Лососеві (Salmonidae)

Лососеві (Salmonidae)
Інкубатор лососевих

Лососеві (Salmonidae) – родина риб ряду лососеподібних. Довжина тіла доходить до 150 см, а маса – до 60 кг. Луска циклоїдна, бічна лінія повна. Є жировий плавець. В період розмноження тіло деяких лососевих набуває яскравого шлюбного забарвлення.

Живляться лососеві комахами, ракоподібними, рибою, жабами. Поширені у водоймах Північної Азії, Північно-Західної Африки, Північної Америки. В  Україні поширено два роди з чотирма видами й підвидами: лосось Salmo і лосось Hucho.

Найбільше промислове значення з тихоокеанських лососів мають: горбуша, кета, нерка, чавича та ін.

Лососеві (Salmonidae)
Представники Лососевих Salmonidae)
Лососеві (Salmonidae)
Міграція лососевих
Лососеві (Salmonidae)
Лосось атлантичний
Лососеві (Salmonidae
Мальки лосося
Лососеві (Salmonidae)
Лосось дунайський Таймень
Лососеві (Salmonidae)
Лососеві
Лососеві (Salmonidae)
Кижуч (oncorhynchus kisutch)
Лососеві (Salmonidae)
Стрибок лосося

Горбуша (Oncorhynchus Gorbuscha) або лосось рожевий – найменший міграційний вид анадромних лососевих.

Анадроми (від грец. Aνα – вгору) – вид риб, що живуть в морях, а розмножуються в прісній воді.

Горбуша мешкає у воді при оптимальній температурі 10 °C (від 5,6 до 14,6 °C). При температурі 25,8 °C риба гине. Розповсюджена горбуша в прибережних водах Тихого і Північного океанів:
– від ріки Сакраменто в Північній Каліфорнії до ріки Маккензі в Канаді;
– завезена у Великі озера;
– від ріки Лена у Сибіру до Кореї;
– на Кольському півострові;
– в Азії до Хонсю на півдні.

Лососеві (Salmonidae)
Горбуша (oncorhynchus-gorbuscha)

В океані горбуша світло-синя. Під час нерестовища стає блідо-сірою, черевце жовтувате або зеленувате. Як і всі лососеві має додатковий плавник, який знаходиться між плавцем спини і хвостом.

Рот горбуші білого кольору, на язиці відсутні зуби, овальні чорні плями на спині, V – подібний хвіст і анальний плавець з 13-17 м’яких променів. Під час міграції до нерестовищ у самця розвивається помітний горб на спині, через що цей вид лососевих і отримав свою назву. Вага горбуші близько 2,5 кг. В липні заходить в річки, нереститься в серпні. Самиця хвостом в ґрунті утворює поглиблення. Після запліднення ікринки закопує.

Мальки з’являються в листопаді, спочатку вони знаходяться в ґрунті і харчуються із жовткового мішечка. В травні – червні мальки мають довжину близько 30 мм і сріблясте забарвлення без поперечних смужок.

Мальки горбуші скочуються в море у північній частині Тихого океану. Тривалість життєвого циклу горбуші від нересту до нересту складає 2 роки. Після нересту риба гине.

Кета (Oncorhynchus Keta) — максимальна зареєстрована довжина до 1 м, вага до 15-16 кг.

Ареал розповсюдження: у басейні Північного Льодовитого океану, в річках Колими, Індигірки, Ян, Лени; численна на Камчатці, Сахаліні, Курильських островах, в річках Охота та Амуру; у Північній Америці від річки Маккензі в Канаді до затоки Монтеррей в Каліфорнії. Харчується ракоподібними, крилоногими молюсками, мальками риб корюшки, оселедця, піщанки та ін.

Лососеві (Salmonidae)
Кета (Oncorhynchus Keta)

Тривалість життя до 7 років. В гирло річки кета входить зі сріблястим забарвленням (сріблянка). За добу долає до 70-85 км з середньою швидкістю 47 км/год. Колір змінюється при наближенні до нерестовища. На боках з’являються лилові або малинові смуги. Тіло риби сплющується. У самця збільшуються зуби і горб на спині. Кета стає чорною, з білуватим м’ясом (зубатка), яке не придатне в їжу.

