Категорії
Екстрим і спорт Природа

Таємниці океану

Вода займає більше 70% відсотків поверхні планети. Це джерело життя і цінний ресурс, але в той же час і найтаємничіший. Які таємниці приховані в глибині морів і океанів? Звідки з’являються і куди зникають загадкові істоти, що живуть на глибинах, які недоступні людині.

В районі Карибського моря проводячи дослідження на глибині 1400 метрів, ехолокаційні прилади несподівано показали нерівномірність морського дна. За допомогою мініатюрного підводного човна була зроблена фотозйомка, результати якої поставили вчених у безвихідь. Виявилося, що натрапили вони на руїни підводного міста. На знімках чітко видно фрагменти будівель і площ, тунелів і доріг. За попередніми розрахунками місто було побудоване приблизно 6000 років тому, тобто загадкові підводні руїни на 1,5 тисячі років старіші за єгипетські піраміди в Гізі.

Чому древнє місто опинилося на морському дні або може воно від самого початку було побудовано під водою невідомою нам цивілізацією?

Можливо це був острів з вулканом, де згідно з тодішнім уявленням про світ знаходився один зі стовпів, на яких спочивав небосхил. Деякі припустили, що дані руїни могли належати легендарній Атлантиді, але незабаром від цієї версії відмовилися, адже останні розрахунки дослідників показували, що Атлантида знаходилася, а значить і затонула зовсім в іншому місці.

Її шукали між північними і південним полюсами, а також між Карибськими островами і Китаєм, але, якщо вірити давнім переказам, у світі існує лише одне місце, де вона може перебувати. Воно розташоване в Середземному морі, між Італією і Тунісом, де знаходиться острів Сицилія і Мальта.

Тоді що це місто, яке покоїться на дні Карибського моря? Яка цивілізація його населяла і де тепер його жителі?

Побудувати такий мегаполіс 6000 років тому людина не могла й тому, що як вид вона ще не існувала. Намагаючись розгадати цю головоломку, вчені звернулися до давніх текстів і легенд і виявили опис загибелі працивілізації, яка жила на планеті тисячі років тому.

Найдавніша з них – Гіперборейська цивілізація. Вона перебувала за сучасними мірками в районі Північно-Льодовитого океану і пішла під воду. Південна цивілізація – це цивілізація Му, від якої залишився острів Мадагаскар в Індійському океані. Наступна цивілізація – це цивілізація Лемурія, залишок від неї – підводне місто Нан Мадол (Nan Madol), Океанія. І давня Атлантида, яку Ріпель розміщує в районі Карибського моря, в районі Домінікани. Всі ці цивілізації пішли під воду. Якщо всі ці цивілізації колись населяли планету, то стає відразу зрозуміло, хто створював на Землі величезні міста і величні споруди.

Але невже всі високорозвинені цивілізації пішли під воду, і що стало причиною? На думку історика розвідки Андрія Синельникова причиною загибелі перших цивілізацій був всесвітній потоп, який обрушився на Землю мільйони років тому. Підтвердження своєї гіпотези історик виявив в древніх текстах. На думку вченого після потопу працивілізації пристосувалися до підводного існування. На дні морів і океанів вони створювали для життя нові міста. Саме їх руїни людство знаходить й досі.

У стародавніх текстах збереглися свідчення того, що тисячі років тому, коли на Землі тільки з’явилася молода людська раса, представники працивілізації піднімалися на сушу, щоб наділити знаннями наших далеких предків. Існують також докази того, що наші предки володіли такими знаннями, які дозволяли їм отримати доступ до різних вимірів. Кращим прикладом цьому є відкриття молекули діметилтриптаміну (ДМТ). Дослідження діметилтриптаміну показали, що наша свідомість знаходиться в нашому тілі, тому що ми виробляємо такі хімічні речовини, які утримують нашу свідомість в ньому.

Вважають, що саме втручання працивілізацій дало поштовх для розвитку писемності, культури і науки. Проте дослідники сьогодні більш ніж переконані, що люди все далі від того джерела, що давало нам знання. Чим це загрожує і яке майбутнє у людства? Чи станемо ми черговою підводною цивілізацією? Чи вистачить людині місця в просторах світового океану, якщо цей світ вже кимось зайнятий?

