Керченський міст 1944 року

Керченський міст 1944 року
Фото естакади Керченського мосту

4,5-кілометровий Керченський залізничний міст з двома розвідними прогонами був побудований в умовах воєнного часу всього за 150 днів.

Керченський міст 1944 року
Схема монтажу розвідних прольотів

Будівництво мосту через Керченську протоку було заплановано ще в 1930-х роках, але війна перешкодила виконанню планів. Тим не менше, те, що не встигли зробити радянські мостовики, вирішили зробити німці.

У 1943 р. Гітлер наказав міністру озброєнь Альберту Шпеєру розпочати спорудження мосту через Керченську протоку для пересування автомобільного та залізничного транспорту.

Німці стали звозити в Керч будівельні матеріали. Радянська авіація помітила незвичайну активність на Керченському півострові, але бомбити склади Сталін заборонив, тому що планував після звільнення Криму довести до кінця розпочате німцями будівництво.

Незабаром від будівництва мосту німці зовсім відмовилися. В якості переправи влітку-восени 1943 р. працювала канатна дорога протяжністю 5,1 км з вантажообігом до 1 тис. тонн за добу.

Перед відступом німецькі війська майже повністю зруйнували цю споруду, але її було відновлено вже радянськими інженерами, і вона деякий час ще працювала.

Керченський міст 1944 року
Квітень 1944 р. Момент встановлення першого металевого прольоту краном-пілоном на західному березі

Рішення про будівництво залізничного мосту через Керченську протоку було прийнято 25 січня 1944. Тобто задовго до звільнення Керчі (11 квітня 1944 р.) почалися проектування мостового переходу і перші підготовчі будівельні роботи на східному підході з боку Кавказу.

Взявши за основу залишені німцями конструкції і техніку, радянські інженери розробили проект мосту, що складався зі 115 прольотів довжиною 27 метрів кожен.

Над судноплавним фарватером передбачався двопрольотний 110-метровий поворотний пристрій, що розвертався на 90 градусів для пропуску суден будь-якої вантажопідйомності одночасно в обох напрямках.

Керченський міст 1944 року
Установка портального крана

Довжина мосту склала 4,5 кілометри. Одночасно споруджувалися залізничні лінії підходів до мосту, як зі сходу, так і з заходу.

Були враховані геологія і відомості про льодохід в протоці за кілька десятків років. Обрали варіант будівництва від коси Чушка до селища Небезпечна, на північ від Керчі.

Для прискорення відкриття руху поїздів по переходу основні роботи розділили на дві черги. Перша черга передбачала якомога найшвидший пуск мосту. Друга – зміцнення побудованого, у тому числі спорудження більше сотні льодорізів, щоб міст міг витримати екстремальні зимові умови.

Керченський міст 1944 року
Центральна опора і поворотна ферма Керченського мосту 2х27 метрів для пропуску маломірних суден

Динаміку будівництва можна простежити за оперативними донесеннями тих днів:
– перша дерев’яна паля в естакаду Кавказького берега забита 24 квітня 1944 року;
– перша металева паля забита 5 травня;
– першу прольотну будову виготовлено 10 травня.

Новий міст істотно скорочував шлях з Кавказу до Криму, був вкрай необхідний для наступаючої армії. Тому будівництво завершили ударними темпами всього за 150 днів, до 27-ї річниці Жовтневої революції. Кількість будівельників у певні періоди вже досягало 10 тис. чоловік.

Керченський міст 1944 року
Перший робочий поїзд на мосту

Загалом, робота була пророблена колосальна. 3 листопада 1944 по мосту пройшов перший потяг. За цей час забили 2 000 дерев’яних і 2341 металевих паль, виготовили і змонтували близько 15 тис. тонн металевих конструкцій прогонових споруд  і опор, поклали більше 5 тис. кубометрів бетону, насипали 35 тис. кубометрів кам’яних дамб.

На підходах до мосту від ст. Сінна до ст. Керч насипали 400 тис. кубометрів земляного полотна, побудували 21 малу штучну споруду, проклали 69 км головних і станційних колій, більше 40 тис. кубометрів баласту, побудували лінію зв’язку сумарною довжиною проводів 438 км.

Комісія, яка приймала об’єкт, відзначила, що «колектив … виконав роботи першої черги за 150 днів з темпом роботи понад 30 м мосту за добу».

Роботи другої черги, що передбачали, зокрема, заміну тимчасових дерев’яних опор на постійні металеві, а також спорудження вже згаданих льодорізів, повинні були бути закінчені до 1 січня 1945 року.

Керченський міст 1944 року
Центральна опора поворотної ферми мосту 2х27 м для малих суден

Але до зими 1944-1945 рр. обстановка на будівництві значно ускладнилася. Увага до неї з боку вищестоящих організацій ослабла, мостовий перехід до цього часу виявився в глибокому тилу, і військові перевезення для фронту йшли тепер по інших напрямках.

Це відбилося і на постачанні будівництва матеріально-технічними ресурсами: вони прямували, насамперед, на головні, відновлювані після звільнення від противника залізничні напрями та об’єкти. До того ж сильно погіршилися й погодні умови.

Шторми, льодостав не дозволили успішно довести роботу другої черги, і міст виявився не підготовленим до льодоходу. З телеграми в ГУВВР від 26 грудня 1944 року: «Протягом 15 днів шторм не припиняється. Вітер від 7 до 10 балів. Вся естакада обледеніла. Воду перекидає через естакаду». У цій складній обстановці будівельники продовжували роботи, але просувалися вони вкрай повільно. З льодорізів встигли зробити лише п’ять.

Керченський міст 1944 року
Покрита льодом північна сторона мосту

Аварія сталася 18-20 лютого 1945 року. Крижані поля під дією вітру і течії рухалися на міст з боку Азовського моря. Незважаючи на заходи щодо боротьби з льодом (обстріл з гармат крижаних полів з берегів, бомбування льоду з літаків, кидання на лід з опор спеціальними командами толових пакетів), катастрофа виявилася неминучою.

Міст практично не мав льодорізів, і більшість опор не встигли належним чином закріпити. 18 лютого 1945 було зруйновано 32 опори. Опори, які встигли закінчити повністю, цілком витримали тиск льоду. Але до 20 лютого було пошкоджено вже 42 опори.

Таким чином, міст діяв всього трохи більше трьох місяців. До речі, 11 лютого, за тиждень до катастрофи, по мосту пройшов потяг з радянською делегацією, що поверталася з Ялтинської конференції.

Відновлювати міст не стали, хоча в 1945-46 рр. розроблявся проект постійного мосту. Але після зведення дослідного кесона поблизу східного берега протоки, проект визнали дуже дорогим і забули про нього. Залишки ж опор тимчасового мосту заважали судноплавству багато років. В 1968 році в районі Керч-Єнікальського судноплавного каналу тривала ліквідація залишків опор. Заміною зруйнованого мосту стала відома всім Керченська поромна переправа, відкрита в 1953 році.
Джерело 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*