Нарцисизм

Нарцисизм
Нарцисизм

Причини нарцисизму,
Ознаки нарцисизму,
Нарцисизм в психології,
Нарцисизм, лікування,
Гештальт-терапія,
Трансакційний аналіз,
Тест на нарцисизм.

Нарцисизм – схильність характеру до надмірної самозакоханості і завищеної самооцінки, що абсолютно не відповідає дійсності.

Нарцисизм, як термін, походить від давньогрецького міфу про Нарциса, прекрасного юнака, який відкинув любов німфи Ехо, за що був приречений на любов до себе самого. У підсумку, коли він побачив своє відображення у воді, не зміг відірвати очей від нього і з часом перетворився на квітку нарцис.

Термін нарцисизм остаточно ввів в психологію Фрейд при створенні свого психоаналізу. Зазвичай всі діти в ранньому періоді переживають сильне почуття самозакоханості, але при правильному і гармонійному розвитку особистості це не завдає абсолютно ніякої шкоди. Серед людей, яким притаманний нарцисизм, досить багато дуже успішних особистостей.

Причини нарцисизму. Основною причиною виникнення нарцисизму вважають ранню оцінку дій дітей батьками, а в подальшому дитина вже сама починає себе оцінювати. Домігшись будь-якого, навіть самого мінімального успіху, відбувається прив’язка до оцінки – я хороший. Надалі дитина вже сама починає себе оцінювати. Надалі все життя такої дитини буде налаштоване на отримання успіху.

Ще однією причиною нарцисизму вважають недолік в дитячому віці материнської ніжності і любові. Тому дитина будь-якими шляхами намагається компенсувати такий дефіцит. Вона формує своє «Я», уявляючи себе вселенським центром, при цьому ідеалізуючи батьків. У несприятливих випадках у дітей розвивається розлад особистості, що характеризується переконаністю в персональній величі, високою чутливістю до критики на свою адресу, внутрішньою порожнечею. Така переконаність у величі не має під собою ніяких підстав. При відсутності визнання з боку оточуючих, надмірна самовпевненість індивіда як наслідок помилкової самооцінки перетворюється в почуття неповноцінності, що веде до появи різних фобій і комплексів.

Часто батьки намагаються домогтися від дитини, щоб вона стала такою, якою вони хочуть її бачити, при цьому відкидаючи властиві дитині особистісні якості і не звертаючи уваги на її потреби. Тобто таких дітей люблять тільки тоді, коли вони успішні, і знецінюють їх особистість за промахи, навіть самі несуттєві. Як наслідок у дитини поступово розвивається так званий нарцисичний міхур – дитина починає сприймати себе через призму роздутої зарозумілості, демонструючи себе грандіозною особистістю і позиціонуючи себе як велику людину. Таким шляхом вона намагається отримати любов. Але дитина не розуміє, що завоювавши любов таким способом, любити будуть не її як особистість, а всього лише її зовнішню оболонку.

Ознаки нарцисизму. Основними ознаками нарцисизму прийнято вважати негативно виражені зарозумілості, які вказують на марнославство, самозакоханість і надмірний егоїзм. Щодо такої особистості говорять про наявність нарцисичної акцентуації характеру. Якщо застосовувати дане поняття до соціального колективу, то нарцисизм – це або явно виражена байдужість до проблем інших суб’єктів або елітарність.

Зазвичай спілкування з нарцисом нічого крім неприйняття, холоду і спустошення не викликає. Людям спілкуватися з нарцисами некомфортно, вони намагаються уникнути такого спілкування. Однак нарцис любить на тлі «сірої» маси займатися самомилуванням.

Поряд з перерахованими ознаками розрізняють також і здорові ознаки нарцисизму, що дозволяють суб’єктам залишатися успішними і гармонійними, володіти здоровими амбіціями, устремлінням до успішності, радіти успіхам, отримувати насолоду і задоволення від творчих процесів і в цілому досягати позитивних результатів.

Також до основних ознак нарцисизму відносять ідеалізацію і миттєве знецінення. Найцікавіше полягає в тому, що для знецінення ближнього ніяких особливих аргументів нарцису не потрібно.

