Хімічний склад розторопші плямистої,
Дія розторопші плямистої,
Способи застосування розторопші плямистої,
Олія розторопші та її властивості.
Розторопша плямиста (лат. Silybum marianum) – дворічний, рідше однорічний, вид трав’янистих рослин родини Asteraceae (Compositae) – айстрові (складноцвіті). Народні назви: будяк червоноголовий, молочний чортополох, Маріїн татарник, татарник сріблястий, татарник сріблястий, будяк Святої Марії, жаб’ячник, строкатий чортополох та інші.
Розторопша плямиста – рослина зі стрижневим коренем і прямим гіллястим стеблом, висотою 0,3-1,5 м (за гарних умов може досягти 2,5 м). Стебло жолобчасте і більш-менш бавовняне, найвищі екземпляри мають порожні стебла. Кущ розторопші конічної форми, приблизний максимальний діаметр основи становить 160 см.
Листя чергове, еліптичне, перистолопатеве або перисторозсічені, гостро-строкато велике (довжиною до 80 см) з жовтуватими колючками по краю і по жилах знизу; платівка листа з молочно-білими жилками, темно-зелена зі світлішими поперечно-хвилястими плямами, блискуча.
Медонос. Квітки розторопші пурпурні, рожеві або білі, еліптичної форми, від 4 до 12 см, зібрані на кінцях стебел у великі поодинокі кулясті кошики з черепицеподібною обгорткою, що складається з колючих зелених листочків. Ложе суцвіття м’ясисте, покрите волосками. Всі квітки двостатеві, трубчасті. Цвіте в липні – серпні. Плід – стисла з боків сім’янка з чубком.
Рослина походить з гір середземноморського регіону, де на кам’янистій основі утворює чагарники.
Розторопша плямиста – злісний бур’ян. Вид з узбережжя Південно-Східної Англії широко введений за межі свого природного ареалу, наприклад в Північну Америку, Іран, Австралію і Нову Зеландію, де вважається інвазивним бур’яном. Росте уздовж доріг, на занедбаних полях і пустирях, іноді на засолених сухих і піщаних ґрунтах. Поширена в центральних і південних областях європейської частини материка, на півдні Західного Сибіру, в Середній Азії.
Як лікарська рослина для фармацевтичної промисловості культивується в великих масштабах в деяких країнах (в Україні, Австрії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Китаї, Аргентині та ін.). В Європі розторопшу висівають щорічно в березні – квітні. Сировину збирають в період обрізання і обмолоту в серпні, близько 2-3 тижнів після цвітіння.
Іноді розторопша плямиста є декоративним елементом садів. Її сушені квіткові головки використовують для прикраси сухих букетів.
Токсичність – добавки на основі розторопші мають найвищі концентрації мікотоксинів (до 37 мг/кг) у порівнянні з іншими харчовими добавками на рослинній основі. Через великий вміст калію нітрату рослина токсична для великої рогатої худоби і овець – в шлунку тварин з нітрату калію утворюються іони нітриту, які об’єднуються з гемоглобіном для отримання метгемоглобіну, блокуючи тим самим транспорт кисню по організму.
Хімічний склад розторопші плямистої. Основними діючими речовинами є флавоноїди і флавонолігнани (силібінін, силікристин, силідіанін). Крім того, до складу входять алкалоїди, сапоніни, жирна олія (до 25%), білки, вітамін K, смоли, слиз, тирамін, гістамін, а також макро- і мікроелементи. Відзначено, що рослина концентрує селен і мідь.
В складі насіння розторопші – жирні олії (30-40%), ефірні олії (до 0.1%), смоли, слиз, вітаміни А, D, E, K, F, а також макро- і мікроелементи (калій, кальцій, магній, залізо, алюміній, ванадій, хром, марганець, цинк та інші).
Традиційний екстракт розторопші виготовляють з насіння, яке містить близько 4–6% силімарину, в екстракті – 65–80% силімарину (комплекс флавонолігнану) і 20–35% жирних кислот, включаючи лінолеву кислоту. Силімарин є складною сумішшю поліфенольних молекул, включаючи сім близькоспоріднених флавонолігнанів (силібін А, силібін В, ізозилібін А, ізозилібін В, силікристин, ізосилікристин, силідіанін) і один біофлавоноїд таксифолін (Taxifolin або дигідрокверцетин – антиоксидант натурального походження). Силібінін, напівочищена фракція силімарину, є переважно сумішшю двох діастереоізомерів (силібіну А і силібіну В) у співвідношенні приблизно 1: 1. Силібінін пригнічує кілька фармокологічних ефектів, зокрема в печінці. Є певні клінічні свідчення на користь використання силібініну як підтримувального елемента при деяких типах цирозу печінки.
