Черкес-Кермен

Черкес-Кермен
Черкес-Кермен (ілюстрація)

Дюбуа (Frederic Dubois de Montpereux, 1708 — 1850) – швейцарський француз, за фахом геолог, натураліст, археолог. Результат подорожі по Криму і Кавказу Дюбуа виклав у шеститомній праці «Подорож навколо Кавказу», повна назва: «Voyage autour du Gaucase, chez les Tcherkesses et les Abkhases, en Colchide, en Georgie, en Armenie et en Crimee», до цього ж склав атлас, що містив кілька серій карт і замальовок. В своїх роботах Дюбуа наводить історичні докази того, що черкеси, а саме кабардинці, в XV ст. оселилися посеред татар і жили саме в тій місцевості, де знаходився Черкес-Кермен, який і міг таким чином отримати від них свою татарську назву…

Черкес-Кермен, як і інші головні печерні міста в Криму, знаходився між Севастополем і Бахчисараєм, осторонь від поштової дороги і в недалекій відстані від інших печерних міст, особливо від Мангупа, добре відомого в історії Криму.

Виїжджаючи з чудової і багатющої в Криму Каралезької долини (або долини Сфінксів, величезні кам’яні валуни якої нагадують величних єгипетських сфінксів) по дорозі до Черкес-Кермену, безперестанку потрібно об’їжджати високі гірські стіни із згладженими вершинами, які нагадують місця, що довго перебували під водою. Тут в долинах ці гори стоять подібно до руїн величезних кріпосних стін і башт. Через півтори години шляху ви наближаєтеся і до тих з них, в яких знаходився Черкес-Кермен і де були дійсні руїни древнього укріплення у вигляді зубчастої вежі або скоріше у вигляді подвійних воріт якогось замку або укріплення.

Черкес-Кермен
Провідник вказує дорогу в Черкес-Кермен

Татарське село Черкес-Кермен саме по собі не представляло цікавого предмету для спостереження. Воно було розташовано в дуже вузькій ущелині між двох скелястих стін, замкнених у кінця села також скалою, досить значної висоти. Це село мало тільки один вхід і вихід. Татарські будиночки ліпилися уздовж однієї і вздовж іншої гірської стіни, утворюючи посередині єдину в селі вулицю. Біля підніжжя однієї й іншої стіни, серед яких лежало село, в окремо великих каменях в рівень з землею вириті невеликі печери. Вони продовжуються і в самому селі. Татари користалися багатьма цими печерами, розширивши їх на всі боки і обгородивши спереду тинами, зробили з них кошари, комори та ін. А під навісом однієї з таких печер був поставлений навіть цілий татарський будинок.

Дюбуа, згадавши про ці низинні печери в селі Черкес-Кермен, називає їх «давно подзьобаними печерами троглодитського міста» (des aneiennes excavations d’unc ville troglodytique), крипти якого, за його словами, складають багато поверхів і розсіяні в обидві сторони вапняної скелі. Вважали, що ці низинні печери не належали до печерного міста, яке знаходилося тут у високих стінах скелі, що стояла за ущелиною села. Будівельниками цих грубих і невеликих печерних барлогів, що знаходилися біля самої землі, не могли бути ті ж самі люди, які влаштовували знайдене неподалік печерне місто.

Черкес-Кермен
Сходинки в скелях

Інший спостерігач, генерал Козен, що оглядав Черкес-Кермен раніше Дюбуа, саме в 1829 р., з приводу цих низинних печер зробив наступний висновок: «У міру наближення до сього місця (Черкес-Кермен) трапляються на різних відстанях по сторонах дороги оброблені камені з чотирикутним отвором: середина їх видовбана і досить висока для вільного переміщення однієї людини. Припускають, що камені слугували ведетам (вартовим), які спостерігали за безпекою жителів на високих горах. Здається, що ці низинні печери, видовбані як в окремо розташованих каменях, так і біля підніжжя гірських стін, ніяк не могли бути спостережливими сторожовими постами або ведетами для жителів печерного міста, що висічене неподалік на високій горі.

