Китайська порцеляна (Chinese porcelain)

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Жовта глазур Qing, Посуд Цзіндечжень

Китайська кераміка – одна із значущих форм світового мистецтва, увійшла в історію людства в діапазоні від будівельних матеріалів (цегли, плитки) до фарфору імператорського двору.

Фарфор (турецькою farfur, fagfur, перською چینی – ферфур) – керамічні вироби (посуд, вази, статуетки, архітектурні деталі, ізолятори, хімічна апаратура тощо), які виробляють шляхом обпалювання фарфорової маси із пластичної вогнетривкої глини, каоліну, польового шпату, кварцу. Отримують водонепроникний, білий, дзвінкий черепок без пор. Тобто «фарфор» – збірний термін, що включає всі керамічні вироби, білі і прозорі, незалежно від їх використання.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Піч дракона

У всі періоди династійного Китаю відбувався безперервний розвиток китайського керамічного виробництва. Фарфор так відмітився в повсякденному англійському використанні, що його до цих пір називають «china». Назва «china» походить від транслітерації Changnan – стара назва порцеляни сучасного міста Jingde (Цзіндечжень).

Китайський фарфор виробляли переважно з комбінації матеріалів, які добували тільки в провінції Цзянси:
– каолін – істотний компонент глинястого мінералу каолініту (Al2Si2O5(OH)4);
– petunse – кварц (SiO4);
– польовий шпат (KAlSi3O8 – NaAlSi3O8 – CaAl2Si2O8).

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Схема печі дракона

Технологія виробництва була суворо засекречена і за розголошення можна було розпрощатися з життям.

Кераміку обпалювали в довгих «печах дракона» без доступу кисню при температурі понад 1000 °C. Таку піч будували на крутому пагорбі. «Печі дракона» не мають димоходу, тяга створювалась за рахунок різниці висот. Не дарма існує китайське прислів’я: «Піч з димоходом – дрова на вітер». В довжину «піч дракона» була майже 150 метрів, але більшість печей «дракон Цзянь» були менше 100 метрів.

Найталановитіших гончарів резервували для імператорів. Велику кількість кераміки поширювали в якості дипломатичних подарунків, експортували для торгівлі. Порцеляну для повсякденної кухні (столові прилади) виробляли з фаянсу. З більш тонкої кераміки виготовляли скульптури для гробниці династій Тан і Хань.

Найдавніша китайська порцеляна – тонка компактна кераміка Тао.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Похоронні верблюди. Китайська порцеляна

Для китайської кераміки навіть для більш пізніх виробів, які робили вже в промислових масштабах, притаманна найвища якість. Китайський фарфор і на сьогодні залишається класикою смаку і стилю. Європейці так і не змогли повністю розгадати давні секрети древніх майстрів Піднебесної.

В Китаї існувало дві основні лінії виробництва кераміки: виробництво з використанням високих температур і виробництво кераміки із застосуванням більш низьких температур «звільнений Тао».

Китайські керамічні вироби можна також класифікувати як північні і південні. Сучасний Китай складається з 2-х окремих геологічно різних континентальних масивів, якщо взяти до уваги участь дієвого дрейфу континентів між Жовтою річкою і річкою Янцзи. Контрастні відмінності геології і сировини на півночі і півдні Китаю сприяли виникненню різних видів кераміки.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Чорна кераміка Стародавнього Китаю, котел

Перші види кераміки були створені ще в епоху палеоліту. В часи династії Тан (618-907) перевагу надавали порцеляні кольору морської хвилі від південного Тао Юе і білій порцеляні з високоякісної сировини північного Тао Xing міста Changnan (Changping) на горі Каолін (Gaoling або Kao-ling від кит. «kao» – високий і «ling» – гора). Цей фарфор гладкий і яскравий, тому він має ще назву штучного нефриту, відомий як у Китаї, так і у інших країнах, і експортований у великих кількостях в Європу.

