Беладона звичайна

Беладона звичайна
Беладона звичайна

Хімічний склад белодони,
Дія белодони,
Способи застосування белодони,
Перша допомога при отруєнні беладоною.

Беладона звичайна (Atropa belladonna) – багаторічна трав’яниста рослина родини Solanaceae (пасльонові) роду Atrоpa L. (за давньогрецькою міфологією Атропа – одна з сестер Мойр, богині підземного світу). Рослину включено до «Червоної книги».

Рослина може рости як поодиноко, так і у вигляді заростей на околицях доріг, лісових вирубках, галявинах, узліссях, берегах річок та у ярах. Полюбляє вологі, пухкі, перегнійні ґрунти букових, рідше ялицевих лісів.

Беладона поширена майже по всій південній і центральній європейській частині материка, на півдні Швеції, в Малій і Середній Азії, в США і Південній Америці. В Україні зустрічається в Карпатах, Криму, Західному Лісостепу, Опіллі, Розточчі.

Народні назви: красавка звичайна, красуха, сонний одур, скажена ягода, вишня скажена, беладона європейська, беладона звичайна.

Рід Atrоpa L. (беладони) включає види:
– беладона загострена (Atropa acuminata Royle ex Lindl.) – поширена в Індії, Гімалаях, Гіндукуш;
– беладона бетійська або іспанська (Atropa baetica Willk.) поширена на Піренеях, в Андалузьких або Бетійських горах;
– беладона звичайна або беладона європейська (Atropa belladonna L. Typus);
– беладона кавказька (Atropa caucasica Kreyer) – відрізняється від беладони звичайної відсутністю залозистого опушення і бляклою забарвленістю віночка;
– беладона Комарова (Atropa komarovii Blin. et Shal. (1945) або Atropa lutescens Blin. Et Shal. (1944) – виявлена в Копетдазі; відрізняється жовтими квітками і плодами, знаходиться під загрозою знищення.

Беладона звичайна
Беладона звичайна, корінь рослини

Беладона звичайна має багатоголове кореневище і численне гіллясте коріння. Стебла товсті, соковиті, густо опушені, прямостоячі, вилоподібно гіллясті, висотою 1,5 – 2 м.

Нижні листки чергові, з коротким черешком, верхні – попарно зближені. У такій кожній парі більший листок беладони звернений назовні, а менший – до стебла. Листя довжиною 5-20 см, шириною до 10 см, темно-зелені, знизу світліші, яйцевидні, з цілим краєм, на верхівці загострені, волоски в основному по жилах.

Дзвоникоподібні квіти беладони великі (до 3 см), буро-фіолетового забарвлення зовні і брудно-жовтого – всередині, розташовані в пазухах листків, поодинокі, пониклі, на коротких квітконіжках.

Цвітіння рослини відбувається в червні – серпні: на першому році вегетації беладона квітне в серпні, у більш старіших представників виду цвітіння починається в травні і триває до закінчення вегетаційного періоду.

Плід беладони – чорна глянсувата ягода, соковита блискуча багатосім’янка, зовні схожа на вишню, з темно-фіолетовим соком і з залишеною чашечкою. Плодоносить з липня по вересень. Насіння беладони чорне, дрібне, плоске, ніздрювате, близько 2 мм в довжину.

Беладона кавказька відрізняється більш світлими і великими квітками, стебла мають сизий наліт. У дикому вигляді росте в гірських малодоступних районах Криму, на Кавказі на висоті від 200 до 1700 м над рівнем моря.

Листя рослини беладони використовують з метою виробництва настоянок, таблеток, екстрактів і інших препаратів для лікування різних хвороб.

На основі беладони виготовляють препарати, які застосовують як протизапальний, болезаспокійливий засіб при виразках кишечника і шлунка, при болях в м’язах, туберкульозі і навіть при епілепсії.

В офтальмології набув широкого застосування атропін, який був виділений з беладони. Але якщо у людини є підвищений очний тиск, то їй протипоказано застосування беладони в якості засобу для лікування очей.