Дія розторопші плямистої. Флавоноїди розторопші (силімарин, силібін, силідіанін, таксофілін, силікристин) є потужними антиоксидантами, які зв’язують вільні радикали, не даючи їм можливості пошкоджувати здорові клітини. Крім захисної дії, вони беруть участь в окисно-відновних процесах, утворюючи ряд комплексів з іонами різних металів, можуть змінювати активність різних ферментів.
В останні роки з насіння розторопші виготовляють різні препарати – силібор, силібінін (легалон), силімар, отримують олію розторопші, а з макухи – порошок-борошно розторопші.
Розторопша активізує секреторну і рухову функції шлунково-кишкового тракту, сприяє загоєнню виразок, захищає нирки. Насіння розторопші плямистої – високоефективний гепатопротектор з вираженим жовчогінним ефектом. Використання в лікувальних цілях насіння розторопші запобігає порушенню структури і функції печінки при різних патологіях, стимулює утворення нових клітин печінки, знижує шкідливу дію на печінку ряду лікарських засобів і токсинів, які ми отримуємо з навколишнього середовища.
Препарати з насіння розторопші плямистої захищають від хімічних факторів, що провокують розвиток пухлин, мають протизапальну і ранозагоювальну дію, підвищують захисні властивості печінки по відношенню до різних інфекцій і отруєнь. В цілому, широкий спектр фармакологічної дії розторопші підсилює імунітет і підвищує опірність організму. В цілях профілактики продукти з насіння розторопші рекомендують жителям великих міст і працівникам шкідливих виробництв.
Багатосторонньою фармакологічною дією і особливою цілющою силою володіють проростки розторопші – живі рослинки довжиною 1,5-2 см у віці 6-7 діб. Прийом проростків розторопші рекомендується при лікуванні гострих і хронічних хвороб печінки (гепатити, цироз), при запаленні жовчного міхура і жовчнокам’яної хвороби, при колітах і виразках шлунка, при запальних захворюваннях селезінки і геморої.
Біологічно активний силімарин в олії розторопші плямистої стабілізує роботу мембран клітин, особливо клітин печінки. Жиророзчинні вітаміни, особливо вітамін E, мікро- і макроелементи зміцнюють судинну стінку, живлять її. Антиоксиданти розторопші нейтралізують вільні радикали, що руйнують біологічні структури. Кардіотонічні біофлаваноїди розторопші плямистої працюють подібно глоду. Крім того, в олії розторопші виявлені дезагрегуючі і спазмолітичні речовини. Безпосередньо холестеринознижувальна функція розторопші плямистої реалізується через вищі жирні кислоти.
У антисклеротичній програмі олію розторопші доцільно використовувати разом з порошком з насіння розторопші – шрот розторопші подібно до губки схоплює і виводить з організму токсини, жовчні кислоти, запобігаючи цим самим утворенню надлишків холестерину. Крім того, порошок з насіння допомагає від запорів.
Водні витяжки та порошки з насіння розторопші здавна використовувалися в народній медицині при хворобах селезінки, печінки і багатьох інших захворюваннях. Як чудовий оздоровчий засіб, розторопша очищає, зміцнює і дуже добре допомагає при цукровому діабеті, хронічних шлунково-кишкових захворюваннях.
Способи застосування розторопші плямистої:
– при перелічених вище захворюваннях 2 столові ложки насіння розторопші розмолоти в кавомолці і приймати за півгодини до їжі протягом доби (краще жувати і запивати водою, але можна додавати в їжу), мінімальний термін лікування 1 місяць.
Олія розторопші та її властивості.
Рослинна олія, отримана з насіння розторопші плямистої, є цінним дієтичним продуктом і лікарським засобом, застосовується в народній медицині. Високі лікувально-профілактичні властивості олії розторопші пов’язані з вмістом хлорофілу, каротиноїдів, токоферолів, комплексу поліненасичених жирних кислот (вітаміну P). Останній пов’язує холестерин в легко виведену з організму форму, не даючи йому осідати на стінках судин; стимулює загальний обмін жирів, активізує їх вихід з жирових депо, через що отримав назву «спалювач жиру».