Аналогічно відбувається і з ідеалізацією. Однак ідеалізований суб’єкт при ближчому спілкуванні виявляється також зі своїми недоліками, і тому миттєво знецінюється нарцисом. Після цього нарциси знову пускаються в пошук предметів для ідеалізації, щоб згодом так само знецінити його.

Нарцисизм можна вважати особистісною дисфункцією, яка призводить до розладів особистості, які виражаються винятковою самозакоханістю.

Нарцисизм Фрейд оцінював як якусь невід’ємну частину кожного суб’єкта.

Нарцисизм чоловіків проявляється в спробах домогтися власної значущості в очах оточуючих. При цьому, домігшись кар’єрного зростання і матеріального збагачення, вони задовольняють свої амбіції. Однак отримавши бажане, радість у них триває хвилин п’ять, а потім настає почуття спустошення. Внаслідок чого прагнення ростуть, і нарциси починають бажати більшого.

У віці 35 років зростаючі прагнення майже не хвилюють нарциса, бо вже є потрохи реалізовані завдання. Тому він не бачить сенсу страждати. Однак по досягненні ним 35 років, він починає розуміти, що немає щастя. Чоловіки, які страждають таким нарцисизмом, не здатні вибудовувати здорові відносини з оточуючими людьми, вони руйнують сімейні стосунки, змушуючи дітей страждати від своїх емоцій. І тільки після цього нарциси-чоловіки починають усвідомлювати, що хочуть розуміння і тепла.

Жіночий нарцисизм проявляється в амбітності, в нерозумінні власних дітей, прагненні до великого, невмінні цінувати радість і простоту. Така жінка змушує дитину вчитися з особливим завзяттям і відповідати всім її очікуванням, між ними немає взаєморозуміння, тепла, тільки гіркота в стосунках.

Жінка-нарцис розуміє на підсвідомому рівні, що у неї немає глибокого зв’язку з дитиною, і в цьому звинувачує себе, проте потім все одно зривається на дитину всупереч своєму бажанню.

Жінка-нарцис буде вибирати собі чоловіка турботливого, який буде її втішати, проте поважати його вона не буде, так як вважає ганчіркою.

Якщо нарциси становлять подружню пару, то між ними з’являється боротьба змагального характеру. Вони змагатимуться абсолютно у всьому – в критиці, красномовності, уїдливості. Такі відношення зазвичай не тривалі.

Нарцисизм в психології. Нарцис – це психологічний тип, який характеризується труднощами в спілкуванні, проблемами в особистому житті. Таку людину досить важко любити і з ним важко дружити, проблематично співпрацювати.

Людині з нарцисичним типом особистості не завжди можна говорити, що вона звичайна. Так як в цьому випадку її почуття самоповаги буде травмовано і піде негайна агресивна реакція.

Зазвичай у нарцисів порушена самоідентифікація в результаті травмованого власного «Я». Особливістю нарцисичного типу особистості є те, що в ньому генетично закладене «Я» під впливом певних умов залишилося в зародковому стані, а замість нього сформувалося нав’язане ззовні помилкове «Я».

Звичайно ж, всі люди розвивають свою індивідуальність під впливом зовнішніх обставин життя. Під впливом неправильного, надмірно жорсткого виховання може сформуватися трансформоване «Я», але це не буде нарцисизмом.

Для появи нарцисичного типу особистості необхідне більш м’яке середовище. Нарцис характеризується наявністю у нього таких провідних афектів: сором за невідповідність реального і зовнішнього, заздрість до оточуючих його людей, які репрезентативно цілісні. Хоча сам нарцис ніколи не зізнається в таких почуттях. Він буде говорити, що це йому заздрять і намагаються всіляко очорнити і нашкодити. Це навколишні повинні соромитися своєї поведінки. Однак усвідомлені або не усвідомлені сильні емоції (афекти) заздрості і сорому для нього настільки некомфортні і володіють згубною дією для його самооцінки, що нарцису для її підтримки на наявному рівні слід захищатися. Характерним захистом для нарциса буде ідеалізація і знецінення. При цьому йому для близьких не потрібно ніяких переконливих аргументів.

