Рослина гірчиця

Рослина гірчиця
Гірчиця біла, квіти рослини

Хімічний склад гірчиці,
Дія гірчиці,
Гірчичники,
Способи застосування гірчиці
.

Гірчиця – однорічна трав’яниста рослина родини Brassicaceae (Cruciferaea) – хрестоцвіті (капустяні).

Гірчиця сиза, гірчиця салатна або гірчиця сарептська (Sinapis juncea (L.) Czern.) – рослина з прямим гіллястим стеблом заввишки 40-70 см. Листки прості, чергові; нижні – перистороздільні або ланцетні; стеблові – у міру підняття вгору зменшуються; верхнє листя – цілісне, сидяче. Нижнє листя гірчиці сизої зелене, верхнє – сірувате. Квітки дрібні, жовті, зібрані в пухкі щитовидні китиці. Плід – тонкий лінійний горбкуватий стручок з тонким носиком. Насіння дрібне, кругле, чорно-сизе або блідо-жовте.

Рослина гірчиця
Гірчиця салатна, склад рослини

Гірчиця біла (Sinapis alba L.) – відрізняється від гірчиці сарептської і гірчиці чорної ліровидним листям, сильно опушеним стручком з плоским носиком, великими світло-жовтим насінням з гладкою поверхнею.

Гірчиця чорна (Sinapis nigra (L.) Koch) – відрізняється від гірчиці сарептської світлішими квітками, більш дрібнішим насінням червоно-бурого кольору, поверхня насіння з ямками.

Цвіте гірчиця в травні – червні, плоди дозрівають в липні – серпні. Зростає гірчиця як бур’ян на полях, городах. Поширена в дикому вигляді повсюдно. Як олійна культура вирощується в середній і південній смузі Європи.

Рослина гірчиця
Лікувальні властивості гірчиці

Для лікування використовують насіння гірчиці. Заготовляють їх, коли дозрівають нижні й середні стручки, рослина набуває жовтого відтінку, а нижні листки опадають.

Косять гірчицю збиральними машинами. Траву сушать в валках, обмолочують комбайнами, не допускаючи осипання насіння. Якщо необхідно, насіння досушують на токах, розсипавши тонким шаром (2 -3 см) на брезенті або тканині. Готову сировину пакують у мішки по 60 кг і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах в групі ефіроолійної сировини.

Рослина гірчиця
Гірчиця чорна, плоди рослини

Хімічний склад гірчиці. Насіння гірчиці містить глікозид синіргин, жирну олію (до 47%), фермент мірозин. До складу жирної олії входять гліцериди кислот – бегенової, лігіоцеринової, лінолевої, ліноленової, міристинової, олеїнової, ерукової.

Глікозид синігрин під дією ферменту мірозина в присутності теплої води розщеплюється на ефірну гірчичну олію, глюкозу і сульфат калію. У складі ефірної олії виявлено аллілгірчичну і кротонілгірчичну олії і сліди сірковуглецю, диметилсульфіду.

Листя гірчиці сарептської містять каротин, аскорбінову кислоту, кальцій, залізо.

Насіння гірчиці білої і гірчиці чорної містять ефірну гірчичну олію, аналогічну за своїм складом олії гірчиці сизої. Жирну олію отримують при холодному пресуванні і застосовують у фармацевтичній і харчовій промисловості.

З макухи при перегонці з водяною парою отримують гірчичну ефірну олію. Знежирену макуху переробляють в порошок, з якого роблять гірчичники і столову гірчицю. Гірчичники виробляють, змащуючи папір каучуковим клеєм і обсипаючи його порошком гірчиці.

Рослина гірчиця
Гірчиця чорна, насіння рослини

Дія гірчиці. Гірчиця має бактерицидну і відхаркувальну дію, стимулює діяльність серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту, збуджує апетит. Гірчичні ванни і гірчичники підсилюють кровообіг, поглиблюють подих, полегшують відхаркування і надають протимікробну дію.

У медицині порошок насіння гірчиці широко застосовується у вигляді гірчичників, гірчичних ванн як відволікаючий засіб і як засіб, що викликає перерозподіл крові. Гірчичники використовують для лікування бронхітів, запалення легенів, плевритів, міозитів, невритів, гіпертонічної хвороби, радикулітів, ревматизму. Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу при гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії гірчичники прикладають до грудей, до області потилиці і литкових м’язів, до області серця.

При використанні порошку гірчиці і гірчичників їх слід змочувати тільки теплою водою, що підвищує ефективність їх дії. Насіння гірчиці і соуси з гірчиці приймають всередину для посилення виділення шлункового соку і поліпшення травлення.

Насіння гірчиці входять до складу деяких шлункових зборів.

2% -й спиртовий розчин ефірної гірчичної олії використовують для натирань при простудних захворюваннях, ревматизмі, міозиті, подагрі.

Застосування гірчиці протипоказано при туберкульозі легенів і запаленні нирок. При прийомі всередину гірчиці слід остерігатися великих доз.

Способи застосування гірчиці:

– при простудних і шлунково-кишкових захворюваннях приймати 1 раз в день настій (1/4 чайної ложки гірчиці розмішати в 1-2 столових ложках теплої кип’яченої води або молока);

– при запорах і блювоті приймають всередину, запиваючи теплою водою, гірчичний порошок (1 г порошку або гірчичного насіння приймають всередину);

– для стимулювання діяльності серцево-судинної системи приймати по 20-30 крапель з водою 3 рази на день за 30 хвилин до їжі настоянку (1 чайну ложку гірчиці залити 10 чайними ложками 70% спирту, настоювати 7-8 днів);

– зовнішньо при бронхітах, плевритах, запаленнях легенів, нападах стенокардії гірчичники ставлять на груди;

– зовнішньо при гіпертонії і при сильному головному болю ставлять гірчичники на шию, плечі, верхню частину хребта;

– гірчичні компреси: 1 чайну ложку гірчичного порошку на 1 склянку теплої води, змочити марлю і прикладати на хворі місця як гірчичники на 1-10 хвилин;

– для попередження розвитку простудних захворювань застосовують гірчичні ванни для ніг: у відро гарячої води додають кілька столових ложок порошку гірчиці.

гірчичники застосовують як знеболювальний засіб при респіраторних захворюваннях, подагрі, артритах, радикулітах, люмбаго.

Протипоказання: Гірчичники протипоказані при шкірних захворюваннях. Перед вживанням гірчичники змочують в теплій воді і прикладають до шкіри стороною, покритої шаром гірчиці, на 10-15 хвилин.

Для приготування гірчичників в домашніх умовах потрібно взяти суху гірчицю (для дітей – навпіл з пшеничним або картопляним борошном), розвести теплою водою до консистенції кашки, нанести її тонким шаром на одну половину шматка тканини (не марлі!), а іншою половиною прикрити. Залишки гірчиці після закінчення процедури слід змити з шкіри водою.

Див. також: Хрін і гірчиця

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*