Тепе-Кермен

Тепе-Кермен

Дуже древнє і найбільш характеристичне з усіх кримських печерних міст – Тепе-Кермен (від «тепе» – вершина гори і «кермен» або «керман» – фортеця, замок; Тепе-Кермен татарською – «фортеця на вершині гори»).

Місто Тепе-Кермен примітне і своїм оригінальним положенням і криптами, багато з яких дуже добре збереглися і представлені найрізноманітнішими обращиками печерних жител.

Тепе-Кермен
Печерне місто Тепе-Кермен

І ще, крипти Тепе-Кермена найзручніші для вивчення через доступність: поїздка до печерного міста Тепе-Кермен не сполучена з такими труднощами, як, наприклад, доступ до жахливих скель Качікалена, в яких висічене інше печерне місто, сусіднє з Тепе-Керменом.

Тепе-Кермен знаходиться у долині річки Качи, в 6-ти верстах від Бахчисарая, і являє собою окрему гору у формі правильно усіченого конуса. Відстань від основи до вершини, за словами дослідника Дюбуа (археолог, етнограф, натураліст), становить від 700 до 800 футів (1 фут = 0,3048 метра).

Основа конуса, за визначенням того ж автора, складається з білуватого мергельного ґрунту, покритого бідною рослинністю, а вершина з м’якого каменю тієї ж крейдяної формації. І ця-то власне вершина вся навколо порита криптами, на манер голуб’ятні, як справедливо виражається про неї Дюбуа.

Треба зауважити, що печерне місто Тепе-Кермен вивчене і описане цим швейцарським вченим-мандрівником з набагато більшою точністю і подробицями, ніж інші печерні міста в Криму. Перевіривши на місці в 1867 році його замітки, особливо ті, що відносяться до внутрішнього устрою і розташування криптів, дослідники знайшли його спостереження, за невеликим винятком, абсолютно дійсними і достатньо повними.

Тому в цьому загальному нарисі про Тепе-Кермен не повторюватимуться подробиці, які вже описані у Дюбуа, а будуть тільки доповнення до його опису про предмети, які чомусь не були їм підмічені. Наприклад, представлено опис печерної церкви в Тепе-Кермені – її опис у Дюбуа не зовсім точний і задовільний.

Підійматися на вершину Тепе-Кермена по похилим бокам гори зовсім неважко з будь-якої сторони. Половину гори ви можете проїхати верхи, і тільки піднявшись близько до вершини, треба зійти з коня, бо гора стає більш крутою. Діставшись пішки до гірськокам’яної вершини, де починаються крипти, можна знайти протоптану доріжку, яка веде навколо вершини гори.

Важко сказати, стара це чи знову протоптана татарами дорога. Але що дорога, яка веде з північно-східної сторони на платформу гори дійсно древня, – це безсумнівний факт – на ній збереглися явні сліди троглодитської роботи. Ця частина гори, заросла густо ожиною, ліщиною, кизилом та іншими чагарниками, становила, як видно, правильну і досить широку вулицю і дорогу, посічену по скелі.

Сліди дороги і висічки на камені скелі особливо виразні недалеко від підвищеного місця, біля якого знаходиться церква. Помітними є тут навіть сліди від кількох колись висічених по скелі сходів, а також залишки і сліди якоїсь огорожі або стіни.

Піднявшись по цій дорозі на платформу гори, тут знаходили правильно обтесані камені і стародавні цеглини з облямівками та іншими прикрасами (подібні цеглини звичайно знаходять в Криму на місцях давньогрецьких будівель).
Тут, як і в Черкес-Кермені, Качікалені та інших печерних містах знайдені ознаки того, що після першого народу, яким були вириті ці міста, в них мешкало інше населення, яке скористалося вже готовими криптами. Належали вони до іншого часу і вже вміли будувати свої домівки на поверхні землі.

