Категорії
Дикорослі Культивовані Лікарські рослини Природа

Розмарин звичайний

Заготовка розмарину звичайного,
Вітамінна паста з розмарином звичайним,
Хімічний склад розмарину звичайного,
Дія розмарину звичайного,
Способи застосування розмарину звичайного,
Протипоказання.

Розмарин звичайний (Rosmarinus officinalis L.) — вічнозелений трав’янистий напівчагарник, належить до родини Lamiaceae (глухокропивові або губоцвіті), єдиний представник роду Rosmarinus. Розмарин відносять до класичних прянощів. Назви-синоніми: морська роса, ros marinus, Salvia rosmarinus, anthos (з давньогрецької означає «квітка»).

Чагарник розмарину росте в висоту до 50-200 см, має волокнисту кореневу систему. Молоді гілки тупо 4-хгранні, опушені. Листя вічнозелене, голкоподібне, протилежне, на коротких черешках, лінійне, на кінці тупе, по краях загорнуте, довжиною до 2–4 см і шириною 2–5 мм, зверху зелене, знизу білувате і коротко повстяне.

Розмарин звичайний
Розмарин лікарський, склад рослини

Квітки сидячі, на кінцях коротких пагонів, зібрані по 5-10 квіток в несправжніх китицях; віночок синьо-фіолетовий, фіолетовий, рожевий або білий, зовні злегка опушений; верхня губа виїмчаста, нижня трохи довше за верхню, з великою по краях зубчастою середньою лопаттю. Чашечка – яйцеподібний дзвоник, двогубий, розщеплений; верхня губа з трьома короткими зубцями, нижня з двома трилопатевими з великою середньою часткою. У квітки дві тичинки, пильовики одногніздові. Плід – округло-яйцеподібний горішок, гладкий, бурий.

Цвіте розмарин (в цей час концентрація ефіру в листі рослини знаходиться на максимальному рівні) в квітні-травні (в Ізраїлі цвітіння триває до листопада), плоди дозрівають у вересні.

Сьогодні рослину широко культивують в Південній Європі, Північній Африці, Криму, на Філіппінах і в Індії. У деяких частинах світу вважається потенційно інвазивним видом.

Батьківщиною розмарину є західне Середземномор’я. У дикому вигляді росте в Північній Африці (Алжир, Лівія, Марокко, Туніс), Туреччині, на Кіпрі. Найбільше вирощується в Іспанії, Франції, Тунісі, Марокко, Італії та на Балканах. У 1813 р. розмарин висадили на території Нікітського ботанічного саду і з того часу він вдало росте в Криму як культурна рослина.

Найкраще росте розмарин на суглинистих, нейтральних або схильних до лужних (pH 7–7,8) ґрунтах з хорошим дренажем і на відкритому сонячному місці. Посухостійкий, не любить перезволоження. Деякі сорти стійкі до морозів. В сприятливих умовах може прожити до 30 років.

Розмножити розмарин можна, обрізавши пагін довжиною 10–15 см та висаджуючи його безпосередньо в ґрунт. Насіння часто з низьким рівнем схожості та відносно повільним зростанням.

Розмарин звичайний
Насіння розмарину лікарського

Особливо в регіонах середземноморського клімату розмарин росте до досить великих розмірів і зберігає привабливість протягом багатьох років. Вважається стійким до шкідників. Легко вирощувати його в горщиках. Розмарин обрізають для топіарі або використовують як декоративну рослину в садах для ксерискапінгу.

Незважаючи на середземноморське походження, розмарин з достатнім успіхом можна вирощувати в середній смузі материка. Оскільки рослина теплолюбива і при незначних зниженнях температури вимерзає, найкраще це робити в діжці, щоб взимку перенести свій розмарин в захищене приміщення з температурою не нижче +5 ° C. Завдяки своїм розмірам і красивій корі, розмарин чудово підходить для вирощування бонсаю, причому у всіх японських стилях.