У контексті китайської кераміки постає питання, коли було зроблено перший китайський фарфор? В період пізньої Східної Хань (100-200 р. н.е.), в період Троєцарствія (220-280 р. н.е.), в період Шести династій (220-589 р. н.е.) або династії Тан (618-906 р. н.е.)?

В 1973 році в 22 км на північний захід від Нінбо відбувалися розкопки біля селища Хемуду (повіт Юйяо, міський округ Нінбо провінції Чжецзян) – місце першої знахідки чорної кераміки – кулінарного котла культури Hemudu. Культура Хемуду (кит. піньінь: Hemudu Wenhua) процвітала в Східному Китаї в 5000 – 4500 рр. до н.е. Сьогодні на місці виявленого поселення відкрито музей.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Глазур «green – glaze». Китайська порцеляна

Існують наукові доповіді від Національної академії наук США (NAS), що кераміку з печери Yuchanyan на півдні Китаю, вироблено ще 17000-18000 років тому. Також було знайдено кераміку на місці Xianrendong Cave в провінції Цзянси, якій понад 20000 років.

В ці періоди було два види кераміки: 1-й вид грубих великих виробів для повсякденного використання; 2-й, більш тонший, можливо слугував для ритуальних обрядів. Існують археологічні підтвердження, що ці обидва види кераміки було вироблено в один і той же час.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Блюдо з Sancai глазур’ю, династія Тан

Деякі експерти вважають, що перший справжній фарфор було зроблено в провінції Чжецзян в період династії Східний Хань. Археологи знайшли на території Східної Хань осколки з печі, які були зроблені при температурі обпалювання від 1260 до 1300 °C.

Наприкінці правління династії Хань розпочався розвиток своєрідної форми поховальних посудин – hunping або «душа в банці», їх художньо оформлювали і прикрашали будь-якою скульптурною композицією. Цей тип посудини отримав широке поширення і протягом наступних династій Цзінь і Шести.

Часи правління династій Сунь і Тан ( 581-907 р. н.е.) відмічені широким спектром керамічних виробів. До них відносять відоме свинцеве скління Sancai Тан (pinyin sāncǎi) – один з видів прикрас китайської кераміки з використанням трьох кольорів. У північній частині Китаю в провінціях Хенань і Хебей в печах з високою температурою обпалювання починають виробляти напівпрозору порцеляну.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Поховальна посудина hunping. Китайська порцеляна

Одну із перших згадок про таку порцеляну було знайдено в «Мережі Хронік арабського мандрівника і купця Сулеймана» (851 р. н.е.): «В Китаї дуже тонка глина, з якої вони виробляють вази, прозорі як скло. Воду видно крізь них. Ці вази зроблені з глини». Араби знали склад матеріалів, необхідних для створення скляних виробів, і були упевнені, що фарфор не був звичайним скломатеріалом.

На початку правління династії Хань місто Цзіндечжень (JingdeZhen) стає центральним містом з виробництва кераміки. Jingde – основний виробничий центр імператорської порцеляни заснували у 1004 р. н.е. В цьому місті та у інших південних територіях Китаю протягом династій Сун і Юань (960-1368 н.е.) виробляють індивідуальну кераміку в зменшеній кількості і більш удосконалену.

Династія Мін (Ming – 1368-1644 р. н.е.) – період позачергових інновацій в керамічному мистецтві. Досліджуються нові методи дизайну і форм, збільшується схильність до кольорів і фарбування, формується лояльне ставлення до іноземних варіантів форм.