З якого боку гори ви б не почали дивитися на багаті ряди криптів і в який з них не зайшли б, загальний вигляд печерного міста, внутрішній устрій і розташування більшості печер вам представляться наступним чином: поверхи печер нагромаджуються один над одним, піднімаючись вгору, подібно величезній масі великих відкритих ящиків, поставлених правильними рядами. Поверхів багато з усіх чотирьох сторін гори. Дюбуа нарахував з південної сторони до десяти поверхів (t. IV, p. 306), але знайшли тут їх 13, а потім розташовані ще неправильні ряди криптів. З південно-західної і північно-східної сторони поверхів ще більше, і тут знайшли найцікавіші і найкраще збережені крипти.

Тепе-Кермен
Зуб дракона на Тепе-Кермен

Майже всі печери представлені у вигляді кімнат більшої або меншої величини, з дверима і вікнами, завжди пробитими в зовнішній стороні скелі. Іноді можна побачити цілий ряд кімнат з великими або малими дверима-виходами з однієї кімнати в іншу, а іноді з одного поверху на інший. У верхні поверхи ведуть завжди великі і хороші сходи.

Збереглися деякі сходи і тепер представлені розгалуженнями, перекинутими через майданчики. Інші сходи висять над страшною прірвою, як би в повітрі. І тут же над прірвою у цих сходів пробиті двері та вікна деяких печер. Мимоволі дивуєшся сміливості, з якою вироблялася така робота, і рішучості людей, з якою вони підіймалися по подібних сходах без поручнів у свої печерні житла. Багато сходів цього виду вже обрушилися, і тепер крипти, в які вони вели, зробилися ще більше, якщо не зовсім, недоступними.

Форма криптів найчастіше напівкругла з дещо нахиленою стелею. Але є крипти, що мають й іншу форму, але завжди втім більш-менш правильну. Розміри їх різні: є крипти досить великі, до 18 кроків у довжину і в ширину і навіть ще більші. Але є і дуже маленькі, довжиною в 3-4 аршини не більше (1 аршин = 0,7112 метра). Висота внутрішнього приміщення майже завжди становить 3 аршини, але є крипти і з меншою висотою. Двері та вікна також різної висоти і ширини, напевно це залежить від призначення кімнат, але завжди висічені з дотриманням правильних розмірів і симетрії.

Двері частіше за все неширокі і невисокі, і людині високого зросту потрібно нахилитися, щоб увійти в них. Форма дверей нагорі майже завжди напівкругла, а вікна мають довгасту чотирикутну форму або круглу. У криптах, що складаються з цілого ряду печер або кімнат, вхідні двері бувають майже завжди досить великими і широкими, а вікна такі, щоб могли впускати достатньо світла для освітлення самої більшої печери.

Внутрішність криптів більш-менш одноманітна. У більшості з них біля стін розташовані довгі і досить широкі ліжка-лавки з обтятими навколо і трохи піднятими краями. В деяких криптах таких лавок дві або три, в інших одна, і стоять вони завжди в висіченій неглибокій напівніші. У деяких печерах таких ліжок або лавок зовсім немає.

В багатьох криптах по кутах і в середині часто бувають висічені невеликі ніші, завжди нагорі напівкруглі, а на підлозі – круглої або овальної форми поглиблення, іноді від яких йдуть жолобки. Вважають, що в цих завжди неглибоких поглибленнях розводили вогонь. Інші висічені в камені поглиблення більші (глибиною майже з 1 аршин). Можливо, в них вставляли великі глиняні глечики чи амфори для води, такі часто знаходили в гірській частині Криму при розкопках.

У багатьох печерах в різних напрямках по стінах помітні вузькі висічки або улоговини, в які явно вставлялися якісь перегородки. Потім видно висічки біля дверей, в які вставляли дерев’яні двері, а також є висічені місця для дверних затворів, про які говорилося при описі криптів Черкес-Кермену і які мають вигляд кам’яних ручок.

Цікаво, що в деяких криптах в Тепе-Кермені подібні ручки видовбані із зовнішнього боку перед входом в крипти на визначеній відстані від дверей. Провідник – татарин запевняв, що ці ручки видовбані тут для того, щоб прив’язувати до них коней. Таке припущення про призначення цих кам’яних ручок не містить в собі ніякого сенсу. Той же татарин, супроводжуючи при огляді криптів, деякі з них видавав за панські будинки, кухні, пекарні, лавочки, цирюльні і т.п.

