Качконіс або качкодзьоб

Качконіс або Качкодзьоб
Качконіс

Качконіс або качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus) — водоплавний ссавець, єдиний сучасний представник родини Ornithorhynchidae ряду Monotremata.

Зоологічне ім’я Ornithorhynchus anatinus цій тварині дав у 1799 році англійський натураліст Джордж Шоу, грецькою Ορνιθορυγχος – «пташиний ніс» і anatinus – «качка». Аборигени Австралії називали качкодзьоба mallangong, boondaburra, tambreet. Ранні європейські переселенці називали його duckbill (качкодзьоб), duckmole (качкокріт) і watermole (водяний кріт). У теперішній час цю тварину називають platypus (від грец. platus – плаский і pous – лапа).

Качконіс або Качкодзьоб
Порівняльна характеристика

Качкодзьоба, як такого, було відкрито європейськими поселенцями в Австралії у XVIII ст. під час колонізації Нового Південного Уельсу. В переліку тварин від 1802 р. Ornithorhynchus anatinus згадується як «тварина-амфібія» з роду кротів з качиним дзьобом. Коли наприкінці XVIII ст. в 1797 році шкурка качкодзьоба вперше потрапила з Австралії до Англії, вчені Британського музею прийняли її за підробку, зшиту з окремих частин тіла птахів і звірів.

Зоологи довгий час не знали, до якої групи тварин його віднести. Її вигляд породив запеклі суперечки у середовищі наукової громадськості. Вже після того, як тварина отримала свою наукову назву, до Англії були доставлені перші звірятка. Чверть століття вчені вирішували, до якої групи належить качкодзьоб — до ссавців, птахів, плазунів або взагалі до окремого класу.

В 1824 р. німецький біолог Меккель виявив, що у качкодзьобів є молочні залози і самиця вигодовує дитинчат молоком. Те що качкодзьоб відкладає яйця, було доведене у 1884 р., ще через 60 років. Тепер качкодзьоба відносять до ссавців, але виділяють в особливу групу яйцекладних.

Довжина тіла качкодзьоба становить 30—40 см, хвоста — 10—15 см, вага – до 2 кг. Самці більше самиць майже на третину. Тіло у качкодзьба приземисте, коротконоге; хвіст пласкуватий, вкритий шерстю, у хвості качкодзьоба відкладаються запаси жиру. Хутро густе, м’яке, темно-коричневе на спині, сіре і рудувате на череві. Голова кругла.

Качконіс або Качкодзьоб
Качкодзьоб

Лицьовий відділ витягнутий, плаский дзьоб до 65 мм довжиною і шириною до 50 мм. Носові отвори відкриваються на верхній стороні дзьоба. Очі і вушні отвори розташовані в жолобках по боках голови. Коли тварина Ornithorhynchus anatinus пірнає, краї жолобків і клапани ніздрів замикаються. Шкіра Ornithorhynchus anatinus багата нервовими закінченнями.

Дзьоб качкодзьоба м’який і вологий, покритий еластичною шкірою, котра напнута на дві дугоподібні кістки. На шкірі дзьоба безліч крихітних ямок, в яких розташовані чутливі нервові закінчення, здатні вловлювати слабкі електричні сигнали. Качкодзьоб — єдиний ссавець, що має розвинену електрорецепцію.

Качконіс використовує свій дзьоб для електролокації рухів м’язів своєї здобичі (личинки комах, рачків або дрібної риби). Схопивши жертву дзьобом, качконіс витягує її на берег і неспішно поїдає.

В ротовій порожнині є защічні мішечки для їжі. У самців біля основи дзьоба – специфічна залоза, яка виробляє секрет з мускусним запахом. У молодих Ornithorhynchus anatinus 8 зубів, які з часом замінюються роговими пластинками.

Лапи тварини Ornithorhynchus anatinus п’ятипалі, пристосовані для плавання і для риття землі: плавальна перетинка на передніх лапах може вигинатися таким чином, що кігті під час копання опиняться виставленими зовні. Перетинки на задніх лапах слабші, у воді виконують функцію керма, а хвіст служить стабілізатором.