Імператор Yongle (1402-1424 р. н.е.) особливо цікавиться іноземним виробництвом, насолоджуючись незвичайними формами багатонатхненної Ісламської металообробки. На підтримку цього євнухом Чжен Хе в країнах Індійського океану навіть була створена спеціальна тривала розвідка.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна Jun

Час правління Xuande (1425-1435 р. н.е.) характерний технічними інноваціями:
– перед нанесенням глазурі для створення синього відтінку порцеляну обробляли кобальтом;
– додавши марганець, колір був більш нудним, але лінія малюнку ставала чіткішою.
Xuande фарфор і тепер вважають кращим з усієї продукції династії Ming.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайський фарфор, ваза qing blue

В часи імператора Chenghua (1464-1487 р н.е.) були доведені до досконалості прикраси з емалі. Така порцеляна дуже цінується серед колекціонерів. Наприкінці XVI ст. вироби епохи Chenghua і Xuande, особливо чаші для вина, набули піку популярності. Їх ціна практично зрівнялася зі справжніми античними виробами. Ця повага до відносно недавніх видів кераміки спровокувала багато презирства з боку вчених літераторів, таких як Wen Zhenheng, Tu Long і Gao Lian, які говорили, що ці люди уявляють себе арбітрами смаку, а знайшли пофарбовану вульгарну естетику. На додаток до цих інновацій пізній період Мін завдав істотних змін в ринковій економіці – в безпрецедентних масштабах відбувається експорт порцеляни.

Починаючи з правління імператора Wanli (1572-1620) печі в Цзіндечжень крім поставки фарфору для домашнього використання стають головним центром виробництва великомасштабного експорту порцеляни для Європи. В цей час каолін та керамічний камінь змішували майже в рівних пропорціях (каолін підсилює білизну кераміки). Китайський фарфор набуває великого попиту, а найбільше зростає в популярності синьо-біла порцеляна. Порцеляну з керамічного каміння обпалюють при більш низькій температурі (1250 °C) ніж пасти, які змішані з каоліном (1350 °C). Це сортування треба було обов’язково враховувати, тому що температура в великих яйцеподібних печах варіюється в широких межах. Поруч з топкою гарячіше, а біля труби, на протилежному кінці печі, було прохолодніше.

Династія Qing (1644-1911). В цей час для порцеляни використовують первинне джерело матеріалу династії Цин. Збереглися два листи написані єзуїтським місіонером та промисловим шпигуном Пер Франсуа Ксав’є d’Entrecolles, який жив і працював у Цзіндечжень на початку XVIII ст. Він докладно описав виготовлення порцеляни в місті. У 1712 р. в першому листі він описав яким чином роздроблені керамічні камінці набувають форми маленьких вишуканих білих цеглин, відомих на китайській мові як «китайський камінь». Потім описано стадії виробництва: очищення порцелянової глини, каоліну; стадії розвитку скління і обпалювання.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська кераміка трьох кольорів

У 1743 р. під керівництвом імператора Цяньлун (Qianlong) художник Тан Ін пише мемуари під назвою «Двадцять ілюстрацій виготовлення порцеляни». Оригінальні ілюстрації були втрачені, але текст мемуарів зберігся.

Колір глазурі для порцелянових виробів в часи династії Тан був обмежений, тому порцеляна Sancai триколірна, а вироби Tang Sancai дилери на заході через використання зеленого, жовтого і білого кольорів іноді називали «яйце зі шпинатом». Хоча білий, якщо правильно описати, виглядав скоріше як бурштин, брудно-білий або кремовий. Для Sancai з півночі застосовували білий і жовтувато-брунатний колір вторинних каолінів та вогнетривкої глини.

В Tongchuan, Neiqiu (провінція Хебей) і в Gongyi (провінція Хенань) для поховання використовували вироби, які схожі на вироби гончарів Tang. Похоронні вироби робили при більш низькій температурі ніж тогочасна біла порцеляна. Похоронні вироби, відомі як уявлені верблюди і коні, відливали в спеціальних секціях – формах, частини яких зашпакльовували разом з прахом. У деяких випадках ступінь індивідуальності відмічали фігурками, які виробляли за допомогою ручного різьблення.

