Ефект Кирліана

Ефект Кирліана

Ефект Кирліана (або «аура Кирліана») – бар’єрний розряд в газі у вигляді корони навколо об’єкта дослідження (на фото: фотографія пальця руки в полі високої частоти). Кирліанографія – це фотографічний метод з використанням високої напруги, техніка створення контактних фотографій для захоплення феномену електричних викидів.

Листову фотографічну плівку розміщують на верхній частині металевої пластини, об’єкт розташовують безпосередньо зверху на плівці. На металеву пластину подається миттєва висока напруга, розряд між об’єктом і пластиною під час напруги створює зображення у вигляді корони. Під час процесу об’єкт знаходиться в змінному електричному полі високої частоти 10-100 кГц, при якому між електродом і об’єктом виникає різниця потенціалів від 5 до 30 кВ.

Фотографія Кирліана дає інформацію про розподіл електричного поля в повітряному проміжку між об’єктом та реєструвальним середовищем в момент розряду. Провідність об’єкта не відбивається на електрозображенні. Формування останнього залежить від розподілу діелектричної проникності, від вологості повітря, психологічного статусу людини.

Під час ефекту Кирліана спостерігаються три процеси:
– відбувається іонізація і утворюються іони азоту;
– між об’єктом і електродом утворюється бар’єрний розряд;
– здійснюються електронні переходи з низьких енергетичних рівнів на більш високі і навпаки. Ефект, подібний до статичного розряду або до блискавок, спостерігається на біологічних об’єктах, а також на неорганічних зразках різного характеру.

Метод Кирліана названо на честь фізіотерапевта С. Д. Кирліана, який спільно з дружиною В. Х. Кирліан в 1939 році випадково виявив, якщо об’єкт на фотопластинці підключити до джерела високої напруги, на фотопластинці вдається отримати зображення. Техніка кирліанографії також відома під назвою «електрографія», «електрофотографія», «коронний розряд фотографії» (CDP), «біоелектрографія», «газорозрядна візуалізація (ГРВ)», «electrophotonic томографія (EPI)».

Подібні досліди проводилися і раніше. Ефект світіння об’єктів, у тому числі біологічних, в електромагнітних полях високої напруги відомий вже понад два століття. Ще в 1777 році німецький фізик і філософ професор Georg Christoph Lichtenber (1742-1799 рр.), вивчаючи електричні розряди на вкритій порошком поверхні ізолятора, спостерігав характерне віялоподібне світіння. Майже через століття таке світіння було зафіксовано на фотопластинці і отримало назву «фігур Ліхтенберга». Термін «електрографія» у 1889 р. запропонував чех Batholomew Navratil.

Сім років по тому, в 1896 році, французький експериментатор Baravuc створив electrographs рук і листя. В 1891 р. білоруський учений Я. О. Наркевич-Йодка починає свої досліди. У 1898 році на п’ятій виставці Російського технічного товариства  інженер Яків Наркевич-Йодко показав електрографію, але його винахід було забуто на 30-40 років. Відомий вчений і винахідник Нікола Тесла сконструював власний прилад – трансформатор Тесла. Використовуючи цей трансформатор, Тесла на своїх лекціях продемонстрував світіння свого тіла в струмі високої частоти. На початку 20 ст. ці досліди Тесла здобули шаленої популярності в наукових колах. Як і в дослідах Я. О. Наркевіча-Йодка, фотографії розрядів, зроблені Теслою, виявилися звичайною фотозйомкою.

У 1939 році два чехи S. Pratt і J. Schlemmer опублікували фотографії листя, яке світилося. У тому ж році російський фізіотерапевт Семен Кирліан з дружиною після спостережень за пацієнтом в Краснодарському госпіталі, який отримував лікування від електричного генератора високої частоти, розробили кирліанографію. Дослідники помітили, якщо електроди близько приставлені до шкіри пацієнта, відбувається світіння аналогічне неоновій газорозрядній трубці.

