Когнітивні спотворення: чому ми помиляємося

Когнітивні спотворення: чому ми помиляємося
Особливості світосприйняття

В залежності від особистого світосприйняття людина приймає рішення щодо свого поводження в соціумі. Саме поняття когнітивності (латинською Cognitio – сприйняття, пізнання) включає здатність людини до розумового сприйняття, обробки і фільтрації інформації, що надходить ззовні.

Когнітивне спотворення – це систематичні відхилення в сприйнятті і мисленні, обумовлені суб’єктивними упередженнями та стереотипами, соціальними, моральними й емоційними причинами, збоями в обробці і аналізі інформації, а також фізичними обмеженнями та особливостями будови людського мозку, що впливає на поведінку особистості. Отже, когнітивні спотворення можуть призводити до неточності суджень, нелогічних інтерпретацій або до ірраціональності в поведінці в широкому сенсі цього слова. Когнітивні спотворення виникають на основі дисфункціональних переконань, впроваджених в когнітивні схеми, і легко виявляються при аналізі автоматичних думок.

Систематичні помилки, основне джерело яких криється в принципах функціонування пізнання, називають когнітивними спотвореннями. Тобто коли говорять про когнітивні викривлення, автоматично припускають, що особи, які за природою своєю ірраціональні або принаймні обмежено раціональні, обов’язково будуть систематично помилятися в невипадкових місцях, оскільки кожне спотворення пов’язане з конкретним механізмом роботи людського мислення.

Перші дослідження когнітивних спотворень пов’язані з іменами Даніела Канемана і Амоса Тверскі. Спочатку вони вважали, що когнітивні спотворення стосуються в основному процесів прийняття рішень (decision making) і деяких інших розумових процесів, таких як умовивід (reasoning) і винесення суджень (judgement making).

У класичному прикладі, пов’язаному з винесенням суджень, Канеман просив випробуваних в двох групах оцінити процентне співвідношення африканських країн в ООН. Але перед цим першій групі ставилося запитання: «Частка африканських країн в ООН більше або менше 65%?», а другій – таке ж саме питання, але замість 65% звучало число 10%. В результаті оцінки учасників першої групи були значно вищі, ніж другої. Це демонструє такий розумовий механізм, як евристика прив’язки, яка може призводити до цілого класу подібних когнітивних спотворень.

Однак згодом саме поняття когнітивних спотворень часто стали використовувати по відношенню до досить широкого класу явищ аж до зорових ілюзій або помилок пам’яті, хоча фактично до когнітивних спотворень вони зовсім не належать, оскільки не пов’язані з раціональністю людини.

Чому, скажімо, багато зорових ілюзій не варто відносити до когнітивних спотворень? Тому що в даному випадку систематичні помилки виникають не на етапі винесення судження, а на етапі формування перцептивного образу, тобто способу сприйняття, який і потрібно оцінити за допомогою судження. У той час як вихідні когнітивні спотворення, які були описані Канеманом, пов’язані з самим механізмом винесення суджень незалежно від змісту того, що оцінюється, будь то частка африканських країн в ООН або щось інше.

Досліджень онтогенетичного аспекту, тобто як когнітивні спотворення пов’язані з розвитком пізнавальних процесів, існує не так багато. Проте є деякі підстави стверджувати, що когнітивні спотворення можуть бути вродженими або з’являються в зовсім юному віці. Деякі свідчення на користь цього твердження можна знайти ще в роботах Жана Піаже, які з’явилися задовго до досліджень самих когнітивних спотворень. Зокрема, він показав існування помилки «А – не Б».

Перед дитиною віком до одного року клали два контейнери і послідовно показували іграшку, ховали її в контейнер А і дивилися, куди потягнеться малюк. Цю операцію з контейнером А багаторазово повторювали, після чого іграшку ховали в контейнер Б. Досить часто діти все одно тягнулися до контейнера А. Така помилка дуже схожа на те, що зазвичай вважається когнітивним спотворенням, оскільки є прямим наслідком роботи людського мислення. Єдина відмінність цієї помилки від канеманівських прикладів полягає в тому, що вона пропадає з часом. Проте переконливих свідчень на користь того, що когнітивні спотворення формуються прижиттєво, на даний момент немає.

