Маріанські Лазні

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні

Маріанські Лазні (колишній Марієнбад) – місто в західній області Богемії (Чеська республіка), яке, завдяки наявності тут холодних цілющих джерел мінеральних вод, стало лікувальним курортом.

Природно-лікувальні холодні кислі джерела Марієнбаду застосовують для питного лікування, інгаляцій і приготування вуглецевих і мінеральних ванн. Лікувальними властивостями наділений і торф Марієнбаду, бруд і природний лікувальний газ, який ще називають Маріїним газом.

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні, готель

У Марієнбаді понад 100 мінеральних джерел.

Назви найпопулярніших мінеральних джерел: Хрестове джерело, Джерело Фердинанда, Лісове джерело, Джерело Амброжа, Джерело Рудольфа, Джерело Кароліни, Марієне джерело, Джерело Олександри.

Маріанські Лазні по праву вважаються одним із казкових місць Чеської Республіки. Історія курорту не є довгою, але це робить її ще більш цікавою. На місці, де ще в 18-му столітті переважали болота і непрохідні ліси, виникло елегантне місто з сучасною забудовою, що швидко стало популярним в суспільстві. Курортна атмосфера кордону 19 – 20 століть збереглася в місті і понині. Сьогоднішні Маріанські Лазні повертаються до туризму і курортології, як до свого головного пріоритету, саме тому в місті для збереження унікальних природних умов обмежено розвиток промисловості.

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні, фонтани міста

Місцевість, де сьогодні лежать Маріанські Лазні, раніше була заболоченою. У 1197 році місцевий воєвода Грозната заснував монастир в Теплі, під управлінням якого знаходилися і землі сьогоднішнього курорту. Саме ченці цього монастиря першими виявили в лісі солоне джерело і навіть намагалися добувати там сіль. Ця сіль згодом дійсно не без успіху продавалася як проносний засіб.

Перешкодою для використання лікувальних вод були розташовані неподалік олов’яні шахти. Через це монастир не міг вільно розпоряджатися землею. Але абата Еберсбаха дуже цікавила доля джерел, і вже в 1606 році доктор з Гірського Славкова прописав питний курс першому пацієнту. Перше письмове дослідження тепельських кислих вод було опубліковано в 1679 році в книзі «Misctllanea historica Regni Bohemiae» Богуславом Балвіном, який описав 60 відомих джерел.

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні весною

Про лікувальні дії мінеральних вод почали ходити різні чутки і до джерел потягнулися перші пацієнти. Руками ченців джерела і дороги до них були розчищені. Ченці у 1710 році почали розливати цілющу воду в пляшки і відправляти її в інші монастирі. Але перші зусилля заснувати тут курорт були безрезультатні – місцеві жителі не вірили в його майбутнє.

Своїм виникненням курорт багато в чому зобов’язаний Яну Неєру – монастирському лікарю, який в 1779 році переконав абата і декількох ченців випробувати на собі курортний курс. В результаті вода, яку він приймав у невеликих дозах кілька разів на день, привела в порядок травлення, підвищила апетит і дозволила абатові з монахами повернути собі міцний освіжаючий сон. Доктор Неєр провів хімічний аналіз джерел і прийняв рішення використовувати цю воду для лікування хворих.

І, незважаючи на це, монастир аж до 1786 року не зміг отримати необхідного дозволу на будівництво курортної будівлі.

У 1808 р. хутір, який носив назву «Біля джерела» був вперше офіційно названий Марієнбадом. Але тільки в 1818 році Марієнбад отримав статус курортного міста. Перші пацієнти змушені були жити в невеликому дерев’яному будиночку недалеко від джерела Марії, де й приймали мінеральні ванни. Потім з’явилися перші поселенці, які побудували і перші житла.

Назву курорт Марієнбад отримав від джерела Марії, яке через їдкий запах раніше іменувалося Смердючим, названим на честь ікони Марії, яку, ймовірно, повісив поруч з джерелом в подяку за своє зцілення від поранень солдат, який повертався з війни.

Подальшим розвитком місто Марієнбад  зобов’язане тепельському абату Карлу Кашпарову Рейтенбергеру, який на початку 19-го століття розгорнув будівництво курортних будівель і павільйонів.

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні восени

У 1820 році Марієнбад відвідав Йоганн Вольфганг Гете, який потім побував тут ще два рази. Він був захоплений тутешньою природою і переконував абата Рейтенбергера продовжувати будівництво курортних будівель. Але крім того він радив місцевим лікарям не обмежуватися традиційним курортним лікуванням, але застосовувати і сучасні методи лікування. Перебування Гете в Маріанських Лазнях вельми позитивно позначилося на популярності курорту. На курорт почала їздити багата клієнтура.

Приїжджали і інші видатні особистості. Досить згадати лише імена Фридеріка Шопена, Миколи Гоголя, Ріхарда Вагнера, Івана Тургенєва, Івана Гончарова, Гаспаро Спонтини або Карла Марії фон Вебера.

Іван Олександрович Гончаров писав в листі з Марієнбада в 1857 р .: «Не так давно прочитав в книзі лікаря Франка, що тутешні води сприяють також активізації душевних сил. Додайте до цього чудове повітря, п’ять з гаком годин пішохідних прогулянок, визначену дієту, утримання від вина і горілки, і тоді Ви зрозумієте, чому я за місяць зміг написати річ, яка мені не вдавалася цілих вісім років».

