з двох свідків на моєму весіллі упився до нестями, скотина. А потім раптом захотів дізнатися, чи легітимна моя дружина?

***
Все почалося з весілля. Я надів кільце не на той палець, не на ту руку, не на ту дівчину…

***
На весіллі Алана і Каті ніхто не слухав тамаду, ніхто не танцював лезгинку, ніхто не ловив букет – в ресторані був безкоштовний Wi-Fi.

***
– Слухай, подруго, а чому ти розводишся вже в сьомий раз? Невже самі мерзотники трапляються?
– Ні. Просто дуже весілля люблю.

***
На весіллі вона присягалася, що тільки смерть може розлучити їх, але виявилося, що теща теж на дещо здатна.

***
На передньому сидінні сидить баяніст, який грає на баяні, співає сороміцькі коломийки і при цьому умудряється тримати кульок з холодцем в руці. Коли машина підскакує на дорозі, баяніст ще встигає зловити шматки холодцю, що вискочили, і повернути їх назад в кульок. При цьому він ще співає, замінюючи всі непристойні слова на своє улюблене: «Ех, трохи моря, кузя-музя!» Талант, одним словом…

***
Діамантове весілля – це коли відносини між чоловіком і жінкою дійсно зайшли вже занадто далеко.

***
– Любий, що ти скажеш, якщо ми зіграємо весілля на Різдво?
– Ах, залиш, будь ласка! Чи варто псувати свято?

***
Масовим весіллям закінчилася чергова бійка в далекому селищі.
***

Любі друзі, сьогодні на весіллі зібралися тільки найближчі і найрідніші люди. Тому буде важко спровокувати буде бійку, але я професіонал!

***
Згадалося братове весілля. Дівчата вирішили замутити дівочу вечірку, а через вулицю в садку хлопці відзначали відповідно проводи в шлюб. Сутеніло… Дівчата вирішили піти подивитися малину і покурити.

Далі зі слів обох сторін. Хлопці, побачивши в садку опудало, махом зрозуміли і поруч з ним поставили людину в фуфайці з тим же реквізитом. Дівчата вийшли і, щоб далеко не ходити, сіли у справах назрілим і курять.

Місяць. Темна ніч… І тут опудало каже людським голосом: «Палити шкідливо…»
Від звуків цих одна дама шпурнула на корачках як кабанчик в малину, а друга так зі спущеними штанами (пардон за подробиці) жваво метнулася по садовій доріжці до машин. Переляк обом відпоювали вже на весіллі.

***
– Ну що, подруга, весілля скоро?
– Боюся, що дуже нескоро. Мій наречений – людина дуже ґрунтовна. Сказав, що перш, ніж одружимося, він зобов’язаний ознайомити мене з усіма своїми родичами. Ось вчора в зоопарк водив – знайомити почав з найдальших.

***
Прокинувшись вранці після парубочника, виявив в кишені запрошення на чиєсь весілля. Насилу згадав, що весілля – моє. Але кого б тактовно розпитати, хто та щасливиця, на якій я одружуюся?

***
– Слухай, друже, так сталося, що я не зможу завтра прийти на твоє весілля. Але точно обіцяю, що на наступне прийду стовідсотково.

***
– А я був свідком на весіллі…
– А я говорив, що стільки на цих весіллях поперебував, що не кожному професійному тамаді під силу.

***
Ну ось і весілля. Саме та його частина, коли всі по черзі вітають молодих і виголошують тости. Спершу батьки, потім родичі, друзі, і так по низхідній.
І ось встає значить подруга нареченої, дівка така собі нічого, правда злегка вже «під шафе», і починає:
– Я Світланку (наречену) знаю дуже давно. Ми познайомилися, ще коли вона з Пашкою жила. Так, Паш? (кивок хлопцю праворуч від нареченого).
Всі гості з цікавістю дивляться на Пашку. Шум за столом стихає, тиша – муха не пролетить. Гості з завмиранням серця слухають далі.
– Потім, коли вона від Пашки до Вовки пішла, он він, Вовка, з краю сидить, не дасть збрехати, ми посварилися і десь півроку не розмовляли.
Всі з цікавістю подивилися на Вовку, тому подруга продовжила:
– Але коли вона з Серьогою зійшлася, а Серьогу-то я знаю як облупленого, ми ж з ним до цього три роки прожили… Так, Серьога?! – кивок чоловіку зліва від батьків нареченої, всі гості з цікавістю дивляться на Серьогу. – Ось, тут ми вже з Світланкою як рідні сестри стали, ну, нерозлийвода…

P. S. Коли цю подругу три жінки тягли через поріг з метою виставити за двері, вона впиралася і обурено кричала:
– А що я такого сказала? Що я сказала щось?!!