Класифікація когнітивних спотворень. Були спроби згрупувати когнітивні спотворення або скласти списки, нібито такі, що дозволяють їх систематизувати. Однак більшість таких спроб страждає від неповноти і надмірності одночасно через відсутність чіткого визначення того, що таке когнітивне спотворення. У першому наближенні варто розрізняти когнітивні спотворення в трьох типах процесів: прийняття рішення, висновки та винесення судження. В рамках цих категорій можна виділити окремі когнітивні спотворення на підставі того, до яких компонентів цих процесів вони відносяться. Наприклад, для прийняття рішень необхідно спочатку уявити альтернативи в конкретній ситуації, а потім оцінити їх суб’єктивну очікувану корисність. Тобто когнітивні спотворення на основі такої ознаки можна поділити на ті, які спотворюють репрезентацію ситуації вибору (ті, які альтернативи в принципі у нас є, їх кількість і склад), і ті, котрі спотворюють оцінку суб’єктивної цінності альтернатив (ті, які з них найбільш корисні). Існує і третій клас, пов’язаний з процесами прийняття рішень, – оцінка ймовірності тих чи інших результатів. Тобто крім того, що ми можемо уявити собі деякі альтернативи і оцінити їх привабливість, ми також повинні враховувати, чи можуть вони приводити до певних подій і якщо так, то з якою ймовірністю. Одне з когнітивних спотворень, яке пов’язане з оцінкою ймовірності, – це так звана помилка гравця, коли, наприклад, людина, програвши 10 разів в ігрових автоматах, оцінює ймовірність виграти в 11-й раз вище. В дійсності ж кожен результат незалежний і ніякого зв’язку між цими подіями немає.

Відносно другого класу, який пов’язаний зі спотвореннями оцінки привабливості, є явище, яке називається ефектом «Ікєї». Проводилися дослідження, які показали, що чим більше зусиль ми доклали до створення, модифікації або у роботі того чи іншого об’єкта, тим сильніше він нам подобається. Наприклад, цінність шафи з «Ікєї» буде залежати не тільки від витраченої на неї суми грошей, а й від того, скільки зусиль довелося докласти, щоб її зібрати.

Когнітивні спотворення: чому ми помиляємося
Збери шафу IKEA PAX

Важливо також зрозуміти, що процеси прийняття рішень розрізняються в предметних областях. Класичні приклади найчастіше пов’язані з економікою, з розподілом ресурсів і так далі, деякі – з медициною, коли, наприклад, необхідно вибрати ту чи іншу програму лікування. І виявляється, що когнітивні спотворення в економіці і в медицині працюють далеко не так злагоджено, як здавалося раніше. Початково всі вважали, що когнітивні спотворення виключно універсальні і не залежать від області і змісту нашого мислення. Але тепер очевидно, що процеси прийняття рішень щодо життя пацієнта відрізняються від розподілу благ в економіці або, скажімо, від побутових рішень.

Підходи до вивчення когнітивних спотворень:
– прихильники класичної економічної теорії початково вважали: люди – раціональні агенти;
– Канеман і його послідовники – люди переважно ірраціональні і схильні до когнітивних спотворень;
– відповідно до сучасної точки зору, когнітивні спотворення спостерігаються не у всіх, ми відрізняємося один від одного за ступенем схильності до когнітивних спотворень і, відповідно, за ступенем раціональності.

Більш традиційний підхід полягає в прагненні відкривати все більше подібних систематичних помилок і звертати увагу людей на них. Оскільки когнітивні спотворення переважно мимовільні, то сам факт того, що ми звертаємо на це увагу, вже знижує ймовірність неприємних наслідків.

