Кардамон

Кардамон

Хімічний склад кардамону,
Дія кардамону,
Способи застосування кардамону.

Кардамон (Elettaria cardamomum Maton) – багаторічний трав’янистий тропічний чагарник родини Zingiberaceae (імбирні).
Народні назви: бджолина трава, пахучий гісоп, райське зерно, капулага.

Кардамон – трав’янистий багаторічник. Висота рослини – 3-4 м. Кардамон має потужне м’ясисте кореневище, від якого відгалужується утворене основами листя несправжнє стебло з довгим суцвіттям.

Квітки кардамону неправильні, від білих до бузкових або світло-фіолетових кольорів, зібрані в китиці на необлистяних квітконосних пагонах. Оцвітина проста, чашечка трубчаста трилопатева, віночок світло-зелений, одна тичинка фертильна, дві інші пелюстковидні, прирощені до губи.

Листя лінійно-ланцетні до 70 см в довжину і 8 см завширшки.

Плід кардамону – жовто-зелена 3-гніздова коробочка до 2 см завдовжки. Насіння чорного або коричневого кольору, ароматне, містить ефірні масла.

Для успішного вирощування кардамону необхідні багаті ґрунти і теплий вологий клімат. Ароматні плоди з камфорними тонами дозрівають на 3-й рік, належать до найдорожчих прянощів.

Батьківщина кардамону – вічнозелені ліси Південної Індії і Шрі-Ланки. Культивують пряність в Індії, Шрі-Ланці, Гватемалі, Танзанії, Сальвадорі, В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі і Папуа Новій Гвінеї. Індія експортує кардамон більш ніж в 60 країн світу.

Вирощують кардамон на висоті 600-1200 м над рівнем моря. Зазвичай, зустрічаються два види кардамону, в основному використовують зелений, який кілька поступається за медичними властивостями коричневому (чорному).

Іноді виробники для надання привабливого соковито-зеленого кольору піддають кардамон процесу хімічного забарвлення.

Тому при покупці слід приділити увагу зовнішньому вигляду: коробочка кардамону повинна бути цілою (без тріщин), не занадто дрібною, дозрілою, але не порожньою, не зморщеною.

Кардамон
Кардамон, склад рослини

Основна область застосування кардамону – солодкі страви та кондитерські вироби. Для компотів, соусів та інших рідких середовищ кардамон використовують в зернах, які видаляють після приготування блюда. У кондитерське тісто для кексів, здобного печива, пряників кардамон закладають в молотому вигляді безпосередньо перед випіканням. Також кардамон застосовують в молотому вигляді при приготуванні рибного фаршу і запіканок, а в зернах його можна додавати в рибні супи, соуси до риби і в відвари до парової і відвареної риби, а також до картоплі і рибних пельменів.

Кардамон
Кардамон, листя рослини

Хімічний склад кардамону. Насіння кардамону містить 3-8% складної ефірної олії. Вміст ефірної олії в насінні залежить від умов зберігання, але він може бути і вище ніж 8%.

До складу ефірної олії з кардамону входять:
– жирна олія,
– білок,
– β-фелландрен до 3%,
– 1,8-цинеол (з характерним запахом евкаліпта) до 2%,
– борнеол із запахом хвої, ладану і камфори,
– ментон – 6%,
– мирцен – 27%,
– сабінен – 2%,
– гептан – 2%,
– лимонен (вуглеводень з групи терпенів з лимонним запахом, що розчиняє жир, захищає від укусів комах) – 8%,
– α-терпінеол (моноциклічний спирт з ароматом бузку) – 45%,
– терпинилацетат – органічна ароматична речовина фенольного ряду, компонент парфумерних композицій та ароматизаторів для мила.

За іншими джерелами: 1,8-цинеолу до 20-50%, α-терпінил ацетату до 30%, лимонену до 2 – 14%, сабін, борнеол.

У насінні круглого кардамону з острова Ява (Java, А. kapulaga) вміст ефірної олії від 2 до 4%.

Сама олія містить в основному: 1,8-цинеолу до 70%, пінену до 16%. Також були знайдені: α-пінен, α-терпінеол і гумулен.

Всі ці складові кардамону разом утворюють унікальний букет ароматів. Крім цього в кардамоні багато вуглеводів, білка, крохмаль, вітаміни С, В1, В2, В3, А, РР, ніацин і мінерали (кальцій, магній, натрій, калій, фосфор, залізо, цинк, мідь і марганець).

