Категорії
Міста, країни, люди

Галоклин Скаген

Галоклин Скаген – візуальний водорозподіл у вигляді хвиль Північного і Балтійського морів. Океанограф Жак-Ів Кусто, досліджуючи відкриті водні простори у Фінській затоці, виявив існування двох шарів води, які не змішуються один з одним.

Місто Скаген знаходиться на мисі Гренен, який розділяє протоки Скагеррак і Категат. Скаген – курортне містечко, північна вершина Ютландії, найпівнічніша точка Данії, за якою починається Північне море.

Протока Скагеррак відділяє Данію від Норвегії, а протока Каттегат – від Швеції. Мис Гренен з його петляючим довгим пляжем омивається Гольфстрімом і відомий найбільшою кількістю сонячних днів у році, що й надало місту Скагену статусу курортної столиці Данії.

В 3 км на північний схід від Скагена знаходиться найпівнічніша точка Данії. Дорога на пляж проходить через дюни. Одною з цікавих місць по дорозі до пляжу є могила поета Хольгера Дракмана (1846-1908), автора гімну «Ми любимо нашу країну».

Унікальний краєвид Скагену сполучає в собі затишне містечко, безкраї пустки, піщані дюни, морські простори і вид хвиль двох морів (галоклин), які зустрічаються біля мису Гренен.

І тільки тут, проїхавши пару кілометрів від міста, а потім ще пройшовши пішки вздовж узбережжя на самий мис, можна встати однією ногою в Північне, а іншою – у Балтійське море. Купатися ж в цій точці (в місці галоклину) категорично заборонено, течія надзвичайно сильна.

Галоклин Скаген – візуальний водорозподіл у вигляді хвиль Північного і Балтійського морів, що насуваються одна на одну. Моря неначе стикаються, створюючи якийсь ефект загадковості і містичності.

З цим дивним фактом зіткнувся вчений океанограф і мандрівник Жак-Ів Кусто. Досліджуючи відкриті водні простори у Фінській затоці, він виявив існування двох шарів води, які не змішуються один з одним.

Вони ніби розділені плівкою і мають між собою чіткі межі. Кожна з них має свою характерну температуру, сольовий склад і рослинний світ. При виявленні цього факту вчений був украй здивований. Злиття двох морів виглядає чіткіше, якщо між ними є значна різниця в солоності. Перехідну межу між різним рівнем солоності називають галоклином. Зараз відомі всього три причини, в результаті яких відбувається утворення подібних водних кордонів:
– це різниця температур шарів води;
– відмінність між хімічним складом водойм, у тому числі і співвідношення солі у воді;
– різниця в густині двох шарів води.

Тобто, щоб утворилася така межа – галоклин, вода одного з морів повинна бути солонішою води іншого. Якщо така межа розташована горизонтально, то тоді верхній шар води прісний, а на глибині солоний, і на поверхні моря такий галоклин нічим не помітний.

Кожне з цих двох морів має свою щільність води і солоність. Солоність Північного моря більша за солоність Балтійського.

Середня місячна температура поверхневих вод Північного моря в лютому (мінімум) збільшується в північно-західному напрямку від 2 °C біля берегів Данії до 7,5 °C на півночі, а в серпні (максимум) зменшується відповідно від 18 до 13 °C. Середня місячна температура придонної води в березні (мінімум) зростає в північно-західному напрямку від 3-7 до 7-8 °C (центральна частина Північного моря). У серпні (максимум) біля берегів Європи температура придонної води 16-17 °C.

Річні значення температури поверхневих вод Північного моря коливаються від 15,5 °C у датського берега до 6 °C на півночі, температура придонної води – від 1,5-2 °C в центральних і північних районах до 16 °C біля берегів Данії.

Стійкий термоклин з градієнтом температури більше 0,2 °C/м з’являється в червні на південний схід і на південь від Норвегії (термоклин – зіткнення двох шарів води: теплої і холодної). Більшість північних і центральних районів мають термоклин з максимальним градієнтом температури 0,7 °C/м на глибині 30-40 м в липні і серпні. Біля берегів Данії до протоки Скагеррак на глибині 2,5-10 м утворюється другий верхній термоклин.

У жовтні термоклини зникають скрізь, за винятком невеликого району в центральній частині Північного моря.
Температура вод Балтійського моря залежить від конкретного розташування.

У зимовий час температура вод біля узбережжя нижча, ніж у відкритому морі. У західній частині в порівнянні зі східною Балтійське море більш прогріте, що пов’язано з охолоджуючим впливом суші.

У літній час найбільш холодні води розташовані біля західних берегів в центральній і південній зоні моря. Подібний розподіл температур пов’язано з тим, що західні вітри переміщують прогріті верхні води від західних берегів. Їх місце займають холодні глибинні води. Балтійське море прохолодне, проте максимальні температури води в окремі роки іноді доходять до 24 °C.

Щільність поверхневих вод Північного моря:
– взимку від 1,02600 у датського берега і до 1,02770 на півночі;
– щільність поверхневих вод влітку зростає в тому ж напрямку, що і взимку, від 1,02100 і до 1,02650.

Взимку розподіл щільності придонних вод майже такий самий, як на поверхні, і характеризується невеликою вертикальною стійкістю. Влітку в північно-західному районі на глибині 20-30 м з’являється стійкий пікноклин (різка зміна щільності води на глибині, розташованій нижче перемішаного шару).

Колір води змінюється від світло-зеленого біля берегів Німеччини до світло-синього (8-12 за шкалою кольоровості). Циркуляція внаслідок пануючих вітрів і розподілу щільності має напрям проти годинникової стрілки у верхніх шарах і непостійний у дна.

Солоність морської води Балтійського моря в Датських протоках становить 20 проміле у поверхні моря і 30 проміле у дна. До центру Балтійського моря солоність зменшується до 6-8 проміле у поверхні моря, на півночі Ботнічної затоки опускаючись до 2-3 проміле, у Фінській затоці до 2 проміле.

З глибиною солоність збільшується, досягаючи в центрі моря у дна 13 проміле. Внаслідок низької солоності поверхневих вод Балтійського моря їх щільність теж невелика і зменшується з півдня на північ, не суттєво змінюючись від сезону до сезону.

Солоність води Північного моря води становить 32-34,5 проміле в прибережних водах і досягає 35 ‰ у відкритому морі. На сході солоність Північного моря помітно нижча через приплив холодних і менш солоних вод Балтики, а також через впадання в нього великих річок (Везер, Рейн, Темза, Ельба, Шельда).

Солоність збільшується в напрямку до берегів Великобританії і на північ. Галоклин найбільш помітний біля узбережжя Норвегії на глибині 20-30 м, де вертикальний градієнт досягає 0,5 проміле. Солоність води біля берегів Німеччини коливається від 29 ‰. влітку до 32 ‰ взимку.

Крім складу двох морів, водний кордон яскраво підкреслюється протилежними течіями двох проток, які набігають одна на одну, утворюючи зустрічними хвилями гребінець, який іноді й називають краєм світу.

Залишити відповідь