Чорні порцелянові вироби (blackwares) Цзянь в основному виготовляли для чаювання. Виробляли їх в печах, які розташовані в Jianyang провінції Фуцзянь. Вони досягли піку своєї популярності в часи династії Song. Ці порцеляни були зроблені з використанням глини багатої на залізо. Обпалювали їх в присутності повітря при температурі 1300 °C. Глазур виробляли з використанням глини аналогічній тій, що використовували для формування тіла порцеляни, за винятком флюсів з деревної золи. Під дією високих температур глазур для порцеляни розплавляли і розділяли до отримання ефекту під назвою «хутро зайця». Такі Цзянь-вироби встановлювали в піч в нахиленому стані, глазур капала вниз по схилу і формувала малюнок.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Глазур «Хутро зайця». Династія Сун. Китайська порцеляна

Чаші Цзянь «хутро зайця», що показані в музеї Метрополітен в Нью-Йорку, зроблено під час правління династії Сун (960-1279 р. н.е.). Вони мають типове потовщення з глазурі у дна. Унікальне «хутро зайця» в глазурі цієї чаші сформовано в результаті випадкового ефекту фазового розділення в ранньому охолодженні в печі.

Для виробництва глазурі багатої на залізо, відомої як «масляний заєць» (oil-spot), «чайний пил» (tea-dust) і «перо куріпки» (partridge-feather) в китайських blackwares використовували розділення фаз глазурі. Немає двох однакових чаш. Такі темно-коричневі порцелянові чаші мають основу залізного кольору – характерну ознаку цього стилю. Отримували такий ефект, ймовірно, з кількох тисяч шматків, кожен з яких нарощували в резервуарі-капсулі для обпалювання керамічних виробів. Обпалювання проводили у печі «великого дракона Цзянь».

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Чайник. Китайська порцеляна

Житель XI-го ст. Фуцзянь писав: «Чай світлого кольору виглядає краще в чорних чашках. Чашки зроблені в Jianyang блакитно-чорного кольору, їх називають хутро зайця. Будучи досить щільними, вони зберігають тепло так, що коли одного разу нагріти, вони охолоджуються дуже повільно, і тому додатково оцінені на цей рахунок. Жодна з чашок, вироблена в іншому місці, не може зрівнятися з ними. Синю і білу чашки не використовують для дегустації чаю».

Чай у той час готували так само як маття (порошковий зелений чай) в японській чайній церемонії – збивали подрібнене листя з пресованих сушених брикетів з чайного листя водночас з гарячою водою. Коли до цього порошку додавали воду, отримували білу піну, яку краще видно в темній чашці.

Смаки змінилися в часи династії Мін. Сам імператор Hongwu вважав за краще приймати тільки листовий чай як данину від чайних районів виробництва ніж порошковий чай з брикету. Тоді і сформувався процес, який привів до подальшої популярності Ісин (Yixing) і до виготовлення чайника, в киплячу воду якого опускали цілі листя.

Чайні вироби Цзянь з династії Сун були високо оцінені і копіювалися в Японії, де їх називали як tenmoku – вироби.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайський фарфор JunYao

Фарфор Дін (Уейд – Джайлз: Тін) почали виробляти в 940 р. н.е., коли імператор Song прийшов до влади в Дін Сіань (сучасний Чу-янь) провінції Хебей на південному заході Пекіна.

На той час фарфор Дін був найкращим у північному Китаї, його офіційно використовували для імператорського двору. Робили посуд Дін з пасти білого кольору, покривали майже прозорою глазур’ю, що капала зі «сльозників». Деякий посуд Дін був монохромний, чорний або коричневий, але білий був більш поширений.

В цілому порцеляна Дін була естетична. Виробники більш покладалися на елегантні форми ніж на показні прикраси, які або надрізали або штампували після глазурування. Коли порцеляну складали до печі, обрізаний край порцеляни залишався неглазурованим, тому на столовий посуд наносили ободок з металу (золота або срібла). Кілька століть потому письменник епохи Southern Song зазначав, що саме цей дефект і привів до занепаду цієї привілейованої імператорської порцеляни.