Члени екіпажу одного з японських суден зуміли зняти загадкову морську істоту, яку спочатку прийняли за підводний човен. Дивна істота схожа на величезного кита з людською головою на кілька секунд затрималася над водою, а потім сховалася у глибині. На знімку можна розгледіти, що його плавники схожі на людські руки і у нього китовий хвіст. За оцінкою дослідників довжина морської істоти досягає 30 метрів. Морського незнайомця відразу назвали Нінген, в перекладі з японської – людина. Після експертизи офіційна влада заявили, що це навмисна фальсифікація, але незабаром знайшлися ще докази існування китоподібних гуманоїдів, які також суворо засекречені.

Таємниці океану
Зуби гігантської акули мегалодону

Маріанська западина – найглибша точка Землі, майже 11000 метрів. На початку ХХ століття під цією товщею води дослідники виявили унікальні останки – зуби гігантської акули мегалодону. На думку вчених, це доісторичне чудовисько важило близько 100 тонн, його довжина була близько 25 метрів, а ширина пащі майже два метри. Акула мегалодон за офіційною версією жила 1,5-3 млн. років тому.

Тобто це вимерлий вид акули. Але кілька років тому на дні того же Тихого океану був виявлений гігантський 10-сантиметровий зуб цієї акули (у людини довжина третього верхнього зуба (ікла) близько 3-х сантиметрів: висота коронки – від 9,5-10,0 мм і довжина коренів 16,5-18,1 мм). Зуби акули практично не мають коренів, закріплені вони в слабо кальцинованих щелепах, і тому втрачає хижачка їх часто.

Подальші дослідження поставили вчених у безвихідь. Виявилося, що цьому зубу 11 000 років. Невже на глибині можуть мешкати істоти, яких офіційна наука вважає вимерлими? Більше того океанологи стверджують, що деякі види стародавніх рептилій дійсно могли вціліти і еволюціонувати з тих часів. Що ж стосується головоногих молюсків, то, наприклад, ще в 70-80-х роках минулого сторіччя в Тихому океані, в Північній Атлантиці були знайдені гігантські кальмари, щупальця яких досягають десятків метрів.

Сьогодні існування морських чудовиськ підтверджують дослідники світового океану і мандрівники. У березні 2012 року зграя величезних кальмарів втопила рибальський баркас в морі Картес і вбила сімох рибалок. За кілька років до цього гігантський восьминіг атакував «Брунсвік» водотоннажністю 15 000 тонн і довжиною 150 метрів між Гавайськими островами і Самоа. Вчені вже припустили, що чудовиська піднімаються з глибин не просто так, можливо вони рятуються від крупнішого і більш небезпечного древнього ворога. Головна складність в тому, що підводні чудовиська можуть мешкати на таких глибинах, куди людина не може спуститися.

У вісімнадцятому році японські рибалки на південь від Японських островів витягли рибину 24 метри. Вона була абсолютно прозорою. Іхтіологи не могли точно визначити ні вид, ні навіть загін цієї риби. Через кілька років рибалки японського траулера витягли з води ще одну загадкову істоту. Вони вирішили, що це звичайна глибоководна риба, а так як вона досить довго перебувала на поверхні і від неї вже розповсюджувався сморід, рибалки викинули свій улов за борт. Але судновий лікар встиг зробити кілька зіскрібків з тіла цієї невідомої істоти. За результатами цих аналізів вчені надалі визначили, що зразки належать якомусь плазуну, можливо представнику древніх ящерів, плезіозаврів (офіційна наука вважає плезіозаврів вимерлим видом). Розсекречені на початку нинішнього сторіччя архівні записи, підтверджують здогади дослідників. Виявляється, нащадки найдавніших рептилій неодноразово робили замах на життя підводників.

