Горох посівний

Горох посівний
Горох посівний, стручки рослини

Хімічний склад гороху посівного,
Дія гороху посівного,
Способи застосування гороху посівного.

Горох посівний (Pisum sativum L.) – однорічна трав’яниста рослина родини Fabaceae (Leguminosae) – бобові. У роді всього 6-7 видів, що ростуть в Європі, Північній Африці та Західній Азії. Інші назви: горох лущильний, горох мозковий, горох цукровий, пелюшка (горох кормовий, польовий, сірий, піщаний).

Горох посівний
Горох посівний, склад рослини

Горох посівний – кучерява бобова рослина. Стебло тонке, крихке, довжиною 40-100 см. Коренева система стрижнева.

Листя гороху посівного складнопарноперисте, сизо-зелене від воскового нальоту, з яйцеподібними листочками і вусиками. Прилистки великі, напівсерцеподібні, яйцеподібні.

Горох посівний
Горох посівний, квітка рослини

Квітки гороху посівного метеликові, великі, довжиною від 1,5 до 3,5 см, з білим, рідше жовтуватим, рожевим, червоним або фіолетовим віночком і подвійною 5-членною оцвітиною. Розташовані в пазухах листків парами або поодинокі. Верхня пелюстка віночка квітки гороху посівного зазвичай найбільша, з розширеним відгином, її називають вітрилом або прапором. Дві протилежні бічні пелюстки зростаються між собою і утворюють своєрідне коритце оригінальної форми, яке називають човником. У квітки гороху посівного – 10 тичинок і маточка з верхньою зав’яззю. Дев’ять тичинок зростаються між собою нитками і утворюють трубку, всередині якої проходить стовпчик маточки, а одна тичинка залишається вільною.

Горох посівний
Горох посівний, насіння рослини

Плоди гороху посівного – подовжені стручки, найчастіше прямі, рідше вигнуті, майже циліндричні, довжиною 3-15 см, з білими або блідо-зеленими стулками. У кожному гороховому стручку від 3 до 10 досить великих горошин. Насіння (в залежності від сорту) різної форми і забарвлення: зелене або кремовобуре.

Цвіте горох посівний в червні – липні, плоди дозрівають в липні – серпні. Горох належить до самозапильних рослин, жарким сухим літом відбувається перехресне запилення.

Дикий горох росте в районах Середземного моря, Індії, Тибету, звідти поширився в країни Європи. Поширений в середній і південній смузі європейської частини материка. Культивується як харчова і кормова рослина на полях і городах. Свіже сире насіння гороху посівного використовують в їжу, готують з нього супи, гарніри і консервують. Крім того, насіння гороху сушать і вживають в їжу протягом року.

В їжу використовують не тільки насіння гороху посівного, але і боби цілком разом зі стулками і насінням. Найчастіше їх збирають недозрілими, коли вони ніжні і соковиті і містять багато різних вітамінів. Недостиглі боби гороху посівного, які часто називають «лопатками», їдять свіжими, для тривалого зберігання їх заморожують або консервують. Широке поширення мають консерви з цукрового гороху, який ще називають «зеленим горошком».

Для лікувальних і харчових цілей використовують насіння, плоди і траву гороху посівного. Заготовляють насіння у міру дозрівання в липні – серпні, сушать його при температурі до 50 °C на горищах або в сушарках, зберігають в закритій тарі до 3 років.

Горох посівний
Горох посівний, зріле насіння рослини

Траву гороху посівного – в період цвітіння рослини (в травні – червні), сушать в тіні на свіжому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Зберігають в паперових або тканинних пакетах. Термін зберігання заготовленої сировини становить 1 рік.

За своєю харчовою цінністю горох знаходиться в одному ряду з квасолею, хімічний склад яких дуже схожий.
Надземні пагони гороху – повноцінний білковий корм для травоїдних тварин, як в свіжому, так і у вигляді сіна. Сіно після обмолоту насіння гороху посівного також використовують на корм домашнім тваринам.

Горох – важлива продовольча і кормова культура. Основну частину посівів складають так звані лущильні сорти. Рідше використовують сорти гороху мозкового і гороху цукрового. Також розрізняють сорти за часом дозрівання на ранні, середні та пізньостиглі.

Горох поряд з пшеницею, ячменем, просом та сочевицею – одна з найдавніших культур. Обробляли його ще в Кам’яному столітті. Батьківщиною гороху вважають Передню Азію, де дрібнонасінні форми вирощують до сих пір. Крупнонасінні сорти виникли в Східному Середземномор’ї. Родоначальником культурного гороху був горох однорічний, що і сьогодні зустрічається в дикорослому вигляді. Культивувати дієтичні сорти гороху любителі-городники почали ще в період середньовіччя, в XVI столітті в Голландії. Давня українська народна казка розказує про Котигорошка, який розправився з жорстоким змієм.

