Таємниця міста Чуфут-Кале

Таємниця міста Чуфут-Кале
Чуфут-Кале, плато

Багато таємниць зберігає Крим. Але одна з найпотаємніших, яку більше століття намагається розгадати ціла армія вчених та археологів, це таємниця печерного міста Чуфут-Кале. На його білястих скелях практично немає ґрунту, а значить і немає культурного шару, що приховує загадки століть і тисячоліть.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Чуфут-Кале, ворота міста

Все ж робилося чимало спроб розкрити таємницю Чуфут-Кале. Небагато допитливих ризикували проникнути всередину. А ті, кому це вдавалося, не квапилися поділитися побаченим. Деякі дослідники стверджують, що шукати відповідь на загадку кримських печер, справа безнадійна. Але так вважають не всі.

Навесні 1927 за особистою вказівкою Ф. Дзержинського в Севастополь для пошуку підземних міст і осколків загиблих цивілізацій була відряджена група дослідників, керівником експедиції був Олександр Васильович Барченко.

Ранньою весною 21-го року Барченко очолював наукову експедицію, яка прямувала на Кольський півострів для пошуків слідів Стародавньої Гіпербореї. Її офіційним організатором став директор Інституту Мозку академік Бехтерєв. Кольська експедиція тривала три літні сезони поспіль: з 1921 по 1923 рік.

Офіційна мета експедиції була дослідити причини виникнення стану меряченья у людей і причетності до цього шаманства (меряченьє – психотичний стан, який спостерігали в Східному Сибіру; проявляється у групи людей одночасно у вигляді ехокінетичних, ехомімічних і ехолалічних (одноманітне повторення назв) розладів, а також у вигляді беззаперечного виконання команд, наказів при вочевидь ясній свідомості).

Таємниця міста Чуфут-Кале
Чуфут-Кале, дорога в місто

І ось восени 1922 року в околицях Сейд-озера експедиція виявила залишки древніх споруд, що нагадують єгипетські піраміди, а також таємничі малюнки на скелях. Крім того, Барченко після розпитування місцевих жителів, знайшов дивну печеру з вузьким лазом, який проходив глибоко під землю.

Члени експедиції неодноразово намагалися проникнути вглиб цього лазу, але всякий раз поверталися назад, гнані нез’ясовним страхом. На думку Барченка і його однодумців цей лаз був одним з тих місць, завдяки якому людина могла проникнути всередину землі. Щоденники Кольської експедиції були засекречені і заховані в спецвідділах з криптографії, а доктора Барченка стали готувати до подорожі в гірський Крим. Ця експедиція теж була засекречена.

Що ж зацікавило чекістів в Криму? У той час з району Чуфут-Кале від місцевих дослідників стали надходити цікаві відомості, що вони намагалися забратися в якісь галереї, які знаходилися нижче середньовічного Чуфут-Кале. Вони виявили величезні завали.

Підземними або печерними містами Криму у вітчизняній науці називають руїни фортець – монастирів, розташованих в південно-західній частині Кримського півострова, поблизу долини річок Альма (р. Альма – з кримськотатарської «яблуко», 83 км, площа басейну – 635 км ², впадає в Каламітську затоку), Кача (р. Кача – 69 км, площа басейну – 573 км ², починається зі злиття Пісари і Біюк-Узень, впадає в Чорне море) і Бельбек (р. Бельбек – найбільш багатоводна ріка Криму, площа басейну – 505 км ², довжина 55 км, впадає в Чорне море).

Таємниця міста Чуфут-Кале
Чуфут-Кале

У середні століття велика частина цих земель входила в державу Θεοδόρο (Феодоро) або Γοτθία (Готія) – християнське князівство XII – XV ст. на південному заході Криму, столиця – Мангуп. На території цих земель знаходяться вирубані в товщі м’яких вапнякових порід різні за своїм призначенням приміщення. Найвідоміші підземелля в Криму це городища Мангуп, Ескі-Кермен, Киз-Кермен і Чуфут-Кале. Кількість рукотворних печер на території протяжністю близько 40 кілометрів обчислюється тисячами.
Причина інтересу ОГПУ до печерних міст Криму досі викликає суперечки серед дослідників.