Населення в криптах в залежності від різноманітності своїх життєвих потреб могли надавати зайнятим ними печерним житлам різного призначення – тут нема нічого дивного. І одна на північно-східній стороні невелика печера, всього в одну маленьку кімнату, на яку провідник вказав як на цирюльню, була висічена півколом в найнижчому поверсі і відкривалася на майданчик, на який вели прямо із землі невеликі сходи.

Тепе-Кермен
Тепе-Кермен

Печера ця не більше трьох аршин в довжину і в ширину, містила в собі висічені на стінах виїмки і каннелюри (можливо, для перегородок), також поруч видовбано багато невеликих круглих дірок і отворів. В стінах – три невеликі напівкруглі ніші, ретельно оброблені і не зовсім схожі на ніші в інших криптах. На підлозі біля входу також ретельно висічена якась чотирикутна виїмка, що має 7 вершків (1 вершок = 4,44500 см) в діаметрі – вогнище для вогню чи місце для посудини з водою.

Число всіх криптів в Тепе-Кермені і в Черкес-Кермені надзвичайно велике. І для того, щоб відвідати і оглянути їх в усіх подробицях потрібно витратити щонайменше кілька днів.

У Тепе-Кермені існує ще цікавий вид криптів, що знаходяться не з зовнішньої сторони скелі, як всі описані раніше крипти, а на самій вершині або на платформі усіченого конуса. Це не зовсім рівна платформа, але досить широка і вся порита в різних напрямках печерами, в які ведуть круглі, а не чотирикутні отвори і дві або три щаблі. Багато з цих отворів на поверхні землі заросли травою і чагарниками, і Дюбуа був правий, застерігаючи про них мандрівників: «il faut etre sans cesse sur ses gardes pour ne pas faire quelque chute facheuse».

Тут на платформі в різних місцях було розкидане тесане каміння. По цьому камінню і навколишньому сміттю, що подекуди знаходилось, Дюбуа припустив, що над цими криптами були побудовані будинки. Він каже: «мені здалося, що частина цих (тобто поверхневих) криптів служила погребами. Може первісне їхнє призначення полягало в тому, щоб служити житлами, але розкіш і бажання мати більш зручні будинки спонукали мешканців печер влаштовувати собі житла на поверхні землі» (ibid. p. 307).

Можливо, це припущення Дюбуа було справедливим. Звичайно не важко припустити, що деяка частина цих поверхневих печер могла б служити льохами для будинків, які були над ними побудовані, якщо тільки такі будинки тут коли-небудь існували, бо тесане каміння само по собі доводить тільки те, що тут на вершині гори були якісь будівлі, але чи були це будинки або щось інше на це ніяких інших вказівок немає.

Це дає привід знову повторити висловлену вище думку: всі будівлі на поверхні землі, залишки і сліди яких тепер знаходять у печерних містах, належать не тому народу, яким спочатку були вириті ці крипти і печерні міста, на що ясніше всього вказують залишки чудово побудованих фортець, замків, веж і церков особливо в печерних містах Інкермана, Мангупа та Черкес-Кермена.

Народ, який умів зводити такі міцні і красиві по архітектурі будівлі, звичайно ж на цілі десятиліття за ступенем своєї цивілізації, своїми звичаями і смакам віддалився від тієї епохи людського розвитку, коли люди з таким дивовижним терпінням ще висікали собі ці холодні печерні житла в гірських скелях.

Споруди в печерних містах вказують, що народ іншого періоду часу та іншого більш вищого розвитку, влаштувавшись в країні, де були печерні міста, і, знайшовши їх готовими, виритими, скористався ними, так чи інакше, пристосувавши їх до своїх потреб і до свого способу життя. Тому й знаходили в деяких печерних містах християнські церкви, і притому церкви, як з’ясувалося найімовірніше побудовані в різні періоди християнської епохи.