Для курорту настали часи великого підйому, але по-справжньому золота ера була ще попереду.

У 1897 році вперше в Марієнбад приїхав майбутній англійський король Едуард VII. Що вплинуло на його вибір, так і залишилося загадкою. Але вже під час перших відвідин міста Едуард, який виступає під титулом воєвода з Ланкастера, закохався в Марієнбад, і відпочивав тут в цілому дев’ять разів.

Британський король привернув до Марієнбада, який розквітав від сезону до сезону, увагу всього світу. В цей час багато старих будівель було реконструйовано, відкривалися нові готелі.

Марієнбад стає місцем декількох історичних зустрічей, які мали політичне значення. У 1904 році тут пройшла зустріч Едуарда VII з імператором Австро-Угорської імперії Францем Йозефом I. У наступні роки тут проходили зустрічі англійських, російських і болгарських дипломатів. Після Першої світової війни і виникнення Чехословацької республіки на курорт знову почали приїжджати пацієнти. Швидкий розвиток засобів сполучення призвів до збільшення кількості пацієнтів, і навіть виникли проблеми з розміщенням всіх бажаючих.

Друга світова війна, на щастя, пощадила Маріанські Лазні, і їх курортний вигляд зберігся.

Повоєнне виселення осіб німецької національності і наступне потім переміщення в місто жителів з інших областей Чехословаччини привело до запустіння Маріанських Лазень. Радикальний поворот настав тільки в 1989 році, коли в місті почали відроджуватися курортні традиції.

Маріанські Лазні
Маріанські Лазні взимку

Курортний сезон відкривався завжди 1-го травня вечірнім концертом на колонаді. До цього дня в місто з’їжджалися звідусіль музиканти курортного оркестру, які взимку від’їжджали на заробітки у великі міста. У першу неділю травня завжди урочисто святили джерела, і це означало офіційне відкриття курортного сезону.

Ця традиція збереглася по сьогоднішній день, тому урочисте відкриття сезону з культурною програмою та освяченням джерел є невід’ємною частиною курортного життя і доводиться на другу суботу-неділю травня.

Музика мала особливе значення при організації харчування. З давніх-давен існувала думка, що вона покращує травлення. Саме тому увійшло в звичку, що для відпочиваючих грали невеликі оркестри під час прийому їжі, під час урочистостей і привітань. Репертуар для таких подій ретельно відбирався і затверджувався самими відпочиваючими. Більш того, для урочистих подій його друкували на шовкових листках меню. 16-го серпня 1904 року під час офіційної зустрічі англійського короля Едуарда VII з імператором Австро-Угорської імперії Францем Йозефом I камерний ансамбль курортного оркестру виконав програму, заздалегідь підготовлену і надруковану. А яким же було в цей день меню: черепаховий суп, королівський суп, форель, рання картопля, шпинат, морква, м’ясо косулі, куріпка з брусницею, гриль a la poulard, шоколадне морозиво, полуниця з вершками…

У минулому в Марієнбад приїжджало багато знатних людей і мільйонерів. Серед них, наприклад, Морган, який фінансував будівництво Панамського каналу, нафтовий магнат Гульбенкян або французький автомобільний король Рено.

І все ж найбагатшим пацієнтом, який відвідував це місто, вважається перський шах Мустафа Еддін, володар Персії в 1896-1907 рр. Він відвідав курорт в 1900 році. Цей візит обернувся для міста чималими витратами, адже на перського шаха незадовго до цього було скоєно замах в Брюсселі, тому потрібні були значні зусилля для забезпечення його безпеки.

До дітей перський шах був особливо уважний і ласкавий. На прогулянках з балкона їм кидав дрібні монети. Багатьох в місті він нагородив перськими орденами, в першу чергу свою поліцейську охорону. Між нагородженими шахом особами був і аптекар Карл Брем. Адже шахові знадобилася для себе і своєї численної свити крім курортних процедур і чимала кількість ліків. За поставку ліків для перського двору Брем отримав звання перського придворного аптекаря і йому був вручений орден Льва і Сонця IV-го ступеня.

Під час частих відвідувань курорту англійським королем Едуардом VII тут нерідко бував і англійський дипломат сер Генрі Кембелл-Боннеман. У вересні 1899 р. напередодні початку бурської війни в Південній Африці він вів дуже жваве листування з Лондоном. В кінці вересня 1899 року англійський дипломат сер Генрі Кембелл-Боннеман отримав телеграму британської трансваальської комісії, яка містила 16 000 слів! Це була, мабуть, найдовша телеграма, коли-небудь отримана в Марсіанських Лазнях.

Невід’ємною частиною культурного життя в Маріанських Лазнях є міський театр, який бере свій початок в 1820 році, коли тоді ще в дерев’яній будівлі відбулися перші вистави. Класична кам’яна будівля була побудована в 1868 році, відразу після проголошення Марієнбада містом. Урочисте відкриття театру відбулося увечері 17 серпня 1868 року, напередодні дня народження імператора Франца Йозефа I. На той час театр мав найсучасніше обладнання і відрізнявся чудовою акустикою.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*