Липа

Липа
Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.)

Хімічний склад липи,
Дія липи,
Способи застосування липи.

Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) – дерево до 30 м заввишки, з темно-бурою корою і з широкою гіллястою кулястою кроною. Молоді гілочки липи червонувато-бурі, з дрібними чечевичками.

Липа
Липа серцелиста, склад рослини

Листя липи чергові (прилистки відпадають рано), довгочерешкові, з серцеподібною або округлою основою і загостреною верхівкою, зубчасті, зверху зелені, знизу сизі, нерідко опушені.

Квітки липи жовтувато-білі, запашні, зібрані в невеликі щитовидні суцвіття – напівпарасольки. При суцвітті є великий язикоподібний жовтувато-зелений приквітковий лист – крилатка.

Плід липи – кулястий, повстяно-опушений 1-2 – сім’яний горішок.

Липа широколиста (Tilia platyphyllos Scop.) відрізняється від липи серцелистої виділеними на нижній поверхні листа паралельними жилками і більш щільною, дерев’янистою оболонкою плодів.

Липа належить до родини Tiliaceae (липові). Цвітуть липи в червні-липні, дозрівають плоди в серпні-вересні. Росте липа у лісах, на узліссях, як декоративна рослина в садах і парках. Поширені липові в середній і південній смузі європейської частини материка, в Західному Сибіру майже до Іртиша.

Липа
Липа широколиста (Tilia platyphyllos Scop.)

Для лікування використовують суцвіття липи серцеподібної і липи широколистої. Заготовляють суцвіття у фазі цвітіння липи в червні – липні в сонячну суху погоду, коли більшість суцвіть вже розпустилися. Збір сировини триває 10 або 15 днів в прохолодну погоду.

Ножами або секатором зрізують невеликі рясно квітучі гілки липи, квітки з них обривають руками і складають у кошики. Пошкоджені шкідниками або іржею суцвіття липи не збирають.

Суцвіття липи сушать на горищах під залізним дахом, в приміщеннях з хорошою вентиляцією, під навісами, розклавши тонким шаром (3-5 см) на папері, сітках, мішковині, або в сушарках при температурі 25-30 °C.

Під променями сонця квітки липи сушити не можна.

Сушіння припиняють, коли квітконіжки липи стають ламкими. Вихід сухої сировини 25-30%.

Готову сировину пакують у тюки по 50 кг і зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні на стелажах. Термін зберігання до 2 років.

Хімічний склад липи. Квітки липи містять флавоноїд гесперидин, глікозид тіліацін, сапоніни, дубильні речовини, каротин і аскорбінову кислоту (31,6 мг / 100 г), фітонциди, ефірну олію, в складі якої знайдено фарнезол.

У листі липи міститься слиз, вуглеводи, каротин, аскорбінова кислота (до 132 мг/100 г).

Плоди липи містять жирну олію, близьку за якістю до прованської, а за смаком – до мигдальної або персикової.

Дія липи. Липовий цвіт має бактерицидну, жарознижувальну, потогінну, діуретичну, жовчогінну, слабку спазмолітичну, заспокійливу, знеболювальну властивості.

У медицині настій або відвар липи використовують при простудних захворюваннях органів дихання, пієлітах, як потогінний і сечогінний, при подагрі, неврозах. Зовнішньо при запальних захворюваннях порожнини рота, зіву як полоскання.

У народній медицині різних країн липовий цвіт є старовинним лікувальним засобом, широко використовуваним при багатьох захворюваннях.

Настій або гарячий відвар квіток липи приймають як гарний потогінний засіб при простудних захворюваннях, туберкульозі, головному болю, непритомності, при хворобливих станах, що супроводжуються судомами, при епілепсії, різях в сечівнику, при захворюваннях нирок і сечового міхура, при болях у шлунку, при суглобовому ревматизмі, невралгії, а також для полоскань при ангінах, запальних процесах.

Квітки липи використовують для приготування компресів, припарок при фурункульозі, а також для зміцнення волосся.

Подрібнені свіжі бруньки або листя липи застосовують зовнішньо при запаленні молочних залоз, прикладають до опіків, до запальних ділянок шкіри як протизапальний, болезаспокійливий, пом’якшувальний засіб.

Порошок з листя липи вживають для зупинки носових кровотеч.

Липовим дьогтем змазують уражені екземою місця. Деревину липи в прожареному і тонко подрібненому вигляді вживають при метеоризмі і отруєннях.

Як медонос у вітчизняній флорі липа не має собі рівних, вона дає найцінніший, запашний, цілющий мед. Квітки липи використовують для ароматичних ванн, сурогату чаю, в лікерному і коньячному виробництві.

Способи застосування липи:

– настій з липи (1 столову ложку квіток липи залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, процідити) приймати на ніч по 1 склянці в теплому вигляді або по ½ склянки 2 рази на день при всіх згаданих захворюваннях;

– зовнішньо (1 столову ложку квіток липи залити 1 склянкою окропу, остудити до теплого стану, додати 5 г двовуглекислої соди) застосовувати для полоскання горла при ангінах;

– припарки з липи (2-3 столові ложки листя липи обпарити окропом, загорнути в марлю) прикладати до хворих місць як болезаспокійливий, протизапальний засіб;

– потогінний липовий чай: 2 столові ложки квіток липи заварити 2 склянками окропу, настоювати 30 хвилин, процідити, пити гарячим на ніч по 1-2 склянки;

– потогінний липовий чай: 2 столові ложки збору (30 г квіток липи, 30 г ягід малини звичайної) залити 2 склянками окропу, кип’ятити 5 хвилин, пити гарячим по 1-2 склянки на ніч;

– при стоматитах полоскати рот, горло 5-6 разів на день липовим відваром (20 г квіток липи на 200 мл води), в який додати 5 г питної соди;

– при ангінах застосовувати полоскання: 1 столову ложку збору (17 г квіток липи і 33 г кори дуба) залити 1 склянкою окропу, настоювати 20 хвилин;

– при фарингітах і тонзилітах застосовують полоскання з настою липи: 1 столову ложку збору (20 г квіток липи і 30 г квіток ромашки) заварити як чай 1 склянкою окропу, настоювати 20 хвилин, процідити.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*