Цей випадок стався в загадковому Бермудському трикутнику. Спочатку члени екіпажу почули стукіт, потім дивний шерех, нібито хтось дряпав корпус підводного човна, після почалася сильна тряска. Саме там, в тихоокеанському Бермудському трикутнику найчастіше відбуваються зустрічі з незрозумілими істотами чи то тваринного чи то техногенного походження. Кілька підводних човнів, у тому числі і одна фашистська субмарина, стали жертвою якоїсь незрозумілої істоти, яка напала на глибині. Моряки не відразу зрозуміли, що сталося, і лише на суші вони відчули, як їм пощастило, металева обшивка судна була роздерта мало не в клаптики. Дані про зіткнення з глибоководним хижаком розсекретили в 2000 році. Тоді ж в архівах вдалося знайти кілька аналогічних історій. Виявилося, що в 70-х роках також були зафіксовані напади на підводні човни і дослідницькі батискафи. Після того як були оприлюднені ці факти, дослідники висунули сенсаційну версію – на людей міг полювати гігантський підводний спрут.

У 1957 році невідоме створіння, чи то спрут чи то акула, напало на батискаф на глибині на 5-6 000 метрів в Маріанській западині. Вони бачили тільки якісь величезні тіні, чиїсь зуби і щупальця, які пустили струм.

У 90-ті роки не піднявся на поверхню безпілотний батискаф «Кайкіо». Під час занурення в Маріанську западину у нього був пошкоджений буксирувальний трос, за припущеннями океанологів сталевий трос хтось перекусив.

Науково-дослідницький апарат «Хайфіш» під час підводної експедиції з нез’ясовних причин несподівано загальмував на глибині близько 7 000 метрів. На «Хайфіші» тут же включили інфрачервоне світло. З його допомогою членам екіпажу вдалося розгледіти нападника. Це був гігантський ящір. За свідченнями очевидців своїм величезним тілом він буквально намагався розчавити підводний апарат. Екіпаж «Хайфіша» зумів піднятися на поверхню.

Чому підводні істоти все частіше стали підніматися з океанських глибин і нападати на людей? За однією з версій саме безцеремонне вторгнення людини в життя океану здатне підняти з морських глибин древніх чудовиськ, існування яких досі залишалося під великим питанням. Але існує й інша версія, по ній незвичайні морські тварини не є видами стародавніх рептилій. У Маріанській западині мешкають зовсім інші створіння, які за мільйони років перебування в унікальному середовищі еволюціонували в щось незнайоме людині.

Дослідники припускають, що на цих глибинах з морськими тваринами могли відбутися серйозні мутації. А недавнє відкриття говорить про те, що світовий океан кишить загадковими вірусами. Вірус (в перекладі означає «отрута») – паразитарна форма життя у формі кристала, яка поза живим організмом, поза клітиною, нічим себе не проявляє. У живій клітині нормально паразитує і в кінцевому рахунку може її навіть убити. Одні віруси смертельні, інші здатні вбудовуватися і змінювати ДНК будь-якого живого організму. Сьогодні важко уявити, які підводні мутації сформувалися у підводних мешканців.

У світовому океані найбільша кількість проживаючих особин це віруси. Їх налічується в одному мілілітрі більше двохсот мільйонів. Ці давньожителі найбільш адаптовані до навколишнього середовища. Крім того серед вірусів є дуже стійкі штами, які виживають навіть в найскладніших умовах, наприклад, при надвисоких або наднизьких температурах. Тому вчені сьогодні найчастіше задаються питанням, чи можуть підводні віруси бути небезпечними для людини. Чи є вони носіями якоїсь генетичної інформації?

Глибоководні дослідження проводять з 60-х років, тобто підводні глибини стали вивчати трохи пізніше, ніж космос. Найбільш живучі, а значить і найнебезпечніші ті, які мешкають на великих глибинах. У цьому випадку найглибша точка планети – Маріанська западина грає роль якоїсь пастки, в якій ховаються найстійкіші бактерії і паразити. Крім того вчені встановили, що в океані є все для того, щоб їх жителі практично ніколи не покидали меж свого житла. В глибині океану тварини пристосувалися до умов повної темряви. Щоб відчувати своїх близьких і своїх ворогів, вони вловлюють хвилі, які випромінює організм внаслідок рухливості, застосовують хеморецепцію, хитрих механізмів яких людство досі не вивчило. Це означає, що на дні океану існує цілий світ, який населяють ці загадкові бактерії і істоти. Вони там повноправні господарі, а людина на глибині всього лише гість.

