Горох посівний

Горох посівний
Горох посівний, стручки рослини

Хімічний склад гороху посівного,
Дія гороху посівного,
Способи застосування гороху посівного.

Горох посівний (Pisum sativum L.) – однорічна трав’яниста рослина родини Fabaceae (Leguminosae) – бобові. У роді всього 6-7 видів, що ростуть в Європі, Північній Африці та Західній Азії. Інші назви: горох лущильний, горох мозковий, горох цукровий, пелюшка (горох кормовий, польовий, сірий, піщаний).

Горох посівний
Горох посівний, склад рослини

Горох посівний – кучерява бобова рослина. Стебло тонке, крихке, довжиною 40-100 см. Коренева система стрижнева.

Листя гороху посівного складно парноперисте, сизо-зелене від воскового нальоту, з яйцеподібними листочками і вусиками. Прилистки великі, напівсерцеподібні, яйцеподібні.

Горох посівний
Горох посівний, квітка рослини

Квітки гороху посівного метеликові, великі, довжиною від 1,5 до 3,5 см, з білим, рідше жовтуватим, рожевим, червоним або фіолетовим віночком і подвійною 5-членною оцвітиною. Розташовані в пазухах листків парами або поодинокі. Верхня пелюстка віночка квітки гороху посівного зазвичай найбільша, з розширеним відгином, її називають вітрилом або прапором. Дві протилежні бічні пелюстки зростаються між собою і утворюють своєрідне коритце оригінальної форми, яке називають човником. У квітки гороху посівного – 10 тичинок і маточка з верхньою зав’яззю. Дев’ять тичинок зростаються між собою нитками і утворюють трубку, всередині якої проходить стовпчик маточки, а одна тичинка залишається вільною.

Горох посівний
Горох посівний, насіння рослини

Плоди гороху посівного – подовжені стручки, найчастіше прямі, рідше вигнуті, майже циліндричні, довжиною 3-15 см, з білими або блідо-зеленими стулками. У кожному гороховому стручку від 3 до 10 досить великих горошин. Насіння (в залежності від сорту) різної форми і забарвлення: зелене або кремово-буре.

Цвіте горох посівний в червні – липні, плоди дозрівають в липні – серпні. Горох належить до самозапильних рослин, жарким сухим літом відбувається перехресне запилення.

Дикий горох росте в районах Середземного моря, Індії, Тибету, звідти поширився в країни Європи. Поширений в середній і південній смузі європейської частини материка. Культивується як харчова і кормова рослина на полях і городах. Свіже сире насіння гороху посівного використовують в їжу, готують з нього супи, гарніри і консервують. Крім того, насіння гороху сушать і вживають в їжу протягом року.

В їжу використовують не тільки насіння гороху посівного, але і боби цілком разом зі стулками і насінням. Найчастіше їх збирають недозрілими, коли вони ніжні і соковиті і містять багато різних вітамінів. Недостиглі боби гороху посівного, які часто називають «лопатками», їдять свіжими, для тривалого зберігання їх заморожують або консервують. Широке поширення мають консерви з цукрового гороху, який ще називають «зеленим горошком».

Для лікувальних і харчових цілей використовують насіння, плоди і траву гороху посівного. Заготовляють насіння у міру дозрівання в липні – серпні, сушать його при температурі до 50 °C на горищах або в сушарках, зберігають в закритій тарі до 3 років.

Горох посівний
Горох посівний, зріле насіння рослини

Траву гороху посівного – в період цвітіння рослини (в травні – червні), сушать в тіні на свіжому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Зберігають в паперових або тканинних пакетах. Термін зберігання заготовленої сировини становить 1 рік.

За своєю харчовою цінністю горох знаходиться в одному ряду з квасолею, хімічний склад яких дуже схожий.
Надземні пагони гороху – повноцінний білковий корм для травоїдних тварин, як в свіжому, так і у вигляді сіна. Сіно після обмолоту насіння гороху посівного також використовують на корм домашнім тваринам.

Горох – важлива продовольча і кормова культура. Основну частину посівів складають так звані лущильні сорти. Рідше використовують сорти гороху мозкового і гороху цукрового. Також розрізняють сорти за часом дозрівання на ранні, середні та пізньостиглі.

Горох поряд з пшеницею, ячменем, просом та сочевицею – одна з найдавніших культур. Обробляли його ще в Кам’яному столітті. Батьківщиною гороху вважають Передню Азію, де дрібнонасінні форми вирощують до сих пір. Крупнонасінні сорти виникли в Східному Середземномор’ї. Родоначальником культурного гороху був горох однорічний, що і сьогодні зустрічається в дикорослому вигляді. Культивувати дієтичні сорти гороху любителі-городники почали ще в період середньовіччя, в XVI столітті в Голландії. Давня українська народна казка розказує про Котигорошка, який розправився з жорстоким змієм.