Печерне місто в Черкес-Кермені, як і такі ж самі міста в Мангупі, в Качікалене і в Тепе-Кермені, влаштовані на таких значних висотах, з яких легко оглядати всі околиці на вельми значну відстань, легко бачити навіть найвіддаленіші долини і гори. Здавалося, сторожові пости або ведети у жителів печерних міст повинні були знаходитися на високих скелях, а ніяк не в низовинах і біля підніжжя цих скель. Крім того, варто придивитися до цих низинних печер. За своїм низьким положенням, за своєю формою і за тим знаряддям, яким вони були видовбані, вони не мають нічого спільного з печерним житлом, яке було встановлене на висоті в печерних містах і яке було пристосовано для зручного людського життя. Низинні печери представляють грубу роботу інших людей, незрівнянно нижчого розвитку.

Черкес-Кермен
Вулиця печерного міста

Грубо вириті в рівень з землею печери біля підніжжя скель в безлічі розташовані не тільки близько і в самому селі Черкес-Кермен, але і в інших місцях цієї частини Криму. Їх багато, наприклад, близько Бахчисарая, по дорозі в Чуфут-Кале, де жили цигани, біля села Шулі і по всій сусідній долині. Зриті біля самої землі, вони скрізь мають вигляд скоріше барлоги, ніж житла людини. У всякому разі ті, що знаходяться на висоті криптів печерних міст, носять на собі явні сліди того, що над ними працювали і в них мешкали люди, що вже вийшли з первісного дикого стану, навіть більш розвиненіші, і мали поняття про життєві зручності.

У низинних печерах немає ні виступів для сидіння, немає ні вікон, ні дверей, крім одного грубого отвору для входу; в них не можна розвести навіть вогонь; вони занадто малі і занадто низькі, щоб служити скільки-небудь зручним житлом для людини. Для загону худоби вони також не годилися за своїм малим розміром; були не придатні також і для складу провізії або яких-небудь речей, бо вириті вони в рівень з землею і в них легко міг потрапити і дощ і сніг.

Значить ниці печери не могли бути приналежністю того ж самого народу, який так майстерно вмів висікти в скелі для себе ці тисячі дивовижних і дуже зручних людських жител, складових кримських печерних міст. В останніх можна знайти цілі вулиці, правильно висічені і оброблені ряди печер або «будинків» в кілька поверхів зі сходами, багатокімнатні будинки з різними перегородками, з вікнами для світла і з окремими дверима, з ліжками, лавками і т. п.

Тим не менш, низинні печери хоча і мають вигляд скоріше лігва для тварини ніж вигляд житла для людини, все-таки штучні, а не природного походження. І якщо ці низинні печери були в такому випадку коли-небудь населені людиною; то в них могли жити тільки такі люди, яких уявляють у вигляді так званих печерників, що жили в доісторичні часи, наприклад, в Греції та в інших місцях, яких стародавні грецькі письменники називають взагалі троглодитами. Ці дикі люди рили свої печери без сумніву з єдиною метою – сховатися від негоди.

Черкес-Кермен
Амфілада печер (внутрішній вигляд)

Можливо, мешканці цих невигадливих печер в Криму, виритих в рівень з землею, і були власне аборигенами цієї країни або людьми так званого кам’яного періоду; бо стародавні письменники (Пліній) говорять, що Крим був спочатку островом («Sed a Carcinite Taurica incipit, quondam mari circumfuse et ipsa, quaqua nunc jacent campi.» Plin. Hist. nat. IV., 26). Дикий же на стільки народ, що міг жити в згаданих вище барлогах, вже ніяк не міг бути народом прийшлим і тим більше прийшлим з моря; бо в такому випадку він повинен був бути незрівнянно розвиненим.

Крим не тільки щодо археологічних, але і відносно геологічних розвідок, можна назвати ще майже недоторканим. Якби зайнялися тут серйозно цими розвідками; то, можливо, відкрили б і ті знаряддя, якими вириті ниці печери в так званому кам’яному періоді. Було б також досить цікаво і вельми важливо справити наукові розвідки і досліджувати і природні печери в Криму, яких так багато в горах Таврійського хребта. Такі, наприклад, величезні і маловідомі сталактитові печери під Чатир-Дагом і особливо одна з них, яку татари називають Бінь-баш-коба, тобто «Печера тисячі голів». Вона була наповнена людськими кістками, між якими безліч черепів, які мали, як кажуть, дивну, якусь особливу форму. Але залишимо цю область гіпотез і від цих первісних печер звернемося до справжнього печерного міста в Черкес-Кермені.

