Аутогенне тренування

Аутогенне тренування

Аутогенний стан – особливий стан свідомості (стан психіки, що передує сонливість), спрямованість якого переноситься із зовнішньої на внутрішню сферу людини.

Аутогенне тренування
Лікар-практик І. Г. Шульц

Лікар-практик І. Г. Шульц їздив до Індії, де познайомився з вченням і системою йогів. Потім вже в Німеччині, займаючись лікуванням пацієнтів, користувався гіпнотичним навіюванням. Після кожного такого гіпнотичного сеансу лікар Шульц вимагав від своїх пацієнтів письмового звіту про відчуття і переживання, які вони під час гіпнозу відчували.

Аналізуючи безліч звітів, Шульц виявив деякі закономірності. Зокрема, більшість пацієнтів відчували тяжкість і тепло в кінцівках. Також виявилося, що ті хворі, які мимоволі, самі не знаючи чому, повторювали про себе слова навіювання, вимовлені лікарем, харчувалися швидше і краще, ніж ті, які вели себе під час гіпнотизації абсолютно пасивно.

Тому Шульц вирішив, що можна звести процедуру гіпнотичного навіювання до кількох точно сформульованих фраз. Навчити хворих самостійно користуватися такими фразами (названими «формулами самонавіювання») і застосовувати їх для ліквідації хворобливих явищ і підтримки гарного самопочуття після одужання.

Поступово навчаючи своїх пацієнтів користуватися словесними формулами, Шульц створив метод самонавіювання, який назвав аутогенним тренуванням. «Аутогенне» тренування (з грецької: «αὐτός» – «сам», «γένος» – «рід») перекладається як «самонароджене» тренування, в процесі якого людина сама собі надає потрібну допомогу.

Аутогенне тренування
Давньогрецький цілитель Гіппократ

Таким чином Шульц показав, що діє за порадою знаменитого давньогрецького лікаря Гіппократа (460-370 рр. до н. е.), який до кожного хворого говорив так: «Нас троє – ти, твоя хвороба і я. Якщо ти будеш боятися своєї хвороби, не будеш боротися з нею, мені доведеться довго лікувати тебе. Але якщо ти і я (Гіппократ спеціально на перше місце ставив не себе, а хворого) об’єднаємо наші зусилля, то ми разом швидко вилікуємо твою хворобу». Так великий античний лікар дуже точно визначив, наскільки важливі активність самого хворого в боротьбі з хворобою і його віра в одужання.

Аутогенне тренування складається з двох ступенів – нижчого і вищого. Нижчий ступінь головним чином призначений для зняття нервової напруги, заспокоєння і нормалізації функцій організму. Вищий – для введення людини в особливий стан «аутогенної медитації», під час якої виникають своєрідні переживання, що ведуть до «самоочищення» організму від хвороби. Для оволодіння першою сходинкою потрібно в середньому 3 місяці щоденних занять по 10-30 хвилин. На оволодіння другим ступенем аутогенного тренування йде близько 8 місяців тренувань.

Якщо перший ступінь досить скоро отримав визнання майже в усьому світі, то другим займаються лише деякі фахівці: щоб заволодіти ним, потрібно багато завзятості, яких у більшості чомусь не вистачає.

Ось основні формули самонавіювання на нижчому щаблі аутогенного тренування, які можна назвати «класичними»:

  1. Я абсолютно спокійний.
  2. Права (ліва) рука важка.
  3. Права (ліва) рука тепла.
  4. Серце б’ється спокійно і ритмічно.
  5. Дихання абсолютно легке і спокійне.
  6. Сонячне сплетіння випромінює тепло.
  7. Лоб приємно прохолодний.

Заслуга Шульца полягає в тому, що він пов’язав звичайні слова з фізичними відчуттями, простими і легко досяжними.

У тому, що це дієвий метод, може переконатися кожен. Спробуйте сісти або лягти, в міру можливості розслабте всі м’язи, закрийте очі і, зосередивши увагу на правій кисті (лівші – на лівій), подумки, не поспішаючи, проговоріть кілька разів формулу: «Моя права кисть стає важкою… моя права кисть дуже важка…» – і уявіть собі, що ця частина руки стає важкою. Вже після декількох уявних повторень цих слів виникає виразне фізичне відчуття тяжкості в кисті.

Однак з часом з’ясувалося, що аутогенне тренування, якщо застосовувати його тільки строго по Шульцу, не завжди дає потрібний ефект. В залежності від характеру захворювання і особливостей особистості пацієнта аутогенне тренування необхідно змінювати. Тому в різних країнах і в різних медичних установах з’явилися свої модифікації аутогенного тренування, які помітно відрізняються від початкового «класичного» варіанта.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*