Категорії
Лікарські рослини Природа

Фітотерапія в нефрології

Фітотерапія в нефрології – допоміжний метод лікування лікарськими рослинами, застосовуваний частіше при хронічних захворюваннях нирок.

Терапевтична ефективність лікарських рослин обумовлена ​​вмістом в них комплексу різноманітних і складних за хімічним складом речовин: антибіотиків, вітамінів, алкалоїдів, глікозидів, полісахаридів, ефірних і жирних олій, амінокислот, кумаринів та ін.

Лікарські рослини призначають з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого і сумісності лікарських засобів в зборі. Ефективність лікування лікарськими рослинами залежить від дотримання ряду умов заготівлі рослин (сезон, час доби, сушка і т. п.), тому рекомендується користуватися зборами з аптечної мережі.

Для фітотерапії використовують різні частини рослин: бруньки, квітки, суцвіття, плоди, листя, стебла, коріння. Найбільш часто лікарську сировину застосовують у вигляді настоїв і відварів. Також необхідно дотримуватися рекомендацій в приготуванні і зберіганні лікарських форм рослинної сировини.

У клінічній нефрології широко використовують лікарські рослини, що володіють діуретичними властивостями (мучниця, брусничний лист, корінь солодки голої, польовий хвощ, квітки і листя суниці, ягоди ялівцю, ромашка аптечна, трава і корінь петрушки та ін.). При гематурії корисними будуть рослини, наділені кровоспинними властивостями (листя кропиви дводомної, деревій, пастуша сумка, лист чорної смородини, горобина чорноплідна, плоди шипшини коричної, сік лимона та ін.).

Бактерицидну дію мають: мучниця, звіробій, лист і бруньки берези, полин гіркий, лист подорожника великого, квіти липи, календули, листя евкаліпта, ягоди журавлини чотирьохпелюсткової, шавлія, ромашка, суниця, часник, брусниця.

При підвищеному згортанні крові і схильності до тромбозів використовують буркун лікарський, цибулю ріпчасту, сік сирого буряка столового, ягоди журавлини чотирьохпелюсткової, лист берези.

Протизапальні і антиалергічні властивості мають череда трироздільна, квітки календули, деревій, трава звіробою, лист подорожника великого та ін. Помірний гіпотензивний ефект дає сухоцвіт болотна. При оксалуpії, уратурії застосовують горець почечуйний, сік лимона, толокнянку, брусничний лист, ягоди журавлини.

З лікарських рослин готують збори (комплекс лікарських рослин, взятих в певних пропорціях з урахуванням їх сумісності), найчастіше з яких готують настої і відвари. В довіднику з нефрології (під редакцією Тареєвої, Мухіна, 1986 р.) при гломерулонефритах і хронічному пієлонефриті рекомендується наступний збір:
– листя смородини чорної – 10 г,
– листя берези – 10 г,
– плоди ялівцю звичайного – 10 г,
– шишки хмелю звичайного – 10 г,
– листя мучниці звичайної – 20 г,
– листя брусниці – 20 г,
– лист подорожника великого – 20 г,
– листя кропиви дводомної – 30 г,
– плоди шипшини коричного – 40 г,
– ягоди суниці лісової – 60 г,
– трава хвоща польового – 60 г (при гострих гломерулонефритах дозу хвоща польового зменшують в 2 рази).

Для приготування відвару 5-6 г збору заливають 500 мл окропу, закривають кришкою і нагрівають у киплячій воді (на водяній бані) 30 хвилин. Приймають по 150 мл 3 рази на день за 30 хвилин до їжі в теплому вигляді. Курс лікування 4-8 тижнів. Протягом перших 2 тижнів від початку фітотерапії за цим прописом може мати місце короткочасне посилення протеїнурії, а при пієлонефриті – лейкоцитурії.

З лікарськими рослинами, які надають діуретичну дію, не рекомендується поєднувати антибактеріальні медикаментозні препарати (бісептол, 5-НОК та ін.), оскільки це призводить до зниження концентрації препаратів в сечі і зменшує ефективність лікування.

Залишити відповідь