Беладону застосовують при отруєнні отруйними речовинами або грибами.

Малі дози беладони застосовують в тому випадку, якщо хочуть зменшити секрецію слинних або потових залоз. А також мала доза цього отруйної рослини приводить в норму перистальтику шляхів, що виводять з організму жовч і сечу.

У коріння рослини виявлено зміст скополаміну. Скополамін – речовина, що застосовується при лікуванні хвороби Паркінсона.

Сік беладони, вичавлений з листя рослини, допомагає виводити пігментні плями, якщо такі є на будь-якій шкірній ділянці людини.

Беладона – отруйна рослина, тому під час збирання сировини необхідно дотримуватися заходів безпеки. Бували випадки, коли люди труїлися медом з пилку беладони. Беладона дуже небезпечна для дітей: всього дві ягідки цієї «шаленої вишні» призводять до смерті дитини, але птахи (дрозди, шпаки і інші) можуть без побоювання склювати цю ягоду.

Заготовляють три види сировини. Листя беладони обривають вручну і збирають під час цвітіння кілька разів за літо. На початку утворення насіння скошують всю надземну частину рослини на висоті 10 см від землі. Плантації беладони використовують 3-5 років.

Перед ліквідацією плантації після заключного прибирання трави проводять механізоване прибирання підземної частини рослини – корені обтрушують від землі, обрізують дрібні частини, миють. Великі коріння беладони розрізають уздовж.

Траву ріжуть на дрібні частини. Сировину слід сушити швидко при температурі 40 – 45 ° С.

Беладона звичайна
Беладона звичайна, склад рослини

Зовнішні ознаки сировини. У сировині листя беладони найчастіше зім’яті або зустрічаються тільки головні жилки без пластинки. Справжність сировини листя визначається за зовнішніми та мікроскопічними ознаками. На поверхні клітин зі звивистими стінками помітна хвиляста складчастість кутикули.

У молодого листка беладони зустрічаються волоски: прості, багатоклітинні, тонкостінні, головчасті з одноклітинною головкою на багатоклітинній ніжці і навпаки – з багатоклітинною головкою на одноклітинній ніжці. На дорослих листках волоски знайти важко. У м’якоті листа беладони знаходяться включення оксалату кальцію, що складаються з дрібного кристалічного піску у вигляді чорних плям.

Листя беладони гігроскопічні. Їх слід зберігати в сухому місці за списком Б окремо від іншої сировини. Термін придатності листя і трави 2 року.

Трава складається з відрізків стебел або шматків довжиною до 25 см, товщиною до 2 см, великих або дрібних листків, невеликої кількості квіток, бутонів, черешків і плодів. Вміст алкалоїдів в траві беладони має бути не менше 0,3%.

Коріння беладони – окремі шматки, циліндричні або розщеплені уздовж, довжиною 10-20 см, товщиною 0,6-2 см, зовні сірувато-бурого кольору, в зламі злегка жовтуваті. Запах специфічний. Смак гіркий, гострий. Отруйно! При розламуванні пилить (крохмаль). Вміст алкалоїдів допускається не менше 0,5%

Хімічний склад белодони. Всі частини беладони містять тропанові алкалоїди гіосціамін і скополамін, які є складними ефірами, похідними аміноспиртів тропіну і скопіну з троповою кислотою. Головний алкалоїд гіосціамін при виділенні його з рослини переходить в оптично неактивний рацемат атропін.

Тропанові алкалоїди – біциклічні сполуки, що складаються з кілець піролідину і піперидину. Крім алкалоїдів, в листі містяться флавоноїди, кумарини, глікозид метілескулін, що розщеплюється на цукор і хрізатропову кислоту. Цей глікозид має діагностичне значення: присутня хрізатропова кислота в спиртовому розчині при додаванні однієї краплі аміаку здатна давати синю флюоресценцію. Ця реакція допомагає відкривати присутність беладони в препаратах.