Про дивовижні крипти Черкес-Кермена згадує письменник Броневський (Broniovius, Мартин), що був у Криму в 1578 р.: «Близько до Манкопіі (Mancopie, тобто Мангупу) і Черкес-Кермену (Cercessigermeno), званого турками новою черкеською фортецею, знаходиться найдавніше місто-фортеця; але ні турки, ні татари, ні навіть самі греки через його надзвичайну давнину (propter nimiam vetustatem) не знають його імені. Знають тільки, що воно прийшло у розорення за часів грецьких власників або князів, які, як розповідають про них в тутешніх місцях, робили тут багато поганих справ, багато злочинів проти Бога і людей. І в тій кам’яній горі, на якій було побудоване місто, знаходяться дивним чином висічені в скелі житла (domus), частина яких ще вціліла, хоча це місце і поросло лісом. Тепер зруйнований храм, що колись був прикрашений колонами з мармуру і серпентину, свідчить, що тут знаходилось колись багате і славне місто (Tartariae Descriptio, в Russia seu Moscovia itemque Tataria. Lugd . Batav.1620. h. 276.). Тобто ще при Броневському (XVI ст.) це древнє і багате, на його думку, місто вже знаходилося в руїнах.

Місто криптів. Ця скала стоїть між двох ущелин і представляється як би окремим довгастим кам’яним островом, хоча з одного боку вона і примикає до гірської скелі, що височіє над селом, з’єднуючись з нею через ущелину за допомогою вузького кам’яного перешийка. У цьому неприступному місці і перебувала, ймовірно, славна стародавня фортеця, про яку говорить Броневський, і залишки якої було видно у згаданих воріт. Скала починалася двома величезними каменями як би зрощеними разом, темно-сірого кольору і абсолютно гладкими, точно навмисне згладженими. Через кілька кроків відкривався і вхід в печерне місто, що починався широкими, висіченими в скелі сходами.

Вхід цей не описаний у Дюбуа. Тим часом він сам по собі представляв цікавий обращик вельми древніх споруд такого роду. Правильно висічені в скелях широкі сходинки, місцями згладилися і округлилися, так що самі нижні з них були ледь помітні. Піднявшись по сходах по дорозі, теж висіченої в камені, можна було потрапити до пробитого в скелі отвору для воріт. Вздовж скелі, на висоті в рівень з воротами, місцями видна довга посічена улоговина, внизу по боках – невеликі круглі отвори, в яких хіба що перебували стовпи від балюстради або від перил.

Просічина в скелі для воріт зроблена правильно, з напівкруглим склепінням на верху, досить широка для найбільших воріт; нагорі зводу над воротами помітні сліди кам’яної кладки. У такому випадку це було явною ознакою того, що після народу, який висік спочатку печерне місто, в ньому згодом жив народ, знайомий зі звичайним мистецтвом будівництва на поверхні землі. По праву сторону від воріт було поруч кілька печер, які тепер обрушилися. Судячи з величини дверей та вікон, треба думати, що і самі печери були досить великі.

Перші добре збережені крипти зустрічалися на околиці скелі, зверненої до ущелини. Тут їх було кілька поверхів, можна було побачити їх сходи, вікна та двері. У верхній ярус печер вели сходи завширшки 1,25 аршини (1 аршин – 0.7112 м); зійшовши по них, можна було побачити світлі та затишні кімнати, висічені в масиві скелі. Перша невелика печера нагорі була довжиною 4,5 аршини і майже такої ж ширини; стеля висічена півколом і до неї від підлоги було трохи більше 3 аршин; двері досить вузькі, біля самих сходів неподалік велике вікно, звернене на ущелину з лівого боку; стіни гладкі сірувато-білі, зберегли ясні сліди гострого знаряддя, яким сікли камінь. У вікно заповзає виноград (до речі, в Черкес-Кермені, в Качікалені і в Теве-Кермені деякі печери заросли плющем та іншими рослинами, і це є тепер єдина ознака життя в цих холодних оселях, населених колись народом, котрий вмів наполегливо працювати, про що говорять ці самі його житла з терпінням висічені всередині скель) і поширюється по стінах печери. Дуже давньою культурою виноградом, без сумніву, займалися тут не перші, а вже наступні мешканці печерного міста, ті, яким належали фортеці та інші споруди на поверхні землі.

