Категорії
Культивовані Лікарські рослини Природа

Імбир

Хімічний склад імбиру,
Дія імбиру,
Способи застосування імбиру,
Протипоказання.

Імбир аптечний (Zingiber officinale) – однодольна багаторічна трав’яниста рослина родини Zingiberaceae (імбирні), рід нараховує близько 80-90 видів. Назви-синоніми: імбир лікарський, імбир справжній, імбир звичайний, імбир садовий, розмовна назва — «білий корінь», рідко – імберець або інбирець.

Advertisements

Обробляють імбир в субтропіках і тропіках Японії, Китаю, Західної Африки, Бразилії, Індії, Аргентини, Ямайки. Культивують як садову і кімнатну рослину, в дикому вигляді у природі майже не зустрічається. Батьківщиною рослини є Західна Індія та Південно-Східна Азія, Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка.

Імбир – гарний засіб від шлаків і токсинів, для схуднення і в боротьбі зі старінням організму. Протизапальні властивості кореневища імбиру здавна застосовувалися для лікування ротової порожнини, горла, при отруєннях і розладах травлення, відхаркувальні – при застуді, кашлі, застійних явищах у легенях. З листя і стебла рослини місцеве населення плело килими, окурювало спаленим імбиром оселі, виганяючи таким чином «злих духів».

Імбир
Імбир, склад рослини

Імбир – вічнозелена рослина. За корінь іноді приймають видозмінений підземний пагін – кореневище (має вигляд м’ясистих круглястих, розташованих переважно в одній площині, пальчастороздільних шматочків жовтого або сірого кольору), від якого відходять зелені надземні пагони і додаткове коріння. Додаткове коріння утворює мичкувату кореневу систему.

Первинна будова кореневища: покривна тканина – пробка; центрально-осьовий циліндр – кільце з судинно-волокнистих пучків, паренхіма з численними судинно-волокнистими пучками та клітинами з ефірною олією, жовто-зеленого кольору.

Стебло очеретоподібне, до 1,5 м довжиною. Міжвузля більше 1 см, подовжене.

Імбирне листя чергове, ланцетоподібне, з цілим краєм і загостреною верхівкою, має листову піхву. Основа листка серцеподібна.

Імбир
Імбир, квітка рослини

Квітки зигоморфні, розміщені на коротких квітконосах, зібрані в колосоподібні суцвіття. Чашечка квітки зеленого кольору, складається з п’яти чашолистків, зрощена. Віночок роздільнопелюстковий, з трьох пелюсток фіолетово-бурого або жовто-оранжевого кольорів. Андроцей багатобратній, одна тичинка фертильна, інші безплідні. Гінецей складається з трьох зрощених плодолистків.

Плід – тристулкова коробочка.

Опис сировини:
– форма – циліндрична, злегка плеската;
– розміри – довжина 5-7 см, діаметр 2-4 см;
– характер зовнішньої поверхні – рівний, характер зламу – дрібнозернистий;
– колір зовнішньої поверхні – світло-бурий, на свіжому зламі – бурий;
– аромат – характерний, пряний;
– смак – гострий, пекучий.

В кулінарії найчастіше імбир застосовують в молотому вигляді. Мелена пряність являє собою сірувато-жовтий борошнистий порошок. Якщо він має сильний і стійкий аромат, то вважається більш якісним. Їжа з додаванням імбиру краще засвоюється.

Імбир
Рослина імбир

В кухнях різних народів в якості приправи імбир використовується для приготування напоїв (квас, збитень, наливки, настоянки, брага, пиво, лікери, мед, чай, кава), соусів (до м’яса, овочеві і фруктові маринади), закуски до суші (маринований імбир), випічки (пряники, паски, здобні булочки, печиво, кекси, бісквіти, пудинги), під час консервування (пресерви, компоти, варення) і варіння льодяників.

Як специфічний ароматизатор імбир вдало поєднується з деякими сортами чаю. В Англії, Австралії і США з імбиру роблять імбирне пиво (алкогольний напій до 11% міцності з імбиру, цукру і води з додаванням дріжджів і молочнокислих бактерій), а також м’які безалкогольні прохолодні напої на зразок імбирного елю (імбир з цукром і газованою водою, в яку додають дріжджі, спеції, мед, а також різні фрукти або ягоди, пелюстки чаю).

Застосування імбиру в соусах до м’яса, овочевих і фруктових маринадах є характерним для європейської та американської кухонь. В країнах Азії імбир використовують при тушкуванні м’яса і домашньої птиці (таке м’ясо не тільки набуває приємного аромату, але і стає більш м’яким).

У країнах Азії імбир додають в пресерви з м’яса та птиці, входить він до складу відомої індійської приправи каррі. Японські гарі (різновид цукемоно) – маринований в солодкому оцті молодий імбир – приправа до суші, ролів, а також для заїдання з метою підготовки смакових рецепторів до іншого виду суші. Для більш привабливого кольору гарі підфарбовують в рожевий колір листям червоної перили. А маринований в розсолі з приправою умебосі нарізаний дрібною соломкою імбир носить назву бені сега і застосовується як гарнір.

Імбир смачний як у складі продуктів, так і як самостійний продукт у вигляді варення, цукатів або маринованого імбиру. У Південно-Східній Азії свіжий імбир зацукровують і роблять з нього варення. Коли до імбирного варення додають апельсинову кірку, називають його чоу-чоу.

В Індії випускають 4 сорти імбирного борошна з різним процентним вмістом імбиру.