Кирліан проводив експерименти, в яких у верхній частині провідної пластини розміщував фотоплівку, а другий провідник приєднував до об’єкта спостереження (руки, листя або інших матеріалів). Провідники були під напругою від джерела напруги високої частоти. На фотографічних зображеннях виникали силуети об’єктів, які були оточені ореолом світла. Потім винахідник С. Д. Кирліан вдосконалив резонансний трансформатор Тесли і у 1949 році на метод «високочастотної фотографії» отримав авторське свідоцтво. Кирліани були переконані, що отримані образи показують життєву силу або енергетичне поле, яке відражає фізичний та емоційний стан живих суб’єктів. Вони думали, що ці зображення можуть бути використані для діагностики захворювань. У 1961 році Кірліани опублікували свою першу роботу на цю тему в російському журналі «Науково-практична фотографія».

Кирліани накопичили великий науковий матеріал, створили цілий ряд пристроїв для високочастотної фотографії. Про результати своїх експериментів повідомили вперше у 1958 році. Їхні роботи були практично невідомі до 1970 року, поки два американця Лінн Шредер і Шейл Острандер не опублікували книгу «Психічні відкриття за залізною завісою». Одразу електрофотографія Кирліана стає відомою широкій публіці. Світіння розряду навколо поверхні об’єктів під дією електричного поля високої напруги назвали «аурою Кирліана».

У 1975 році білоруський вчений Віктор Адаменко захистив дисертацію на тему «Дослідження структури зображень високочастотного електричного розряду (ефект Кирліана)». Він вважав, що основним носієм інформації біологічного і психофізіологічного стану живих організмів є електрони, кирліанівські знімки – прижиттєве електронне зображення, яке отримують на відміну від електронного мікроскопа не в вакуумі, а при атмосферному тиску або в газі низького тиску. Крім фотоплівки В.Г. Адаменко вдалося отримати кирліанівське зображення на люмінесцентному екрані, на електростатичному папері, навіть на термографічних пластинках.

У той час як Адаменко розглядав основні механізми холодної емісії електронів в електромагнітному полі високої напруги, інший відомий дослідник для пояснення ефекту Кирліана в біоелектрографії професор біофізики Казахського державного університету В.М. Інюшин разом з польським фізиком В. Шедлаком (Wlodzimierz Sedlak) висунули біоплазмову гіпотезу (Marco Bischof, 1996). Наукове вивчення того, що дослідники потім назвали ефектом Кирліана, на початку 70-х років минулого століття проводили Thelma Moss і Kendall Johnson в Center for Health Sciences, UCLA, але в 1979 році лабораторія з парапсихології в університеті Лос-Анджелеса була закрита. Після візиту в 1970 році американського психолога Тельма Мосса до В.Г. Адаменка в Москву і до В.М. Інюшина в Алма-Ату, він стає першим західним вченим, який використав в своїй роботі ефект Кирліана.

Розширення сфери застосування біоелектрографічних методів, прагнення консолідувати дослідження, що проводяться в різних країнах, призвело до організації в 1978 році в США та Англії Міжнародного союзу медичної та прикладної біоелектрографії (IUMAB).

Станіслав Филипович Романій (Дніпропетровськ) був одним із учнів і послідовників подружжя Кирліанів. На основі ефекту Кирліана розробив і запровадив цілий спектр пристроїв для вивчення контролю матеріалів і конструкцій, що не піддаються контролю традиційними методами. Також Романій створив апарат газорозрядної візуалізації (АГДР), який дозволив отримувати інформацію про життєдіяльність організму, проводити ранню експрес-діагностику, визначати ефективність проведеної терапії. Прилад АГДР пройшов успішні клінічні випробування в медичних установах України, Росії, Латвії. У 1990 році Міністерством охорони здоров’я СРСР були опубліковані висновки і надані рекомендації для широкого впровадження розробки в медустановах СРСР, але раптова смерть Романія, розпад Радянського Союзу, економічні труднощі не дозволили провести роботи в даному напрямку в необхідних обсягах.

Ефект Кирліана
Випромінювання людиною, зняте на плівку

В 1983-86 роках І. Думітреску в Румунії, П. Мандель в Німеччині, Н. Мілхоменс в Бразилії, А. Лернер у Франції, Г. Олдфілд в Англії, А. Конінкевіч в США та інші працювали над розвитком підходів до використання біоелектрографічного методу ГРВ.