Сприятливий вплив розмарину на організм людини відомий з давніх часів:
– в «Гамлеті» Шекспіра (1600-1601 роках) Офелія роздає квіти зі свого букета: «Ось розмарин, для пам’яті; а це братки, вони – щоб мріяти…»;
– «Книга Міддвайських лікарів» рекомендує розмарин для лікування нервозності, нудоти і подібних «нездорових станів»;
– в Європі XVII ст. розмарин вважали засобом від чуми;
– у романі Олександра Дюма (батька) «Три мушкетери» у д’Артаньяна був рецепт цілющого бальзаму, яким його забезпечила матінка. Засіб мав чудодійну силу і виліковував будь-які рани, крім серцевих, а в композицію бальзаму входили вино, олія, розмарин і ще деяке зілля. Застосовувався бальзам зовнішньо, тобто для обробки ран. Дія інгредієнтів бальзаму була настільки ефективною, що д`Артаньян рекомендував його пораненому Атосу;
– Сервантес в романі «Дон Кіхот» згадує про бальзам «Фьєрабрас», до складу якого входило вино, олія та розмарин. Дія цих ліків була досить сильною, а застосовували їх всередину.
– також відома пісня групи Deftones «Rosemary».

Перші згадки про розмарин зустрічаються на клинописних кам’яних плитках, це близько 5000 р. до нашої ери. Батько медицини Гіппократ (460-370 роках до н.е.) лікував настоями розмарину хвороби печінки.

У Стародавній Греції, Римі, Єгипті і пізніше у всій Європі розмарин символізував пам’ять. У Стародавній Греції вінок з квітів розмарину клали на могилу, а родичам покійного дарували розмаринові гілки. Єгиптяни вкладали в руку небіжчика гілку розмарину, вважалося, що аромат рослини скрасить подорож в країну мертвих. Зображення розмаринової гілки часто використовується на надгробках. Його курили в церквах під час відспівування замість занадто дорогого ладану.

За апокрифічними (неканонічними) біблійними переказами про втечу Святого сімейства до Єгипту, Діва Марія поклала немовля Ісуса під невеликий чагарник з білими квіточками (розмарин), які перетворилися в блакитні. З тих пір люди пов’язують блакитний колір з символом божественності, правди і мудрості.

Римляни, які приписують рослині чарівну силу, вважали, що привабливий блакитний колір розмарин зберігає завдяки тому, що росте вздовж берега моря, і морська піна омиває його (звідси назва рослини – «морська роса»).

В Елладі розмарин присвячували богині любові Афродіті. Стародавні греки готували омолоджувальний напій, лікували ним розлади сну і пам’яті. Один зі старих рецептів — покласти кілька гілочок розмарину у вино, нагріти і дати випити для стимуляції роботи мозку.

У середні віки розмарин стає улюбленцем травників та лікарів. З нього робили олію, яку застосовували для розтирань та інгаляцій. А ще виганяли диявола.

Трохи пізніше гілочки розмарину знову символізували любов і дарували їх на знак вірності молодятам і на пам’ять коханим, прикрашали ними житло на свята, а також застосовували в медицині. В середньовічній Франції розмарин використовувався під час церемонії посвяти в майстри – новий глиняний або фаянсовий горщик з розмарином (з коренем і гілками) обвішували солодощами – зацукрованими горіхами, апельсинами та іншими фруктами, в залежності від пори року.

У кулінарії використовують запашні свіжі, а також висушені, згорнуті в тонкі трубочки, листочки одного з видів розмарину і рідше корінь. Свіже, злегка гіркувате листя виділяє більш чистий і яскравий аромат, що нагадує складну суміш камфори, евкаліпта, сосни і лимона. Трава входить до складу знаменитих «прованських трав».

Ефірну олію розмарину застосовують в парфюмерно-косметичній промисловості; листя, квітки і молоді пагони – в лікеро-горілчаній та хлібопекарській галузях.

Розмарин звичайний
Сухе листя розмарину лікарського

Заготовка розмарину звичайного. Для лікування використовують листя і верхівки стебел з квітками розмарину звичайного. Заготовляють сировину під час цвітіння (найкраще зібрати його, поки не опав перший цвіт), зрізуючи ножами або серпами квітучі верхівки.

Сушать під навісами, в приміщеннях з хорошою вентиляцією, на горищах під залізним дахом, розклавши тонким шаром (3-5 см), періодично перемішують, або в сушарках при температурі 25-30 ° C. Висушену траву розмарину лікарського обмолочують і на решітках відокремлюють грубі стебла. Готову сировину зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах у групі ефіроолійної сировини. Термін зберігання розмарину лікарського – 2 роки.

Листя розмарину збирають у міру наростання – 3-4 рази за сезон, вручну обривають пластинки з черешками і сушать під навісами, в приміщеннях з вентиляцією, розклавши тонким шаром, періодично перемішують. Висушене листя розмарину відокремлюють від грубих частин, пакують і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання – до 2 років.