У зв’язку з цією печерою знаходилися і багато інших, в які можна було перейти через сходи, а рівно і спуститися в печери нижніх ярусів. Всі вони абсолютно схожі з описаною верхньою печерою, вся різниця між печерами помічається лише в тому, що одна з них більша, а інша менша за своїми розмірами. Щодо влаштування дверей: двері тут скрізь були дерев’яні, тому що внизу, біля порога, з одного боку завжди помічається видовбаний круглий отвір, по всій ймовірності, для того, щоб вставлені в нього двері могли вільно повертатися; а для запору дверей зсередини всюди висічені з одного боку невеликі наскрізні отвори, куди ймовірно заходив засув. Ці отвори біля дверей мали вид ручки і були висічені у більшої частини печер, що призначалися для житла, навіть з їх зовнішнього боку. Печерне місто розташоване по всьому плато або по всій плоскій вершині скелі і по двом її прямовисним сторонам, які спускаються в ущелини. Ці сторони скелі або гори зриті криптами зверху до низу.

Хоча всі житла більш-менш схожі, але в багатьох з них зустрічаються відмінності в формі, в розташуванні, в самій обробці, в предметах і т.п. Наприклад, відкриті в криптах Качікалена висічені в масиві скелі прессуари для тиснення винограду. Такі подробиці власне і дають можливість робити все більш-менш ґрунтовні припущення про спосіб життя і заняття, про мораль, звичаї того народу, який населяв колись ці печерні міста. Досить імовірно, що під час Броневського тут ріс значний ліс. Наближаючись до околиці скелі можна було побачити прорубані в скелях вхідні двері та вікна. До деяких дверей вели сходи. Були сходи, що вели до бічних печер, які висіли абсолютно в повітрі над прірвою.

Безліч криптів знаходяться й у віддалених високих скелях, що піднімаються з ущелини і в скелях, прилеглих до головної скелі печерного міста. Особливо цікаві крипти в одній з подібних височин, мають конічну форму. Крипти йдуть тут від самої вершини до низу і колись мали зв’язок між собою, можливо це були приміщення цілого великого сімейства або цілого роду. Всі крипти мали по кілька вікон, двері та сходи, що вели з однієї печери в іншу.

Внутрішність криптів представляє звичайне просте житло, що складалося з першої, досить великої кімнати і з двох або трьох подібних кімнат меншого розміру; кімнати висічені з боків або в глибині. Ширина і глибина великої кімнати від 8 до 12 і до 18 кроків: висота близько 3-аршин або трохи більша; форма стелі здебільшого напівкругла, але бувають вікна і плоскі і чотирикутні; і тоді вся кімната має таку ж форму; двері підходять для звичайної людини; ширина вікон близько 1 арш., але бувають вікна і більші і менші за цю міру. В інших криптах в глибині або навколо стіни вирубані виступи у вигляді ліжок, лавок для лежання і для сидіння; а над ними часто бувають висічені в головах невеликі ніші. У печерах великих розмірів всюди помітні по стінах висічені вузькі улоговини або каннелюри, в які ймовірно входили якісь перегородки для переділення кімнати. У багатьох печерах на підлозі висічені круглі або овальні отвори невеликого діаметра, ймовірно, це осередки для розведення вогню.

Черкес-Кермен
Внутрішній вигляд печери, Черкес-Кермен

Чудовий ряд криптів знаходиться на поверхні скелі. Це ціла правильна вулиця печерного міста, де по один і по інший бік стоять крипти. Деякі з них зруйнувалися. Посередині йде дорога, яка мабуть була також висічена по скелі. Тепер вона засипалася і заросла травою і чагарниками. Вона триває до самого кінця площі, за печерну вулицю. В кінці ряду печер, на незначному підвищенні, знаходяться якісь невеликі крипти, з одним тільки отвором, зверненим на долину. Можливо це і були сторожові крипти, так як скеля закінчується тут площиною, на яку доступ з сусідньої долини абсолютно не важкий. У ряді цих підземель, що утворювали вулицю печерного міста, по ліву сторону у околиці скали знаходилася амфілада печер.

Вхід тепер обрушився. Здається, колись він мав іншу форму і через нього видно було велику залу. Мабуть зала була кругла, у висоту більше 3 аршин, на полукруглій стелі висічено арки, стелю підтримували чотири колони, цими колонами зала ділилася на чотири окремі кімнати.

Самі колони були висічені грубо і мали округлену форму. У кожному відділенні у всю ширину внутрішньої чи задньої стіни були ряди лавок або диванів, досить довгих і широких, вони піднімалися від підлоги на ¾ аршини. У двох середніх лавках висічені гробниці, які наповнені людськими кістками. Можливо, що описуване підземелля слугувало місцем для поховання померлих, але тоді здається дивним, чому в двох інших лавках, які знаходилися тут і абсолютно однакові з першими за своєю формою, гробниць зовсім не висічено. У відділенні за останньою колоною – крісло, висічене з тієї ж скелі в якійсь глибокій напівкруглій ніші. Крісло зручне, прикрашене висіченими прикрасами.

Навпроти крісла, біля протилежної стіни, на всю її довжину стоїть кругла лава, подібна описаним вище, але без гробниці і без кісток. Близько лавки прорубано вікно, досить велике, трохи далі – інше або двері з висіченим балкончиком або перилами.

Черкес-Кермен
Приблизний план Великої печери

Із цієї великої печери праворуч – хід в іншу невелику печеру з одним вікном в ущелину; (приблизний план – див. рисун. – може дати ясне поняття про розташування всієї цієї анфілади печер). Ліворуч хід веде в більшу печеру, що має круглу форму, двоє дверей і дві напівкруглі лавки описаної вище форми. Одні двері з останньої печери ведуть в наступну довгасту і чотирикутну печеру, з одним великим вікном. Тут біля однієї стіни на підлозі висічений якийсь квадратний басейн завбільшки в 2,5 х 2 аршини; його наповнювали водою під час відвідин. Поруч нього на підлозі висічена невелика гробниця, під вікном – інша, менша. Ці два висічені на підлозі невеликі чотирикутника називають гробницями, тому що вони були наповнені зотлілими, майже перетвореними на землю, людськими кістками (тут знайшли тільки невеликий шматок черепної кістки і один хребець).

З цієї чотирикутної печери з гробницями двері ведуть в останню невелику печеру, яка нагадує каплицю: в стіні у досить глибокій ніші тут висічене щось схоже на вівтар з невеликим столиком – жертовником посередині і з двома висіченими по його боках невеликими виступами і з напівкруглими теж невеликими лавками попід стінами. На підлозі було висічене невелике заглиблення, наповнене водою. Але з іншого боку відсутність всяких ознак церковних християнських зображень, наприклад, висічених на камені хрестів, як в печерній церкві в Тепе-Кермені, змушує сумніватися, що описувана невелика печера була християнською каплицею.

Дюбуа описує одну церкву в Черкес-Кермені і прямо називає її грецькою каплицею (une chapelle grecque avec un autel). Але розташована вона в іншому місці. Він знайшов у тій каплиці зображення святих зі збереженими ще фарбами і з грецькими написами (малюнки див. у Дюбуа t. VI, p. 291, 292) Ескіз і малюнок каплиці, що описав Дюбуа, належать, за його словами, до візантійського стилю. Дюбуа прямо говорить, що церква ця абсолютно схожа зі стародавньою церквою в Інкерманській долині, біля колишніх порохових погребів (Dubois, t.VI, p. 243-245 Atlas, III serie, pl. 5; Дюбуа, описуючи церкву в Інкерманській долині, справедливо зауважує, що ця криптичеська церква, судячи з її форми і архітектурного стилю, новітнього походження і не належить тому народу, який на його думку вперше вирив кримські крипти і печерні міста).

Але далі Дюбуа наводить цікаві слова одного невідомого французького мандрівника, який відвідав крипти Черкес-Кермена в 1784 році і описав його під ім’ям «Iski-Kerman» (тобто стара фортеця, старий замок). Мандрівник цей говорить, що він бачив тут «великі церкви або каплиці, склепіння яких дуже плоскі, і які сміливо підтримувалися колонами (des grandes chapelles, soutenues par de piliers et do not les voûtes sont fort plates et hardies)». За словами того ж мандрівника, він бачив у Черкес-Кермені ще погреби з людськими кістками. Татари запевняли, що кістки ці належать людям, які були вбиті ними при взятті цього міста, «чим татари дуже хвалилися» – говорить автор (з приводу погребів з кістками татари, розказуючи французькому мандрівникові, тут без сумніву перебільшували; бо погреби ці – стародавні, висічені в каменях гробниці або «ossuaires», див. там же у Дюбуа).

Але належить чи ні описане поземелля до однієї з подібних часовень, побачених французьким мандрівником в 1784 р.? Не можна не помітити, що інших печер з колонами і зі склепіннями при подібному огляді в 1867 р. не було в Черкес-Кермені. Якщо навіть припустити, що анфілада печер мала призначення служити храмом для жителів печерного міста; то не може не здаватися незрозумілим та обставина, чому перша з описаних вище розлога печера з колонами зовсім не походить по своєму розташуванню, по своєму розподілу частин і з усього, що в ній полягає, на церкви в інших печерних містах, як наприклад, на церкву в Інкермене або, ще краще, на давню печерну церкву в Тепе-Кермені. Древня архітектура церкви в Тепе-Кермені мала звичайний, властивий грецьким церквам, поділ, тобто вівтарна частина в ній відокремлена від решти церкви особливим іконостасом, в якому знаходилися двері для входу у вівтар. В місцях для ікон висічені хрести та інші священні зображення і предмети.

В описаній великій печері з колонами і зі склепіннями або з арками нічого подібного немає. Припустити, що вівтарна частина тут обрушилася, теж не можна, тому що стіни і дві колони обрушилися зовсім в іншому місці. Та ж стіна, у якої висічене крісло і у якої тільки можна припустити існування вівтаря, абсолютно була цілою. Можна було б тільки припустити існування вівтаря, а крісло було для єпископа; але біля нього і навколо уцілілих стін не було ніяких інших ознак, які вказували б, що це місце було священне, або що тут знаходилася християнська церква. Хоча з іншого боку, знайдені тут гробниці з людськими кістками як би вказують на звичай древніх християн у Криму ховати своїх мертвих в самих церквах або в невеликих каплицях при церквах, які Дюбуа і називає тому chapelles funeraires. І тоді останню невелику печеру, описану вище, потрібно б прийняти справді за подібну каплицю.

Швидше за все, описана анфілада Черкес-Керменських печер не мала релігійного призначення. З інших примітних пам’ятників старовини в Черкес-Кермені заслуговують уваги глибокий підземний колодязь, висічений у скелі, і вищезгадана вежа або наскрізні ворота.

Описали колодязь Паллас (t. II, p. 99), Кеппен (Крим. Збірник. Стор. 259 і прим. 375) і нарешті Дюбуа (t. VI, p. 291). Паллас каже, що колодязь цей представляє одну з головних пам’яток в цих місцях і попереджає мандрівників, що спускатися до нього зверху по зруйнованих сходах небезпечно.

Черкес-Кермен
Наскрізні ворота

Що ж стосується вежі і наскрізних воріт, що стояли на високій і вузькій скелі зі східного боку над татарським селом Черкес-Кермен, то цілком ймовірно, що це був вхід або ворота існувавшої тут колись грізної фортеці; тому що скала, на якій стояли ці ворота, явно зберігала сліди парапетів і, можливо, стін.

За своєю архітектурною формою і за образом споруди (по кладці обтесаних великих каменів і за їх цементовкою) вежа або ворота в Черкес-Кермені абсолютно схожі з древньою баштою в Бельбеку, в Сюреньській долині. Судячи з грецького напису і по настінному живопису релігійного змісту, що збереглися в сюренській башті, побудова цієї вежі швидше за все належить до епохи панування візантійців в гірській і прибережній частині Криму. До цієї ж епохи, без сумніву, потрібно віднести і зруйновану споруду фортеці чи замку в Черкес-Кермені. Кеппен позитивно помилявся, стверджуючи на підставі слів Броневського, що «в Черкес-Кермені замок новий, збудований турками» (Крим. Збірник. Стор. 252). По-перше, Броневський зовсім не говорить того, що «новий замок» було збудовано саме турками, а по-друге, відомо, що турки в період нетривалого і неповного панування в Криму не будували всередині країни нових фортець і міст. Вигнавши з Криму генуезців, вони зайняли тільки своїми гарнізонами деякі міста та укріпленні місця на півострові.

Джерело: Караулов Г.Э. «Крымские пещерные города и крипты» (1871).

Див. також: Печерні міста і крипти Криму, Тепе-Кермен.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*