Якщо в листі міститься алкалоїдів більше 0,3%, то їх відпускають в відповідно меншій кількості. Взагалі алкалоїдів міститься більше в жилці, ніж в листовій пластинці, тому фармакопея вимагає приготування порошку беладони шляхом подрібнення.

Листя беладони містять апоатропін (атропамін), беладонін, а також леткі основи, N-метилпірролін, N-метилпіролідин, піридин і тетраметилдіамінобутан.

У коренях знайдено кускгігрин. Сумарний вміст алкалоїдів в основному атропіну і гіосціаміну в коренях складає 0,4%, в листках – 0,14 – 1,2%, стеблах – 0,2 – 0,65%, квітках – 0,24 -0,6% , зрілих плодах – 0,7%.

Дія белодони. Фармакологічні ефекти сумарних препаратів беладони обумовлені переважно дією алкалоїдів атропіну і скополаміну. Алкалоїди беладони надають центральну і периферичну дію. Атропін – основний представник холінолітичних речовин, які блокують переважно м-холінорецептори.

Препарати беладони і атропін збуджують центральну нервову систему, активізують розумову і фізичну діяльність, збільшують працездатність і витривалість.

Беладона вимикає вплив блукаючого нерва на серце, що веде до почастішання серцебиття і поліпшення провідності.

Атропін стимулює дихання, збуджує дихальний центр, надає бронхорозширюючої дії, знижує секрецію залозистого апарату всієї дихальної системи.

Атропін пригнічує моторну активність шлунково-кишкового тракту і секрецію майже всіх залоз: слинних, шлунково-кишкових, підшлункової залози. Діє як спазмолітик. Знижує тонус кишечника, матки, бронхів та інших гладко м’язових органів.

Розширює шкірні судини, особливо в області обличчя і шиї і, незважаючи на розширення судин, знижує потовиділення, пригнічуючи секрецію потових залоз. У великих дозах підвищує температуру тіла.

Атропін розширює зіниці, викликає мідріаз і параліч акомодації. Має тенденцію підвищувати внутрішньоочний тиск. Алкалоїди беладони швидко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, метаболізуються печінкою і виводяться нирками.

Лікарські засоби, для виготовлення яких застосовують беладону: Атропіну сульфат, настоянка, сухий і густий екстракти, свічки «Анузол» і «Бетіол», комплексні препарати «Бесалол» і «Бекарбон». З кореня беладони звичайної готують таблетки «Беллоід» та ін. Атропіну сульфат зберігають за списком А.

Атропін та інші препарати беладони застосовують при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, хронічному гіперацидному гастриті, при хронічному коліті з больовим синдромом, при спастичних запорах, холециститах, холангітах і дискінезіях жовчних шляхів, що супроводжуються жовчнокам’яною хворобою, ниркових кольках.

Препарати беладони використовують в кардіології при брадикардії, екстрасистолії на фоні брадикардії, слабкості синусового вузла, при синусовій аритмії, синоаурикулярній і атріовентрикулярній блокадах у випадках з рідкісним ритмом шлуночків, при інтоксикації серцевими глікозидами.

Центральна холінолітична дія атропіну використовується в психіатрії при шизофренії, маніакально-депресивному психозі, гострих алкогольних психозах, коли застосовують дуже великі дози атропіну, що викликає коматозний стан (атропін-коматозна терапія). Атропін-коматозну терапію використовують як метод подолання терапевтичної резистентності при безперервно поточній шизофренії, для лікування хворих епілептичними психозами.

Атропіновий делірій застосовують в терапії депресивного стану у хворих маніакально-депресивним і інволюційним психозами.

Атропін застосовують в анестезіології для попередження побічних ефектів м’язових релаксантів і наркотичних засобів (нудота, блювота, порушення дихання), для зниження секреції слинних залоз і бронхореї, для попередження виникаючих на тлі загального наркозу і спинномозкової анестезії вагусних рефлексів, бронхо- і ларингоспазму, при проведенні різних лікувальних і діагностичних маніпуляцій в зонах підвищеної рефлекторності.