Калорійність кардамону становить 311 кКал на 100 г продукту.

В 100 г продукту: 68,47 г вуглеводів, 10,76 г білків, 6,7 г жирів, 11,29 г клітковини.

Кардамон
Кардамон, квітка рослини

Дія кардамону. В Аюрведі (вчення про довге життя, яке ґрунтується на індуїстській філософській системі санкхья) рекомендують застосовувати кардамон при застуді, кашлі, бронхітах, астмі, хрипоті, втраті смаку, при поганому травленні і нетравленні шлунка, для лікування передміхурової залози і зміцнення селезінки.

У середні віки кардамон продавали в аптеках як ліки, секрет приготування яких зберігали у великій таємниці.

Кардамон в значній мірі сприяє активності і ясності розуму, покращує мозкове кровопостачання, стимулює роботу серця, дає відчуття легкості і благополуччя.

Кардамон сприяє зміцненню серця, наприклад, при інтенсивних і тривалих фізичних навантаженнях, при аритмії.

Кардамон
Насіння кардамону сприяє активності і ясності розуму, покращує мозкове кровопостачання.

Кардамон живить плазму крові, кістковий мозок, нервові клітини, позитивно впливає на травну, кровоносну, нервову і дихальну системи. Ефірні олії кардамону розганяють скупчення слизу в селезінці і в легенях. Він має також знеболюючу дію, знімає зубний і вушний біль.

Кардамон володіє гострим, солодким і терпким смаком, що дозволяє йому регулювати і м’яко стимулювати травлення. Він входить до складу протизастудних чаїв, чаїв для нормалізації нервової рівноваги. У Британії та США кардамон офіційно визнаний фармацевтами як ароматичний тонік травної системи. Кардамон зменшує вміст води і слизу в організмі, для цього його зазвичай додають до фруктів, наприклад, до запечених грушок.

Оскільки кардамон – сильна пряність, додавати його в страву потрібно дуже обережно. Однієї чверті чайної ложки меленого кардамону цілком достатньо для ароматизації страви для 5-6 чоловік. Для лікування кардамон вживають у вигляді настою порошку в молоці (не кип’ятити). Кардамонову олію широко використовують в парфумерії.

Кардамон
Кардамон, плоди рослини

Способи застосування кардамону:
– ароматний чай із суміші меленого кардамону, меленого сухого імбиру і гвоздики допоможе впоратися з болем у животі, при переїданні або нетравленні шлунка, сприяє гарній роботі кишечника;

– доданий в каву кардамон усуває токсичність кофеїну;

– кілька насіння кардамону можуть усунути нудоту і зупинити блювоту, і, відповідно до недавніх досліджень, це прекрасний тонік для серця;

– пожувавши насіння кардамону, можна позбутися поганого запаху з рота, зняти ранкову млявість, це також виліковує сильне слиновиділення;

– щоденне полоскання рота і горла настоєм кардамону є надійним захистом від грипу;

– полоскання рота настоєм кориці і кардамону позбавить від хрипоти, фарингіту, сухості у горлі;

– щодня з’їдаючи 4-5 штук чорного насіння кардамону з чайною ложечкою меду, можна поліпшите зір, зміцнити нервову систему, запобігти попаданню в організм шкідливих мікробів;

– рецепт для очищення легенів і бронхів від слизу: з меду і патоки зробити фарш, змішати його з 0,5 ч. ложки меленого кардамону і наповнити цією сумішшю тверду грушку, у якої перед цим видалити серцевину, запекти;

– чай з кардамону допомагає при нетриманні сечі у дітей, при травних розладах у дітей на фоні нервових зривів. У цих випадках кардамон слід поєднати з фенхелем;

– щіпка меленого кардамону, заварена разом з чаєм (особливо трав’яним), придасть йому виключно приємного свіжого аромату. Цей ароматний чай застосовують як засіб від дизентерії, нетравленні шлунку, при сильному серцебитті, а також як тонізуючий засіб, що знімає депресію і втому після напруженого робочого дня;

– щіпка кардамону в кип’яченому молоці робить його дуже смачним, легкозасвоюваним і нейтралізує його здатність створювати слиз;

– кардамонову олію використовують для ванн при болях в тілі, для інгаляцій та аромотерапії.

Протипоказання: цю пряність не можна застосовувати при виразці.

Залишити відповідь