Оскільки династія Song втратила доступ до північних печей, коли переїхала на південь, було вирішено, що вироби Qingbai будуть розглядатися як заміна фарфору Дін. Хоча цей посуд не так високо цінувався як посуд Ru, пізніше GaoLian (знавець фарфору Ming) нагородив посуд Дін короткою згадкою в своїх «Вісім дискурсів про Мистецтво Життя».

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська чаша Qingbai

Майстер Гао в шостому дискурсі в розділі «Присвяченому» висловив задоволення: «Кращий маркований сорт, «сльозогінні плями» якого з великою майстерністю і винахідливістю відображаються у формі посуду…».

Вироби Ru як і посуд Дін робили в Північному Китаї для імператорських потреб. Печі для фарфору Ru знаходилися недалеко від столиці Північної Сун в Кайфен. Аналогічним чином порцеляна Longquan celadons RU має невелику кількість оксиду заліза в глазурі, яка окислюється і стає зеленуватою при обпалюванні. Порцеляна Ru розрізняється за кольором (від білого до кольору яйця малинівки) й вкрита червонувато-коричневими потріскуваннями. Мікротріщини виникають, коли глазур охолоджується і стискається швидше, ніж фарфоровий виріб. Мистецтвознавець Джеймс Уатт коментує, що династія Сун була першою, яка розглядала тріщини як заслугу, а не як дефект.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Статуя Гуань Інь династії Мін. Китайська порцеляна

Минав час, порцеляна ставала все тоншою, в той час як глазур товстішала. До кінця династії Southern Song глазур «green – glaze» стала товстіше ніж сама порцеляна. Це робить порцеляни Ru надзвичайно «м’ясистими». Глазур має тенденцію стікати вниз, тому ці вироби менше покриті глазур’ю вгорі. Як і посуд Ding і Song порцеляна Ru належить до імператорського двору.

Коли відбулося вторгнення Джина, майстри втратили доступ до печей Ru. Кайфен втік в південному напрямку і оселився в Lin’an в Ханчжоу. Там імператор Gaozong для отримання імітації посуду Ru біля нової столиці заснував Гуань яо (офіційні печі). Майстер Гао каже: «Вказана порцеляна порівняно з Гуань яо була більш тонкої субстанції і з більшим блиском».

Порцеляна Jun (Wade–Giles: chün) є третя за стилем, яку використовували при дворі NorthernSong. Характеризується вона більш товстим тілом ніж посуд Ding або Ru. Цзюнь покрита шаром густої і тягучої глазурі бірюзового і фіолетового кольору. Здається, що її золотисто-коричневе тіло тане, тому посуд Jun цінувався при дворі імператора Huizong. Виробництво посуду Jun відбувалося в місті Yuzhou провінції Хенань.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна Ming

Вироби Ge (Wade–Giles: ko – буквально означає «великий брат»). Легенда свідчить, що один з двох братів, які працювали в Longquan, зробив для кераміки колір морської хвилі. Посуд Ge виробляли в особливій печі. Гао Лян стверджує, що піч Ge отримувала глину з тієї ж території, що і посуд Гуань.

В цілому посуд Ge виробляли двох типів:
– вироби Ge з тепло-жовтої глазурі і двома видами потріскування: з більш помітним набором темного кольору і вкрапленнями більш тонких червонуватих ліній або з золотою чи залізною ниткою, які злегка виявлені на чаші Ge;
– вироби Ge з сіруватою глазур’ю і з набором тріщин.

Посуд Ge є повністю непрозорим і майже матовим покриттям.

Фарфор Гуань і Ge були кращими керамічними виробами, особливо якщо вони мали зубчасті диски.

Для більш пізніх династій Ming характерні імітації композиції Юань Ge, які включають версії Ming зі заміною білого тіла фарфору.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна

Порцеляна набувала нових форм і нових видів глазурі. Зазвичай вироби ставали тоншими і більш блискучими. Посуд Гуань (Guan) буквально означає «офіційні вироби».

