Пот-о-фьо

Пот-о-фьо
Суп Пот-о-фьо

Пот-о-фьо (pot-au-feu) – традиційний французький суп з яловичиною та овочами. Безумовно, французька кухня належить до найбільш вишуканих і авторитетних кухонь світу. І, звичайно, така бездоганна репутація виникає не просто так.

Французькі кухарі не тільки придумували все нові і нові поєднання інгредієнтів, але й ретельно досліджували сам процес приготування їжі: час варіння, смаження, при яких температурах смак продуктів розкривається максимально. Причому такі дослідження проводилися майстрами кухні, починаючи з доби середньовіччя.

В 19 столітті знаменитий королівський кухар Карем залишив після себе цілу книгу рецептів найвишуканіших супів, але починає цю книгу на перший погляд найпростіший рецепт – суп з відвареної яловичини – Пот-о-фьо .

Пот-о-фьо у Франції варили повсюдно – на кухнях знаті, в будинках буржуа і в бідних харчевнях. Чому ж саме цей суп зайняв таке почесне місце в самій вишуканій кулінарії світу?

В перекладі з французької Пот-о-фьо – це шматок м’яса. І дійсно, цей суп не що інше, як шматок м’яса з цілими овочами, звареними в горщику або каструлі.

Секрет оригінального смаку Пот-о-фьо сховано в технології приготування. М’ясо має варитися дуже довго – в ідеалі близько п’яти годин. Чудово суп Пот-о-фьо підходить для меню холодної зими – м’які шматки м’яса і овочів в живильному, міцному, ароматному бульйоні.

Пот-о-фьо
Пот-о-фьо

Інгредієнти для Пот-о-фьо:
– приблизно 2 кілограми яловичини (причому м’ясо можна взяти практично будь-яке – іноді в Пот-о-фьо кладуть навіть яловичі хвости), за старих часів мозкова кісточка вважалася особливим делікатесом, і її навіть рекомендували варити окремо, зав’язаною в марлю.
– 4 ріпки;
– 3 цибулини;
– 4 моркви;
– цибуля-порей – 8 штук;
– 4 стебла селери;
– гвоздика, чебрець, лавровий лист, петрушка;
– сіль.

Приготування Пот-о-фьо.
У каструлю покласти шматки м’яса (спочатку гірші, через приблизно півгодини-годину після початку варіння – кращі шматочки). М’ясо залити холодною водою, поставити на вогонь, довести до кипіння і варити годин п’ять на дуже повільному вогні, знімаючи піну. Старовинні кухарі рекомендували навіть не варити пот-о-фьо, а довго «мучити» поруч з відкритим вогнем.

Після цього до страви додати половину селери, десь через годину – сіль, лавровий лист, чебрець, розмарин, цибулю цілою (у цибулину увіткнути пару гвоздик).

За годину до готовності додати цілі очищені моркву та ріпу і решту селери.

До Пот-о-фьо зазвичай подають – дижонську гірчицю, злегка підсушений хліб з борошна грубого помелу, мариновані огірочки, суміш з оцту з гірчицею і оливковою олією, крупну сіль і варене м’ясо з супу Пот-о-фьо.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*