Антонієві печери

Антонієві печери
З Іллінської церкви (XII ст.) можна потрапити до печерної частини (315 м) до підземних храмів Св. Антонія, Св. Феодосія і Св. Миколая Святоші

Антонієві печери – християнський монастирний комплекс в печерах. Засновано його в 1069 преподобним Антонієм Печерським (983-1073) і чернігівським князем Святославом Ярославичем (1027-1076).

Антонієві печери
Іллінська церква

Комплекс печер і споруд XI-XIX ст. розташовано в Чернігові в Болдиній горі, на місці язичницького капища. Основною відмінною рисою цього ансамблю є те, що його приміщення знаходяться на 4-х рівнях-ярусах.

Антонієві печери
Ікона преподобного Антонія Печерського

Ці яруси побудовані один над одним, але ще й досі не досліджені два яруси.

Антонієві печери
Дерев’яна статуя преподобного Антонія Печерського

На 2-х основних рівнях розташовані підземні споруди. Завдяки особливим геологічним умовам спорудження були зроблені без додаткових кріплень. Збереглися на стінах середньовічні надписи-граффіті.

Антонієві печери
Вівтар церкви Миколи Святоші, біля якої найчастіше зустрічали привид Чорного монаха

Печерний  нижній ярус, за винятком цегляного 3-х метрового входу, довжиною майже 100 метрів, повністю розташовано в ґрунті.

Антонієві печери
Каплиця з останками ченців, які загинули під час монголо-татарського нашестя

Між церквами Феодосія Тотемського та Ніколи Святоші на 2-ому ярусі комплекс складається з галереї і приміщень.

Антонієві печери
Каплиця над джерелом преподобного Антонія Печерського

Знайдено також підземну давньоруську церкву довжиною 12 м, шириною від 5 до 2 м, до 3 м висотою.

Від неї в направленні до Іллінської церкви простягається трьохметрової висоти галерея, яка визначений час була головним входом до комплексу печер.

Антонієві печери
Печерна церква Святого Феодосія Тотемського в Антонієвих печерах

В віці 86 років Антоній Печерський залишив Київ і пішов до Чернігова.
У Чернігові вибрав місце на Болдиній горі (назва походить від давньоруського «болд»- дуб, на цих горах росли дубові гаї).

Антонієві печери
Підземні галереї Антонієвих печер

Ґрунт гори не скальний, а лісовидний суглинок з переважним вмістом глини і незначною кількістю піску, структура такого ґрунту міцна, не пропускає воду.

Антонієві печери
План нижнього ярусу Антонієвих печер

Печери копали ченці. Спочатку виламували великі шматки породи, потім зачищали приміщення. Біля входу будувалась дерев’яна хатинка, потім капличка і келія.

Так заснували Богородичний монастир, який складається з ланцюга підземних храмів, келій для монахів, підземних некрополів.

Антонієві печери
Поховальна ніша в каплиці

В середньовіччі печери слугували сховищами від татар. До Антонія почали приєднуватися однодумці, але їх печери були автономними.

Є там і Новоантонієвий печерний комплекс. До його складу входять декілька підземних храмів, які сполучаються між собою галереями з поховальними нішами в стінах.

Антонієві печери
Проходи в чернечі келії невисокі і вузькі

Цей комплекс з Антонієвими печерами і Іллінським храмом з’єднано галереєю. Новоантонієвий печерний комплекс був довжиною до 200 м, зараз складається з трьох підземель, найдовше з яких до 50 м.

Антонієві печери
Схема Антонієвих печер

Споруди Троїцько-Іллінського монастиря  і Антонієві печери з 1967 року входять до складу архітектурно-історичного заповідника.

Загальна довжина сьогодні цього підземного комплексу приміщень, об’єднаних між собою галереями та переходами, становить майже 350 м.

Від 2 до 12 метрів – глибина печер.

Антонієві печери
Ходи в Антонієвих печерах

Болдиногорський Богородичний монастир інтенсивно розвивався  до 1239, коли Чернігів зруйнували монголо-татари.

Іллінська церква і монастир були відреставровані за на кошти старшого сотника Чернігівськoго полку Стeпана Подобайло та зусиллями ієромонаха Зoсима Тишевича в середині XVII ст.

Антонієві печери
Церква Антонія Печерського, Чернігів

В результаті цих реконструкцій Антонієві печери набули сучасного вигляду. Також відбулося відновлення Болдиногорського Богородичного монастиря.

В XVII—XVIII ст. на сусідній горі було збудовано Троїцько-Іллінський монастир. Реконструкцію храму завершили у кінці XIX ст.

Антонієві печери
Церква Святого Феодосія Тотемського

В XVIII—XIX ст. побудовано ще три підземних храми, тільки обкладених цеглою:

– храм Феодосія Тотемського  (головний храм підземного комплексу, найбільша підземна церква в Лівобережній Україні: висота у притворі досягає 8,4 м, довжина — 15,5 м, стіни і стеля виконані в стилі українського бароко – напівкруглі ніші, карнизи, напівкруглі колонні арки, пілястри,має хори за цегляним склепінням північної частини, потрапляючи в церкву, відвідувач забуває, що перебуває під землею і над склепінням церкви шар землі 4 метри);

– церкву монастиря св. Антонія Печерського (довжиною — 11,7 м, шириною — 4 м, висота — 4,5 м);

– церкву св. Ніколи Святоші (простої архітектури, довжина – 12 м, ширина до 2,32 м, висота — 2,68 м).

Антонієві печери
План реконструкції Іллінського монастиря

В 1967 році Келію Антонія Печерського та гробницю з кістками монахів, яких вбили в 1239 р. монголо-татари, було включено до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.

Уривок з книги Володимира Руденка завідувача відділом історії печер Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній»: «7 лютого 1970 р. ми працювали в нижньому ярусі комплексу. Зовнішні двері були закриті на замок. Електричного освітлення в печерах тоді ще не було і копати доводилося при свічках і ліхтариках.

Антонієві печери
Костниця в Антонієвих печерах

Ближче до ранку світло закінчилося, прирікаючи нас на вимушену бездіяльність.

Тут-то і згадалися, що в попередній вихід ми залишили недогарки свічок за вівтарем церкви Ніколи Святоші. І мені довелося за ними йти. Впевнено орієнтуючись в печерах і в повній темряві, я абсолютно спокійно йшов у потрібному напрямку.

Антонієві печери
Привид монаха в Антонієвих печерах

Біля келії Антонія Печерського стояла людина, одягнена у щось чорне, схоже на довге старомодне пальто.

Привид мовчки дивився на мене ззаду, а я бачив його як би в дзеркалі, адже я перебував у той момент в церкві Ніколи Святоші спиною до нього… я швидко пішов вперед у приміщення вівтаря.

Видіння зникло, але від цього стало ще тривожніше. Обшукавши те місце, де повинні були знаходитися свічки і не знайшовши їх, я з жалем констатував, що повертатися доведеться без світла.

Увійшовши в центральний об’єм храму, я знову побачив ЙОГО. Стояв ВІН на тому ж місці. Все виглядало цілком реалістично, крім одного: в абсолютній темряві бачити будь-кого неможливо! Дивно».

Цікаво, що влітку 1995 р. якогось «ченця» в печерах бачила ціла група людей.

Антонієві печери
Куполи Іллінської церкви

Залишити коментар