Качконіс або Качкодзьоб
Качконіс під час ходьби

Ходою качкодзьоб нагадує рептилію – ноги з боків тіла рухаються як у крокодила.

Нормальна температура тіла тварини Ornithorhynchus anatinus становить лише 32 °C. Але качкодзьоб вміє регулювати температуру власного тіла: перебуваючи у холодній воді до 5° C протягом годин, качконіс може підтримувати нормальну температуру тіла за рахунок збільшення рівня метаболізму більше ніж утричі.

У качкодзьобів обох статей на задніх ногах знаходяться зачатки рогових шпор. У самиць однорічного віку вони відвалюються, а в самців продовжують рости до 1,2-1,5 см. Кожна шпора зв’язана протокою із стегновою залозою. Під час шлюбних поєдинків тварина Ornithorhynchus anatinus виробляє отруту. Отрута качкодзьоба може вбити дінго або інших дрібних тварин. Для людини не становить смертельної загрози, але на місці уколу може розвинутися набряк і больові відчуття.

Качконіс або Качкодзьоб
Отруйна шпора качкодзьоба

Репродуктивна система самця качкодзьоба — звичайна для ссавців, за винятком того, що тестикули в нього знаходяться всередині тіла, біля нирок, а також присутній роздвоєний статевий орган.

У самиці тварини Ornithorhynchus anatinus яєчники парні: функціонує лише лівий, правий недорозвинений і не виробляє яєць.

У 2004 році вчені з Австралійського національного університету в Канберрі виявили, що качкодзьоб має десять статевих хромосом: комбінація XYXYXYXYXY дає самця, а комбінація XXXXXXXXXX – самицю. Всі статеві хромосоми пов’язані в мейозі в єдиний комплекс: сперматозоїди мають ланцюжки XXXXX і YYYYY. Коли сперматозоїд YYYYY запліднює яйцеклітину, народжуються качкодзьоби-самці, якщо XXXXX — тварини жіночої статі. Хромосома качкодзьоба X1, яку виявляють у всіх ссавців, має 11 генів, але хромосома X5 має ген DMRT1, який зустрічається в Z-хромосомі у птахів. Загалом геномні дослідження показали, що 5 статевих X-хромосом качкодзьоба гомологічні з Z-хромосомами птахів. У тварини Ornithorhynchus anatinus не виявлено ген SRY – ген визначення статі у ссавців. У травні 2008 року було оголошено, що розшифровано геном качкодзьоба.

Ornithorhynchus anatinus – нічна напівводна тварина, населяє береги невеликих річок і ставків Східної Австралії від плато Тасманії та Австралійських Альп до лісів прибережного Квінсленда, на півночі до півострова Кейп-Йорк (Куктаун), у Південній Австралії на острові Кенгуру і на більшій частині басейну річок Муррей-Дарлінг. Качкодзьоби віддають перевагу прісній воді 25-29,9 °C.

Живе качконіс по берегах водойм в норах завдовжки до 10 м, з двома входами і внутрішньою камерою, один вхід підводний, другий на висоті 1,2-3,6 м під корінням дерев або в заростях.

Качконіс або Качкодзьоб
Качконіс під водою

Качкодзьоб Ornithorhynchus anatinus проводить у воді до 10 годин на добу, чудово плаває, пірнає і залишається під водою до 5 хвилин. Їжі щодня з’їдає до чверті власної ваги. Активним качкодзьоб є вночі і в сутінках. В пошуках їжі перевертає кігтями камені або каламутить дзьобом мул на дні водоймища, відловлює живність, що здіймається з водою. Раціон качкодзьоба – дрібні водні тварини, ракоподібні, черв’яки, личинки комах, іноді пуголовки, молюски і водна рослинність. Їжу набирає в защічні мішечки, здіймається на поверхню і, лежачи на воді, перетирає її роговими щелепами.

