Бактерії не є головною причиною карієсу

Бактерії не є головною причиною карієсу

Карієс (латинською Caries – гниття) – складний, повільно патологічний процес, що протікає в твердих тканинах зуба.

Бактерії не є головною причиною карієсу
Будова зуба

Фундаментальна теорія сучасної стоматології була створена в 1883 році лікарем В. Д. Міллером. Він виявив, якщо помістити видалений зуб в ферментативну суміш з хліба і слини, то на зубі з’являється щось схоже на карієс. Тому науковець припустив, що кислоти, що виділяються мікроорганізмами в роті, розкладають зубну тканину. Однак сам доктор Міллер вважав, що бактерії лише сприяють утворенню кислот, які беруть участь в процесі руйнування зуба. Якщо зуб міцний, він не зруйнується.

Також Міллер з’ясував, що міцний і щільний зуб невизначено довгий час може протистояти будь-якій кислоті, будь то кислота від бактерій або їжі. Водночас зуб, що не володіє щільною структурою, швидко піддався впливу кислоти, незалежно від її походження. Також доктор Міллер також писав, що «вторгненню мікроорганізмів завжди передує зниження кількості мінеральних солей». Простіше кажучи, спочатку зуб втрачає мінерали, і лише тоді мікроорганізми можуть завдати шкоди.

Вже більше сотні років стоматологія дотримується теорії доктора Міллера, упускаючи при цьому найголовніше, що карієс виникає, коли продукти, що містять вуглеводи у вигляді цукрів і крохмалю, наприклад, газовані напої, торти, цукерки, часто залишаються на зубах. Завдяки чому утворюється поживне середовище для бактерій, які в результаті своєї життєдіяльності виробляють кислоти. Згодом ці кислоти руйнують емаль зубів, що призводить до утворення карієсу.

Різниця між теорією доктора Міллера, запропонованою в 1883 році, і теорією, якої дотримуються сучасні стоматологи, полягає в тому, що захист зубів від руйнування забезпечується за рахунок щільності і структури зубної тканини, тоді як сьогодні зубних лікарів вчать, що бактерії є головною причиною карієсу. Сучасна теорія руйнування зубів розвалюється ще й тому, що білий цукор насправді має здатність знешкоджувати мікроорганізми, так як притягує воду – мікроорганізми гинуть в 20-процентному розчині цукру. Бактерії дійсно присутні при руйнуванні зубів, але велика кількість цукру, спожитого одночасно, вбиває їх. Якщо стоматолог не помиляється з приводу ролі бактерій у розвитку карієсу, то раціон з високим вмістом цукру повинен привести до їхнього знищення.

Бактерії всюдисущі, і від них практично неможливо позбутися. На даний момент захворювання зубів пов’язують з більш ніж 400 видами різних бактерій, і далеко не всі вони ще виявлені. Оскільки бактерії, хороші і погані, є невід’ємною частиною нашого життя і обчислюються трильйонами, стратегія їх знищення, якої дотримуються нинішні стоматологи, здається безнадійною.

У 1922 році лікар-стоматолог Персі Хауї зачитав для Американської стоматологічної асоціації доповідь, в якій зазначив, що його дослідницька група безуспішно спробувала відтворити процес руйнування зубів у морських свинок. Тваринам через харчування і щеплення вводили різні види бактерій, присутність яких прийнято пов’язувати з захворюваннями ясен і зубів. Після чого дослідник заявив, що «не було жодного випадку, в якому б їм вдалося довести наявність захворювання зубів за допомогою цих методів». З іншого боку, доктор Хауї абсолютно легко домігся карієсу у морських свинок, виключивши з їхнього раціону вітамін C.

Ідея про роль бактерій в руйнуванні зубів була запозичена з досліджень доктора Міллера, але ніколи не була доведена. Конкуруючою теорією в той час була так звана Теорія протеолізу і хелірування, запропонована доктором Альбертом Шацем. Відповідно до цієї теорії, ферменти (а не бактерії) і хелати, які присутні в рослинних і тваринних продуктах (не в кислотах), є причиною руйнування зубів. В теорії доктора Шаца, харчування, мікроелементи і гормональний баланс є ключовими факторами, які запускають виробництво ферментів і виведення мінералів із зубної тканини, тим самим приводячи до утворення карієсу.

З 1954 року і по сьогоднішній день дослідницька робота, якій присвятили все своє життя доктор Ральф Штайнман і його колега доктор Джон Леонора, доводить, що карієс розвивається внаслідок фізіологічних процесів, що відбуваються в нашому організмі, коли ми споживаємо їжу. За допомогою гіпофіза гіпоталамус в нашому мозку регулює зв’язок між нервовою системою і залозами. Науковці Леонора і Штайнман виявили, що гіпоталамус обмінюється інформацією з привушними слинними залозами за допомогою вивільного фактора гормону паротину. Коли гіпоталамус передає сигнал слинним залозам, вони починають виділяти паротин, який стимулює рух дентальної лімфи, багатої мінералами, по мікроскопічним канальцям всередині зубів. Ця рідина очищає зубну тканину і ремінералізує її.

Коли ми споживаємо продукти, що викликають карієс, гіпоталамус припиняє стимулювати виділення паротину, який допомагає циркуляції зубної ремінералізуючої рідини. Згодом затримка у виробленні зубної лімфи призводить до руйнування зубів, що ми і називаємо карієсом. Той факт, що привушні слинні залози відповідають за мінералізацію зубів, пояснює, чому деякі люди несприйнятливі до карієсу навіть при відносно убогому харчуванні, у них з народження здорові привушні слинні залози. Досліди, які доктор Штайнман проводив з щурами, показали, що хоча бактерії і виробляють кислоту, взаємозв’язок між цією кислотою і наявністю карієсу відсутній.

Говорячи з повною відповідальністю, можна відзначити, якщо мікроби призводять до хвороби зубів, то людство так і буде залишатися жертвою жахливої ​​епідемії карієсу. І навпаки, якщо ми зрозуміємо, що причиною руйнування зубів є харчування, ми знайдемо повний контроль над лікуванням і запобіганням карієсу.

З віком у міру старіння організму карієс вражає більше зубів. Якщо не брати до уваги зуби мудрості, то люди у віці від 20 до 39 років в середньому вже втратили один зуб, від 40 до 59 років – не дораховуються трьох з половиною зубів; а ті кому за 60 – восьми зубів.

Пригнічують і додаткові статистичні дані, ураження зубів у людей старше 40 років. В середньому у осіб цієї вікової групи до карієсу схильні до 46% зубів.

Можна було б висловити аргумент, що збільшення уражених карієсом зубів з віком відбувається через природне старіння організму, проте, це ніяк не пояснює, чому в наш час зростає захворюваність карієсом серед маленьких дітей. Між 1988-1994 і 1999-2004 роками кількість молочних зубів у дітей у віці від 2 до 5 років зросла з 24 до 28%. Одночасно з зростанням захворюваності, зросла відвідуваність стоматологів. Якщо руйнування зубів пов’язане з процесом старіння, то чому від нього страждає все більше дітей? І чому збільшення частоти стоматологічних втручань у цих дітей не зупиняє подальшого руйнування зубів?