Одне з припущень, експедицію Барченка відправили в гори півострова для пошуку скарбів, захованих в печерах. Барченко як учений чудово знав історію Причорномор’я. Він напевно знав, що цей регіон близько 8000 років потрясла катастрофа: води моря піднялися майже на 150 метрів і затопили величезні площі прибережної суші. Рятуючись від повені, жителі Причорномор’я з усіх напрямків спрямували у гірський Крим в надії, що це місце не поглине безодня.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Таємниця міста Чуфут-Кале

Напевно, в цей час люди рятували найдорожче, якісь знання, реліквії, артефакти. Припускають, що це сховище і досі існує під однією з вершин Криму. Можливо, що на пошуки цих древніх реліквій і знань і була відправлена експедиція ОГПУ. Приводом до детального вивчення печер послужила інформація, що місцеві жителі, досліджуючи катакомби, наткнулися на більш давні галереї, ніж добре вивчені приміщення верхнього рівня.

У Середні віка значну частину галерей використовували ченці. Вони облаштовували там храми і скити. Мала ймовірність, що печерні міста Криму – це творіння рук самих самітників. За даними археологів печерні укріплення Таврії знаходяться на місцях більш ранніх, штучно створених сховищ.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Печерне місто Чуфут – Кале

Нерідко середньовічна кладка на вапняковому розчині збудована поверх більш древніх, циклопічних стін, складених насухо.
Співробітники Барченка в 1926 році спостерігали там різнопланове світіння, сфери, різні геометричні фігури пливли в повітрі. Причому це бачення спостерігали практично всі присутні члени експедиції, в тому числі і Олександр Барченко. Чули, що хтось вимовляв якісь тексти – трансляція йшла незрозумілою мовою.

Мову ніхто не міг визначити, але люди все розуміли. Іноді так проходить сугестія (suggestio – психологічний словесний чи емоційний вплив на свідомість, при якому відбувається некритичне сприйняття переконань і установок), тобто навіювання наяву. Як виявилося потім, не тільки експедиція Барченка зіткнулася з явищем сугестії.

На початку 90-х років колишній підводник-атомник Віталій Гох виявив у Криму піраміди, що розмірами і геометричними пропорціями нагадують єгипетські. Їх висота коливається в межах від 36 до 72 метрів. Одна з виявлених пірамід, у якої розкрили вершину, імовірну має висоту 45 – 72 м. На глибині 9,3 м від поверхні, в якій пробивали пробний шурф, вчені натрапили на куполоподібний, діаметром близько 60 см, предмет, який ніби упаяний в ребро піраміди. Припускають, що цей предмет зі штучною гіпсо-силікатною обмазкою (швидше за все, використовувався білок яєць) нагадує собою антенний випромінювач.

В даний час В. Гох і команда виявили в Криму вже 37 підземних пірамід і припускають знайти ще одинадцять. Протягом багатьох століть всі 37 кримських пірамід, що розташовані в чотирикутнику Севастополь – мис Сарич – Ялта – Бахчисарай, вислизали від уваги. Ці громадини були повністю занесені сучасними відкладеннями. За словами дослідників, піраміди є не тільки в Криму, але ще приблизно в 200 точках України: в районі Чернівців, Дніпропетровська та Києва.

Група Гоха отримала свідоцтво на наукове відкриття «Відкриття на Південному березі Криму групи археологічних пам’яток старовини, отримане авторським методом геоголографіі, з наступним підтвердженням локалізації та типу об’єктів розкопками», видане Виконавчим Сенатом Міжнародної Академії енергоінформаційних наук. Протоірей Української православної церкви Отець Віктор (В.А. Веряскин) благословив групу В. Гоха на творчий пошук.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Краєвиди Чуфут-Кале

У Севастополі створено «Фонд ЕНІО гідро діагностики і дослідження стародавніх пірамід». Віталій Гох, відомий своїми оригінальними витівками, кілька років тому доводив, що під територією Кримського півострова знаходиться великий басейн прісних гарячих вод, які утворюються з солоної морської води. Потім він знайшов поклади золота і платини біля Балаклави, але ніяких конкретних доказів цих стверджень поки що немає.