Чудові залишки печерної церкви в Тепе-Кермені свідчать про її надзвичайно давнє походження. Церква ця знаходиться близько до згаданої вище дороги, що веде на вершину гори в північно-східному куті скелі, де закінчуються нижні ряди криптів.

При вході в печеру, в якій була влаштована ця церква, саме її розташування і влаштування не може залишити сумнівів, що це була християнська церква, влаштована за звичаєм стародавніх грецьких церков: вівтарна частина відокремлювалася іконостасом та окремими вівтарними дверима від решти простору церкви, де повинні були стояти молільники.

Вся печера має довгасту чотирикутну форму і тягнеться в довжину на 4 сажні і 2 аршини (1 сажень = 2,1336 м), а в ширину до 2 сажнів. Висота її не перевищувала 3,25 аршини. Двері, що ведуть до церкви, знаходяться в кінці передньої стіни і звернені на північний схід.

Біля дверей добре збереглися три великі сходинки. Остання сходинка має вигляд широкої, добре обробленої плити і утворює лаву, що тягнеться також вздовж наступної бічної стіни. У цій же передній стіні церкви пробито три великих вікна. До тієї ж північно-східної стіни притулено і вівтар, відгороджений від трьох сторін і від іншої частини церкви, він займає майже її середину. Вівтар цей підтримувався шістьма невеликими круглими колонами, обробленими досить грубо і всього до 10-ти дюймів у діаметрі.

Колони закріплені були внизу на дуже невисокій стіні або, краще сказати, на цоколі. Три колони абсолютно вціліли, дві обламалися, і тільки невеликі уламки їх стирчать тепер у стелі. На існування ж шостої колони вказує порожній простір від неї, захаращений сміттям. Можливо, ця колона обрушилася разом з частиною третьої вівтарної стіни, і уламки її лежать тут же на підлозі. На верху цих колон помітні капітелі або карнизи, обробка їх не особливо чиста, не витончена і навіть груба. Між колонами посередині в передній стороні вівтаря були влаштовані одні вівтарні двері. По обидва боки дверей, як видно, були висічені на камені якісь священні зображення або прикраси. З них тепер збереглися тільки в нижній частині стіни або на цоколі два хрести, висічені прямо на камені рельєфом і досить грубо (довжина їх 19 дюймів, а форма – звичайний візантійський хрест). У верхній частині стіни між колонами з боку дверей ще видні висічені місця у вигляді рам або облямівок, в яких, можливо, перебували образи. Тобто ця передня частина вівтаря з колонами і становила власне іконостас. Вся вона мала довжину 2 аршини 16 дюймів. Усередині вівтаря по кутах проти вівтарної двері помітні якісь висічені в тій же скелі предмети. Можливо, в одному кутку був жертовник, а в іншому – седалище для єпископа, але тепер все це зруйнувалося, і розпізнати що-небудь дуже важко. Між уламками видно ще якесь поглиблення, можливо, це ніша в стіні.

У самій церкві в її стінах висічені гробниці. Три великі гробниці знаходяться в довгій стіні, протилежній до вхідних дверей і вівтаря, і одна така ж сама гробниця в бічній стіні правої сторони від дверей. Потім є ще дві гробниці, висічені на підлозі в церкві: одна велика біля вівтарної стіни під вікном, і маленька – з того ж боку тільки нижче.

Вище гробниць, що знаходяться в великій стіні, видно якісь ніші, невеликі отвори і якісь висічені рельєфом чотирикутні рамки. По всій імовірності, тут також ставили образи, а в отвори, напевно, вставляли свічники.
У тієї ж стіни на підлозі, в одному і в іншому кутку, висічені досить великі поглиблення, що мають фігуру довгастих чотирикутників. Одне з поглиблень у формі правильного хреста з піднятими краями, розміром: глибина – 1,25 аршини, близько одного аршина довжина і 0,75 аршина ширина. Припускають, що це поглиблення могло служити баптистерієм (купіль для занурення хрещених).