Норми закладки імбиру в страви відносно високі – до 1 г на 1 кг м’яса або тіста. В тісто імбир додають під час замісу або в самому кінці його, а при тушкуванні м’яса – за 20 хвилин до готовності; в компоти, киселі, муси, пудинги та інші солодкі страви – за 2-5 хвилин до готовності; в соуси – після закінчення теплової обробки.

Хімічний склад імбиру. Імбир містить безліч корисних речовин, завдяки яким застосовується як пряність і як лікувальний засіб. В 100 г сирого імбиру: до 1,82 г білків, 0,75 г жирів, 17,77 г вуглеводів (дисахаридів – до 1,7 г), харчові волокна. Також у складі кореневища: вітаміни (тіамін, рибофлавін, ніацин, пантотенова кислота, піридоксин, фолацин, аскорбінова кислота, токоферол), незамінні амінокислоти, мінеральні речовини (алюміній, калій, кальцій, залізо, магній, марганець, хром, фосфор, натрій, цинк, германій), каприлова, нікотинова та лінолева кислоти.

Пекучий смак імбиру надає гінгерол (фенолоподібна речовина), а терпкий аромат забезпечує ефірна олія. Головними компонентами імбирної ефірної олії є α- і β-цингіберени, сесквітерпени, міститься також камфен, цинеол, бісаболен, борнеол, цитраль, ліналоол. В сухих кореневищах рослини зберігається до 1,5-3% ефірної олії.

Дія імбиру. Імбир має знеболювальну, протизапальну, розсмоктувальну, спазмолітичну, тонізуючу, потогінну, бактерицидну та антибактеріальну властивості. Є антисептиком і володіє протигрибковою дією, а також регулює вироблення шкірного сала, завдяки чому широко використовується в косметології при створенні масок для волосся, обличчя та тіла.

В медицині кореневище імбиру надходить у продаж в аптеки. Імбир у вигляді настою, настоянки, заварки, порошку застосовується при морській хворобі, для підвищення апетиту і поліпшення травлення, при атеросклерозі, порушенні жирового і холестеринового обміну, для нормалізації стану кровоносних судин. Ефективний імбир при нетравленні, відрижці, метеоризмі, кишкових, ниркових і жовчних коліках, знімає нудоту і запаморочення. Застосовують його при алергії, бронхіальній астмі, шкірних захворюваннях.

Завдяки антиоксидантам сприяє регенерації та омолодженню, підвищує внутрішнє тепло організму, стимулює роботу щитоподібної залози, утворення шлункового соку, в результаті чого покращується секреція шлунка та апетит. Знижує рівень холестерину в крові, зміцнює судини, покращує мозковий кровообіг, пам’ять і здатність до навчання.

Використовується при захворюваннях суглобів, ревматизмі, артритах, набряках, розтяжках, м’язових болях, фізичній та розумовій перевтомі.

Ефірна олія в ароматерапії слугує для лікування психоемоційних розладів, захворювань опорно-рухового апарату, простудних і вірусних хвороб.

В народній медицині імбир застосовується у вигляді компресів, гарячих інгаляцій, для розтирань, масажу та лікувальних ванн. Вживання кореня імбиру слугує для нейтралізації шкідливого впливу тваринних отрут на організм, нормалізації функції шлунково-кишкового тракту, виведення жовчі з організму, робить дихання свіжим і позбавляє від проблем в порожнині рота.

Імбирний чай (відвар) з медом і лимоном часто використовують при простудних захворюваннях; компреси – для зняття головного болю, болю в спині і при хронічному ревматизмі. Чай з імбиру є ефективним засобом в боротьбі з підвищеним холестерином і закупоркою судин, а також для профілактики розвитку ракових пухлин.

Особливо корисний імбир для жінок, у яких при постійному вживанні продуктів з імбиром набагато активніше виводяться шлаки і токсини з організму, прискорюється обмін речовин, завдяки чому поліпшується колір обличчя і структура шкіри. Якщо за півгодини до їжі регулярно приймати імбирний чай, то можна за кілька місяців без особливих зусиль позбутися зайвих кілограмів. Також доведено, що імбир є досить потужним природним афродизіаком, що допомагає жінкам позбутися фригідності, сприятливо впливає на потенцію у чоловіків і при лікуванні безпліддя.

Способи застосування імбиру.

– для компресів при ревматизмі, остеохондрозі, головних болях порошок імбиру (або тертий свіжий корінь) розвести кип’яченою водою до консистенції сметани;

– 1 чайну ложку тертого свіжого кореня імбиру з’єднати з 1 чайною ложкою лимонного соку і трохи посолити, приймати перед їжею для поліпшення травлення та позбавлення від токсинів;

– лікувальна ванна при м’язовій втомі і для розслаблення – 2-3 столові ложки тертого свіжого кореня імбиру прокип’ятити 10 хвилин в 1 літрі води, настояти, процідити і вилити в ванну;

– від геморою 1 чайну ложка соку алое змішати з щіпкою імбирного порошку і приймати всередину 2 рази на день;

– для імбирного настою тонкими пластинками нарізати імбир, залити його водою і на невеликому вогні довести до кипіння. Отриману рідину охолодити, додати мед і лимон. Настій позитивно впливає на діяльність печінки, нирок, шкірний покрив, а також сприяє позбавленню зайвої ваги.

Корисні властивості імбиру можна доповнювати такими травами, як ромашка, м’ята, листочки брусниці, меліса.

Протипоказання по застосуванню: запальні захворювання шкіри, кровотечі, дивертикуліт, дивертикульоз, гастродуоденальна виразка в стадії загострення, жовчні конкременти, гострі шлунково-кишкові захворювання, гепатит, деякі форми алергії та гіпертонії.

Advertisements