У термінології «Я-психології» нарцис нещадно використовує і спустошує свої Self-об’єкти. Тобто для нарцисів такі об’єкти не є підживленням, як в нормі, а замінюють «основне живлення». Для такої особистості характерний специфічний «нарцисичний голод». Це пов’язано з тим, що всередині нарцис відчуває порожнечу.

Отже, основними особливостями нарцисичного типу особистості є: відчуття спустошеності в душі, почуття заздрості, фальші і сорому або полярні переживання – самодостатність, перевага, марнославство.

О. Кернберг пояснював такі полярності в якості протилежних станів в «Я-сприйнятті». Тобто нарцис сприймає власне «Я» або з позиції чогось грандіозного, або незначного. Нарциси можуть викликати бажання суперництва з ними або захоплення. Однак загальним в поясненні феномена нарцисично організованих індивідів є патологія їх Я-концепції, яка проявляється в слабкості, самознеціненні і нікчемності.

Весь суб’єктивний досвід нарцисичних особистостей насичений почуттям сорому. Сором відчувається через те, що нарцису здається, ніби він з боку виглядає незначним або поганим. Чутливість до приниження і відчуття сорому, яка проявляється в будь-якій важкій ситуації, свідчить про неприйняття власного Self.

Нарцисична людина пред’являє до себе завищені вимоги і не допускає для себе ніяких слабкостей або помилок. Більшість психологів вважають, що найбільш властивим для нарцисів є не тільки сором, скільки боязнь відчути сором, який веде до витіснення останнього. Саме тому усвідомлення нарцисом власного сорому і є першим кроком в терапії на шляху в усвідомленні свого істинного Self.

Прагнення засуджувати інших і себе також є ще однією характерною рисою нарцисичної особистості. В основі такого прагнення лежить несвідома заздрість. Якщо нарцис починає відчувати недолік в чому-небудь або йому здається, що у інших все є, чого йому не вистачає, то він може спробувати зруйнувати все те, що мають інші, шляхом критики або висловлюючи жаль, презирство. Але з іншої точки зору заздрість може стати почуттям, яке володіє великим ресурсом. Усвідомлення нарцисичною особистістю власної заздрості може вивільнити заблоковану енергію і здатне подолати астенію. Також заздрість є базисом усвідомлюваної або неусвідомлюваної конкуренції, яка характерна для них.

Ще однією рисою, характерною для нарцисів, є розчарування. Нарцисичні особистості намагаються з усіх сил уникати розчарування. Це означає, що вони намагаються не прив’язуватися і не зачаровуватися. Дана особливість – це наслідок раннього емоційного розриву, яка призводить до розвитку механізму випереджаючого відкидання. Ця захисна реакція може виникати внаслідок сприйняття близьких відносин як потенційно травматичних. Тому зазвичай вони розривають будь-які відносини до того, як такі відносини переходять в стадію близьких.

Перфекціонізм є спорідненою захисною реакцією, яку проявляють нарциси. Вони самі визначають перед собою нереалістичні цілі і ідеали. У випадку досягнення результату нарцис починає поважати себе за досягнення. Це і є грандіозний результат. У тих же випадках, коли задуми нарциса провалюються, він починає відчувати себе дефективним, а не звичайною людиною, якій притаманні слабкості. Це буде депресивним результатом. Потреба в досконалості виражається в систематичній критиці інших або самого себе, а також в невмінні отримувати задоволення при будь-яких обставинах, що впливають на подвійність людського існування.

Тому О. Кенберг в своїх працях описував типовий стан полярності для нарцисичної особистості – грандіозне або виснажене сприйняття свого «Я». Ці полярності є єдиним потенціалом для організації внутрішнього досвіду для нарцисів. Завдяки перфекціонізму нарциси цураються дій і почуттів, що призводять до усвідомлення своєї власної неспроможності як особистості, або реальної залежності від оточуючих.

Стан, коли грандіозне сприйняття власного «Я» виростає з конфлікту агресивних і лібідоносних компонентів, називається патологічним нарцисизмом.

