Категорії
Різне

Окулесика або про що розкажуть очі

Що таке окулесика? Очі – сенсорний орган, що володіє здатністю зчитувати електромагнітне випромінювання в світловому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору. У людини через очі надходить близько 90% інформації з навколишнього світу, а разом із тим і дуже важливий інструмент невербальної (безсловесної) комунікації.

Під час розмови очі допомагають зчитувати і передавати потік інформації. Спостереження за цими процесами розвинулось в окрему дисципліну – окулесика.

Паралінгвістика — розділ мовознавства, що вивчає невербальні засоби спілкування: фонаційні (темп, тембр, гучність мови, наповнювачі паузи, мелодика мови, діалектні, артикуляція звуків); кінесичні (жести, поза, міміка);
графічні (почерк, графічні додатки до букв, замінники літер). Окулесика є дисципліною паралінгвістики, що вивчає мову очей і візуальну поведінку.

Кожен погляд має чіткі параметри (напрям, рух, розмір очей і зіниць, тривалість тощо), завдяки яким можна транслювати тисячі безсловесних повідомлень. За різними тематичними дослідженнями, мова очей впливає на встановлення контакту зі співрозмовником і на стійкість цього зв’язку. Причому, наприклад, якщо в одного із співрозмовників закрита верхня частина обличчя, де розташовані очі, то у другого виникає відчуття дискомфорту.

Адже контакт з очима партнера при розмові важливий для зчитування емоційного стану співрозмовників, реакції на почуте чи побачене (схвалення чи осуд, зацікавленість чи байдужість тощо), і з огляду на зчитане змінювати власну тактику під час розмови. Не менш важливим є й те, що за наявності візуального контакту люди сприймають інформацію глибше й точніше.

Культурні та регіональні особливості трактування поглядів також залежать від заведеного у тому чи іншому суспільстві етикету, культурних традицій, етнічних особливостей тощо. До прикладу, в Ефіопії знаком поваги у розмові є погляд вниз. Такий же візуальний жест у Латинській Америці роблять діти у розмові зі старшими. В Індії занадто прямо споглядати в очі під час розмови сприймаються як знак неповаги і агресії. А от для арабів відсутність таких поглядів вважається неввічливим. Ознакою невихованості в США є прискіпливе розглядання іншої людини, але у Європі цілком нормальним вважається дивитися в очі під час розмови.

Поведінка погляду. У більшості культур тривалий прямий погляд в очі співрозмовник фіксує навіть на великій дистанції. Такий погляд привертає увагу і провокує зворотну реакцію. Однак може викликати й роздратування.

У такому випадку заспокійливим сигналом буде якраз уникнення прямого погляду. Це вкрай важливо, адже від початку розмови може залежати весь подальший результат. Водночас відсутність візуального контакту (якщо людина не дивиться на співрозмовника) можуть сприйняти як знак неуваги й нудьги. В такому разі дуже допоможе обмін короткими поглядами, який спонукатиме до діалогу.

Джерело