Зробити своє відкриття відставний капітан зміг за допомогою приладу, створеного ним же для стеження за підводними човнами. Спочатку за допомогою унікального локатора Віталій Гох шукав для своїх сусідів дефіцитні підземні води Криму. Але незабаром з’ясувалося, що прилад реагує і на порожнечі і на метали, приховані в землі. Виявилося, що з невеликими змінами прилад може бачити і те, що лежить глибоко під землею.

Першу піраміду в Криму виявили, коли шукали платину в районі Севастополя. Серед археологів ходили чутки, ніби в давнину тут проводили плавку цього дорогоцінного металу. Платину Віталій Гох не знайшов, але несподівано прилад показав наявність підземних пустот. Причому досить великих. Вирішили пробити шурф.

На глибині 10 м була виявлена перша кримська піраміда, повністю занесена галькою і щебенем. Під час спуску по виритому шурфу до піраміди Гох звернув увагу на абсолютно не нормальну поведінку членів своєї команди: людьми опанував психоз, всередині ці відчуття посилювалися. Люди, які потрапляли в сферичну порожнину, розповідали, що вони буквально купалися в потоках енергії, яка гнітюче діяла на психіку, але без наслідків.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Печерне місто Чуфут-Кале

У кожному разі, сьогодні є заборонені зони, куди ходити просто так не можна, потрібен провідник. Коли реальність пірамід була підтверджена розкопками, Гох звернув увагу, що їх розташування практично збігається з енергетично активними зонами, які знаходяться в глибині землі біля Ялти, Севастополя, Бахчисарая і давно вже покинутого городища Мангуп. Тому є ще одна версія, яка могла послужити приводом для відправлення експедиції на чолі з Барченко в Крим: вивчення впливу на психіку людей енергетичного поля пірамід.

Правда, про існування цих пірамід в той час не було ще відомо. Зате збереглися стародавні легенди, які свідчать, що недалеко від Севастополя, в районі стародавнього печерного міста Ескі-Кермен, що прикриває з моря великий порт Візантійської імперії Херсонес, відбувалися масові зміни психічного стану людей. В цих легендах розповідали і про те, що коли загрожувала небезпека з моря, то з фрески підземного храму сходив

Святий Георгій Побідоносець і своїм списом вражав екіпажі ворожих судів, які підпливали до міста. І тоді одні моряки, охоплені жахом, повертали геть від берега, інші ніби п’яні пливли на скелі і знаходили там свою загибель. Не звернути уваги на ці легенди керівник лабораторії нейроенергетики Барченко не міг. Більше того, міфологічні сюжети могли стати головним аргументом для обґрунтування необхідності екіпірувати і відправити до Криму спеціальну секретну експедицію. До цього ще можна додати ще один цікавий момент.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Загадкове Чуфут – Кале

На початку 1926 року в Москву з Тибету повернувся знаменитий художник – сходознавець Микола Реріх, який зустрівся з шефом секретного спецвідділу ОГПУ Бокиєм. Бокий тоді познайомив Реріха з результатами північної експедиції Барченка, де дослідники шукали причини сильного енергетичного поля в районі Сейд-озера. Тоді і зайшла мова про космічний кристал з Оріона.

Цей уламок нібито передається правителям, обраним для виконання особливої місії на землі. Відповідно до припущень кристал з Оріона міг бути похований під руїнами Гіпербореї – найдавнішої цивілізації, що існувала на півночі. Ймовірно, його і шукав на Сейд-озері Барченко. Реріх, вислухавши цю історію, назвав інше місце передбачуваного знаходження магічного кристала – Крим.