Отвір або поглиблення в іншому протилежному кутку вів, як здається, у підпільну печеру, наповнену кістками. Печера ця під церквою, можливо, була місцем поховання мертвих. В описі печерної церкви в Тепе-Кермені у Дюбуа: «В глибині храму по праву сторону на південь існує колодязь (unpuits), краї якого підносяться на два фути над рівнем підлоги. Можливо, він закривався каменем, який служив вівтарем. Можливо, в кам’яній рельєфній рамці, що знаходиться над цим колодязем, було намальовано образ, а збоку тут видно перші і єдині знайдені в криптах Криму висічені літери. Збереглося лише чотири літери. В них легко впізнати накреслення грецьких букв, з яких так і не вдалося скласти слово: Θεος».

Караулов пише, що при ретельному обстеженні печерної церкви в Тепе-Кермені так і не зміг знайти не тільки слідів настінного живопису і грецьких написів, але і не зміг зрозуміти, що Дюбуа називає «колодязем», який закривався каменем і служив вівтарем.

Тепе-Кермен
Церква з баптистерієм в Тепе-Кермен

Що ж стосується думки Дюбуа, що церква в Тепе-Кермені, або як він її називає «релігійна крипта, що служила для населення Тепе-Кермена церквою», викриває, що у цього населення християнське мистецтво знаходилося абсолютно в дитячому стані (Ibid. P. 312). Думка ця, звичайно ж, цілком справедлива. Але дитинство християнського мистецтва тут виражається ніяк не в тому, як думає Дюбуа, що він не знайшов у цій церкві строгого поділу на nef, abside і tribune, чому і форма церкви здалася йому дивною (sa forme bizarre).

Будова церков із суворим розділом на частини, що було властивим, як вважав Дюбуа, переважно церквам західних, а не східних християн. Для церков грецьких головне полягає в тому, щоб вівтарна частина була зовсім відділена від решти простору церкви.

А такий поділ в Тепе-Керменській церкві існує. Тому не в цьому виявляється дитинство християнського мистецтва при побудові Тепе-Керменської печерної церкви, а в самому характері цієї будівлі, у відсутності властивих візантійським церквам прикрас, в грубому стилі і первісному способі виробництва тих архітектурних і скульптурних робіт, обращики яких в ній знаходили. Щодо поділу і форми Тепе-Керменської церкви, яку Дюбуа вважав дивною, помітили, що в багатьох місцях гірської частини Криму існують древні залишки невеликих християнських церков (залишки яких не раз були описувані Дюбуа).

Тут маються на увазі не печерні церкви, а церкви, побудовані на поверхні, які без жодного сумніву належать грекам. Легко довести історично, що в місцях їх знаходження існували грецькі поселення не тільки у візантійську епоху, але і в пізніші часи. Залишки ці ясно показують, що більшість невеликих грецьких церков в Криму мали майже абсолютно схожу форму і поділ, як описана вище печерна церква в Тепе-Кермені.

Тепе-Кермен
Церква з баптистерієм

Але поряд з такими невеликими і бідними за своїм устроєм грецькими церквами в гірській частині Криму існували і церкви, побудовані за всіма правилами і з усією розкішшю, якими відрізнялося візантійське мистецтво в свою кращу епоху, тобто церкви з портиками, на легких склепіннях, з красивими мармуровими і серпентивними колонами і з хорошим настінним живописом та ін. Такими були, по незаперечним історичними даним, грецькі церкви в замках або фортецях Інкермана, Мангупа, Черкес-Кермена та ін., не кажучи вже про церкви візантійського Херсона, залишки яких теж описані у Дюбуа.

Розвиваючи думку про перших будівельників цих міст, це був один з народів глибокої давнини. Після нього населення цих печерних міст змінювалося. Припускають, що сліди християнства могли з’явитися в печерних містах в дуже ранню епоху, тому міста ці можуть містити в собі пам’ятники різних історичних епох.

Джерело: Караулов Г.Э. «Крымские пещерные города и крипты» (1871).

Див. також: Печерні міста і крипти Криму, Черкес-Кермен

Залишити відповідь