Морква посівна

Морква посівна
Корнеплоди моркви

Хімічний склад моркви посівної,
Дія моркви посівної,
Вирощування моркви,
Способи застосування моркви посівної.

Морква посівна
Морква посівна, склад рослини

Морква посівна (Daucus sativus) – дворічна трав’яниста рослина родини Apiaceae (зонтичні). У перший рік життя утворює корінь або коренеплід з прикореневою розеткою перисто розсіченого листя. Коренеплід моркви їстівний, м’ясистий, соковитий, конічної або циліндричної форми, червоно-оранжевого, рідше жовтого або білого кольору.

На другий рік у моркви розвивається стебло з квітками і плодами. Стебло прямостояче, гіллясте, ребристе, жорстковолосисте, до 20-100 см у висоту.

Листя довжиною до 20 см, чергові, вагінальні, перисто розсічені, черешкові.

Дрібні, білі, жовтуваті або рожеві квітки моркви зібрані в складні парасольки. Цвіте морква посівна в травні – липні на другий рік життя, плоди дозрівають у серпні.

Плоди – дрібні сухі щетинисті двосім’янки еліптичної або довгастої форми. Культивується морква посівна на плантаціях, полях і в городах. Поширена повсюдно.

Корнеплоди моркви, їх сік, бадилля і плоди (насіння) використовують в медицині. Заготовляють бадилля в червні – серпні, зриваючи вручну, і сушать в тіні на свіжому повітрі, в добре провітрюваних приміщеннях. Коренеплоди моркви викопують в серпні – вересні, очищають від землі і коренів інших рослин, просушують на свіжому повітрі, потім зберігають у льохах, овочесховищах протягом 10 місяців. Насіння заготовляють у вересні в міру дозрівання, сушать в тіні на свіжому повітрі, в провітрюваних приміщеннях, зберігають в мішках або картонних ящиках.

Хімічний склад моркви посівної:

– коренеплід моркви містить до 9% вуглеводів, 1,5-2,2% сирого протеїну, води структурованої до 86%, білка до 0,7%, клітковини до 1,1%, золи до 0,9%, вітаміни B1, B2, B6, C, PP, каротин, кислоту фолієву, пантоневу, іони мінеральних сполук (алюміній, бор, ванадій, залізо, йод, калій, кальцій, кобальт, літій, магній, марганець, мідь, молібден, натрій, нікель, сірка, фосфор, фтор, хлор, хром, цинк), умбелліферон, аспарагін, олію ефірну і жирну, ферменти (амілазу, інвертазу, каталазу, ліпазу, пероксидазу, протеазу), флавоноїди;

– в квітках моркви – антоціанові з’єднання калію, кальцію, магнію, фосфору, флавоноїди;

– в плодах моркви – до 13% жирних олій, до складу ефірних олій належать азарон, бізаболен, геранілацетат, гераніол, даукол, каріофіллен, каротол, лімонен, пінен, цінеон, цитронеллол.

Енергетична цінність моркви посівної: 32 кал/100 г.

Морква посівна
Квітка моркви посівної

Дія моркви посівної. Морква посівна володіє вітамінною, загальнозміцнювальною, тонізуючою, помірно заспокійливою, судинорозширювальною, легкою сечогінною і жовчогінною, протизапальною і ранозагоювальною властивостями. Покращує травлення, збільшує виділення молока у жінок, що годують грудьми, сприяє виведенню піску і невеликих каменів при сечокам’яній хворобі, підсилює роботу статевих залоз.

Морква активізує внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, очищує рани, зменшує больові та запальні процеси, сприяє швидкій епітелізації тканин.

З насіння моркви посівної (Daucus sativus) виготовляють препарат даукарин – спазмолітичний, судинорозширювальний, помірно заспокійливий засіб. З насіння моркви дикої (Daucus carota) виробляють уролесан – екстракт з жовчогінним, сечогінним і заспокійливим ефектом. Препарат уролесан використовують при хворобах печінки і нирок, гострих і хронічних холециститах, різних формах сечокам’яної і жовчнокам’яної хвороб та інших захворюваннях, що проявляються болями в області серця і за грудиною.

Моркву як полівітамінний засіб використовують при недокрів’ї, занепаді сил і авітамінозах. Вживають при погіршенні зору, дистрофічних і атрофічних змінах епітелію, проблемах з щитоподібною залозою, холециститах, жовчнокам’яній і сечокам’яній хворобах. Як джерело каротину морквяний сік призначають при інфаркті міокарда. Моркву терту або морквяний сік застосовують при сильному кашлі. В початковій стадії туберкульозу приймають суміш соку з медом або варять терту моркву в молоці.

Настій насіння з морквяним соком вживають для видалення каменів, піску з жовчних проходів, нирок, сечового міхура. Заварений чай з бадилля моркви п’ють при геморої. Свіжу натерту моркву прикладають зовнішньо до пухлин, ран, виразок, опіків, обморожень. Морквяним соком полощуть носоглотку, закапують ніс при запальних процесах.