В очній практиці атропін застосовують при іритах, іридоциклітах, кератитах, увеїтах і інших захворюваннях з лікувальною та діагностичною метою.

При передозуванні атропіну можуть розвинутися токсичні явища, обумовлені збудженням центральної нервової системи.

При отруєнні атропіном або беладоною до прибуття лікаря хворому промивають шлунок, ставлять очисну клізму.

Лікування важких отруєнь беладоною і іншими препаратами атропінового ряду починають з копіювання психомоторного збудження, введення пілокарпіну або прозерину, повторного промивання шлунка і введення сольового проносного через шлунковий зонд.

Способи застосування белодони

У медичній практиці застосовують велику кількість препаратів беладони:
– Атропіну сульфат (Atropini sulfas) застосовують всередину, парентерально і місцево (очні краплі). Всередину призначають в порошках, таблетках і розчинах в дозі 0,00025-0,001 г на прийом 1-2 рази на день, під шкіру – по 0,5-1 мл 0,1% розчину; в очній практиці використовують 0,5% і 1% розчин або 0,5% і 1% мазь для закладання за краї повік. У вену атропін вводять в особливих випадках, наприклад при отруєнні холіноміметичними, зокрема фосфорорганічними, речовинами.

Вищі дози для дорослих всередину і під шкіру: разова 0,001 г, добова 0,003 г. Вищі разові дози для дітей: до 6 міс – 0,0001 г, від 6 місяців до 1 року – 0,0002 г, 2 років – 0,0002 г, 3-4 років – 0,00025 г 5-6 років – 0,0003 р

– Екстракт беладони сухий (Extractum Belladonnae siccum). Спиртоводна витяжка з листя містить 0,7-0,8% алкалоїдів. Екстракт застосовують в дозі 0,01-0,02 г за тими ж показниками, що і атропін. Вищі дози для дорослих: разова 0,1 г, добова 0,3 г.

– Екстракт беладони густий (Extractum Belladonnae spissum) містить 1,4-1,6% алкалоїдів. Призначають в тих же випадках, що і екстракт беладони сухий, в дозі 0,01-0,02 г на прийом. Входить до складу ряду лікарських форм. Вищі дози для дорослих: разова 0,05 г, добова 0,15 г.

– Настоянка беладони (Tinctura Belladonnae) застосовується як протиспастичний засіб, частіше при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Призначають всередину по 5-10 крапель на прийом 2-3 рази на день. Вищі дози для дорослих: разова 0,5 мл (23 краплі), добова 1,5 мл (70 крапель).

– Шлункові таблетки з екстрактом беладони під назвою «Бекарбон», «Бесалол», «Бепасал» та ін.

– Свічки «Анузол» (Suppositoria «Anusolum»). Склад: екстракту беладони 0,02 г, ксероформу 0,1 г, цинку сульфату 0,05 г, гліцерину 0,12 г, основи для свічок 2 г. Застосовують при геморої і тріщинах заднього проходу.

– Свічки «Бетіол» (Suppositoria «Bethiolum»). Склад: екстракту беладони 0,015 г, іхтіолу 0,2 г, основи для свічок 1,185 г. Застосовують при геморої і тріщинах заднього проходу.

– Збір протиастматичний (Species antiasthmaticae). Порошок буро-зеленого кольору зі своєрідним запахом. Склад: листя беладони 2 частини, листя блекоти 1 частина, листя дурману 6 частин, натрію нітрату 1 частина. Вміст алкалоїдів в препараті не більше 0,2-0,25%. Застосовується для купування нападу бронхіальної астми. Спалюють половину чайної ложки порошку до повного озолення і вдихають дим або курять у вигляді цигарок («Астматол»).