Цунамі, підводні землетруси, шторми і урагани. Багато дослідників переконані, що у цієї агресії є своє пояснення. Так світовий океан намагається захиститися від результатів людської діяльності, від забруднення водойм і порушення екологічного балансу морів. Серйозною небезпекою для морських мешканців є також шумове забруднення. Морські ссавці чітко розділяють звичний шум і шум антропогенного походження. На морських істот впливає загальний рівень шуму, а точніше експозиція шуму з урахуванням часу його впливу. Тобто коли проводиться, наприклад, сейсморозвідка або розвідка будівництва платформ і т.д. – це серйозний антропогенний шум. Зазвичай коли працюють дуже великі судна і рівні постійного шуму можуть перевищувати допустимі значення, у морських істот спостерігаються зміни поведінки.
7 листопада 2012 величезний кит напав на прогулянкову яхту в кілометрі від берегової лінії порту Елізабет в Індійському океані. Тварина несподівано вистрибнула із води і всією своєю вагою впала на судно. Яхта моментально затонула, чотири людини отримали поранення, одна важке. Якщо шум безперервний, то на рівні 120 децибел щодо одного мікропаскаля є порогом початку зміни поведінки китоподібних, 140 децибел безперервного шуму середньоквадратичного значення може привезти до тимчасового порушення слуху.

Наслідки вибухів при проведенні сейсморозвідки і військових випробувань можуть бути не передбачуваними. Вже кілька років вчені з жахом констатують, що вперше за весь час досліджень агресію до людини стали проявляти навіть дельфіни. На думку дослідників шум, який людина створює в результаті своєї діяльності, може запустити в організмі китів і дельфінів незворотні процеси. Це пов’язано з опроміненням високого рівня.

Скажімо, ехолот світить вниз, тому ймовірність потрапити під його вплив і отримати пошкодження у морських ссавців мала. Військові гідролокатори намагаються виявити інші судна і тому світять горизонтально, рівень пошкоджень тут дуже високий. Кілька років тому в результаті військових навчань у Середземному морі в районі Канарських островів через роботу середньочастотних локаторів група китів викинулася на берег. Через вплив гідролокаторів кити були дуже перелякані, швидко піднімалися, що фактично призвело до газової емболії (кесонної хвороби) і до скипанню газів у крові. У разі швидкого підйому до поверхні в кровоносних судинах утворюються бульбашки, подібні пухирцям в газованій воді, коли пляшка відкрита і тиск в ній зменшився. Бульбашки азоту закупорюють капіляри, викликаючи іноді тяжку емболію. У разі потрапляння бульбашок азоту в такі життєво важливі органи, як головний мозок або коронарні судини серця, може настати смерть.

Сьогодні океан досліджений настільки слабо, що людині можна тільки здогадуватися про те, які істоти мешкають в його глибинах. Але найцікавіше в тому, що ми до кінця не розуміємо з якою міццю і силою зіткнулися.

У 1850 році жителі селища Істон-Біч на узбережжі штату Род-Айленд побачили, як великий вітрильник «Сіберд» на всіх вітрилах летить прямо на берег. На мілководді ще якийсь час судно продовжувало рухатися по інерції, а потім судно «Сіберд» зупинилося, не подаючи жодних сигналів життя.

Люди, які піднялися на борт, виявили киплячу каву на плиті камбуза, розставлені тарілки на столі в салоні і тремтячого від страху собаку в одній із кают. Вантаж у трюмах, навігаційні прилади, карти, лоції і суднові документи були на місці, але при цьому на вітрильнику не було жодної людини. Останнім записом в журналі було: «… Вийшли на траверс рифа Брентон» (цей риф знаходиться всього лише в кількох милях від Істон-Біч). Це був не перший випадок і не останній. Феномен отримав назву «Корабель-привид». Логічного пояснення зникнення екіпажу так і не було знайдено. І досі не відомі причини цього зникнення.