Про ймовірність існування в Криму потужного енергетичного джерела, в якому дослідники хотіли побачити той самий кристал з Оріона, говорили й інші легенди і навіть реальні історії. Наприклад, морська катастрофа біля Балаклави в 1909 році. Один із найдосконаліших у той час підводних човнів «Камбала» загинув під форштевнем (балка в носі корабля, на якій закріплена зовнішня обшивка носового краю корпусу і яка в нижній частині переходить в кіль) ескадреного броненосця «Ростислав».

Морський лейтенант Аквілонов, який стояв на містку, несподівано, як і моряки із стародавніх легенд, впав у блаженний стан: він читав вірші, замість того щоб змінити курс підводного човна. Судова медична експертиза, яка визнала його осудним, показала, що капітан підводного човна в момент катастрофи був тверезий і не знаходився під впливом наркотиків.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Чуфут-Кале, мавзолей дочки хана

Причину загибелі субмарини «Камбали» і дивної поведінки командира човна все-таки з’ясували. Після закінчення Другої світової війни в Криму працював відомий німецький дослідник аномальних явищ Віган Зеберт. За допомогою рентгеноскопічних приладів, що дозволяють фіксувати різні види природного або техногенного впливу на людину, німецький фізик визначив, що причиною дивної поведінки офіцера Аквілонова стали низько частотні звуки, що виникають при деяких атмосферних явищах в районі Ескі-Кермена. Тобто це був природний вплив, а не техногенний і тим більше не магічний.

У 1998 році група ентузіастів поблизу головної оборонної стіни печерного міста Чуфут-Кале виявила забите каменем гирло криниці Тик-кую. Про цей колодязь, яким користувалися в часи облоги, повідомляли караїмські легенди. В них же говорилося про якісь золоті сходи, що ведуть до цього колодязя. Роботи з очищення стовбура колодязя тривали три роки.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Колодязь Тик-Кую, вигляд згори

У 2001 році на 20 – метровій глибині дослідники виявили забитий каменями бічний вхід. З’ясувалося, що підземна галерея веде до основи однієї з міських веж. Галерея довжиною 108 метрів являє собою таємний хід з фортеці до колодязя. На її стінах зображення і написи латинською та арамейською мовами. За сталактитами, які знаходяться на її стелі, вдалося з’ясувати її вік: близько двох тисяч років. Однак місце перетину круглого стовбура з галереєю не було дном колодязя. Як з’ясувалося, далі йшов гвинтовий кам’яний спуск.

Внизу на глибині 45 метрів знаходилося джерело і кам’яна ванна, з яких при облозі жителі міста брали воду. Крім чисто утилітарного значення споруда мала швидше за все культовий характер. Провідна галерея до колодязя орієнтована строго на схід. У дні осіннього і весіннього рівнодення при сході сонце освітлює все підземне царство. Цікаво, що за таким принципом побудовані і єгипетські піраміди. Якщо подивитися на будь-яку з пірамід в розрізі, то можна побачити в ній наявність колодязя, що виходить до такої ж галереї.

Таємниця міста Чуфут-Кале
Колодязь Тик-Кую

Розміри нижнього залу дають підстави припускати, що тут відбувалися ритуали, пов’язані з поклонінням воді і сонцю. Але навіть не ця знахідка вразила дослідників. Вони зрозуміли, що з Чуфут-Кале і з більш віддалених районів, наприклад, під горою Каралак, де теж є одна з печер, тунелі ведуть на південь під Чорне море в направленні  до Туреччини. У Туреччині теж знайшли такі ж печери.

Не виключено, що експедиція Барченка і шукала такі ходи, які з’єднують під землею цілі країни і навіть континенти. Але при наявності технічних засобів початку 20 – го століття зробити подібне відкриття в ту епоху було неможливо. Втім і сьогодні це здійснити досить важко. І справа не в тому, що не знайдеться технологічного дослідницького обладнання. Немає найголовнішого: волі і мотивації. Тому печерні міста Криму ще довго будуть зберігати свої таємниці, але якщо їх вдасться розкрити, це буде справжнісінькою сенсацією глобального масштабу.
Див. також: Чуфут-Кале

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*