– Беллоід (Belloid) випускається в Угорщині у вигляді драже. Склад драже: сума алкалоїдів беладони 0,1 мг, ерготоксину 0,3 мг, бутилетилбарбітурової кислоти 30 мг. Застосовують при функціональних розладах вегетативної нервової системи, безсонні, підвищеній збудливості, синдромі Меньєра, при нейрогенному порушенні менструального циклу.

У комплексі з іншими ліками застосовують при органічних захворюваннях серця, ендокринних захворюваннях, гіпертиреозі, виснажливій пітливості у хворих на туберкульоз. Призначають по 3-6 драже на добу протягом декількох тижнів. При появі сонливості денну дозу зменшують.

– Беллатамінал (Bellataminalum) являє собою таблетки білого кольору. Склад: ерготаміну тартрату 0,3 мг, суми алкалоїдів беладони 0,1 мг, фенобарбіталу 20 мг, наповнювачів до 0,1 г. Препарат має заспокійливу дію на центральну нервову систему, адренолітичну і холінолітичну дію на різні відділи вегетативної нервової системи. Застосовують при підвищеній дратівливості, безсонні, нейрогенних розладах менструального циклу, гіпертиреозі, нейродермітах, екземі, вегетативній дистонії.

У народній медицині застосовують препарати беладони застосовують у вигляді відварів і настоянок:
– Як знеболювальний засіб при сечокам’яній хворобі або при калькульозному холециститі приймати настоянку беладони: 10 г листя беладони залити половиною склянки 96% -го спирту, для настоювання прибрати в темне місце на 1 тиждень, процідити і приймайте по 5-10 крапель при болях.

– При болях в суглобах у вигляді компресів або для розтирань проблемної ділянки тіла застосовують відвар з коренів беладони (10 г подрібнених коренів беладони залити однією склянкою кип’яченої води, півгодини потримати на слабкому вогні, залишити на хвилин 10 охолоджуватися і процідити).

– Настоянку на листках беладони (10 грамів листя беладони настоювати в 100 мл 40% -го спирту) приймати по 5-10 крапель при кольках, діареї і безсонні, зовнішньо застосовують при пухлинах, раку молочних залоз і інфільтраті.

– Для лікування хвороби Паркінсона застосовують відвар беладони: 30 грамів висушених і подрібнених коренів беладони змішати зі 100 грамами активованого вугілля, залити 750 мл білого сухого вина і варити на слабкому вогні протягом 10 хвилин, готовий відвар процідити. Вживати по 1 чайній ложці відвару беладони протягом 3-х днів 3 рази на день до їди. Через 3 години після прийому відвару необхідно прийняти мускатний горіх на кінчику ножа або ж можна просто трохи пожувати корінь лепехи.

Беладона – отруйна рослина, тому потрібно дотримуватися дозування і приймати препарати з беладони дуже обережно і тільки під наглядом лікаря!

Симптоми отруєння беладоною: сухість ротової і носової порожнин, розширені зіниць, порушення  зору, почервоніння обличчя, висип, головний біль, галюцинації, блювота, понос, захриплість, порушення ковтання.

Перша допомога при отруєнні беладоною:
– викликати швидку допомогу;
– промити шлунок – дати випити 250-1250 мл слабкого розчину марганцівки або неміцного чаю (алкалоїди беладони зв’язуються таніном, який міститься в чаї і в марганцівці, що зупинить всмоктування алкалоїдів);
– 20-30 таблеток активованого вугілля потовкти і залити 200 мл холодної води, розмішати і дати випити отруєному;
– якщо є необхідність, то можна ще раз промити шлунок, але не раніше ніж через 1-2 години після першого промивання;
– у разі сильного серцебиття або при наявності задишки слід дати постраждалому серцеві краплі, якщо раптом зупиниться серце і людина перестане дихати, то тоді негайно потрібно проводити заходи реанімації. Навіть в разі поліпшення самопочуття потерпілого слід все одно направити в лікарню.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*