Куничник звичайний

Куничник звичайний
Куничник звичайний, стебло і вставлене листя

Хімічний склад куничника звичайного,
Дія куничника звичайного,
Способи застосування куничника звичайного.

Куничник звичайний, куничник чагарниковий, куничник наземний (Calamagrostis epigejos) — багаторічна трав’яниста рослина родини Poaceae (злакові), палеарктичний вид, зустрічається як занесена рослина в багатьох позатропічних країнах.

Народні назви: сільська трава, малий очерет, вейник наземний, піщаний вейник, піщана трубка, дерев’яний очерет, мітла лісова.

Куничник звичайний
Куничник звичайний, склад рослини

Куничник звичайний – рослина з довгим повзучим подібним до шнура товстим кореневищем, вкорінюється до 2 м глибиною. Стебло пряме, 40-150 (до 180) см заввишки, середньо-листяне, у верхній частині під мітелкою шорстке, порожнисте. Репродуктивні пагони вище зони кущіння з 2-3 розставленими вузлами, верхній з яких розташований трохи нижче середини пагона. Вегетативні пагони вкорочені, в середній частині стебло без бічних пагонів.

Листя чергове, лінійне або широко-лінійне, 2-12 мм завширшки і до 40 см завдовжки, сизо-зелене або сірувато-зелене, гостро-шорстке. Листяна пластинка плеската або складена вздовж. Піхви листя довгі, шорсткі або волосисті, обволікають стебло. На місці переходу пластинки листя у піхву розміщений плівчастий, довгастий язичок 5-8 (до 12) мм довжиною.

Квітки дрібні, непоказні, зібрані в крупні прямі волотисті суцвіття-мітелки 18-22 (до 30) см завдовжки і 30-40 мм завширшки. Волоть густа, лопатева, зі скупченими в пучки колосками і дрібно щетинистими гілочками.

Колоски лінійно-ланцетні, 5-7 мм завдовжки, зелені або лілуваті, одноквіткові з двома колосковими лусками. Колоскові луски лінійно-шилоподібні, по кілю шорсткі. Квітка складається з двох квіткових лусок, трьох тичинок і однієї маточки. Зав’язь верхня з двома перистими приймочками. Нижня квіткова луска майже вдвічі коротше колоскових, має прямий тонкий остюк, що виходить з середини її спинки. В основі нижньої квіткової луски є численні волоски, які в 1,5-2 рази довші за луски.

Цвіте рослина протягом усього літа, плодоносити починає у серпні. Рясно розмножується кореневищами і насінням. Запилення здійснюється вітром. Кожне суцвіття в середньому дає від 1000 до 6000 насінин. Насіння, що залишається в квіткових лусочках, легко розноситься вітром, завдяки довгим волоскам осі квітки при основі лусок.

Плід — довгаста зернівка, що осипається разом з квітковими лусками і волосками, що її оточують.

Куничник поїдається на пасовищах худобою до цвітіння. Сіно з нього грубе і худобою майже не споживається. Соломою куничника покривають дахи споруд, збудованих в українському стилі. З довгих стебел виготовляють плетені циновки, мати, мотузки. Слід зазначити, що мотузкові вироби з волокна куничника міцніші за конопляні мотузки. З волоті рослини формують сухі зимові букети, в’яжуть вінички для змітання пилу і павутиння.

Куничник звичайний
Рослина Куничник звичайний

Куничник є злісним бур’яном, якого важко позбутися. Поширений майже повсюдно. Рясно зустрічається в Європі (зокрема й в Україні), Північній Африці і по всій території Азії (крім арктичної і тропічної зони). Цікавий факт – канадські дослідники знайшли відтиски диких злакових трав у камені, яким близько 5 мільйонів років.

Рослина світлолюбна, часто утворює великі зарості по сухим і заплавним лукам, росте на узліссі, в соснових і мішаних лісах, у вирубках і на згарищі, у кар’єрах, в ярах, по канавах, на вироблених торфовищах, насипах, по узбіччю доріг, валах біля річок. Віддає перевагу піщаним ґрунтам.

Як декоративна й фітомеліоративна рослина рекомендується для висівання на піщаних схилах у лісопарках, на скосах шосейних і залізничних шляхів, а також для закріплення пісків.

В лікувальних цілях використовують пагони і коріння рослини. Пагони трави куничника наземного заготовляють ранньою весною (зрізують ножами, серпами або секаторами), сушать в тіні на повітрі або на горищі під залізним дахом, розклавши тонким шаром (2-3 см) на папері або тканині. Час від часу сировину перевертають. Коріння збирають восени, миють і сушать в духовці при низькій температурі. Готову сировину пакують у тюки або тканинні мішки і зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання до 2 років.

Хімічний склад куничника звичайного. У насінні куничника звичайного виявлено протеїн (до 5,2 мг в 100 г), рослинні олії (до 1,6 мг%), кальцій (до 0,32 мг%), фосфор (до 0,17 мг%), магній (до 0,15 мг%), вітаміни групи B.

Сіно містить до 7 % протеїну, рослинні олії, золи, клітковину, безазотисті екстрактивні і мінеральні речовини. Коріння багате крохмалем.

Дія куничника звичайного. Куничник звичайний наділений протизапальною і сечогінною властивостями, сприяє розрідженню мокротиння. Відвар пагонів куничника звичайного застосовують для профілактики захворювань сечостатевої системи. В обмежених кількостях його можна вживати навіть без консультації з фахівцем.

Відвар коренів має сечогінну дію, тому в народній медицині використовується при водянці.

Слід відзначити аптечний противірусний препарат Протефлазід, діючу речовину для якого за спеціальною технологією вимивають з куничника наземного за допомогою спирту.

Способи застосування куничника звичайного:

– від кашлю і як сечогінний засіб пити по 1 ст. л. 3 рази на день відвар куничника наземного: 10-15 г порошку сухих пагонів або коріння куничника наземного залити склянкою холодної води і довести на повільному вогні до кипіння, варити 15 хвилин, коли відвар остигне, процідити через дрібне сито.

Залишити коментар