Категорії
Міста і країни

Про Геракла

Українська Еллада – Причорномор’я та Приазов’я – є «малою батьківщиною» грецької Еллади, а Геракл – це античний герой України?

Про Геракла
Доктор політичних наук, професор і голова Всеукраїнської асоціації політичних наук В. Бебик і надгробний пам’ятник Гераклу – прародичу скіфів-аріїв і спартанців-дорійців (I століття до н.е. (?), Лапідарій Керченського історико-культурного заповідника)

Геродот (один з перших географів і вчених-мандрівників) стверджує, що прабатьком скіфів є син еллінського бога Зевса Геракл, а праматір’ю – трипільська змієнога богиня (схожа на німфу Каліпсо).

Advertisements

З античних міфів відомо, що Геракл народився в землях Боспора Кіммерійського, і після смерті бог забрав його до себе на небо.

Геракл – один із героїв еллінських міфів античної епохи. Візантійські письменники антами називали ранньослов’янські племена IV-VII століть, що проживали в ті часи на території Київщини, Чернігівщини, Полісся і Північного Причорномор’я. Це дало підстави історикам вважати, що антський племінний союз був основою для формування сучасної української нації.

Ромейські історики згадують антів з IV століття н.е. Проте, слід зазначити, що сама Візантія (тобто Романія) з’явилася лише в 395 році н.е. А анти жили в цих місцях задовго до створення Романії, яка насправді була першим Римом.

Антична доба тривала приблизно 1200 років (з VII століття до н.е. по VI століття н.е.), з яких майже 500 років – це Елліністичний період античної доби (IV століття до н.е. – І століття н.е.).

Енциклопедія історії України (Інститут історії НАНУ, 2003) свідчить, що «…в духовній сфері антична культура характеризується багатобожжям, наявністю лічби, розвитком філософії, держави і права, історії, музики, театру, драматургії, мистецтва».

За еллінськими міфами, Геракл, якого вважають предком скіфів і спартанців-дорійців, народився від верховного еллінського бога Зевса і земної жінки Алкмени (схоже, що в ті часи в Елладі ще панував матріархат, в іншому разі Геракла визнали б богом, оскільки його батьком був Зевс, який, за думкою українських істориків В. Даниленка та М. Чмихова, мав трипільське походження) і міг бути прототипом реального царя еллінського міста Тірінфа – 1400–1100 роки до н.е. Проте є підстави вважати, що Геракл міг бути і царем міста Тіра, яке сьогодні називається Білгород-Дністровський Одеської області України. Можливо недаремно це місто на аверсі своїх монет карбувало голову Геракла, річкового бога Тіраса і богині Деметри, а на реверсі – голову бика або коня.

Писемність ще не була розвиненою, тому скористалися інформацією, яку закладено в тогочасні міфи – еллінські міфи розповідають, що Геракл мав надзвичайну силу і героїчний характер. На його честь організовувалися олімпійські ігри.

На землі у Геракла було дві жінки (Мегара і Деніра) і одна на небі (богиня юності Геба). А ще він здійснив 12 подвигів, більшість з яких на території Скіфії та Малоазійської Троади.

Про Геракла
На знімку: Геракл, срібна пряжка (Скіфія, І тисячоліття до н.е.)

Заступник директора з наукової роботи Одеського археологічного музею Сергій Охотников стверджує, що «частину своїх подвигів Геракл здійснював на території Скіфії, один з яких стосувався корів Геріона (велетня, син Хрісаора й Каллірої), яких він гнав по цій території».

Міф, пов’язаний з коровами Геріона, містить цікаву інформацію про походження скіфів – Геракл був прабатьком скіфів, а богиня Змієнога була праматір’ю.

Зображення Змієноги зустрічаються на трипільських глечиках, датованих IV–III тисячоліттям до н.е. Таке саме зображення є в музейній колекції Керченського історико-культурного заповідника. І найбільш цікавим в цій історії є той факт, що Геракл, імовірно, був уродженцем українського Криму, а богиня Змієнога жила в печері на острові Хортиця, що на Запоріжжі.

Геродот пише, що ця богиня була дочкою річки Борисфен, яка пообіцяла повернути Гераклу вкрадених у нього корів і коней, якщо він з нею одружиться.

Борисфен – це давня назва Дніпра. Тобто інформація з еллінських міфів про Геракла чітко підтверджує, що Крим вже тоді входив до складу Древньої України. До того ж ім’я сина Геракла – Гіла (він же Ахілл) збігається з назвою Гілеї – держави в басейні Дніпра.

Скіфський цар Ахілл, до речі, мав титул понтарха, тобто володаря Чорного моря, яке в античні часи називалося Понтом Евксінським.

Про Геракла
Богиня Змієнога, кераміка (Трипілля, IV тисячоліття до н.е.)

Тобто аналіз еллінських міфів про подвиги Геракла свідчить, що більшість з них відомий античний герой здійснював не в Греції, а на території сучасної України.

Ось, наприклад, четвертий подвиг – Геракл ловить керінейську лань на землях гіпербореїв, у володіннях богині Артеміди. Культ Аполлона і Артеміди виник в українському Криму, зокрема, був дуже поширений в Пантикапеї (нині Керч).