Відомий Ru, Jun і навіть Ding можна вважати посудом Гуань, який теж виробляли для імператорського двору, але цей термін належить тільки до тих виробів, які виробляли до втечі посадової особи у Lin’an до Southern Song від наступаючого Джина. Саме в цей період стінка порцеляни стає тоншою, посудину щільніше покривають глазур’ю. Глина в передгір’ях навколо Lin’an була коричнева, тому внутрішню частину посудини також покривали глазур’ю.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайський фарфор Guimet

Виробляли Qingbai в Цзіндечжень і в інших південних печах в часи династії Northern Song, поки їх не затьмарила в XIV ст. порцеляна blue and white (Qingbai китайською буквально означає «чистий синьо–білий»). Глазур Qingbai в невеликих кількостях містить залізо. При нанесенні на білу заготівку тіла порцеляни глазур набуває зеленувато-блакитного кольору, що і надало глазурі назву Qingbai.

Деякі Qingbai мають врізані або сформовані прикраси. Чаші династії Сун qingbai швидше за все було зроблено в селищі Цзіндечжень з Hutian, яке теж вважали територією імператорських печей, встановлених в 1004 році. Прикраси для чаші нарізали у вигляді хмар або відбиття хмар у воді. Тіло виробу біле, напівпрозоре і має текстуру дуже тонкої цукрової порцеляни. Це було зроблено за допомогою подрібненого і вишуканого керамічного каменю замість суміші керамічного каменю і каоліну.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна, тарілка

Тіло чаші в глазурі поміщали в резервуар для обпалювання керамічних виробів, можливо, у велику дров’яну «піч дракона» або в сходову піч (сходові печі – типові для південних печей того періоду). Чаші Сун і Юань qingbai розміщували з ніг на голову в спеціальних сегментованих резервуарах. Методика вперше була розроблена в Дінг-печах в провінції Хебей. Верхній край таких виробів залишався неглазурованим, тому порцеляну часто прикрашали смугами зі срібла, міді або свинцю.

Чудовим прикладом порцеляни qingbai є ваза Fonthill в абатстві, описана в 1823 році. Вазу було зроблено в селищі Цзіндечжень десь у 1300 році і презентована в 1338 в якості подарунку Папі Римському Бенедикту XII одним з останніх Юань імператорів Китаю. Кріплення, згадані в описі 1823 року, були емальовані позолоченим сріблом і додані до вази уже в Європі в 1381 році. У XVIII столітті акварель вази ще залишалася, але самі кріплення були зняті і у XIX ст. загублені. Зараз ваза знаходиться в Національному музеї Ірландії.

Вважають, що порцеляна qingbai не підлягала загальним індивідуальним стандартам і правилам для виробів з фарфору, тому що зроблена вона була для повсякденного використання. Масовому виробництву вчені і антиквари мало приділяли уваги, але ваза Fonthill принаймні може змусити засумніватися на цю точку зору.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна Qingbai

Для біло-блакитного фарфору використовували прозору порцелянову глазур. Сині декорації наносили на тіло порцеляни до глазурування. Для синього кольору використовували розмелений змішаний з водою оксид кобальту. Після цього прикраси фіксували, наносили аплікації глазурування і обпалювали.

Припускають, що глазурований біло-блакитний фарфор вперше було зроблено в часи династії Tang. Як відомо, тільки три шматки біло-блакитного фарфору Tang з індонезійського корабля Belitung після його аварії збереглися у Сінгапурі, датовані вони VIII-IX століттям і виявлені на Янчжоу в провінції Цзянсу. Існує припущення, що зробили їх в печі з провінції Хенань.