Канеман для зручності ділив наше мислення на систему 1 і систему 2. Система 1 імпульсивна, відповідає за більшу кількість когнітивних спотворень, а система 2, навпаки, повільна, дозволяє розглядати значно більшу кількість альтернатив (звичайно, це сильне узагальнення). На перших порах концепція дійсно добре ілюструвала, що є частина нашого пізнання, яка працює автоматично і може призводити до систематичних помилок, а є частина, яка дозволяє з цими помилками якось впоратися. Однак все не так просто – хоча б і тому, що люди систематично відрізняються один від одного схильністю до когнітивних спотворень. Дослідження індивідуальних відмінностей в когнітивних викривленнях – один з найбільш сучасних трендів в цій області. Одні люди більш схильні до них, а інші – менш схильні, причому не до всіх когнітивних спотворень в цілому, а до якихось конкретних. Але мова не йде просто про те, що всі люди різні або кожен унікальний. Основна ідея полягає в тому, що люди закономірно різні. Можна також вказати на деякі такі закономірності, які визначають, хто і до яких когнітивних спотворень більш схильний. Втім, питань в цій галузі поки що більше, ніж відповідей.

Альтернативний підхід до розгляду когнітивних спотворень пов’язаний не з розрізненням двох систем мислення – автоматичної і контрольованої, – а з розрізненням «гарячого» і «холодного» пізнання. Гаряче пізнання – це умовне позначення для явищ, пов’язаних із взаємодією емоцій і пізнавальних процесів, в той час як холодне пізнання – це коло явищ, які з емоціями практично не пов’язані. Відповідно до цього розпізнавання можна розділити когнітивні спотворення на дві групи: ті, що пов’язані з емоційної модуляцією пізнавальних процесів, і ті, до яких емоції не мають відношення.

Щодо гарячого пізнання існує ілюстрація, яка пов’язана з ефектом асиметрії валентності емоцій. Виявляється, коли ми робимо формально-логічний висновок, то на нього можуть впливати посилки, що лежать, на перший погляд, за межами даного умовиводу. Наприклад, ми даємо дві посилки: «Якщо я отримаю роботу своєї мрії, я буду щасливий» і «Я отримав роботу своєї мрії», але потім ставимо запитання: «Чи буду я щасливий?» З точки зору правил формальної логіки, звичайно, так. Але якщо додати: «При цьому я втратив близьку мені людину», то відповідь піддослідних на це питання, швидше за все, буде негативною. Хоча, здавалося б, ця посилка ніяк не повинна впливати на висновок. Проте вона впливає.

Але найважливіше, що це працює тільки в одну сторону. Припустимо, наші вихідні посилання звучать якось так: «Якщо я втрачу близьку мені людину, я не буду щасливий» і «Я втратив близьку мені людину». Потім говоримо: «Я знайшов роботу своєї мрії» і запитуємо: «Чи буду я щасливий?» У такому випадку третя передумова ніяк не впливає на відповідь, тому що позитивна валентність не може перебити негативну в попередніх судженнях. Це когнітивне спотворення демонструє, що емоційна забарвленість інформації, якою ми оперуємо в процесі умовиводу, може безпосередньо впливати на зміст висновку.

Варто зазначити, що представниками класичної економічної теорії вважалося, що агент, який приймає рішення, раціональний за своєю природою, а емоції – один з основних джерел систематичних помилок. Для психолога це, звичайно, дуже дивна позиція, оскільки в психології емоцій є досить велика кількість підходів, які відзначають, що емоції сформувалися в результаті еволюції. Тобто емоції не можуть завжди приводити до ірраціональних рішень, оскільки ірраціональність як така заважає виживанню. І тому емоції також можуть впливати на раціональність прийнятих рішень в позитивному ключі, хоча надзвичайно інтенсивні емоції дійсно можуть дезорганізовувати наше мислення.

Когнітивні спотворення також фігурують в рекламі. Але, знову ж таки, коли мова йде про рекламу, досить часто когнітивним спотворенням називається те, що не завжди їм є, але при цьому є конкретним прикладом різних закономірностей роботи нашої уваги. Припустимо, що те, куди дивитиметься персонаж на афіші, буде впливати на розподіл зорової уваги: ​​на щось ми подивимося в першу чергу, щось зауважимо значно пізніше.

