Регенераційні властивості позаклітинних везикул

Регенераційні властивості позаклітинних везикул
Ендосома

Стовбурові клітини вже давно і досить успішно використовуються в регенеративній медицині. Однак, як з’ясувалося, в нашому організмі є і більш досконалі структури, які зможуть дати новий поштовх в розвитку нових технологій для лікування найрізноманітніших захворювань. Ці структури називають позаклітинними везикулами.

Виділяють 4 типи везикул: ектосоми, екзосоми, апоптозні тільця і ретровірус-подібні частки (мікровезикули). Всі вони представляють собою маленькі бульбашки, які виділяються клітинами різних тканин або органів в навколишній простір. Вони є не тільки в тканинах, але і во всіх біологічних рідинах. Вважали, що везикули – це, свого роду, «відпрацьований матеріал» і тому їх використовували лише для діагностики різних станів.

ДНК, отримана із позаклітинних везикул, несе ті ж пов’язані з раком генетичні мутації, що і самі ракові клітини, взяті з пухлини. Тому аналіз ДНК позаклітинних везикул, отриманих зі зразків крові, допоможе визначити наявність ракової пухлини в організмі і навіть виявити конкретні мутації без необхідності дорогої і небезпечної для пацієнта біопсії зразка пухлини.

Група французьких дослідників, вивчаючи везикули, прийшла до висновку, що деякі з них мають властивості, які притаманні стовбуровим клітинам. Більш того, при цьому везикули не володіють здатністю самостійно ділитися або видозмінюватися, тобто практично виключають ризик розвитку ускладнень у вигляді онкологічних захворювань, які можуть розвинутися в результаті терапії стовбуровими клітинами.

В ході серії експериментів над звичайними домашніми свинями, у яких було діагностовано кишкові свищі (свищ – це покритий епітелієм або грануляційною тканиною канал, який з’єднує порожнини тіла або порожнисті органи із зовнішнім середовищем або між собою). Використавши позаклітинні везикули, отримані зі стовбурових клітин жирової тканини, експерти створили особливий гель, ін’єкції якого привели до повного закриття дефектів без будь-якого хірургічного втручання. Як повідомили автори роботи: «Загоєння рани відбувається на 100%. При цьому гель допоміг 67% тварин з досліджуваної групи. Загоєння в контрольній групі, що не одержувала лікування, склало 0%».

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*