Каросі або кароші

Каросі або кароші

Каросі або кароші (Karōshi – «смерть від перепрацювання») – раптова смерть від перепрацювання. Японія – одна з небагатьох країн, в якій збирається спеціальна статистика по кароcі, незважаючи на її значну поширеність у сучасному світі. Основні медичні причини Каросі – інсульт або інфаркт на тлі стресу.

Перший випадок каросі було зафіксовано в 1969 році, коли від інфаркту помер 29-річний працівник відділу доставки найбільшої японської газетної компанії.

Але ці випадки не враховували аж до 1980-х, коли під час японського фінансового міхура (багаторазове зростання цін на ринку нерухомості та на фондовому ринку), кілька керівників бізнесу високого рангу в повному розквіті сил і без ознак захворювань раптово померли.

Медіа оголосили про виникнення нового феномена, який назвали «Каросі» і в ньому побачили нову і серйозну загрозу для людей працездатного віку.

Каросі або кароші
Кароші

У 1987 р. з ростом тиску громадськості міністерство праці Японії почало публікувати статистику по каросі. За офіційними даними в 2001 році було зафіксовано рекордне число жертв Каросі – 143. Каросі забрала життя прем’єр-міністра Японії Обуті Кейдзо у 2000 році, який за 20 місяців перебування на своєму посту мав всього три вихідних дні і працював не менше, ніж 12 годин на добу.

Зростання японської економіки від занепаду під час Другої світової війни і до процвітання в післявоєнну декаду розглядають як один з пускових механізмів явища Karōshi, яке назвали новою епідемією. Стало очевидним, що робітники не можуть працювати по 12 і більше годин 6 або 7 днів на тиждень, рік за роком без моральних і фізичних наслідків.

В деяких випадках було доведено, що фірми знали про погане здоров’я співробітників.

Водночас в Японії збільшується кількість судових процесів у зв’язку зі смертю від перепрацювання, коли родичі померлого вимагають виплати компенсації.

Але так як для призначення компенсації потрібно довести, що смерть була пов’язана з роботою, багато років може зайняти детальне вивчення всіх пов’язаних зі смертю обставин. У зв’язку з цим, багато хто відмовляється від вимог на виплати.

Ситуація з понаднормовою роботою сильно впливає на сім’ю. Більше 80% японських жінок хочуть, щоб їхні чоловіки проводили більше часу з дітьми, в той час як молоді чоловіки часто приходять додому не раніше 23. Навіть якщо вони приходять додому раніше, їх маленькі діти вже все одно сплять.

Один із п’яти японських чоловіків віком від 30 до 50 років працюють більше 60 годин на тиждень, не включаючи неврахований час і робоче спілкування. В середньому, на спілкування з сім’єю у них залишається не більше ніж 30 хвилин на день.

Японські суди зазначають збиток для родичів, але у випадку, коли стрес або депресія від перепрацювання призводить до суїциду, позови про компенсацію відхиляються Департаментом інспекції стандартів праці. Добровільні неоплачувані перепрацювання – одна з головних причин, що викликають Каросі.

Відтоді як у Японії поширеним став звичай «одночасного набору нових випускників» (яп. сінсоцу іккацу саййо), людині середнього віку складно знайти нову постійну роботу. Тому працівники не можуть відмовитися від понаднормової неоплачуваної роботи.

Уряд Японії почав визнавати ступінь відповідальності компаній у зв’язку з перепрацюванням їх службовців і призначати компенсації в судовому порядку.

Каросі або кароші
Японська фірма дозволила співробітникам приносити на роботу своїх кішок

Відповідальність корпорацій. Одним із заходів, які можуть змусити корпорації стежити за здоров’ям співробітників, є виплата компенсацій. 29 квітня 2008 одна з японських компаній була зобов’язана виплатити 200 мільйонів японських ієн співробітнику, який перебував у комі в зв’язку з Каросі.

Одна з найбільш відомих своїми перепрацюваннями компанія Тойота тепер ввела межи перепрацювання в розмірі 360 годин на рік і ввела в деяких офісах розсилку, яка щогодини після 19 годин нагадує про те, що пора додому.

Nissan Motor пропонує своїм офісним співробітникам можливість віддаленої роботи для можливості подбати про дітей і старих батьків. Багато компаній вводять дні без перепрацювання, коли всі співробітники зобов’язані покинути офіс в 17:30, але так як робоче навантаження занадто велике, деякі використовують ці дні, щоб попрацювати на самоті в темному офісі або беруть роботу додому.

Велика проблема полягає в тому, що понаднормова робота часто не враховується. З введенням обмежень на години перепрацювань багато робітників не вказують їх, боячись порушення розпорядку. Вважають необхідність понаднормової роботи для себе недоліком своїх професійних навичок, поганим знайомством з роботою, поганою своєю працездатністю для того, щоб закінчити роботу в більш короткий проміжок часу. В цілому перепрацювання сприймається як природна частина роботи і тому так рідкісні протести проти неї.

Працівники також бояться реакції колег, начальства і навіть сім’ї та друзів. Через тиск громадської думки офіційна статистика японських компаній про понаднормову роботу занижена. Цілком звичайна ситуація в Японії, коли співробітники змушені працювати до 2-3 годин ранку, а потім прийти на роботу в офіс рівно в 9. У деяких випадках перепрацювання може складати до 300 годин на місяць. Ця статистика в будь-якому разі не офіційна, так як працівники будуть заперечувати подібні заяви для уряду чи преси.

Залишити відповідь