Щороку качкодзьоби впадають в 5-10-денну зимову сплячку, після якої настає сезон розмноження. Спаровування у представників цього виду відбувається у воді з серпня по листопад. Зафіксовано декілька варіантів залицяння. Самець качкодзьоба кусає самицю за хвіст, і якийсь час пара плаває по колу, після чого відбувається спарювання. Постійних пар качкодзьоби не утворюють. Самець за сезон покриває декілька самиць.

Після спарювання самиця качкодзьоба риє виводкову нору до 20 м завдовжки, яка закінчується гніздовою камерою. Гніздо будує зі стебел і листя; матеріал для гнізда самиця носить, притискаючи його хвостом до живота. Коридор закупорює земляними пробками товщиною 15-20 см (пробки робить за допомогою хвоста). Гніздо качкодзьоба всередині завжди вологе.

Через 2 тижні після спарювання самиця відкладає 1-3 яйця. Яйця качкодзьоба округлі, діаметром до 11 мм, покриті брудно-білою шкірястою шкаралупою. Після відкладання яйця злипаються за допомогою клейкої субстанції. Інкубація триває до 10 днів; під час насиджування самиця лежить згорнувшись навколо яєць.

Качконіс або Качкодзьоб
Дитинчата качкодзьоба

Дитинчата качкодзьоба народжуються голими та сліпими, довжиною до 2,5 см. Самиця, лежачи на спині, переміщує їх на свій живіт і вигодовує молоком, яке виступає через розширені пори. Молоко стікає по шерсті і накопичується в особливих борозенках, дитинчата його злизують. Мати залишає потомство тільки щоб поїсти і висушити шкуру; йдучи, закупорює вхід ґрунтом. Очі у дитинчат відкриваються на 11-му тижні. Мати годує їх молоком до 4 місяців; у 17 тижнів дитинчата починають виходити на полювання. Статевої зрілості качкодзьоби набувають у віці 1-го року.

Тривалість життя качкодзьобів у дикій природі невідоме, в неволі вони живуть до 10 років.

Однопрохідні (Monotremata) є представниками однієї з ранніх гілок ссавців, виявлених в Австралії (110 млн років, Steropodon). Це були невеликі, схожі на гризунів тваринки, вели нічний спосіб життя, але ця тварина не відкладала яєць, а народжувала сильно недорозвинених дитинчат.

У 1991 р. в Патагонії (Аргентина) знайдено скам’янілий зуб качкодзьоба (Obdurodon). Ймовірно предки качкодзьобів потрапили до Австралії з Південної Америки, коли ці континенти належали суперконтиненту Гондвана.

Найближчі предки сучасного качкодзьоба Ornithorhynchus anatinus з’явилися близько 4,5 млн років тому. Викопані качкодзьоби нагадували сучасних, але були меншими за розмірами.

На початку XX ст. полювання на цих тварин було заборонено. Нині їх популяція вважається порівняно стабільною. Певної шкоди цим тваринам завдали завезені колоністами кролики, які, коли рили свої нори, турбували качкодзьобів, змушуючи останніх залишати обжиті місця. На качкодзьоба зрідка нападають варани, пітони і морські леопарди.

Качконіс або Качкодзьоб
Плаваючий качкодзьоб

Сучасні австралійці створили спеціальну систему заповідників для качкодзьобів – sanctuary. Найвідомішим є заповідник Гілсвілл у штаті Вікторія та Вест-Берлі в Квінсленді. Є качкодзьоби в сіднейському зоопарку Таронга.

Загалом же качкодзьоби полохливі тварини, тому впродовж тривалого часу не щастило вивезти качкодзьобів до зоопарків інших країн. Уперше качкодзьоб був успішно вивезений за кордон аж у 1922 р. — в Нью-Йоркський зоосад, прожив він там тільки 49 днів. Спроби розводити качкодзьобів у неволі були успішними лише декілька разів.

Сьогодні тварини Ornithorhynchus anatinus є символом Австралії; зображені також качкодзьоби на реверсі австралійської монети в 20 центів.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*