Німецький учений, лікар П. Мандель розглядав кирліанівське зображення як фотографії енергетичного потоку, визначеного життєдіяльністю людини. Він висловив припущення, що характеристика газорозрядного світіння пальців рук і ніг пов’язані зі станом точок акупунктури, які є виходом на поверхню шкіри енергетичних меридіанів. За допомогою кирліанографії П. Мандель проаналізував знімки світіння пальців рук і ніг тисяч пацієнтів. Він же вперше розробив систему секторної діагностики у вигляді діагностичних таблиць, які дозволяють визначати стан того чи іншого органу за характеристиками «світіння» окремих зон пальців рук і ніг. Ця система активно використовується. Розроблені її нові модифікації. Проте до цих пір не існує строго наукового обґрунтування окремих нозологічних форм.

У 1995 році до методу газорозрядної візуалізації почали застосовувати цифрову відеотехніку, сучасну електроніку та кількісну комп’ютерну обробку даних (К.Г. Коротков, 1995).

Ефект Кирліана
Розряд у вигляді корони навколо монети

В пристрої Кирліана процес фотографування відбувається в темній кімнаті або при червоному освітленні. Конструкція для фотографування являє собою плоский електрод, на який подається напруга у вигляді послідовно коротких біполярних імпульсів амплітудою від 3 до 20 кВ з безперервно-ступінчастим регулюванням. Поверх електрода розташовують фотоплівку, до якої прикладається палець випробуваного (в сучасних приладах здійснюється цифрове фотографування або відеозапис для чого конструкція відповідним чином модифікується). Під час подачі високої напруги відбувається газовий розряд, який проявляється у вигляді світіння корони навколо об’єкта і засвічує чорно-білий або кольоровий фотопапір або фотоплівку.

Ефект Кирліана використовується для знаходження прихованих дефектів у металах, для експрес-аналізу зразків руди в геології. За допомогою ефекту Кирліана в сільському господарстві можна перевіряти схожість насіння, відрізняти уражені хворобами рослини від здорових. Ефект Кирліана доводить існування біополя.

Плівка і цифрові методи візуалізації. Результати об’єктів кирліанографії на фотографічній плівці. Кольорова фотоплівка відтворює правильний колір при використанні нормального світла. Розряди корони можуть взаємодіяти з хвилинними варіаціями в різних шарах барвника плівки, в результаті чого і в залежності від локальної інтенсивності розряду спостерігається велика різноманітність кольорів. Світло фотонів, які виділяються при коронному розряді, фіксується на плівках і відтворюється також на цифрових зображеннях.

Фотографії неживих предметів (монет, ключа, листя тощо) можна зробити більш ефективними шляхом заземлення об’єкта дослідження із землею, трубою холодної води або в протилежній (полярності) стороні джерела високої напруги. Заземлення об’єктів створює більш міцний коронний розряд.

Кирліанографія не потребує використання камери або лінзи, тому що являє собою контактний процес друку. На місці випускної пластини високої напруги можна використовувати прозорий електрод, дозволяючи захопити результати коронного розряду зі стандартних камер або відеокамер.

Візуальні художники, такі як Роберт Буелтман, Тед Хіберт і Дік Лейн використовували кирліанографію для створення художніх образів різних предметів. Фотограф Марк Д. Робертс, який працював з кирліан-зображеннями більше 40 років, опублікував портфоліо фотографій рослин під назвою «Віта Occulta Plantarum» («Таємне життя рослин»). Портфоліо Робертса фотографій рослин уперше виставлено в 2012 році в Баккен музеї в Міннеаполісі.

Дослідження. Кирліанографія була предметом наукових досліджень, більшість з яких проведено в середині 20-го ст. в країнах колишнього Східного блоку, перш ніж закінчилася холодна війна. Результати наукових експериментів 1976 року за участю кирліанографії живої тканини (людський палець) показали, що в розряді корони більшість варіацій (довжина стримера, щільність, кривизна, колір) цілком залежать від вмісту вологи на поверхні і всередині живої тканини.

У 1996 році групою вчених під керівництвом професора К.Г. Короткова було розроблено аналогічну Кирліанографії методику – газорозрядної візуалізації (ГРВ) і виготовлено перший зразок апарату газорозрядної візуалізації «Корона-ТВ». Система ГРВ або Камера Короткова складається з апаратного та програмного забезпечення, безпосередньо записує, обробляє і інтерпретує ГРВ зображення з комп’ютера.