Якщо немає умов для природної сушки, можна засушити розмарин в духовці: гілочки промийте і висушіть на чистій тканині, тримайте рослину в духовці 50-70 хвилин при 40° C з трохи відкритими дверцятами. Коли сировина стане крихкою, остудити, зняти зі стебел листочки і перекласти у чисту ємність.

Розмарин заморожений в оливковій олії: чисті пагони розмарину подрібнити і розкласти в контейнери для кубиків льоду, залишивши трохи місця до верху, зверху залити кожну клітинку оливковою олією і поставити формочки в морозильник – 1-2 кубика використовують для страв.

Заморозити розмарин можна і в чистому вигляді, склавши гілочки в пластиковий контейнер, і виймаючи їх у міру потреби.

Вітамінна паста з розмарином звичайним: в чашу блендера скласти зелень розмарину (200 г) і будь-які інші на ваш смак трави, цедру 1 лимона, пару скибочок імбиру, 2-3 зубчики часнику і подрібнити, додавши 0,5 л оливкової олії. Зберігають в холодильнику, в страви додають по 1-2 ч. ложечки.

Для зберігання розмарину можна скористатися побутовою вакуумною машинкою, розфасувавши свіжі гілочки рослини в невеликі пакетики – у холодильнику такий продукт пролежить до 2-х місяців, для більш тривалого зберігання вакуумні упаковки помістіть в морозильник.

Якщо опустити кілька чистих гілочок зелені розмарину в пляшку з рослинною олією або столовим оцтом, через кілька тижнів отримаєте розмаринову олію або оцет з пікантними нотками пряного аромату.

Розмарин звичайний
Кущ розмарину звичайного

Хімічний склад розмарину звичайного. Наявність в пагонах і листі розмарину комплексу цінних компонентів: вітамінів (C і групи B), мікроелементів (натрію, калію, кальцію, цинку, міді, заліза, магнію, марганцю, фосфору), вуглеводів, фітостеролів, білків (до 18 амінокислот), ефірів забезпечує загальнозміцнювальну дію на організм. У листі знайдені алкалоїди (розмаріцин), розмаринова, урсолова, кавова, бетулінова, карнозинова, фолієва і пантотенова кислоти, карнозол, камфора, дубильні речовини. Специфічна розмаринова кислота – потужний антиоксидант. Також у складі розмарину містяться ліпіди, жирні кислоти.

Рослина зміцнює зуби і стінки судин, а також упорядковує гормональний фон. Залізо, що міститься в розмарині, сприяє нормальному формуванню гемоглобіну і міоглобіну, а марганець зміцнює нервову систему.

У листі, квітках і верхніх частинах пагонів міститься розмаринова ефірна олія (вихід в залежності від місця зростання – до 0,3-1,2% на сиру масу). Накопичення розмаринової олії в листі має два максимуми: в період повного цвітіння і в період осипання плодів. До складу ефірної олії входять α-пінен (30%), камфен (20%), цинеол (10%), борнеол, L-камфора, сесквитерпеновий вуглеводень (каріофілен), борнілацетат, лімонен, смоли і гіркоти.

Ефірна олія розмарину містить до 10–20% камфори.

Розмарин звичайний
Розмаринова ефірна олія

Дія розмарину звичайного. Розмарин підсилює серцеві скорочення і підвищувати тиск; збуджує апетит і діяльність шлунково-кишкового тракту, рекомендують при метеоризмі та інших проблемах травлення. Буде корисним у вигляді інгаляцій при захворюваннях дихальних шляхів, астмі. Розмариновим настоєм з лікувальною метою можна полоскати хворе горло і промивати ніс при застуді. Настій рекомендують пацієнтам, що перенесли інсульт, особливо в поєднанні з лавандою покращує мозковий кровообіг, зміцнює пам’ять, сприяє активізації розумової діяльності. Студентам і школярам показано нюхати розмаринову олію перед складними іспитами.

Позитивно впливає розмарин при лікуванні жіночих захворювань і порушенні менструального циклу, клімаксі. При вагітності, обов’язково порадившись з лікарем, розмарин застосовують з метою вгамувати дратівливість і зменшити токсикоз.

Зовнішньо розмаринову олію призначають для розтирань при остеохондрозі і радикуліті.

Ефірна олія розмарину очищає дихання, покращує кровообіг та обмінні процеси в організмі. Розмарином лікують зовнішні запальні процеси, а відвар допоможе впоратися з випаданням волосся, якщо застосовувати розмариновий настій як тонік для шкіри голови.