***
На єврейському весіллі батько нареченої просить тамаду доглядати за столом, на якому розкладені подарунки:
– Тут є такі гості, яким молодята не довіряють. Вони таки бояться, шо пропадуть подаровані їм гроші.
– Навіщо ж їх в такому випадку було запрошувати?
– Ой, ну шо ви говорите? Адже це близькі родичі!..

***
Весілля – ринок урочистостей, розлучення – ринок юристів.

***
Неділя була останнім днем ​​перед одруженням Джо, і він вирішив провести його разом з батьком в ресторані. Піднявши келих і запропонувавши випити за здоров’я батька, Джо запитав:
– Що ти мені побажаєш, батько, напередодні весілля – цього відповідального кроку в моєму житті?
– Дві речі, синку, – каже батько, – по-перше, одразу з самого початку переконай дружину, що один вечір на тиждень ти повинен проводити зі своїми друзями.
– Резонно, а по-друге?
– По-друге, не витрачай його на друзів!..

***
Через рік після весілля до шадхена (сват-професіонал) приходить колишній наречений, а нині чоловік:
– Слухайте, я такий щасливий, що саме ви вибрали мені дружину!
– Чому?
– Бачте, я б помер від однієї лише думки, що сам її вибрав.

***
Весільні подарунки. На студентських весіллях, що зазвичай проходять за участі не особливо багатих гостей, або всі скидаються, і дарується глобальний подарунок, або кожен дарує те, що на його думку, найбільше потрібно молодій сім’ї. Але іноді через неузгодження виникають цікаві ситуації.

Моя матуся розповідала, що на весілля її одногрупників турботливі друзі принесли 11 абсолютно однакових вентиляторів (куди потім молодята їх поділи?). Друга частина групи, не змовляючись, притягла 5 прасок, які виглядали, як однояйцеві близнюки.

А ви: «Бритва, бритва». Ось спробуйте з такою кількістю прасок та вентиляторів розібратися. І нікому з друзів не сплавиш – адже вони дарували.

***
У дитинстві дівчатка грають в ляльки і основною подією цієї гри у них завжди є весілля. Хлопчики більше грають у війнушку або в машинки, де головна подія – перемога. Потім, коли хлопчики і дівчатка підростають і починають зустрічатися, головні події, як і в іграх, залишаються незмінними: для дівчат – весілля, для юнаків – тільки перемога, перемога і ще раз перемога…

***
– Любий, давай одружимося, зіграємо весілля…
– Я не хочу одружитися, я хочу їсти!
– Дурний, але ж на весіллі і наїсися!

***
Побачив на днях чуже весілля, і мене обпалило спогадами молодості.

***
Подзвонив шкільний приятель, про який я нічого не чув пару років і запросив на власне весілля.
Питаю:
– А я знаю твою наречену?
– Так, – каже, – дівчина тобі знайома, але хто вона – не скажу. Прийдеш – буде сюрприз.

Заінтригував, коротше. Весілля повинно було проходити в новому мікрорайоні, в новій квартирі нареченої. Записав я адресу, телефон їм ще не поставили, ну а мобільників в 70-х роках ще не було. І виникло головне питання – що подарувати? Був я в ту пору молодий і безгрошовий (втім, друге з цих визначень залишається в силі і понині). І гідного подарунка, тим більше в умовах тодішнього тотального дефіциту, придумати ніяк не міг. Нарешті погляд мій уткнувся в електробритву фірми «Браун», яка якимось дивним чином опинилася в моїй власності, тепер уже й не згадати, яким саме.