У 1957 році розкопки на місці пагоди в провінції Чжецзян виявили миску NorthernSong прикрашену глазур’ю і з синіми фрагментами. У 1970 в провінції Чжецзян розкопали невеликий фрагмент блакитно-білої кулі, яка датується XI століттям. У 1975 р. на території печі в провінції Цзянсі знайдено осколки синього кольору від синьо-білої урни з могили 1319 р. Цікаво відзначити, що похоронні урни Yuan з 1338 р. синього або червоного кольору і покриті глазур’ю до цих пір в китайському смаку.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайський біло-блакитний фарфор. Період Кансі

З початку XIV ст. і до нашого часу блакитно-білий фарфор швидко набув статусу основного продукту Цзіндечженю, досягнувши своєї технічної досконалості в часи більш пізніх років правління імператора Кансі.

Чайниця виробництва в часи Кансі розкриває багато характеристик синьо-білого фарфору:
– напівпрозорий корпус видно через прозору глазур (застосування багатошарової порцеляни);
– сліпучо-білий колір порцеляни;
– розфарбування кобальтом надає тонкого блакитного відтінку.

Характерною ознакою цього періоду є художнє оформлення порцеляни: мудрець в ландшафті озера і гори на вторинному плані. Заготівку порцеляни поштучно ставили у резервуар для обпалювання керамічних виробів (це керамічний ящик з кришкою, що призначений для захисту кераміки під час обпалювання в печі від сміття, диму, попелу). Обпалювали в дров’яній яйцеподібній печі при температурі біля 1350 °C. Відмінний синьо-білий фарфор експортували до Японії, де він відомий як синьо-білий посуд Tenkei або KO sometsukei. Ці вироби, як вважають, спеціально були замовлені у майстрів для японської чайної церемонії.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Китайська порцеляна періоду Ming

На початку XVIII ст. велику кількість китайських порцелян Гуань Інь експортували до Європи, копіювали в Мейсен і в інші місця. Площа уздовж узбережжя провінції Фуцзянь була одним з основних традиційних керамічних центрів для експортерів. Понад 180 територій, на яких розташовані печі для обпалювання, були ідентифіковані як ті, що в історичному діапазоні пройшли шлях від періоду Song і до сьогодні.

Об’єкти порцеляни періоду Ming, виготовлені шляхом злиття глазурі і тіла порцеляни, традиційно називали «слоновою кісткою» або «білим молоком».

Особливість порцеляни Дехуа відрізняється дуже незначним вмістом оксиду заліза в ній. Тому вона майже звільнена від окислювання в атмосфері і має теплий колір «білого молока» або «слонової кістки». Ця порцеляна не дуже пластична, але під неї вже була зроблена форма.

Китайська порцеляна (Chinese porcelain)
Дві вази. Китайська порцеляна

З порцеляни Dehua виробляли різноманітні види продукції: фігурки, ляльки, риби, тварини, коробки, вази і глечики, чашки і стенди для чашок, миски і квіткові горщики, світильники, курильні, тримачі для щіток, кераміку для вина, чайники, скульптурки буддійських, даоських і релігійних діячів, наприклад, Гуаньіна, Майтрея, Лохана і фігурки Тамо.

Численні порцелянові заводи Dehua і сьогодні в сучасному стилі виробляють фігурки і посуд.

Під час Культурної революції ремісники Dehua застосовували свої найкращі навички щоб справити бездоганні статуетки вождів, героїв революції і світських діячів. Статуетки зірок пролетарської опери виробляли в дійсно масовому масштабі. Фігурки Мао Цзедуна пізніше потрапили у немилість, але потім були відтворені для іноземних колекціонерів. Відомі художники в Блан де Шин пізнього періоду династії Ming He Chaozong підписували свої творіння (змодельовані фігури, чашки, миски і палички-амулети володарів) своїми печатками.

Багато найкращих зразків blanc de Chine зараз знаходяться в Японії, де білий сорт порцеляни назвали hakugorai або «корейська біла». Також і Британський музей в Лондоні має велику кількість blanc de Chine, отримавши в 1980 р. в якості подарунка всю колекцію P. J. Donnelly.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*