Кит із Пирогова (Київ)

Кит із Пирогова (Київ)
Відтворення зовнішнього вигляду кита Platyosphys einori (фото: Jaime Bran, Natural History Art & Illustration)

Кит, що випередив свій час, або як українські вчені знайшли «пророчі» риси у викопного кита з Пирогова.

Кит із Пирогова (Київ)
Знайдені рештки Platyosphys einori, фото Світозара Давиденка.

Більш детальне вивчення викопних в Пирогові (Київ) решток кита, яким 37 млн років, дозволило переглянути еволюцію китоподібних. Давній кит був не лише завеликим для свого часу, але також мав особливо легкі кістки – ознаку, характерну для всіх сучасних китів. Науковці називають це прикладом «пророчих адаптацій».

Пирогів, що на півдні Києва, відомий Національним музеєм народної архітектури та побуту просто неба, а також сміттєзвалищем, яке більше згадують у негативному контексті. Там є ще глиняний кар’єр, який в кінці 1990-х вже був навчальною базою для студентів та аспірантів геологічного факультету КНУ ім. Т. Шевченка. Тут знаходили, наприклад, зуби викопних акул, фрагментовані відбитки молюсків. А в 1998-му двоє аспірантів геологічного факультету, Олександр Мітрохін та Олег Огієнко, знайшли тут скам’янілі рештки прадавнього кита. Тобто 30 мільйонів років тому територія нашої України було вкрито водами океану Паратетіс.

Павло Гольдін з Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, що спеціалізується на китоподібних, розказує, що сучасна Україна займає третє місце у світі, після Єгипту та США, за числом знахідок викопних китів еоцену (геологічна епоха 56 – 33,9 млн років тому), щоправда, знайдені скелети здебільшого фрагментовані.

За викопними рештками, знайденими на території України, вже описані нові види й роди китоподібних. Наприклад, ще в 1930 р. на Миколаївщині викопали добре збережений скелет Cetotherium riabinini, який можна тепер побачити в експозиції Національного науково-природничого музею НАН України. А кілька років тому Павло Гольдін описав споріднений із знайденим на території Молдови вид Ciuciulea davidi.

Кит із Пирогова (Київ)
Кістки кита Platyosphys einori, фото Світозара Давиденка.

Ще в XIX ст. в Чигирині знайшли кілька хребців викопного кита, за якими згодом був описаний новий рід – Platyosphys. Саме до цього роду у 2001 році було призначено кита з глиняного кар’єру в Пирогово. Вісім хребців Platyosphys einori – так назвав його перший описувач, професор Володимир Гриценко – тепер можна побачити в експозиції Геологічного музею КНУ ім. Т. Шевченка, де зберігаються ще лопатка тварини, фрагмент тазу та частини щелеп.

На початку цього року у науковому журналі Evolutionary Biology вийшла стаття українських дослідників, де науковці переописали вид.

«За двадцять років змінилася загальна картина палеонтології. Було описано більше як сто нових форм викопних китів, і завдяки цьому змінилося наше уявлення про їхню еволюцію. Змінилося також уявлення про датування геологічних шарів на території України. Врешті-решт, з’явилися нові методи дослідження, які двадцять років тому не застосовувалися», – пояснив Павло Гольдін, один із авторів публікації.

Дослідницям Тетяні Шевченко та Тамарі Рябоконь з Інституту геологічних наук НАН України вдалося встановити, що Platyosphys einori жив у проміжку приблизно 37,8–35,8 млн років тому. Тобто цей вид щонайменше на 6 млн років старіший, ніж вважалося раніше.

Одне з питань, що найбільше цікавило дослідників, – мікроструктура кісток виду Platyosphys einori. Сучасні кістки китоподібних мають однакову в усьому тілі пористу структуру, що робить скелет цих тварин легшим, а тому і більш пристосованим до водного середовища. Такого пристосування немає у жодної іншої групи водних ссавців.

Припускають, що такий надлегкий скелет у предків сучасних китоподібних виник принаймні на 10, а то й на 15 млн років пізніше, ніж жив кит Platyosphys einori. До того часу у китів були важкі кістки, іноді ззовні вкриті надзвичайно щільним шаром кісткової тканини, принаймні, так вважали донедавна.

За консультацією зоологи звернулися до Романа Третьякова з Інституту ортопедії та травматології НАМН України, де разом з ним провели комп’ютерну томографію знайдених кісток.

«Виявилося, що немає різниці між поверхневими та внутрішніми шарами кісток давнього кита. Вони пористі й не мають щільного поверхневого шару, характерного для представників роду Platyosphys та інших їхніх сучасників», – розповідає Світозар Давиденко з Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАНУ, який є першим автором публікації.

Наскільки відомо, це перша знахідка кита з такими легкими кістками, що жив у той період. Водночас попри свою «сучасну» будову кісток, кит із Пирогова не є прямим предком китів сучасних. Це представник паралельної еволюційної лінії, яка в певний момент перервалася. А сучасні китоподібні успадкували свої кістки від когось іншого, хто жив пізніше.

У цьому випадку йдеться про «пророчі адаптації», так їх називають дослідники, тобто не збереглися, але ніби передбачили подальший еволюційний розвиток. І така будова кісток також свідчить, що Platyosphys einori із Пирогова не є близьким родичем кита з Чигирина.

За розміром окремих хребців дослідники змогли розрахувати довжину тіла давньої тварини – 10,3 м (довжина дорослої самиці синього кита може сягати 33 м).

За словами Павла Гольдіна, середній розмір тодішніх представників виду становив 5-7 метрів. Зауважимо, що кит з Пирогова під час загибелі був молодою особиною, що встановили за будовою кісток. Цілком імовірно, що Platyosphys einori ще міг вирости щонайменше на метри три.

Науковці вважають, що за формою тіла тварина подібна до сучасних потомків. Проте, оскільки скелет зберігся лише частково, деякі особливості анатомії залишаються незрозумілими. Наприклад, неможливо остаточно сказати, якою була форма голови давнього кита, а також чи мав він хвостові лопаті. Натомість відомо, що було у нього чотири лапи, які він використовував для плавання. А будова нижньої щелепи свідчить про те, що вид Platyosphys einori, як і сучасні вусаті кити, був наділений здатністю чути низькі частоти.

Джерело