Патологічний нарцисизм характеризується в дорослому стані потребою в величі і всемогутності і проявляється в нарцисичній люті, агресивністю, конфліктністю і захисними механізмами в таких обставинах, при яких нарцисичні потреби особистості не задовольняються.

О. Кернберг більш докладно розглядав патологічний нарцисизм. І як наслідок своєї теорії виділив три типи нарцисизму: патологічний, нормально інфантильний і зрілий нарцисизм.

Патологічний нарцисизм – це відображення грандіозного Я-сприйняття до самоідеалізації. Люди патологічного типу нарцисизму характеризуються зневажливим ставленням до оточуючих і схильністю постійно проявляти власну перевагу, досягнення при повній відсутності інтересу до інших і емпатії (здатності до співпереживання).

Е. Моррісон стверджував, що для дорослої особи присутність в рисах характеру певної частки здорового нарцисизму дозволяє врівноважити задоволення своїх прагнень і потреб в ставленні до оточуючих.

Нарцисизм, лікування. Нарцисичні особистості, виростаючи, часто звертаються до психотерапевтичної допомоги, практикують медитацію і йогу, займаються екстремальними видами спорту. Люди хочуть знайти своє «Я» за допомогою відчуття, пропускаючи через себе різні духовні практики.

Завданням нарцисичної особистості є розпізнавання того, що заховано у них в глибині, а в глибині ховається неможливість визнати себе звичайною простою людиною. Для нарцисів найстрашнішим є виявитися таким як усі або посередньою особистістю, а не виявитися поганою людиною.

Сьогодні методи, що гарантують повне стовідсоткове одуження від нарцисизму, не використовуються. Це пов’язано з тим, що для лікування необхідні спільні зусилля лікаря і пацієнта. Однак існує ряд прийомів, які при їх регулярному застосуванні здатні ефективно підвищити якість життя пацієнта і пригнічувати загострення нарцисизму.

Деякі пацієнти не готові прийняти, що у них є нарцисичний розлад особистості, тому людям про нарцисизм слід говорити обережно, бажано спочатку їм дохідливо пояснити, що ж таке нарцисизм. Ефективніше буде ознайомити пацієнта з нарцисичним розладом на прикладі інших особистостей.

Вважається, що нарцисизм є спадковим захворюванням. Тобто в його оточенні завжди є значимий дорослий з сильною складовою нарцисизму, з яким у пацієнта досить складні і часто травмуючі відносини. В цьому випадку, більш ефективною терапією буде опрацювання відносин зі значимим дорослим. Перед пацієнтом ставиться завдання усвідомити, як виявляється нарцисизм у його родича і спробувати трансформувати свої реакції на нарцисичні маніпуляції родича, навчитися контролювати і управляти такими маніпуляціями.

Навчившись розрізняти прояви нарцисизму у інших і навчившись методам їх управління, пацієнт отримує можливість здійснювати аналогічні дії і по відношенню до свого нарцисизму.

Ефективними методами в лікуванні нарцисизму прийнято вважати гештальт-терапію і транзактний аналіз. Медикаментозна терапія застосовується для симптоматичного лікування, наприклад, симптомів дистресу.

Гештальт-терапія заснована на експериментально-феноменологічному підході: в ході терапії пацієнту пропонується ставити експерименти і виявляти в ході експериментів феномени.

В якості експерименту пацієнту може бути запропоновано, наприклад, розповісти про якусь подію, проблему або просто поговорити на довільну тему. Або представити, як би пацієнт повівся в такій події.

Також в якості експерименту часто застосовується монодрама або «метод порожнього стільця»: пацієнтові пропонується представити, що на порожньому стільці поруч сидить якась важлива для нього людина чи він сам, і почати розмовляти з нею (з собою) вголос. Терапевт може втручатися в хід експерименту, направляти, задавати питання, акцентувати на чомусь увагу.