Справа в тому, що в ті часи бритва «Браун» була абсолютним раритетом. Я нею навіть не голився ні разу, використовував наш «Харків». І справді, якщо до вас в руки попався французький коньяк столітньої витримки, ви ж не станете його пити – вистачить склянки «Стрілецької страти» і будете цілком щасливі.

Так-от, бритву цю я просто тримав вдома на видному місці. Ось ви приходите, наприклад, до якого-небудь багатого колекціонера і питаєте:
– А що це у вас на стіні?
А він так недбало: Пікассо. Оригінал.

Ну і я так само…
– Що це у тебе на тумбочці? – запитають.
– «Браун», – відповідаю, – оригінал.

Взяв я цей оригінал, нашкріб бабок на квіти і почухав на весілля. Вулицю і будинок знайшов швидко, не заглядаючи в папірець. Поліз було за ним, щоб уточнити номер квартири, але тут бачу, у сусіднього під’їзду якась метушня. Підходжу ближче, щоб уточнити, чи не весілля тут раптом, але не встиг я й рота розкрити, як, кинувши погляд на мої квіти, до мене підскочила молодичка років сорока.

«Ви до нас на весілля?» – питає.
«Ну так», – мовлю.

Вона: «Щось я вас не впізнаю, ви, напевно, з боку нареченого?»
Я: «Угу».
«А я – мати нареченої, Оленки, ви її, звичайно ж, знаєте?»

Як мені було не знати Оленку, мою любов в останньому класі! На жаль, ми з нею розійшлися, і не з моєї ініціативи. А з її матір’ю я ось тільки тепер познайомився. Ну я, звичайно ж, був вражений, що Льоха, нічим невидатний пацан, зміг таку дівчину підчепити. Загалом, я у відповідь киваю і навіть ніби як червонію. А жінка мені: «У нас проблема! З роботи, меблевого комбінату, Оленці привезли гарнітур в якості весільного подарунка від місцевкому, але супровідники повелися по-свинськи: дізналися, що ліфт не працює, і відмовилися заносити меблі в квартиру. Вивантажили прямо біля під’їзду. Допоможіть меблі в квартиру занести, будь ласка».

Дивлюся, і справді, гора меблів на вулиці стоїть. «А де, – запитую, – решта гостей?»
«Чоловіків мало, і вони всі на шлюбній церемонії, яка чомусь затримується. За останніми відомостями, приїдуть десь через годину». Ну, думаю, все одно цілу годину робити нічого, і питаю: «А який поверх?» Вона, похнюпившись: «Сьомий».

Запалу у мене відразу поменшало, але ж Олена… а у мене до неї ще всілякі ніжні почуття залишалися… «Гаразд, – кажу, – але все одно помічники ще потрібні».
«А ті двоє допоможуть», – вона махнула рукою в бік доміношників, і від групи відокремилося два алкаша – в ті часи таких було чимало у дворах, за склянку готових на будь-яку роботу.

Я передав матері Олени подарунки, щоб не заважали – «О, «Браун», – оцінила вона. А я взявся за справу з усією своєю молодою дур’ю. Основна перевага радянських меблів – їхня міцність, іншими словами, тяжкість і громіздкість. Але ми втрьох з неймовірними муками все ж затягнули на сьомий поверх послідовно шафу, сервант і тахту. Причому після кожного меблевого предмета мужикам давали по склянці, а я відмовлявся, оскільки мені ж ще на весіллі сидіти. Тахту я вже тягнув практично один, майже разом із сидячими на ній п’яними мужиками. Залишилося занести тільки стільці, і тут вже під’їжджає весільний кортеж…

Ось тільки тоді мені розкрився глибинний сенс приказки «в чужому бенкеті – похмілля»: нареченим був зовсім не той, і Олена була зовсім інша. Звичайно ж, не тією виявилася і квартира, і, коли розібралися що до чого, мені запропонували залишитися на цьому весіллі, тільки ось ще пару стільців наверх занести… Я ввічливо відмовився і пішов шукати «своє» весілля. Знайшов швидко – через два під’їзди. Льоха виявився той, а Оленка – зовсім не та, якась малознайома з сусіднього двору. І тут з’ясувалося, що мені і подарувати нічого – «Браун» я на тому весіллі залишив…

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*