Про мову Київської Русі

Про мову Київської Русі

Населення Київської Русі розмовляло староукраїнською мовою, – історик.

В Київській Русі окрім писемної церковнослов’янської мови існувала розмовна мова, наближена до сучасної української. Вже тоді використовували українську «побудову» слова, і князь Володимир ніколи не був «Владіміром».

Про особливості української мови княжих часів розповів доктор історичних наук, заступник гендиректора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, який досліджує в Києві графіті Софійського собору, передає Еспресо.TV з посиланням на Радіо Свобода.

«Ту мову називають староукраїнською. Зокрема, філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія, виявив, що автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови», – пояснює науковець.

Реймське Євангеліє – це церковно-слов’янський пергаментний рукопис XI і XIV ст. Текст ліворуч написаний кирилицею, а праворуч – глаголицею. Кирилічну частину було написано близько середини XI століття десь в київському скрипторії при Софійському соборі.

За словами Корінєнка, у мовних особливостей Реймського Євангелія – «найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві​».

Про мову Київської Русі
Давні письмена

«Чимала кількість українізмів фіксується XI-XII століттями: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття «соромно бути», також є згадки про князя Володимира – і, до речі, на наших графіті він ніколи не був «князем Владіміром». А в кримінальних справах та торгових суперечках розглядається «на суді», а не «на судє». У написі про похорон князя Ярослава написано: «У 6562-ге (1054 рік) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора». Тобто, успіння, а не успєніє», – додає історик.

«На підставі результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати, що у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською, як її філологи тепер називають», – наголошує Корінєнко.

Що ж стосується сформованої на основі моравської й болгарської «універсальної» церковнослов’янської мови, то, за словами вченого, вона поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і «на XIV століття розчинилась у розмовній українській».