Лютий 1948 року. Торгові судна, що пропливають через Малоакську протоку, приймають радіосигнал від голландського теплоходу «Оранг Мідан»: «… Судно продовжує слідувати своїм курсом. Можливо, вже померли всі члени нашого екіпажу, я вмираю».

Через кілька годин теплохід був виявлений англійським судном, що випадково опинився поблизу. Вся команда голландського корабля була мертва, на обличчях людей застиг вираз жаху, одночасно в трюмі теплоходу спалахнула пожежа і тільки англійці встигли повернутися на свій борт «Оранг Мідан» вибухнув і пішов на дно.
У 21-му столітті такі випадки почали фіксувати набагато частіше.

Тільки за останні 10 років було виявлено сім кораблів-примар. Але до цього часу вже з’явилася офіційна версія: люди викидалися за борт в нападах неконтрольованої паніки, викликаною потужною інфразвуковою атакою або, в буквальному сенсі слова вмирали від жаху.

Інфразвукові коливання одразу впливають на велику кількість людей, в результаті чого можуть виникати різні ситуації, які можна порівняти з масовими заворушеннями, з розгнузданими якимись не логічними діями. Наприклад, екіпаж в паніці міг залишити судно, хоча зовнішніх причин для цього могло і не бути.

Хто ж цей невидимий оператор, що освоїв інфразвукові атаки ще до того як людина дізналася, що таке інфразвук. Які причини спонукають його атакувати? Відповіді на ці питання можуть бути поки тільки теоретичні. Але з урахуванням того, що це далеко не єдина технологічна перевага невідомого ворога, його небажання виходити на відкритий контакт можна вважати великою удачею для всього людства.

У березні 1966 року інститутом США проводилися випробування підводного зв’язку. Антена майже в кілометр довжиною була прокладена вздовж континентального шельфу. У морі перебувало судно з опущеними до дна локаторами, щоб ловити сигнали. Експеримент почався в штатному режимі. Спочатку прилади ловили тільки сам сигнал. Потім почали ловити ще щось на зразок повторення сигналу, якесь відлуння і ще якісь дивні, ніби закодовані повідомлення. Моряки повторили експеримент кілька разів, результат повторився. Пізніше моряки згадували, що під час експерименту у них було чітке відчуття, що хтось на глибині приймав сигнал, імітував його і посилав назад. Але що значило це дивне послання? Офіційний експеримент був закритий. ЕОМ того часу показали, що відлуння сигналів, що отримували моряки, не було ніяким відлунням, а відбувалася передача мовою, яка ще не відома людині.

З появою радарів та інших приладів, які досліджують морське дно, вчені стали фіксувати об’єкти, що пересуваються на великій глибині з фантастичною швидкістю, яка є не доступною для сучасних підводних човнів. Інтелект, який створив ці об’єкти, безумовно повинен був провести аналіз умов нашого життя, атмосфери, води. Ці апарати володіють великими технічними можливостями, які на сьогоднішній момент ще недосяжні для людства. У зв’язку з цим з’явився ще один з необхідних напрямків для людства – освоєння підводних глибин.

Нещодавно науковий світ вразила ще одна новина. Вчені з данського університету в Орхусі зробили відкриття, яке може повністю перевернути уявлення людства про весь світовий океан. Виявляється, морське дно вистелене бактеріями, які пов’язані між собою в єдину мережу. Причому кількість зв’язків в мільйони разів перевищує кількість нейронних зв’язків в людському мозку. Вже доведено, що по цій мережі передаються електричні сигнали, але дослідники переконані, що це не єдина її функція.

Вченим вдалося виявити, що невідомий до сьогодні тип довгих багатоклітинних бактерій витягуються в мільйони кілометрів живого кабелю, застеленому по всьому дну Світового океану. Ці бактерії в сотні разів тонші за волосся, але по суті є ізольованим каналом зв’язку. Яка саме і кому передається інформація по цьому каналу, ще належить з’ясувати, проте вже зараз стає зрозумілим, що океан – це єдиний розумний живий організм.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *