Categories
Психологія

Чи «бачить» мозок в темряві?

Фахівці з США поставили собі за мету з’ясувати, чи здатна людина, перебуваючи в повній темряві і до того ж із світлонепроникною пов’язкою на очах, бачити свої власні руки, не використовуючи реальний зір і спираючись тільки на несвідому діяльність мозку. Тим більше, що для спостереження цього ефекту не потрібне спеціальне обладнання.

Вчені спробували з’ясувати наскільки часто і за яких умов люди бачать ледь помітний силует своєї руки навіть тоді, коли навколо абсолютна темрява. Як повідомляє Eurekalert (European Research Coordination Agency – європейське агентство координації досліджень), в експерименті брало участь 129 осіб, кожному з яких запропонували два типи пов’язок. Один тип нібито затримував світло повністю, а другий майже повністю блокував його. Це було потрібно для вивчення сприйняття предметів, що рухаються в умовах слабкого освітлення.

Потім кожного учасника експерименту просили провести власною рукою перед очима і описати відчуття. Як виявилося, частина піддослідних бачила нечіткий силует своєї руки, при тому що насправді на їхніх очах були пов’язки, що абсолютно не пропускали світло.

Ці свідчення в ході експерименту можна було б віднести до погрішностей, але, як стверджують вчені, таке припущення не здатне пояснити, чому ті, хто отримав напівпрозорі пов’язки, що пропускають трохи світла, бачили свої руки частіше, ніж ті, кому дісталися абсолютно непрозорі.

Перебравши різні варіанти і повторивши дослід кілька разів з різними групами, вчені прийшли до висновку, що ймовірність «побачити» свою руку залежить від очікувань учасників.

Також дослідники посадили частину учасників експерименту в абсолютно темну кімнату і повторили там досвід з використанням спеціальної інфрачервоної системи, яка стежила за переміщенням очей піддослідних. Ці спостереження показали, що якщо перед очима провести чим-небудь іншим (наприклад, рукою фахівця або картонним силуетом руки), то піддослідний зовсім нічого не бачить, а очі його не рухаються слідом за стороннім об’єктом.

Якщо ж випробуваним говорили, що вони знаходяться в погано освітленому приміщенні, то свої руки вони бачили теж частіше, ніж ті, кому було відомо, що в кімнаті не було світла зовсім.

Для чистоти експерименту вчені задіяли в ньому людину зі змішаними почуттями, тобто синестета (синестезія – неврологічний феномен, при якому роздратування в одній сенсорній або когнітивній системі веде до автоматичного, мимовільного відгуку в інший сенсорній системі). Для цієї ролі підійшла лаборант університету Рочестера Ліндсей Бронненкант, яка володіє феноменом сприйняття.

Букви і цифри для Бронненкант мають індивідуальне забарвлення. Під час досліду вона описувала не просто нечітку тінь, а повноцінний силует на тлі слабкого джерела світла.

Інші синестети, яких довелося шукати в різних країнах по всьому світу, розповіли про схожі відчуття. Вони набагато чіткіше бачили рухи своїх рук в темряві, стверджуючи, що розрізняють окремі пальці, а не просто нечіткі обриси рук.

До того ж спостереження за рухом очей синестетів показали відмінності реакції очей від очей звичайних людей: синестети в повній темряві слідували очима за рукою так само плавно, буцім-то бачили її при світлі.

На відміну від них, у звичайних випробовуваних погляд, який прямував за рукою, був уривчастий. Це відбувалося через те, що мозок не отримував від сітківки ока зорової інформації і не був здатний забезпечити безперервного спостереження за рукою.

За твердженням вчених, виявлений в ході експерименту феномен «помилкового зору», дозволить краще зрозуміти, як за допомогою мозку людина сприймає навколишній світ через свої психічні та фізичні відчуття і співвідносить між собою інформацію, отриману від різних органів почуттів.