В Стародавньому Китаї горох – це символ родючості і багатства. В Японії горох шанують як символ здоров’я, а страви з нього – це обов’язкове меню новорічного столу. Гіппократ (давньогрецький лікар і філософ,«батько медицини») також відзначав поживні властивості гороху. Розтовчений в борошно зелений горошок – улюблений косметичний засіб древніх римлянок і найпопулярніша їжа громадян Стародавньої Греції, а декількома століттями пізніше горох вже подають у Франції на королівських трапезах.

Горох – холодостійка культура, переносить заморозки до -4 °C. Насіння починає проростати при 1-2 °C. До того ж у нього порівняно короткий вегетаційний період. Від посіву до дозрівання насіння різні сорти укладаються в термін від 65 до 140 діб. Горох – світлолюбна культура, погано переносить посуху.

Характерною рисою гороху, як і інших бобових, є симбіоз з мікроорганізмами, здатними засвоювати атмосферний азот. Вони живуть всередині особливих клубнів, що виростають на коренях рослини. Мікроорганізми від бобових отримують воду з мінеральними солями. Такий симбіоз корисний тим, що рослини протягом життя використовують для свого мінерального живлення частину азотних сполук, що утворилися в кореневій бульбі за рахунок зв’язування азоту повітря в ґрунті. Це дозволяє гороху нормально рости на ділянках зі збіднілим ґрунтом. Горох – одна з небагатьох культур, що не виснажує ґрунтову родючість, а навпаки, примножує її, збагачує ґрунт азотними сполуками. Саме тому в польових сівозмінах посіви гороху та інших бобових завжди вважаються хорошими попередниками для інших культур.

Хімічний склад гороху посівного. Насіння гороху посівного містить до 27% легкозасвоюваного білка, багатого на амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін та ін.), крохмаль, рослинні олії, вітаміни А, B1, B2, B6, E, PP, C, кальцій, цинк, калій, марганець, фосфор, протисклеротичні речовини (холін і інозит), йод, фолієву кислоту, клітковину.

У тканинах бобових накопичується багато азотних сполук, необхідних для побудови білкових молекул. Горохове борошно багате глютаміновою кислотою.

Дія гороху посівного. Трава, боби і насіння гороху посівного мають сечогінну, в’язку, протизапальну, протипухлинну і розсмоктувальну властивості. Зупиняють кровотечі і проноси.

У народній медицині відвар трави і насіння гороху приймають всередину при каменях у нирках і сечовому міхурі. Горохове борошно використовують для приготування припарок, що сприяють розсмоктуванню твердих запальних інфільтратів при фурункулах і карбункулах. Білкові витяжки стимулюють процеси кровотворення. Масляні витяжки з насіння гороху посівного стимулюють процеси відновлення слизових оболонок і шкіри при місцевому застосуванні.

Наявність вітамінів в горосі, а також фолієвої кислоти і заліза сприяє профілактиці недокрів’я. Високий вміст йоду дозволяє використовувати горох посівний для профілактики зобу і при збільшенні щитоподібної залози, атеросклерозу та ожиріння. Горох традиційно широко використовується в діабетичній кухні. Завдяки калію горох сприяє виведенню з організму зайвої рідини, а разом з нею і шлаків. Спалений і змелений в порошок горох рекомендують з’їдати щодня по 1 чайній ложці для виведення плям з обличчя.

Горох посівний
Горох посівний, вирощування рослини

Способи застосування гороху посівного:
– при печії допоможе сухий горох, свіжий або розмочений у воді – з’їдати по 3-4 штуки;

– кашка з незрілого зеленого гороху у чистому вигляді або в суміші з яєчним білком рекомендується місцево прикладати для лікування бешихи шкіри, екземи, гнійних ран, вугрів, для виведення синців на відкритих частинах тіла. З цією ж метою використовують і кашку з горохового борошна;

– припарки з горохового борошна застосовують як пом’якшувач при фурункулах і карбункулах;

– для поліпшення живлення клітин головного мозку, нормалізації обміну речовин, лікування атеросклерозу, усунення пов’язаних з ним головних болів, а також при цукровому діабеті горохове борошно приймають по 1/2 – 1 ч. ложці на прийом 2-3 рази на день до їжі;

– щоб поліпшити поживність пшеничного борошна в нього додають розмелений в борошно горох, хліб з такого борошна більш насичений білками.

Протипоказання до застосування гороху посівного. У людей, у яких вживання гороху викликає здуття і бурчання в кишечнику, додавання кропу в страву зменшить цю негативну дію.

Дуже шкідливо пити холодну воду після вживання горохових страв.

Горох, як і квасоля, не рекомендують часто включати в меню особам похилого віку, а також хворим на подагру через підвищений вміст пуринів.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*