Тривалість експерименту заздалегідь не встановлюється. Перед початком терапевт інструктує пацієнта. Доктор рекомендує уважно спостерігати за собою в ході експерименту і фіксувати феномени: емоції, зміни в голосі (підвищення і зниження тону, тремтіння, запинки), міміка, поза, жести, час реакції, поява різних відчуттів в тілі (напруга, жар, холод, «мурашки») і т. д.

Навіть якщо експеримент присвячений подіям минулого, принцип гештальт-терапії – «тут і зараз», відповідно до якого робота повинна проводитися тільки над наявними в даний момент почуттями та думками.

Навчаючись фіксувати в собі феномени, пацієнт розвиває в собі усвідомлення – ключове поняття гештальт-терапії. Успіх терапії в цілому залежить від успішності розвитку цієї навички і навчання пацієнта застосовувати цю навичку в реальному житті після закінчення сеансів терапії.

Після завершення експерименту феномени обговорюються з терапевтом. Терапевт вказує на феномени, упущені пацієнтом, на які потрібно звертати увагу при наступних експериментах для поліпшення усвідомлення. В ході обговорення зачіпаються теми потреб і очікувань пацієнта, обговорюється, як ці потреби і очікування співвідносяться з тим, що відбувається насправді, що потрібно від пацієнта іншим людям, як співвідносяться очікування пацієнта і інших людей.

Трансакційний аналіз або транзакційний аналіз – психологічна модель для опису і аналізу поведінки людини як індивідуально, так і в складі груп. Трансакція – це одиниця спілкування, яка складається зі стимулу і реакції (наприклад, стимул: «Привіт!», Реакція: «Привіт! Як справи?»). Дана модель включає філософію, теорію і методи, що дозволяють людям зрозуміти самих себе і особливість своєї взаємодії з оточуючими.

Згідно трансакційному аналізу, в кожному з нас можна виділити три его-стани:

его-стан Батька, коли ми діємо, відчуваємо, думаємо подібно до того, як це робили наші батьки;

его-стан Дорослого, коли ми маємо справу з поточною реальністю, накопиченням фактів, їх об’єктивною оцінкою;

его-стан Дитини, коли ми відчуваємо і поводимося подібно до того, як ми робили це в дитинстві.

Трансакції бувають трьох видів:

Доповнючі або паралельні – стимул, що виходить від однієї людини доповнюється реакцією іншої.

Пересічні – напрямки стимулу і реакції перетинаються, спостерігається в момент скандалів.

Приховані, коли людина говорить одне, але при цьому має на увазі зовсім інше. В цьому випадку вимовлені слова, тон голосу, вираз обличчя, жести і відносини часто не узгоджуються один з одним.

Ще одним наріжним каменем трансакційного аналізу є теорія сценаріїв, докладно викладена Берном в його книзі «What Do You Say After You Say Hello?» («Що ви говорите після того, як сказали: здравствуйте?»).

Сценарій (план життя, складений в дитинстві) вибирається дитиною на основі пропозицій батьків або суспільства. На вибір сценарію впливають як зовнішні фактори, так і воля дитини.

Контрсценарій – якась послідовність дій, що призводять до «позбавлення» від сценарію (наприклад, для сценарію «Ти повинна страждати» контрсценарієм може стати «Твоє життя налагодиться, якщо ти вдало вийдеш заміж»).

Антисценарій може сформуватися при неможливості діяти згідно зі сценарієм. Сценарій продовжує керувати людиною, але те, що в сценарії потрібно було робити добре, людина робить погано, і навпаки.

Тест на нарцисизм. У сучасній психологічній і психіатричній науці існує ряд специфічних методик, що визначають нарцисичний розлад особистості. Серед таких методик розрізняють клініко-психологічну методику на визначення нарцисизму. Вона являє собою опитувальник зі 163 тверджень, відповіді на які розподіляються за шкалою Ликерта (Лайкерта).

Пункти опитувальника це прості ствердження, які випробуваному потрібно оцінити, виходячи зі свого особистого уявлення, наприклад:

  1. Повністю не згоден
  2. Не згоден
  3. Важко відповісти
  4. Згоден
  5. Повністю згоден.