В Стародавньому Китаї горох – це символ родючості і багатства. В Японії горох шанують як символ здоров’я, а страви з нього – це обов’язкове меню новорічного столу. Гіппократ (давньогрецький лікар і філософ,«батько медицини») також відзначав поживні властивості гороху. Розтовчений в борошно зелений горошок – улюблений косметичний засіб древніх римлянок і найпопулярніша їжа громадян Стародавньої Греції, а декількома століттями пізніше горох вже подають у Франції на королівських трапезах.

Горох – холодостійка культура, переносить заморозки до -4 °C. Насіння починає проростати при 1-2 °C. До того ж у нього порівняно короткий вегетаційний період. Від посіву до дозрівання насіння різні сорти укладаються в термін від 65 до 140 діб. Горох – світлолюбна культура, погано переносить посуху.

Характерною рисою гороху, як і інших бобових, є симбіоз з мікроорганізмами, здатними засвоювати атмосферний азот. Вони живуть всередині особливих клубнів, що виростають на коренях рослини. Мікроорганізми від бобових отримують воду з мінеральними солями. Такий симбіоз корисний тим, що рослини протягом життя використовують для свого мінерального живлення частину азотних сполук, що утворилися в кореневій бульбі за рахунок зв’язування азоту повітря в ґрунті. Це дозволяє гороху нормально рости на ділянках зі збіднілим ґрунтом. Горох – одна з небагатьох культур, що не виснажує ґрунтову родючість, а навпаки, примножує її, збагачує ґрунт азотними сполуками. Саме тому в польових сівозмінах посіви гороху та інших бобових завжди вважаються хорошими попередниками для інших культур.

Хімічний склад гороху посівного. Насіння гороху посівного містить до 27% легкозасвоюваного білка, багатого на амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін і ін.), крохмаль, рослинні олії, вітаміни А, B1, B2, B6, E, PP, C, кальцій, цинк, калій, марганець, фосфор, протисклеротичні речовини (холін і інозит), йод, фолієву кислоту, клітковину.

У тканинах бобових накопичується багато азотних сполук, необхідних для побудови білкових молекул. Горохове борошно багате глютаміновою кислотою.

Дія гороху посівного. Трава, боби і насіння гороху посівного мають сечогінну, в’язку, протизапальну, протипухлинну і розсмоктувальну властивості. Зупиняють кровотечі і проноси.

У народній медицині відвар трави і насіння гороху приймають всередину при каменях у нирках і сечовому міхурі. Горохове борошно використовують для приготування припарок, що сприяють розсмоктуванню твердих запальних інфільтратів при фурункулах і карбункулах. Білкові витяжки стимулюють процеси кровотворення. Масляні витяжки з насіння гороху посівного стимулюють процеси відновлення слизових оболонок і шкіри при місцевому застосуванні.

Наявність вітамінів в горосі, а також фолієвої кислоти і заліза сприяє профілактиці недокрів’я. Високий вміст йоду дозволяє використовувати горох посівний для профілактики зобу і при збільшенні щитоподібної залози, атеросклерозу та ожиріння. Горох традиційно широко використовується в діабетичній кухні. Завдяки калію горох сприяє виведенню з організму зайвої рідини, а разом з нею і шлаків. Спалений і змелений в порошок горох рекомендують з’їдати щодня по 1 чайній ложці для виведення плям з обличчя.

Горох посівний
Горох посівний, вирощування рослини

Способи застосування гороху посівного:
– при печії допоможе сухий горох, свіжий або розмочений у воді – з’їдати по 3-4 штуки;

– кашка з незрілого зеленого гороху у чистому вигляді або в суміші з яєчним білком рекомендується місцево прикладати для лікування бешихи шкіри, екземи, гнійних ран, вугрів, для виведення синців на відкритих частинах тіла. З цією ж метою використовують і кашку з горохового борошна;

– припарки з горохового борошна застосовують як пом’якшувач при фурункулах і карбункулах;

– для поліпшення живлення клітин головного мозку, нормалізації обміну речовин, лікування атеросклерозу, усунення пов’язаних з ним головних болів, а також при цукровому діабеті горохове борошно приймають по 1/2 – 1 ч. ложці на прийом 2-3 рази на день до їжі;

– щоб поліпшити поживність пшеничного борошна в нього додають розмелений в борошно горох, хліб з такого борошна більш насичений білками.

Протипоказання до застосування гороху посівного. У людей, у яких вживання гороху викликає здуття і бурчання в кишечнику, додавання кропу в страву зменшить цю негативну дію.

Дуже шкідливо пити холодну воду після вживання горохових страв.

Горох, як і квасоля, не рекомендують часто включати в меню особам похилого віку, а також хворим на подагру через підвищений вміст пуринів.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*