В нашому уявленні динозаври – неповороткі і страхітливі створіння, подібні до великих ящірок, з великими зубами, а деякі з них навіть вкриті лускою. Втім кількість відкриттів з кожним днем збільшується, що й збільшує також і наші знання про давній світ цих загадкових тварин. Науці вже відомі досить великі екземпляри і зовсім крихітні представники епохи динозаврів, завдовжки з пів метра.
У березні 2020 року палеонтологи повідомили про найменшого з усіх відомих динозаврів Oculudentavis khaungraae, що перекладається приблизно як зубата та оката пташка. Невелика голова зубастого Oculudentavis khaungraae, яка жила майже 100 мільйонів років тому, збереглася в бурштині. Тварина мала доволі випуклі очі та десятки гострих зубів у дзьобі. При цьому своїми розмірами маленький динозаврик нагадав вченим сучасну колібрі.
Ще однією з останніх цікавих знахідок є представник роду тероподових динозаврів з надродини тиранозавроїдів. Цей маленький і спритний предок тирекса під назвою Moros Intrepidus (передвісник загибелі) пролив багато світла на швидку еволюцію тиранозаврів (найстрашніші хижаки епохи динозаврів). Moros був невеликим, приблизна маса тіла цих тварин була до 78 кілограмів. Бігав швидко (висота ніг – до 1,2 м).
На початкових етапах еволюції тиранозаври полювали в тіні більш стародавніх хижаків, таких як алозаври, які міцно трималися на вершині харчового ланцюга. Припускають, що кліматичні зміни стали причиною зникнення алозаврів, а їхнє місце поступово посіли тиранозаври.
В серпні 2017-го учені назвали і описали найбільшого на сьогодні сухопутного динозавра – Patagotitan Mayorum (рештки патаготитану, частину нижнього стегна, були виявлені в 2008 році пастухом Ауреліо Ернандесом). Його довжина від голови до хвоста – 37,2 м. Важив Patagotitan Mayorum 70 тонн – це десять африканських слонів. Тварину назвали на честь Патагонії, де за міфами проживали гіганти, а також на честь господаря ранчо, на якому й розкопали велетня.
Ще один нещодавно знайдений гігант – Dreadnoughtus schrani. Втім, головна його особливість це розмір. Наразі його скелет є найбільш повним із зібраних науковцями – у них є цілих 45 його відсотків.
На півночі Китаю виявлені останки невідомого науці м’ясоїдного динозавра, який може виявитися раніше відсутньою ланкою еволюції – з древніх ящерів у птахів. Новий вид динозавра отримав назву Wulong bohaiensis, що в перекладі означає «дракон, що танцює». Динозавр розміром з сучасного ворона, але зі значно довшим хвостом.
У знайденої особини було досить густе оперення, хоч вона загинула у відносно молодому віці. Це спантеличило вчених, бо у сучасних птахів зміна пуху на пір’я – це тривалий процес. Тому чи в оперення була тоді якась поки що невідома мета, чи росло воно в наразі незрозумілий спосіб.
Знайдені на території Китаю рештки – майже повний скелет, в якому відсутні тільки деякі ребра.
Американські палеонтологи (науковці опублікували свою роботу в журналі PLOS ONE) з’ясували, що динозаври Majungasaurus (мешканці Мадагаскару) змінювали свої зуби досить часто – приблизно кожні два місяці. Для порівняння, відомий тиранозавр робив це у 14 разів повільніше.
Вчені припускають, що таке надшвидке відновлювання зубів пов’язане з харчуванням майюнгозаврів, які розгризали кістки здобичі, аби дістатися до кісткового мозку. Через що зуби зношувалися швидше, ніж у його родичів, які надавали перевагу м’ясу.
Дивовижне припущення останніх часів – один з найбільш відомих та найлютіших динозаврів Tyrannosaurus rex, міг бути пухнастим симпатягою. Дослідження зразків шкіри тиранозавра 2017-го року свідчать, що доросла особина не мала пір’я. Науковці припускають, що оперення могло б призводити до перегрівання тварини, тому вони могли бути цілком пухнастими.
Втім минулого року дослідники припустили, що пух міг захищати дитинчат від замерзання та маскувати від небезпеки, тому створили навіть реконструкцію.
Останні дослідження також підтвердили, що пухнасті динозаври мешкали на Південному полюсі, де вперше вчені знайшли докази того, що динозаври використовували протопір’я в екстремальних кліматичних умовах, дослідження опубліковане в журналі Gondwana Research.
Група міжнародних вчених досліджувала давно знайдені в Кунваррі (Австралія) скам’янілості, що походять з озера, розташованого біля Південного полюсу. Серед них науковці знайшли залишки протопір’я, яке не було таким складним, як у сучасних птахів, скоріше подібним на волосся, і, ймовірно, мало візерунок. Це на сьогодні перші скам’янілі докази існування пернатих динозаврів.
Також цікавими є дослідження виду динозаврів Bajadasaurus Pronuspinax, викопні рештки якого виявлені у 2010 році у відкладеннях формації Bajadoa Colarada (на півдні Аргентини) і який був вкритий чимось на кшталт шипів. Припускають, що ці відростки захищали травоїдну тварину від хижаків, застосовувалися для терморегуляції і ними же тварина приваблювала партнерів.
В листопаді 2014 року дослідники знайшли в еволюції морських мешканців відсутню ланку – Ichthyosaur. Іхтіозавр дихав повітрям і плавав зі швидкістю 45 км за годину, рухаючись хвилеподібно, як вугор.
Птерозаври – давно відомий вид летючих динозаврів. У липні 2018-го дослідники знайшли найдавнішого представника цього виду – Caelestiventus hanseni. Виявилось, що він був схожий на пелікана і мав на підборідді щось на кшталт мішечка.
Нещодавно знайдений вид динозаврів Vespersaurus paranaensis у висоту сягає не більше 80 см, важить до 15 кг. З’ясувалося, що тварина була добре пристосована до спекотного клімату і жила в піщаній місцевості. Vespersaurus paranaensis (або піщаний динозавр) пересувався, спираючись на один великий палець ноги, інші два мали гострі кігті, якими він розривав здобич.
Одне з останніх відкриттів Cryodrakon boreas (крижаний дракон), скам’янілі останки якого були знайдені ще в 1972 році в провінції Альберта (Канада). Спершу рештки приписувались до роду Quetzalcoatlus. І лише нещодавно в результаті проведеного аналізу вчені з’ясували, що тварина належить до раніше невідомих аждархід – сімейство найбільших істот, які колись піднімалися в небо.
Заново відкритий динозавр отримав епічну назву Cryodrakon boreas, що перекладається як «крижаний дракон північного вітру». Детальний опис істоти дослідники опублікували в журналі Journal of Vertebrate Paleontology.
Тим часом причини масового вимирання динозаврів, яке припадає на кінець Крейдового періоду та початок Палеоліту, ще й досі є однією з найбільших наукових таємниць. Існує низка гіпотез, проте жодна з них дотепер не мала достатнього обґрунтування.