Прилад дозволив фіксувати світіння в реальному масштабі часу, в звичайному незатемненому приміщенні і на екрані комп’ютера можна спостерігати зміну аури людини. Основним джерелом формування зображення є газовий розряд поблизу поверхні досліджуваного об’єкта, тому професором К. Г. Коротковим введено нову назву методу, що враховує фізичні процеси ефекту Кирліана – метод газорозрядної візуалізації. Газорозрядна візуалізація (біоелектрографія) – це метод комп’ютерної реєстрації та аналізу світіння, індукованого об’єкта, у тому числі біологічного, стимуляцією електромагнітним полем з посиленням в газовому розряді (Коротков К.Г., 2001). Метод об’єднав всі переваги кирліанівської фотографії і сучасні методи цифрової обробки інформації…

Іzabela Ciesielska в Інституті Architecture of Textiles у Польщі використовувала камеру Короткова (ГРВ) для оцінки наслідків контакту людини з різними видами текстилю на біологічні чинники, такі як частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, розряд зображень корони. Суб’єкти носили рукава з різних природних і синтетичних матеріалів на передпліччях. Результати виявилися непереконливими: не вдалося встановити зв’язок між людиною з текстилем і зображенням коронного розряду.

Ефект Кирліана
Волосся людини. Ефект Кирліана

Дослідження в парапсихології. В 70-х роках минулого століття інтерес до паранормальних досліджень досяг максимуму: у 1968 році д-р Тельма Мосс, професор психології, очолив психоневрологічний інститут Каліфорнійського університету (НПІ), який пізніше був перейменований в Semel Institute. В НПІ була лабораторія з досліджень в парапсихології, укомплектована в основному волонтерами. Д-р Тельма Мосс, який цікавився методом Кирліана, імовірно, вимірював «аури» живих істот. Багато хто вважав, ефект кирліанографії просто природним явищем. Лабораторія була несанкціонована, без фінансування, і зрештою закрита університетом.

Експеримент з розірваним листям. Використано типову демонстрацію образів, отриманих за методом Кирліана, як доказ на користь існування енергетичних полів в певних проміжках часу. В результаті експериментів помітили, якщо частину листя після першого фотографування відірвати, на наступній фотографії залишиться слабкий образ існування відірваної частини. Якщо поверхню зображення очистити від забруднень і залишкової вологи до другого фотографування, то образ зниклої частини листя на другому знімку не з’являється. Отже, вологість листя має виражений вплив на електричну корону розряду, чим більше вологи, тим створюються більш великі і динамічні розряди корони. Коли лист зневоднюється, світіння його корони природно змінюється в мінливості і інтенсивності. Як результат, зміна вмісту води в листі може впливати на так звану Kirlian ауру.

Експерименти Kirlian не надали доказів існування енергетичного поля, крім електричних полів, що створюються за допомогою хімічних процесів, і потокового процесу коронних викидів. Тому ідентифіковану Кирліаном ауру вважають результатом випадкових електричних процесів іонізації, які залежать від багатьох факторів, у тому числі напруги, частоти подразника, тиску, з яким людина або предмет дослідження торкається поверхні зображення, локальної вологості навколо об’єкта, заземлення та інших чинників, що впливають на провідність людини або об’єкт дослідження. Жири, піт, бактерії та інші іонізуючі забруднювачі, знайдені на живих тканинах, можуть також вплинути на отримане зображення.

Цигун. Беверлі Рубік та інші досліджували ідею біополя людини за допомогою методу кирліанографії, намагаючись пояснити китайську дисципліну цигун. Цигун вчить, що є віталістична енергія ци (chi), яка пронизує все живе. Ідея chi як власний вид поля, а не просто електромагнітне поле істоти, в основному ігнорувалася науковим співтовариством. Щоб отримати зображення, яке візуалізувало би chi-біополе у хронічно хворих пацієнтів, Рубік застосовував ГРВ пристрій Короткова. Рубік визнав, що в експериментах проявлявся занадто малий розмір вибірки, щоб провести значимий статистичний аналіз. Скептики одразу розкритикували його твердження, що ці енергії можуть бути захоплені спеціальною фотоапаратурою.

Кирліанографія у культурі. Кирліанографія з’явилася як вигаданий елемент в численних книгах, фільмах, телесеріалах та ЗМІ: кирліан-фотографія руки в альбомі Living George Harrison’s в «Material World» (1973 рік) – Hindi в UCLA лабораторії парапсихології Тельма Мосса тримає медальйон в передній руці і американські монети за спиною.

Див. також Принцип роботи кирліан-приладу

Залишити відповідь