Храмовий комплекс Ангкор-Ват

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Храмовий комплекс Ангкор-Ват

Ангкор-Ват – храмовий комплекс в Камбоджі, одна з найбільших створених коли-небудь культових споруд, найважливіша археологічна пам’ятка світу.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор Ват, Ангкор, Камбоджа

Храмовий комплекс Ангкор-Ват побудований в першій половині XII ст. під час правління короля Сурьявармана II, у складі містобудівного комплексу Ангкор включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Розташований Ангкор-Ват в 5,5 км на північ від сучасного міста Сіємреап, столиці однойменної провінції Камбоджі, являє собою частину храмового комплексу, спорудженого в районі древньої столиці держави кхмерів (основне населення Камбоджі). Припускають, що спочатку Ангкор-Ват був відомий як Varah Vishnu-lok (дослівно: Місцезнаходження Святого Вішну), потім храм став буддійським.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор Ват, фото стіни

Слід розуміти, що «Ангкор» – це не історична назва. Вона виникла набагато пізніше, коли ці місця втратили роль столичного регіону. Але тут ще довгий час залишалися жити люди, тому статус важливого економічного центру і великого міста зберігався. Назва «Ангкор» походить від санскритського слова «Нагару», кхмерською вимовляється «Ноко» – «місто». З плином століть простонародне «Ноко» набуло власної назви «Онгко», яка закріпилася в назві архітектурного парку Ангкор або Онгкор, міста Ангкор-Тхом, а також храму Ангкор-Ват.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват – храм Вішну в Камбоджі

Слово «Ват» походить від палійського виразу «Ваттху-Арама» – «місце, де побудовано храм», позначає священну землю монастирської обителі. Тобто кхмерська назва храму Ангкор-Ват вимовляється «Онгковоат», у переважній більшості трактується як «місто-храм».

Місто-храм Ангкор займає площу 200 км ². Недавні дослідження свідчать, що раніше його площа могла складати близько 3000 км ², а населення колись досягало півмільйона жителів, завдяки чому це було одне з найбільших людських поселень доіндустріальної епохи.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват з висоти пташиного польоту

З точки зору архітектури Ангкор-Ват об’єднує типологію індуїстського храму-гори, що представляє міфічну гору Меру (житло богів) і типологію галерей, властивих архітектурі пізніших періодів. Сам храм складається з трьох концентричних прямокутних будівель, висота яких збільшується в напрямку до центру, по периметру оточених стіною 1,5 × 1,3 км і ровом з водою, довжина якого становить 3,6 км, а ширина – 190 м. Внутрішнє спорудження містить п’ять веж у формі лотоса; центральна вежа підноситься на 42 м над святилищем, загальна ж її висота від поверхні землі досягає 65 м.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват серед джунглів

Вважають, що роботи з будівництва храму, який почали будувати в часи правління Сурьявармана II (1113-1150 роки), зупинилися після смерті правителя і деякі з барельєфи залишилися в незавершеному стані.

Ангкор-Ват після XV ст. не використовувався, проте не був повністю покинутий. Частково він був збережений завдяки рву, який виконав захисну функцію від деяких посягань з боку мешканців джунглів.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Храмовий комплекс серед джунглів

Одним з перших західних відвідувачів Ангкору був португалець – негоціант Діогу ду Коуту, подорожні нотатки якого побачив світ.

В 1586 році храм відвідав португальський чернець Антоніу да Мадалена, який з цього приводу зазначив, що «це незвичайне спорудження неможливо описати пером, тим більше що не схожий він на жодну іншу будівлю в світі. У нього є вежі та прикраси і всі тонкощі, які людський геній тільки може собі уявити».

Для європейської цивілізації комплекс був «відкритий» в 1860 році французьким мандрівником Анрі Муо, хоча вже було відомо, що і до нього в цих місцях були європейці. Так, років за п’ять до нього Ангкор відвідав французький місіонер Шарль-Еміль Буйєво, який окреслив свої спостереження в двох книгах. Французький інститут Далекого Сходу інтенсивно вивчав, документував і консервував пам’ятники Камбоджі, особливу роль в цьому зіграв археолог Анрі Пармантьє.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват, дорога до храму

У 1970-ті роки деякі споруди і скульптури комплексу постраждали від вандалізму солдатів Пол Пота. У 1992-му разом з іншими спорудами міста Ангкор був узятий під егіду ЮНЕСКО. Тепер це головна туристична пам’ятка визначної Камбоджі.

Храм побудований в так званому ангкоріанському стилі, характерному для етапу зрілості кхмерської архітектури. Відноситься до типу «храм-гора», характерному для культових споруд Камбоджі.

Кхмерські храми не були місцем зібрання віруючих, а служили місцем проживання богів і призначалися для поховання царів. Доступ до центральної будови був відкритий виключно представникам релігійної і політичної еліти.

Комплекс складається з великого зовнішнього двору, огородженого стіною, і центральної платформи, на якій зведено споруду з трьох концентричних будівель, – власне храм (вхід знаходиться із західного боку). Від вхідної вежі до храму веде дорога, яку обрамляють парапети зі скульптурами семиголового змія.