Свіжі коренеплоди рекомендують у вигляді лікувального харчування при запорах, захворюваннях печінки, нирок, серцево-судинної системи, при порушеннях мінерального обміну, супроводжуваних сечокам’яною або жовчнокам’яною хворобами і обмінними поліартритами. Морквяний сік як джерело каротину призначають з перших днів при інфаркті міокарда.

У народній медицині морква застосовувалася ще в стародавні часи і досі широко використовується в багатьох країнах. Моркву як полівітамінний засіб вживають при авітамінозах, недокрів’ї і загальному занепаді сил. Щодня використовуючи в їжу свіжу терту моркву, хворі додають у вазі і стають менш сприйнятливими до інфекційних хвороб, колір лиця стає свіжішим. Моркву терту і морквяний сік приймають при сильному кашлі, тривалій захриплості голосу внаслідок гострих або хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів і при початковій стадії туберкульозу легенів. Для цього змішують моркву або морквяний сік з медом або цукром або варять в молоці терту моркву. Морквяний сік рекомендують маленьким дітям як полівітамінний засіб для поліпшення їх розвитку. Морквяний сік і настій насіння вживають для видалення каменів і піску з печінки, жовчного міхура, нирок, сечового міхура і сечових шляхів, для полегшення болю при геморої. Настій бадилля, заварене, як чай, п’ють при геморої. Свіжу натерту моркву зовнішньо прикладають до ран і виразок, опіків і обморожень, запалених місць і пухлин. Морквяним соком полощуть порожнину рота і горло при запальних процесах і при молочниці у дітей.

Вирощування моркви. Моркву вирощують на добре освітлених ділянках. Не можна щорічно сіяти моркву на одному і тому ж місці. Погано росте після петрушки, пастернаку, селери, кропу. Практикують посіви під зиму або посіви скоростиглих сортів навесні.

Насіння моркви перед посівом на 10 годин заливають теплою водою. Яке насіння вспливає, то викидають. Якщо насіння залишити на вологій тканині при кімнатній температурі, через три дні воно проклюнеться.

Морква посівна
Вирощування моркви

Борозенки копають завглибшки 2 – 3 см на відстані 15 см. Відстань між насінням від 2 см.

Насіння моркви сіють в зволожений ґрунт. Ґрунт завжди повинен бути пухким. Перша прополка відбувається, як тільки з’являються перші листочки – відстань між паростками від 3 см. Коли з’являться дві пари листочків, можна ще раз прополоти.

Грядку моркви необхідно рясно поливати. Через 3-4 тижні після появи сходів вносять добрива: 1 ст. л. нітрофоски; 2 ст. деревної золи; 20 г калійної селітри, 15 г сечовини, 15 г подвійного суперфосфату; 10 л води. Другий раз удобрюють ґрунт через пару місяців.

Для боротьби з морквяною мухою використовують Актеллік, Інтавір та ін. Щоб зменшити ризик розвитку альтернаріоза або фомоза проводять обробку грядки 1 % бордоською рідиною.

Морква посівна
Коренеплоди моркви посівної

Найбільш урожайні сорти моркви:
– «Оленка» (врожай можна збирати через 50 днів після сходів, коренеплоди по 12-15 см, вага – до 145 г);
– «Тушон» (врожай можна збирати через 60 днів після появи перших паростків, коренеплоди близько 20 см, вага – до 150 г);
– «Нантська» (дозрівання на 85-90 добу після посадки, коренеплід тупокінцевий до 16 см, середня вага до 165 г);
– «Вітамінна» (високий вміст каротину, коренеплід – до 15 см, вага – до 150 г, дозріває через 110-120 днів після сходів);
– «Королева Осені» (середня вага коренеплоду до 160 г, довжина – до 20 см, для повного дозрівання необхідно 125-135 днів);
– «Флакке» (пізній сорт, до збору приступають через 100-120 днів після посіву, коренеплід близько 30 см, середня вага – 150-170 г).

Способи застосування моркви посівної:

1) свіжий морквяний сік з медом або цукром приймати по 1 столовій ложці 4-5 разів на день при кашлі, захриплості голосу, авітамінозі, недокрів’ї, сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах; дітям – по 1 столовій ложці вранці і ввечері;

2) свіжим соком моркви полоскати порожнину рота і змащувати дітям при молочниці;

3) відвар моркви:
– 3 столові ложки тертої моркви відварити в 1 склянці молока. Морквяну кашку в теплому вигляді приймати по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при тих же хворобах, що і свіжий сік;

– 1 столову ложку насіння моркви залити 1 склянкою окропу, настоювати в духовці в закритому посуді 1-2 години, процідити. Морквяний відвар приймати теплим по ½ склянки 5-6 разів на день за 30 хвилин до їжі при сечокам’яній хворобі і як вітрогонне;

4) порошок з насіння моркви приймати по 1 г в день на 3 прийоми при сечокам’яній хворобі і як вітрогонне;

5) морквяна суміш: 1 столову ложку рівних частин бадилля моркви і петрушки залити 1 склянкою окропу, настоювати 1-2 години в закритому посуді, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за 30 хвилин до їжі при сечокам’яній хворобі і геморої.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*