Хлорофіл активізує обмінні процеси в клітинах, омолоджує тканини, стимулює процеси відновлення (регенерації). Цим пояснюються ранозагоювальні властивості при зовнішньому застосуванні олії розторопші, стимуляції кровотворення при загальному впливі на організм.
Каротиноїди мають антигістамінну (антиалергійну) активність, стимулюють обмін речовин в печінці і серцевому м’язі. Каротин бере участь в роботі сітківки ока і необхідний організму як фактор зростання, бере активну участь в окисно-відновних реакціях в клітинах.
Каротин здатний «запасати» кисень на випадок кисневого голодування і частково компенсувати погане постачання тканин киснем (у тому числі при атеросклерозі).
Токофероли – ефективно захищають організм від дії хімічних і фізичних чинників, що провокують розвиток пухлин, володіючи потужними антиоксидантними і aнтимутагенними діями, перешкоджає старінню організму, підтримуючи репродуктивні функції і скоротливі здатності м’язів.
Олія розторопші – масляниста жовтувато-зеленого кольору рідина з приємним специфічним запахом і смаком.
Одним з основних лікарських компонентів олії розторопші є комплекс поліненасичених жирних кислот: лінолева (61-62%), олеїнова (21-22%), стеаринова (3,5-4%), арахінова (близько 2%), пальмітинова (близько 9%), бегенова (1-1,5%).
Олія розторопші має протизапальну і ранозагоювальну дію, сприяє епітелізації тканин. Є ефективним гепатопротектором. Запобігає всмоктуванню токсичних сполук, що надійшли в організм разом з водою і їжею. Олія з насіння розторопші захищає організм від руйнування при попаданні в нього хімічних сполук, сприяє загоєнню виразок. Ефективний засіб для лікування ран, опіків (в тому числі сонячних), попрілостей шкіри.
Олія розторопші підвищує опірність організму, посилює імунітет. Показанням до застосування олії розторопші є:
– цироз і жирова дистрофія печінки,
– гепатити та алкогольне ураження печінки,
– виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки,
– печія, гострий і хронічний гастрити,
– холецистхолангіт, дискінезія жовчовивідних шляхів,
– пародантози і стоматити,
– ушкодження шкіри, опіки (хімічні і термічні), незагойні рани.
Олія розторопші має унікальну протизапальну і ранозагоювальну функцію, здатна прискорювати процеси епітелізації і регенерації шкірних дефектів різного генезу, діє як противиразковий засіб при лікуванні виразок, ерозій.
Олія з насіння рослини розторопші плямистої, отримана холодним віджимом, застосовується всередину і зовнішньо.
Через наявність великої кількості вітаміну E олію розторопші плямистої призначають як антиоксидантний засіб для запобігання пухлинних процесів, для регуляції статевої та ендокринної сфери у чоловіків і жінок. Особливо ефективна олія розторопші при клімактеричних атрофічних вагінітах.
– при інфекційно-запальному процесі призначають суміш олії розторопші (50 мл) з олією чайного дерева (2,5 мл): перед вживанням суміш ретельно збовтати. Методика введення в піхву та ж, що описана далі. Подібна комбінація застосовується і в комплексі лікування ерозій шийки матки, для профілактики інфекцій і запобігання утворенню зайвої рубцевої тканини.
– при інфекційно-запальному процесі призначають суміш олії розторопші (50 мл) з олією чайного дерева (2,5 мл): перед вживанням суміш ретельно збовтати і скориставшись описаною далі методикою ввести в піхву. Подібна комбінація застосовується в комплексі лікування ерозій шийки матки, для профілактики інфекцій і запобігання утворенню зайвої рубцевої тканини;
– при клімактеричних атрофічних вагінітах, що супроводжуються сверблячкою, олію розторопші вводять в піхву за допомогою шприца без голки в кількості 3 мл на ніч, після чого таз підняти, щоб олія потрапила на шийку матки (поза «Берізки» протягом 3-5 хвилин, можна скористатися опорою), курс лікування – 12 щоденних процедур.