Булімія

Булімія
Булімія - патологічне гіпервідчуття голоду

Клінічні прояви булімії,
Форми булімії,
Причини булімії,
Лікування булімії.

Булімія – психічний розлад з нападами переїдання і надмірним контролюванням маси тіла, що призводить до прийняття крайніх заходів, покликаних зменшити вплив з’їденого на масу тіла. Булімія характеризується постійними, тривалими, дуже болісними нападами голоду і неможливістю зупинитися перед їжею. Для трапези носії психічного розладу вибирають великі і жирні шматки їжі, дуже полюблять солодке, але одразу після переїдання намагаються щонайшвидше штучно звільнитися від з’їденого, викликають блювоту, застосовують сечогінні засоби і клізми.

Визначення булімії стали використовувати в літературі, присвяченій нервовій анорексії, з 1940-х років. Нервова булімія в якості окремого розладу вперше була виділена в діагностичній класифікації DSM-III в 1980 році. Пізніше, в 1992 році, Міжнародна класифікація розладів 10-го перегляду (МКБ-10) включила нервову булімію в список психічних розладів.

Клінічні прояви булімії. Для булімії характерні три основні ознаки:
– безконтрольне споживання їжі у великій кількості (тобто переїдання);
– регулярне застосування методів, покликаних впливати на масу тіла і фігуру через суворе дотримання дієти або голодування, очищення шлунково-кишкового тракту (зловживання проносними або виклик блювоти), виснажливі фізичні вправи;
– зайва залежність самооцінки від фігури і маси тіла.
Напади переїдання супроводжуються почуттями болісного голоду, загальною слабкістю, болями в надчеревній ділянці.

Форми булімії:
– приступоподібне поглинання великої кількості їжі (апетит при цьому з’являється раптово);
– постійне поглинання їжі (людина їсть не перестаючи);
– нічне харчування (напади голоду трапляються вночі).

Надмірна їжа і примусове очищення шлунка в поєднанні зі слабкістю нервової системи або характеру можуть привести до серйозних ускладнень: неврастенії, руйнування взаємин з близькими та втрати інтересу до життя, лікарської або наркотичної залежності і навіть смерті. Ускладненням булімії також може бути гостра серцева недостатність.

Причини булімії:
– спадковість і особливості проблемного характеру (наприклад, імпульсивність),
– психологічні порушення (перфекціонізм, депресія, занижена самооцінка, нав’язливі думки, підвищена тривожність),
– нестача серотонину,
– дисбаланс електролітів (солей і мінералів),
– довготривалі агресивні дієти і «заїдання» проблем;
– активне заняття спортом.

Булімія зустрічається при деяких психічних розладах, захворюваннях центральної нервової та ендокринної системи. Багатьма фахівцями визнається різновидом самоушкодження.

Для скринінгу нервової булімії користуються найвідомішим тестом на визначення ставлення до прийому їжі ЕАТ-26 (Eating Attitudes Test), розробленим Інститутом психіатрії Кларка Торонтського університету в 1979 році. Сьогодні на основі ЕАТ-26 створені деякі нові тести.

Лікування булімії. Пацієнти, які страждають на булімію, мають різні порушення, які є оборотними при комплексному підході до лікування. Лікування повинно контролюватися переважно лікарем-психотерапевтом або психіатром і дієтологом.

Як правило, булімія лікується амбулаторно, і лише деяким пацієнтам може знадобитися госпіталізація. Первинні цілі лікування спрямовані на фізичні і психологічні потреби пацієнта для відновлення фізичного здоров’я і нормального прийому їжі.

Когнітивно-поведінкова терапія – форма лікування булімії, в ході якої пацієнт сам стає відповідальним за контроль над своїм харчуванням. Пацієнти ведуть записи, в яких фіксують споживану ними їжу і відзначають напади блювоти; намагаються виявити зовнішні стимули або емоційні зміни, які передують появі тяги до переїдання, для того щоб в подальшому виключити ці фактори або уникати їх. Застосовуються процедури для зменшення обмежень в харчуванні і для розвитку когнітивних і поведінкових навичок протидії нападам переїдання. Пацієнтів навчають виявляти і змінювати дисфункціональні думки і установки, що стосуються їх власної фігури, маси тіла і харчування, а також будь-які дисфункціональні думки і установки, що сприяють виникненню негативних емоцій, на тлі яких виникають напади переїдання.