Або п’ятий подвиг Геракла – бій з кентаврами, в якому частина кентаврів допомагає Гераклу. Але хто такі кентаври? В міфах це напівлюдина-напівкінь, але в дійсності це кінні таври. «Кен» з грецької мови – «кінь». А від назви скіфського народу таврів походить українська Таврида (Кримський півострів).

До речі, кентавр Хірон був учителем Геракла, який навчив його грамоті, математиці, філософії, верховій їзді та стрільбі з лука. Також Хірон склав для Ясона та його аргонавтів Небесний глобус, можливо, тому тепер на небі є сузір’я Кентавра (або Стрільця).

У міфі про дев’ятий подвиг Геракла розповідається про мандри до країни амазонок. Амазонки, як відомо, жили в районі Азовського моря, яке на сході омиває українську Тавриду.

Дванадцятий подвиг Геракла, пов’язаний з крадіжкою золотих яблук Гесперид, теж ідентифікується з українськими землями. Під час цих подій Геракл перехитрив титана Атланта, приреченого Зевсом одвічно тримати на своїх плечах небо. І, якщо додати, що Зевс після перемоги олімпійців присудив титанам відбувати покарання в Тавриді, не залишає жодних сумнівів, що це відбувалося на півдні Античної України.

У зв’язку з цим і назва міста Пантікапей набуває іншого прочитання. Слово «понт» означає «море», а «капа» – «сади». Отже Пантікапей – це «сади на морі», де, ймовірно, і росли золоті яблука.

Культ Геракла набуває популярності в еллінську добу. І є всі підстави припускати, що в імені його проявляється ім’я більш древньої богині Гери – Ори, яке згодом в українському варіанті трансформується в богиню-берегиню Оранту.

Головними богами предків українців в часи неоліту були бог Ор та його дружина Оранта. Це були сонячні релігійні культи, цілком зрозумілі для хліборобських цивілізацій V–III тисячоліть до н.е.

Численні праукраїнські племена аріїв (або оріїв), називали цих богів по-різному: Ор, Гор, Хорс, Хорив. У II тисячолітті до н.е. на історичній арені з’являються праукраїнські племена дорійці, які зробили вагомий внесок у формуванні цивілізації Причорноморської Еллади та заснуванні колоній в Середземномор’ї.

Як стверджує кримський історик Лариса Седікова: «Дорійці, засновники Херсонесу, вважали, що походять від Геракла. Відповідно, культ Геракла був одним із найпопулярніших у Херсонесі».

Відомий український археолог Сергій Охотников додає, що «це пов’язане з дорійською навалою – Грецію свого часу, судячи з археологічних даних, наприкінці II тисячоліття до н.е. захопила навала якихось племен, які прийшли з півночі. Північ від Греції – це наша територія. Саме з наших земель і прийшла ця навала. Їх називали лелегами і пелазгами».

Зафіксуємо собі слова відомого українського археолога Сергія Охотникова, який розкопував храм Ахілла на острові Зміїний, що біля Одеси. Голова Одеського археологічного товариства зазначає, що в II тисячолітті до н.е. племена лелегів, пелазгів і дорійців взяли під свій контроль Середземноморську Грецію, зробивши з неї другу Елладу.

І щодо цього варто згадати слова відомого історика Російської імперії початку XX століття Зінаїди Рогозіної, яка провела чіткий цивілізаційний ланцюжок від пелазгів до еллінів: «Елліни, яких ми у римлян навчилися називати греками, дробилися на велику кількість племен, дуже обдарованих, які походили від найдавнішого кореня – пелазгів».

Отже, лелеги, пелазги, дорійці, які здійснили у II тисячолітті до н.е. свою експансію в басейн Середземного моря і перетворили Грецію на другу Елладу, прийшли з України.

Упродовж сотні років, за даними енциклопедичного словника Ф. Брокгауза та І. Ефрона (1893 р.), дорійці завойовують материкову Грецію, центральна частина якої називалася Доріда, водночас встановлюють контроль над островами Кос, Родос і Карпатос. Цікавий і той збіг, що острів Карпати – в Середземномор’ї. А як вам орійське ім’я спартанського царя Ореста, що походив з українського Криму? Про нього античний полководець і драматург Софокл (друг Геродота) написав у V столітті до н.е. трагедію, яка називалася досить просто і вишукано – «Орест».

Німецький історик Р. Шмідт зауважує: «Антична історія зазвичай розказує про переселення і похід дорійців як про повернення гераклідів (потомки Геракла), при цьому у жодного автора не зустрічається цілісна розповідь, викладення всього переказу, а лише повідомляються короткі згадки про прихід до Пелопоннесу дорійців під керівництвом гераклідів».

Ці події відбувалися за 500–700 років до появи перших античних літераторів та істориків (Гомера, Геродота, Страбона), тому інформація до еллінських часів дійшла лише у формі усної народної творчості, але тепер має для нас стратегічне значення. Якщо Геракл жив приблизно в 1400–1100 роках до н.е., то його нащадки – геракліди не могли з’явитися на світ через 600–900 років після смерті Геракла. Відповідно скіфи, прабатьком яких був Геракл, теж мають бути щонайменше на 600–900 років старіші, ніж їм визначили германські історики.

