Почалися водохресні купання

Почалися водохресні купання

Увечері 18 січня, на передодні Водохреща (свято на честь хрещення Іоанном Хрестителем Ісуса Христа в річці Йордан), українці почали занурюватися в ополонки. Водохреща завжди припадає на 19 січня, у 2021 році – це вівторок.

Як передає Telegram-канал «Труха», жителі Харкова відкрили зимові купання на Джерельній, а також в Новобаварському районі на річці Уди. На одному з водоймищ чоловік, занурюючись в воду з головою, прокричав «Аллах Акбар». Людей, які спостерігали за цим процесом, витівка розвеселила. У Києві перші водохресні купання в крижаній воді відбулися на Оболонській набережній. Кригу там ламали молотками. Вечором в понеділок на набережній було близько 40 осіб.

Нагадаймо, за традицією водохресні купання проводять після вечірньої служби 18 січня і в ніч з 18 на 19 січня. Друга назва свята — Богоявлення. Чому називають Богоявленням? На Водохреще Господа з’явилася світу Пресвята Трійця (Мф. 3, 13 – 17; Мк. 1, 9 – 11; Лк. 3, 21 – 22). Бог Отець промовляв з небес про Сина, Син хрестився від святого Предтечі Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба.

Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглися свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічні неспання, що вчинялися перед святом Водохреща Господнього. Починаючи з III століття Григорій Чудотворець, мученик Іполит та всі великі отці Церкви проводили в день свята особливі розмови з паствою, у яких роз’яснювали його сенс.

Свято Богоявлення Господнього у перших віках християн­ства був вже збірним празником, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: Його Різдво, поклон мудреців, Хрещення, чудо в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й назву «Богоявлення» треба розу­міти в множині, бо означає вона празник святих Богоявлінь.

У давнину на Водохреща відбувалися урочисті хре­щення оглашенних, які також називали просвіченнями, а оглашенні звалися тоді просвіченими.

Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявлення днем появи і звеличувала такі події: появу звізди, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилей­ській. Святий Августин († 430) у своїй проповіді на Богоявлення каже: «Сьогодні ми празнуємо таїнство Богоявлення у світі. Сьогод­ні Бог і на небі у звізді дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Гали­лейській на весіллі змінив воду у вино, і п’ятьма хлібами наситив п’ять тисяч людей».

На відміну від багатьох інших свят, що поєднали народні та церковні традиції, це суто християнське свято, і прийшло до нас із запровадженням християнства. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися і Святий Дух зійшов з небес у вигляді голуба. Від Матвія 3:13-17: «І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення – одне із семи головних церковних таїнств. Дотепер зберігся звичай кропити усе в оселі й господарстві свяченою водою і співати господарю оселі величальних пісень:

Гей, пане господарю,
У господі, як в раю:
У тебе воли половії,
У тебе плуги золотії,
У тебе двори кедровії,
У тебе столи калиновії…

Годиться завершувати величальні пісні побажаннями добра, щастя, злагоди та багатства, наприклад, такими:

Гей, пане господарю,
Щасти, Боже, з Йорданом,
І з водицею, і з царицею,
З усім домом, з усім добром,
І з синами-соколами,
І з дочками-чічками…

У відповідь на щедре побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців грішми.