Розмарин має сильний солодкуватий і камфорний аромат, що нагадує запах сосни з дуже пряним і злегка гострим смаком. Листя, квітки і молоді пагони у свіжому або сухому вигляді використовують як прянощі для обробки риби. В невеликій кількості його додають до овочевих супів і страв, в салати, м’ясні фарші, до смаженого м’яса, смаженої птиці, грибів, червоної і білокачанної капусти і в маринади. Розмарин надає приємного смаку м’яким сирам, картоплі, м’ясу дичини, рибі і здобному тісту.

Використання розмарину в їжі сприяє підвищенню виділення шлункового соку, поліпшенню травлення. У клінічних експериментах доведено, що водний настій рослини посилює скорочення серця, короткочасно підвищує кров’яний тиск, має жовчогінну і тонізуючу дію, знімає стрес і нервову напругу. Так само було показано позитивний вплив водного настою розмарину (в суміші з лавандою) на хворих в постінсультний період, завдяки його властивості покращувати мозковий кровообіг, пам’ять і зір.

Розмарин допомагає при простудних захворюваннях. Його ефірні складові здатні очистити повітря приміщення від 80% мікробів, що знаходяться в ньому. Добре справляється розмарин з такими шкідливими мікроорганізмами, як стафілокок, стрептокок, кишкова паличка, дріжджові грибки, лямблії.

Застосовується в сучасних комбінованих препаратах рослинного походження, наприклад, канефрон H.

Листя і однорічні пагони розмарину застосовували в народній медицині при аменореї, як в’яжучий засіб, тонізуючий при імпотенції. Седативна функція розмарину корисна при нервових розладах в клімактеричному періоді, як болезаспокійливий допоможе при болях в серці і шлункових кольках і зовнішньо – при невритах, тромбофлебіті, ревматизмі, паротиті, білях і як ранозагоювальний засіб. Здавна розмарин відомий як домашні ліки від радикуліту, на основі кого готували розтирання і мазі. Розмаринові ванни знімають важкість в ногах і підсилюють кровообіг.

Способи застосування розмарину звичайного:

– при метеоризмі, нервових розладах, втрати апетиту, зниженому артеріальному тиску: 10 г сухого ретельно потовченого листя розмарину залити 100 г звичайної горілки і дати настоятися протягом 10 діб, відфільтрувати, вживати тричі на день за півгодини до прийому їжі по 30 крапель розмаринового екстракту розвести в 20 мл води;

– розмаринова настоянка – 50 г зеленого листя рослини залити 250 мл 70%-го спирту, щільно закупорити, час від часу збовтувати, через 10 днів листя віджати, настоянку процідити, використовують для розтирання суглобів при ревматизмі, компресів, а також у вигляді лосьйону для проблемної шкіри; всередину настоянку приймають по тій же схемі, що і в попередньому рецепті, але 20 крапель розмаринової настоянки розбавляють в 20 мл води;

– розмариновий настій – 2 чайні ложки подрібненого листя розмарину залити склянкою окропу, через півгодини настій процідити настій і вживати протягом дня – до 6 прийомів – при серцево-судинних проблемах, для розслаблення і поліпшення відтоку жовчі;

– розмариновий відвар – 2 чайні ложки подрібненого листя розмарину залити склянкою окропу і варити протягом 20 хвилин на повільному вогні, процідити і приймати тричі на день по 1 чайній ложці за 30 хвилин до їжі при серцевих болях, кольках, неврозах, як засіб від імпотенції і аменореї;

– розмариновий чай – 1 чайну ложку подрібненого листя рослини і залити 250 мл окропу і залишити настоюватися протягом 15 хвилин – допоможе швидко відновитися після інфекційних захворювань.

Розмарин в косметології – частий компонент лосьйонів для обличчя – помітно омолоджує шкіру і покращує кровообіг. Відвар розмарину – відмінний засіб в боротьбі з підлітковими прищами, можна використовувати як кондиціонер для волосся, особливо для жирного. Масаж волосистої частини шкіри голови з розмариновою ефірною олією поліпшить швидкість росту і структуру волосся.

Протипоказання. Розмарин може підвищити тиск – гіпертонікам краще відмовитися від застосування ефірної розмаринової олії або інших продуктів, до складу яких входить концентрований розмарин. Не варто застосовувати рослину при епілепсії і схильності до судом.

Ефірну олію розмарину не можна використовувати в чистому вигляді: попередньо треба розбавити будь-якою рослинною олією. Концентрована розмаринова олія може залишити опіки на шкірі. Не варто застосовувати розмаринову олію для маленьких дітей, при вагітності – з дозволу лікаря.

Джерело