Нерест літньої кети в липні – серпні, осінньої – в вересні – жовтні, іноді у грудні. Одна кета відкладає до 4 500 ікринок. Ікру відкладає в гніздо у ґрунті, зверху засипає піском і галькою. Самиці у місцях зі швидкою течею ударами хвоста вибивають ямки глибиною 20-35 см, викидають туди ікру і засипають галькою. Декілька днів кубельце охороняють.

Лососеві (Salmonidae
Мальок кети

Самиця закладає до 3-х таких кубелець. Після нересту кета гине. Ікра дозріває на 60-120 добу. Новонароджені зародки до весни залишаються в гніздах. В річці мальки живуть майже місяць, харчуються личинками водних комах.

Кета славиться ніжним м’ясом і червоною ікрою. Її засолюють, роблять балик, консервують.

Нерка (лат. Oncorhynchus nerka) або червоний лосось, срібна форель — анадром лососевих роду тихоокеанських. Третій найпоширеніший вид тихоокеанських лососів. Існує також самовідтворювана озерна житлова форма нерки – кокані (Kokanee), в довжину досягає 30-35 см, мешкає в морі з температурою до 2 °C, ареал проживання – на Алясці, на півночі Охотського моря, на східному Сахаліні, біля берегів Камчатки. Озерна карликова нерка кокані мешкає в озерах Японії, Північної Америки, Камчатки. Нерка кокані досягає статевої зрілості у прісній воді. Нерка Канади зустрічається в річках Насс, Скіна, Фрейзер.

Нерка у морі срібляста, спина темно-синя. Під час нересту спина і боки стають яскраво-червоними, голова зеленою, спинний і анальний плавники кривавого кольору. У довжину нерка досягає 80 см, важить до 3 – 5 кг, живе до 6 років. Нерка нагадує кету: у нерки більше зябрових тичинок – 30, а у кети – 18-28. Статевої зрілості досягає у 5-6 років.

Лососеві (Salmonidae)
Нерка (Oncorhynchus nerka)

Нерка має сильний природний інстинкт до розмноження, більшість повертається в теж нерестовище, в якому народилися. В річку нерка починає заходити в травні – липні. Літня нерка нереститься в липні-серпні, осіння нерка – в серпні-жовтні в озерах та річках.

Лососеві (Salmonidae)
Нерест нерки

Мальок нерки два роки мешкає в річці, виростає до 7-12 см і мігрує в море. Живиться нерка рачками–каляноїдами. Через каротиноїд (червоний пігмент) каляноїди червоні. Тому й м’ясо нерки набуває червоного кольору. У США, Канаді, Японії нерку розводять для спортивного рибальства. М’ясо нерки має багато мінеральних компонентів та вітамінів. З неї готують найрізноманітніші страви, в тому числі і балик. Ікра нерки – чудовий делікатес, містить велику кількість корисних мінералів і мікроелементів.

Чавича (лат. Oncorhynchus Tschawytscha) – коштовна промислова риба, від інших лососів відрізняється великим числом зябрових променів. Спина і спинний і хвостовий плавники покриті дрібними чорними плямами.

Лососеві (Salmonidae)
Лососеві (salmonidae). Чавича

Чавича – найбільший представник з тихоокеанських лососів: середня довжина камчатського чавича – 90 см (іноді 147 – 180 см), маса 8—10 кг (рекордна — 61,2 кг). Мешкає чавича біля берегів Північної Америки (від Аляски і до Каліфорнії); біля берегів Азії (р. Анадир – Амурський лиман). Статевої зрілості набуває на 3—7 році життя. У морі чавича живе в досить холодних місцях від 4 до 7 років.

На Камчатці нереститься в липні — серпні, в річках Північної Америки — восени і зимою. Плодючість – 4 200 – 20 000 ікринок. Памолодь живе в річках до 1—2 років. Чавича – об’єкт розведення і акліматизації.

М’ясо у чавичі малиново-червоного кольору, смачне, жирність – до 11-13,5%. Особливо популярна малосольна чавича. В Каліфорнії чавичу запікають на цеглинах, роблять з неї балик, копчене рибне філе. Американці називають чавичу королівським лососем (від індіан. Chinook або king salmon), а японці – князем лососів.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*