Увага і пам’ять безпосередньо не пов’язані з проблематикою раціональності. Проте є різні прийоми, наприклад, в мерчандайзингу, пов’язані з розташуванням продуктів у магазині, щоб це вплинуло на вибір тих чи інших товарів покупцями. Є класичні дослідження 1960-х років Річарда Нісбетт, який показав, що порядок, в якому висять предмети одягу на вішалці в якомусь бутику, впливає на підсумковий вибір покупців. Причому статистично частіше обиралися товари, що знаходяться праворуч, якщо вони розташовані зліва направо по відношенню до покупця. Незважаючи на це, самі покупці не усвідомлюють, як зробили свій вибір на користь певної покупки.

Багато таких прийомів не відносяться до когнітивних спотворень. Але потрібно відзначити, що прикладна область психології щодо реклами більш давніша, ніж розмови про людську раціональність і когнітивні спотворення, хоча деякі закономірності справедливі і для реклами, якщо говорити про процес прийняття рішень.

Дослідження когнітивного дисонансу Леона Фестингера і його учнів демонструють, що, наприклад, власники автомобілів більше звертають увагу на рекламу марки свого автомобіля після його покупки, а не до неї. Значно підвищену увагу до реклами власного автомобіля, хоча ця реклама, здавалося б, розрахована на потенційних покупців, а не на них, пов’язують з тим, що власники автомобілів вже зробили велику покупку і тепер остаточно переконують самі себе в правильності прийнятого рішення. Ці дослідження когнітивного дисонансу безпосередньо до когнітивних спотворень не належать.

Леон Фестінгер вивчав, як ми (щоб мінімізувати дисонанс, тобто дискомфорт, який пов’язаний з неузгодженістю наших переконань і наших спостережень – того, що ми бачимо, і те, у що ми віримо), намагаючись переконувати себе в чомусь, прагнемо уникати якихось таких неприємних ситуацій. Втім, деякі дослідники пов’язують вищезгадані явища когнітивного дисонансу з конкретними когнітивними спотвореннями. Зокрема, можна відзначити помилку підтвердження (confirmation bias), яка виявляється в схильності людей підтверджувати власні уявлення про реальність, ніж спростовувати їх.

Інший важливий напрям, де часто зустрічаються когнітивні спотворення, – це область судочинства через винесення судом присяжних або суддями вироку (приклад прийняття рішень). Зазвичай дослідження щодо цього проводяться з конкретними людьми поза судом, коли їм дають описи різних випадків правопорушень (так звані віньєтки) і аналізують зміни у відповідях залежно від різниці в даних. Мається на увазі, що суди повинні бути справедливими. Це означає, що судді повинні приймати приблизно однакові рішення в однакових ситуаціях незалежно від формулювань якихось не дуже важливих деталей для конкретного правопорушення на кшталт віку, статі людини і так далі. Але насправді систематично спостерігаються різні закономірності, які впливають на підсумковий вердикт через фактори, пов’язані з описом особистості або контексту ситуації.

Останнім часом з’являється все більше тестів, які визначають схильність до різних видів когнітивних спотворень (прикладом можуть бути тестові завдання на схильність до фреймінгу, коли різні формулювання і текстові описи ситуацій впливають на вибір тієї чи іншої альтернативи). Іншим прикладом когнітивних спотворень, пов’язаних з ситуацією, при якій в якийсь проект вкладалася досить велика частка ресурсу, і коли вже остаточно стало зрозуміло, що цей проект програшний, ми все одно продовжуємо туди вкладатися – просто тому, що шкода витраченого.

Через те що когнітивні спотворення не є захворюванням або відхиленням від норм, і в силу того, що люди відрізняються один від одного схильністю до різних ступенів когнітивних спотворень, універсальних тренувань або «рецептів» немає. Щоб зменшити можливість проявів когнітивних спотворень і підвищити ймовірність успішних результатів як в повсякденному житті, так і в професійній діяльності, необхідно враховувати різні способи організацій зовнішніх умов (фізичного і соціального оточення). Важливо також розуміти, що результат таких досліджень – це деякий статистичний взаємозв’язок між певними групами людей і когнітивними спотвореннями, природу яких ще належить уточнити.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*