Контрольовані дослідження показали перевагу когнітивно-поведінкової терапії в лікування булімії над іншими видами психотерапії і фармакологічним втручанням. В середньому когнітивно-поведінкова терапія допомагає позбутися переїдання і дій по очищенню шлунково-кишкового тракту приблизно 50 відсоткам всіх пацієнтів, при цьому в процентному вираженні зниження частоти нападів переїдання і очищення шлунково-кишкового тракту у всіх пацієнтів, що проходили цю терапію, зазвичай становить більше 80%. Когнітивно-поведінкова терапія дає хороші і стійкі результати: терапевтичні зміни зберігаються протягом року і більше. Тривале проспективне спостереження після когнітивно-поведінкової терапії (середня тривалість до 5,8 року) в лікування булімії показало, що приблизно дві третини пацієнтів не страждають порушеннями харчової поведінки. Особливістю когнітивно-поведінкової терапії при булімії також є швидкодія: частота нападів починає знижуватися вже після кількох перших сеансів терапії.

Лікування антидепресантами слід проводити в тому випадку, якщо булімію супроводжує явний депресивний розлад. Антидепресанти також можуть призначатися в тому випадку, якщо розлад харчової поведінки супроводжують неврози (наприклад, обсесивно-компульсивний розлад). При булімії доведена ефективність флуоксетину (антидепресант групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну), а також трициклічних антидепресантів. Застосовуються й інші препарати, наприклад, інгібітори моноаміноксидази.

Ефективність когнітивно-поведінкової терапії при булімії перевершує ефективність терапії одним препаратом-антидепресантом (при цьому терапевтичні зміни, що виникають внаслідок застосування когнітивно-поведінкової терапії, зберігаються набагато довше, ніж зміни внаслідок терапії антидепресантом). Проте поєднання когнітивно-поведінкової терапії з антидепресантом більш ефективне, ніж ізольована когнітивно-поведінкова терапії. Іноді стверджується, що терапія антидепресантами спрямована на усунення лише тих станів, які супроводжуються розладом харчової поведінки, а не на сам розлад і що лікування булімії тільки антидепресантами не приведе до одужання.

Крім когнітивно-поведінкової терапії при булімії часом використовуються і інші психотерапевтичні методи:
– поведінкова терапія,
– психодинамічна терапія,
– сімейна психотерапія,
– психотерапія, заснована на аналізі переживань, і програма «Дванадцяти кроків», запозичена з терапії розладів, викликаних зловживанням психоактивними речовинами. Психотерапію при наявності супутніх психічних розладів лікар призначає в індивідуальному порядку.

Дуже перспективним методом, ефективність якого при булімії наближається до ефективності когнітивно-поведінкової терапії, є міжособистісна або інтерперсональна терапія, конкретно сфокусована на принципі «тут і зараз» і спрямована на вирішення проблем поточних міжособистісних взаємин пацієнтів. Психотерапевтичні сесії проводяться раз на тиждень. Тривалість сесії – до 1 години. Тривалість курсу – 12-20 терапевтичних сесій. Поділяється на три стадії лікування: початкову, середню і завершальну.

Міжособистісна психотерапія застосовується, коли розвиток психопатологічних симптомів пацієнта пов’язано з однією з наступних проблем, що виникають в його соціальному середовищі:
– обтяжене переживанням скорботи (емоційна реакція в зв’язку зі смертю близької людини);
– міжособистісні рольові конфлікти (ситуація, коли пацієнт і значущі в його житті люди мають конфлікт через різні очікування від взаємовідносин, що викликає стан вираженого дистресу);
– рольовий перехід (життєві ситуації, до яких пацієнт повинен адаптуватися;
– дефіцит міжособистісних відносин діагностується, коли пацієнт відзначає бідність в якісному і кількісному аспекті міжособистісних відносин.

Також зазначають, що при лікуванні розладів харчової поведінки іноді можна застосовувати дієтотерапію (яка не є панацеєю і призначається строго індивідуально), вітамінотерапію (для усунення дисбалансу вітамінів і мікроелементів), курс лікування внутрішніх органів (якщо присутні відповідні ускладнення).

Остаточна мета для пацієнта – прийняти себе таким, яким ти є, і вести фізично і емоційно здоровий спосіб життя. Відновлення фізичного і психологічного здоров’я, звичайно ж, займає дуже багато часу, і результати будуть поступовими. Терпіння – важлива частина процесу відновлення. Великі зусилля пацієнта і позитивне мислення – важливі компоненти успішного відновлення.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*