На трьох ярусах обхідних галерей храму розміщуються барельєфи на теми індуїстської міфології, давньоіндійських епосів «Рамаяна» і «Махабхарата», а також на тему кхмерської історії. На 1-му ярусі найбільш примітні 8 величезних панно з композиціями («Пахтаньє Молочного океану», «Битва на Курукшетрі» та інші), загальна площа яких становить 1200 м². Стіни другого ярусу прикрашають близько 2000 фігур небесних дів – апсар.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват, 190-метровий рів по периметру

Зовнішня стіна розмірами 1024 на 802 м і висотою 4,5 м оточена ровом шириною 190 метрів з прибережною 30-метровою смугою відкритої землі. Прохід до храму здійснюється по земляному насипу зі сходу, а з заходу – по гребеню дамби з пісковику. Вхід із заходу є головним входом, і можливо в минулому тут замість дамби був міст.

Кожній зі сторін світу тут відповідає своя гопура (надбрамна вежа, що служить входом в храмовий комплекс). Західна гопура є найбільшою, вона складалася з трьох, нині вже зруйнованих, веж.

Хранитель Ангкор-Вата Моріс Глейз (Maurice Glaize) в 1937-1945 роках зазначав, що «ця гопура одночасно і приховує комплекс від відвідувачів і вторить йому, будучи його подобою». Під південною вежею розташована статуя Вішну, відома як Ta Reach (можливо раніше вона була розташована в центральній частині храму).

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Ангкор-Ват, «Слонячі ворота»

Вежі з’єднані галереями, які мають суцільну стіну з внутрішньої сторони і квадратні колони з зовнішньої. Галереї ці досить великі, щоб пропустити слонів, їх часто називають «слонячими воротами». Стеля між колонами прикрашена розетками у вигляді лотоса, на західному фасаді стіни – танцюючі фігури, а на східному – вікна у вигляді балюстради, на спинах стрибаючих тварин фігури танцюючих людей і деватів (божественна істота в індуїзмі), серед них є один єдиний у всьому храмі деват, який чомусь шкірить зуби.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Вхід в Ангкор-Ват охороняють Лев і 7-головий Наг

Зовнішня стіна замикає простір в 820 тисяч квадратних метрів – раніше крім храму він був зайнятий міськими будівлями, а на півночі від храму був королівський палац. Як і всі інші мирські будівлі Ангкора, дані споруди в порівнянні з кам’яними конструкціями храму були побудовані з нетривких матеріалів, і від них практично нічого не залишилося, за винятком контурів деяких вулиць. Велика частина простору нині вкрита лісом. Західну гопуру з храмом з’єднує кам’яна 350-метрова дорога – платформа з балюстрадою у вигляді фігури Нагі (в індуїзмі і буддизмі змієподібні міфічні істоти). Дорога до храму має по шість сходів з кожного боку. З обох боків дороги також розташовані «бібліотеки». Між цими бібліотеками і храмом розміщені ставки. Ставки не є оригінальним елементом в композиції комплексу, вони були додані пізніше, як і хрестоподібна тераса під фігурами левів, що з’єднує кам’яну дорогу з ядром комплексу.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Таємничий Ангкор-Ват

Камені, з яких складено споруду, надзвичайно гладкі, майже як полірований мармур. Кладка здійснювалася без розчину, при цьому камені настільки щільно підігнані один до одного, що шви між ними іноді неможливо відшукати. Кам’яні блоки іноді не мають ніяких з’єднань і утримуються тільки під тяжкістю власної ваги. У деяких випадках використовується з’єднання на шип, а також «ластівчин хвіст». Можливо для встановлення каменів використовували слонів, які служили підйомної силою в блоковому механізмі з використанням канатів з койри (волокно з міжплодників горіхів кокосової пальми). Анрі Муо відзначав, що велика частина каменів мають отвори діаметром 2,5 см і глибиною 3 см, причому чим більше кам’яний блок, тим більше на ньому отворів. Точне призначення цих отворів невідомо. Деякі дослідники припускають, що ці отвори призначалися для з’єднання каміння один з одним за допомогою металевих стрижнів, інші висувають ідею, що в ці отвори вставлялися тимчасові нагелі, якими під час монтажу направляли переміщення каменю.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Пранг

Для будівництва комплексу використано величезну кількість пісковику (понад 5 мільйонів тонн). Пісковик привозили з каменоломень плата Кулен сплавом по річці Сіємреап (Siem Reap River). Подібне транспортування повинно було проводитися з великою обережністю.

Всі поверхні, колони, перемички і навіть дахи храму покриті різьбленням. На кілометрових рельєфах – сцени з індійської літератури, включаючи зображення єдинорогів, грифонів, крилатих драконів, що везуть колісниці, загони воїнів на чолі з лідерами верхом на слонах, чарівних танцівниць зі складними вишуканими зачісками. Стіни галерей, це понад тисячі квадратних метрів, прикрашені барельєфами. У деяких стінах Ангкора є отвори – припускають, що так прикріпляли бронзові листи, що в дизайні стародавніх часів вважалося особливим шиком.

Храмовий комплекс Ангкор-Ват
Комплекс Ангкор-Ват

Під час розкопок в Кхаджурахо муляр і скульптор Алекс Іванс відтворив кам’яну скульптуру близько 1,2 м заввишки. Щоб висікти її з каменю, майстер знадобилося близько двох місяців. Навички, які були розвинені для створення подібних скульптур, підтверджуються знахідками, датованими періодом до VII століття, перед тим, як до влади прийшли кхмери.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*