Рамбутан

Рамбутан
Плоди рамбутану

Рамбутан (лат. Nephelium lappaceum) – тропічне дерево сімейства сапіндових (Sapindaceae. Назва походить від індонезійського rambut, тобто «волосся», у В’єтнамі його називають «чом-чом» – «брудне волосся».

Батьківщиною рослини є Південно-Східна Азія. Рослина широко поширена в Африці, Центральній Америці, Австралії та інших країнах тропічного поясу. Найбільшого розповсюдження набула в Камбоджі, Індії, Таїланді, Малайзії, Індонезії, на Філіппінах, Шрі-Ланці, Еквадорі, Гавайях і на Карибських островах.

Рамбутан
Рамбутан на деревах

Це вічнозелене дерево досягає висоти 12-20 м. Листки чергові, завдовжки 10-30 см, перисті, від трьох до одинадцяти листівок разом. Квітки дрібні розміром по 2,5-5 мм, безпелюсткові, дископодібні, мають широкі термінальні волоті 15-30 см.

Дерева рамбутану бувають чоловічими (виробляє тільки тичинкові квітки і, отже, не має ніякого плоду) і жіночими (квітне і дає плоди), або гібридними (народжує жіночі квітки з невеликим відсотком чоловічих).

Плоди рамбутану круглої або овальної форми, з одним насінням, 3-6 см (іноді до 8 см) в довжину і 3-4 см завширшки, в гронах по 10-20 шт. Зовнішньо трохи нагадують плоди каштанів.

Рамбутан
Гілка Рамбутану

Шкірка плодів червонувата, рідко помаранчева або жовта, покрита м’ясистими гнучкими шипами, довжиною 4-5 см, які закручуються на кінцях, зеленуватого або світло-коричневого кольору.

Квіти ароматичного рамбутану вельми привабливі для багатьох комах, особливо для бджіл. Мухи Dipreta, бджоли Hymenoptera і мурашки Solenopsis є основними запилювачами. Серед двокрилих це Lucilia SPP, серед перетинчастокрилих Гігантська бджола і A. Cerana і бджоли роду Trigona є основними відвідувачами.

Колонії А. Cerana на квітках рамбутану годуються і виробляють велику кількість меду. Годуються бджоли нектаром зі стигми чоловічих квітів і збирають значну кількість липкого пилку з чоловічих квіток. Бджола А. Cerana є кращим видом для малого запилення рамбутану. Її «волосся» також корисне під час запилення, звідки підчеплений пилок може транспортуватися до жіночих квіток.

Під шкіркою плоду – напівпрозора біла або блідо-рожева студениста м’якоть з солодким і злегка кислим смаком, що дуже нагадує виноград. М’якоть приховує тверду кісточку-насіння. Єдине насіння глянсове, коричневе, 1-1.3 см, з білим базальним шрамом. М’яке і хрустке насіння обжарюють і їдять.

Деякий час вважали насіння рамбутану отруйним, але в екстракті з насіння не виявлено ніякої токсичності по відношенню до мишей, навіть у дозах до 2500 мг/кг.

За даними USDA Nutrient Database в 100 г плодів рамбутану міститься: води – 78 г; білків – 0.65 г; жирів – 0.2 г; вуглеводів – 20 г; клітковини – 0.9 г; золи – 0.2 г; вітаміни (бета-каротин – 2 мкг, тіамін – 0.013 мг, рибофлавін – 0.022 мг, ніацин – 1.35 мг, пантотенова кислота – 0.018 мг, піридоксин – 0.02 мг, фолієва кислота – 8 мкг, аскорбінова кислота – 59.4 мг); макроелементи (калій – 42 мг, кальцій – 22 мг, натрій – 10.9 мг, магній – 7 мг, фосфор – 9 мг); мікроелементи (залізо – 0.35 мг, марганець – 343 мкг, цинк – 80 мкг, мідь – 66 мкг).

Рамбутан
Жовтий Рамбутан

Вживання фруктів рамбутану в їжу корисно для шкіри, покращує травлення. Вважають, що цей фрукт корисний для ослаблених і хворих людей, оскільки володіє очисними і глистогінними властивостями, корисний при дизентерії та діареї.

Корінь, кору, листя рослини використовують в народній медицині: листя як припарки при головних болях, відвар з коріння призначають при лихоманці, а відвар з кори і плодів рекомендують вживати мамам після пологів.

Шкірку з фруктів використовують для приготування різних лікарських препаратів. В Малайзії сушену шкірку рамбутану продають в аптеках як лікувальний засіб.

На думку азіатських дієтологів, при щоденному вживанні п’яти плодів рамбутану можна знизити ймовірність онкологічних захворювань і подовжити тривалість життя.

Рамбутан протипоказаний тільки у разі індивідуальної непереносимості. У 100 г плодів рамбутану в середньому міститься близько 82 ккал.

Плоди рамбутану вживають у їжу як десерт в сирому вигляді, як добавки до соусів і морозива. Додають у фруктові салати. Свіжі плоди мають нетривалий термін зберігання, тому з них готують компоти, варення, джеми і желе. В кісточках міститься близько 40% олії.

При нагріванні ця олія виділяє приємний запах, тому її застосовують для виробництва косметичного мила і для виготовлення святкових свічок. З молодих пагонів рослини виготовляють барвник для фарбування шовку.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*