До того ж треба згадати римського історика І століття Помпея Трога, який писав, що «скіфське плем’я завжди вважалося найдавнішим, хоча між скіфами і єгиптянами довго тривали суперечки про давність походження…».

Отже, якщо скіфи старіші за єгиптян, які жили в III тисячолітті до н.е., відповідно вся історія скіфів має бути збільшена щонайменше на 2 тисячі років вглиб Всесвітньої історії. Відтак і Геракл, напевно, був скіфським, а не еллінським героєм.

Германська концепція Всесвітньої історії, яка створила міф про грецьку Елладу, нав’язала світові ідею про грецьку колонізацію Українського Причорномор’я. Паралельно з тим історики Священної Римської імперії германської нації у XVI–XVII століттях н.е. нав’язали тезу, що скіфи, мовляв, з’явилися на історичній арені лише в середині І тисячолітті до н.е.

Вас, до речі, не дивує, чому так звана «колонізації» еллінами з Малої Азії (Карії) та Греції (Доріди) була надто спокійно сприйняті кочовиками-скіфами? Кримчанка Олена Петрова пише, що останніх було надто мало і вони не змогли б протистояти досвідченим скіфським воїнам, якби господарі країни не прийняли їх. Дивно, як для колоністів-загарбників, чи не так? Але, якщо врахувати етнічно-культурну спорідненість цих племен, можна припустити, що це міг бути лише варіант повернення дорійських племен після кількох століть перебування в Середземномор’ї. За словами Геродота, підтверджує це і відомий перський цар Дарій, котрий вважав малоазійських і причорноморських еллінів родичами: «І ті, й інші – один народ».

Про Геракла
Скульптура зі стилізованим тризубом на голові богині Змієноги – праматері скіфів-аріїв і спартанців-дорійців (І–II століть н.е., Керченський історико-культурний заповідник)

Досліджуючи цивілізаційний зв’язок між Українською та Грецькою Елладами, не можна не зачепити причин різкої експансії скіфів-аріїв або спартанців-дорійців з українського Причорномор’я до захопленого греками Середземномор’я (після пелазгів-лелегів).

На думку вчених, однією з причин такого бурхливого марш-кидка скіфів-аріїв у Грецію в XII столітті до н.е. могло бути знищення греками малоазійської Трої, заснованої теукрами у XIII столітті до н.е.

Починаючи приблизно з кінця IV тисячоліття до першої третини II тисячоліття до н.е. скіфи-дорійці мали в цьому регіоні у своєму «конфедеративному» складі досить потужні держави: Троаду (Мала Азія), Мікени (о. Крит), Сумер (Месопотамія), Єгипетський Кемет (Африка). Проте приблизно у XIII столітті до н.е. населену пеласгами – лелегами Палестину поступово завойовують семіти (араби і євреї), а Трою після завоювання островів Середземномор’я захоплюють греки.

Що мала вчинити на ці агресивні наступи чужаків скіфсько-трипільська імперія теукрів? Адекватно відповісти активними військовими діями. Отже, ситуація із дорійсько-спартанською експансією в Греції подається як військова відповідь скіфсько-арійської спільноти на знищення греками Троади.

Який вигляд мали предки українців – скіфи, які вважали себе нащадками уродженця українського Криму Геракла? Геракл, який, за свідченням батька історії Геродота, належить до родоводу головного олімпійського бога Зевса, за свідченнями українських вчених Валентина Даниленка і Миколи Чмихова, мав трипільське походження.

Реальними нащадками і носіями здобутків Трипільської цивілізації України, яка розквітла в V–III тисячолітті до н.е., були племена лелегів і пелазгів, які в II тисячолітті до н.е. завоювали Балканський півострів і острови сучасної Греції. Зінаїда Рогозіна, зокрема, пише: «Із зовнішнім виглядом і одягом скіфів… ми знайомі головним чином з дивовижно красивих і художньо оброблених предметів, знайдених у царській могилі поблизу Керчі (древньої Пантикапеї)…». Не виключено, що в цій гробниці поблизу Керчі міг бути похований славетний Геракл, прабатько скіфів і дорійців-спартанців. І ті, й інші були предками сучасних українців.

До речі, в Керченському історико-культурному заповіднику є надгробний пам’ятник Гераклу, що не може бути випадковістю, як не можуть бути випадковими і назви племен (дорійці, арейці), спорідненість релігійних культів (Геракла, Аполлона, Артеміди), збіги імен богів (Пан) та царів (Орест), географічних назв (Доріда, Карія, Карпати,) однотипність зброї. Та й сама назва Спарти є, безумовно, скіфською назвою.

Усе це наводить на думку, що українська Еллада (Причорномор’я та Приазов’я) є «малою цивілізаційною батьківщиною» грецької Еллади, а Геракл – античним героєм України.

Інформація за переказами доктора політичних наук, професора і голови Всеукраїнської асоціації політичних наук Валерія Бебика. Джерело

Advertisements