Формулювання тверджень підбираються залежно від завдань дослідника. Формулювання відповіді теж можуть варіюватися, наприклад, від «часто відвідую» до «ніколи не відвідую» або від «завжди купую» до «ніколи не купую». Число цих градацій теж може бути різним.

Відбір суджень для шкали проводиться в процесі пілотного дослідження. Для цього створюється початковий перелік тверджень, який пропонується респондентам з групи, репрезентативної по відношенню до тієї установки, якою планується досліджувати надалі. Твердження повинні бути несуперечливі, прості в формулюваннях, однозначні для сприйняття.

Передбачається, що респонденти, які набирають високі бали за підсумковою шкалою, дають більш високі оцінки по конкретному пункту опитувальника, ніж ті, у кого загальний бал нижче.

Після того, як отримано дані по вибірці, з первинного списку відбираються судження з найбільшою здатністю до дискримінації щодо вимірюваної установки. Для цього вимірюється ступінь, з якою судження розділяє випробовуваних з протилежними установками, а також величина кореляції окремого судження за тією чи іншою шкалою.

При використанні шкали Лайкерта можна зіткнутися з рядом неточностей у зв’язку з тим, до чого респонденти найчастіше схильні:

– уникати крайніх відповідей (тенденція до середнього);

– уникати середніх відповідей (тенденція до полярності);

– погоджуватися з твердженнями, не замислюючись (частково вплив цього фактора можна зменшити правильним балансом позитивних і негативних тверджень);

– намагатися справити сприятливе враження, відповідаючи нещиро.

Очевидно, що шкала Лайкерта є порядковою, проте її часто аналізують як інтервальну, припускаючи, що відмінностями між сусідніми балами можна знехтувати.

Шкалу Лайкерта досить легко побудувати, вона забезпечує відносну надійність навіть при невеликій кількості суджень, при цьому отримані дані легко обробляти.

Тест включає і описує наступні шкали:

  1. Безсилі Self.
  2. Втрата контролю емоцій і спонукань.
  3. Дереалізація / Деперсоналізація.
  4. Базовий потенціал надії.
  5. Незначне Self.
  6. Негативне тілесне Self.
  7. Соціальна ізоляція.
  8. Архаїчний догляд.
  9. Грандіозне Self.
  10. Прагнення до ідеального Self-об’єкту.
  11. Жага похвал і підтвердження.
  12. Нарцисична лють.
  13. Ідеал самодостатності.
  14. Знецінення об’єкта.
  15. Ідеал цінностей.
  16. Симбіотичний захист Self.
  17. Іпохондричний захист від тривоги.
  18. Нарцисична вигода від хвороби.
  19. Індекс функціонування Self-системи.
  20. Нарцисичний коефіцієнт.

Тобто випробовуваний повинен висловити свою ступінь згоди з кожним твердженням. В результаті даного дослідження можна з’ясувати нарцисичний коефіцієнт і підрахувати загальний рівень функціонування Self-системи.

У психології термін «Self» – це регуляторний елемент, який є стрижневим компонентом особистості, що включає в себе мислення, інтелект, сприйняття та ін., відображає цілісність особистості, його біологічну і психічну єдність.

Головним симптомом нарцисичного розладу особистості є нестабільність почуття власної цінності, для збалансування якої індивід змушений застосовувати компенсаторні механізми, такі як ідеалізація або заперечення ідеї могутності, регресія та ін.

Згідно сучасним теоріям особистості, система нарцисичної регуляції є не менш необхідною для здорового функціонування психіки, ніж система регуляції інстинктів. Нарцисична регуляція – це підтримка афективного балансу по відношенню до почуттів внутрішньої стабільності, впевненості в собі, персональної цінності, гарного самопочуття. Тобто мається на увазі, підтримання рівноваги у відношенні відчуття самого себе і власного Self.

Дана клініко-психологічна методика дозволяє виміряти індекс функціонування Self-системи, який показує ступінь особистості у різних представників дорослого населення: у здорових осіб і в осіб, які страждають неврозами, психосоматичними захворюваннями, психозами та ін.

Протипоказанням для застосування цієї методики є наявність вираженого депресивного стану або гострої психотичної симптоматики.

Залишити коментар