Трахтемирів

Трахтемирів
Одне з найчарівніших природних місць України практично в первозданному вигляді, оскільки всі численні поселення, городища, монастирі та святині дика природа просто поглинула, залишивши лише кілька каменів на згадку.

Неподалік Києва у Черкаській області знаходиться абсолютно унікальне за красою та енергетикою місце – півострів Трахтемирів, який ще називають сакральним серцем України.

У князівські часи на цьому місці було літописне давньоруське місто Заруб, відоме своїм бродом через Дніпро і монастирем (монастир вперше згадується у 1147 році, завдяки ігумену Климу Смолятичу), яке, як показують розкопки, існувало вже у XI столітті. Монастир був зруйнований татарами, але відновлений Євстафієм Дашкевичем (черкаський та канівський староста) в XVI столітті і відтоді відомий вже як Трахтемирівський. Дашкевич був також і першим дідичем у Трахтемирові, він же Трахтемирів з Зарубинецьким монастирем і прилеглими землями заповів Печерському монастирю. Король Сигізмунд І Старий підтвердив дарчу. В 1545 році Зарубинецький монастир Пречистої був знищений, зостався лише один монах. До монастиря належали також орні землі, боброві гони, озеро. У 1552 році тут вже оселилися 7 родин.

В 1578 р. король Речі Посполитої Стефан Баторій, заснувавши реєстрове козацьке військо («дарував запорізьким козакам місто Трахтемирів з монастирем і перевозом» у Київському воєводстві), розташоване на Дніпровському березі з землями до Чигирина. Тут збудували фортецю. Потім у Трахтемирові, який став неформальною столицею козацтва, обирали гетьманів, приймали послів, зберігали припаси. Місце добре захищене з трьох сторін Дніпром, а з четвертої сторони горами. Тут перебували Криштоф Косинський в 1593 р. та Северин Наливайко в 1596 р. Трахтемирівська фортеця була гарним форпостом під час народних повстань.

Деякий час Трахтемирів був забраний від козаків, а в 1617, за гетьмана Петра Конашевича, знову набув привілеїв козацького міста. В 1618-му Зарубинецький монастир називали Успенським, архімандритом був Езекіель Курчевич. До монастиря належав привіз на Дніпрі, озера й пасіки. 1621-го приїжджав сюди єрусалимський патріарх Феофан III, який висвятив Езекіеля Курчевича на Єпископа володимирсько-берестейського. Після смерті гетьмана Петра Конашевича наступником його став місцевий шляхтич Олівер Голуб. В 1625 році тут переховувався Олександр Ахса, якого вимагав видати турецький султан, прикривав його архимандрит Іов Борецький (Олександр Ахса представився сином султана Магомета III, народженим від грекині, охрещував турків за східним звичаєм). Після 1638 року комісаром у Трахтемирові став Пйотр Коморовський.

У 1648 році Богдан Хмельницький після бою під Жовтими Водами привіз до Трахтемирова в’язнів: Миколая Потоцького, Кр. Лядзіцького та Лящинського, яких залишив в замку.

1660 року нижче Трахтемирова в долині, яку називали «Жердева», відбулася «Чорна рада», на якій козаки скинули з гетьманства Івана Виговського і вибрали гетьманом Юрія Хмельницького.

Після того, як гетьманом став Дорошенко, запорожці головним своїм храмом почали вважати Межигірський монастир під Києвом. У 1664 році під час придушення чергового повстання, піднятого на підтримку колишнього гетьмана Виговського, фортецю і монастир було зруйновано Стефаном Чарнецьким. Але на околицях зберігся козацький цвинтар XVI-XVII ст. На місці монастиря в урочищі Церковщина встановлено хрест, залишки фортеці не знайдено.

1678 року турки після Чигирина повністю знищили Трахтемирів. Запорожці відбудували Трахтемирівський монастир, саме в якому Юрій Хмельницький прийняв чернечий чин. Пізніше він був наданий гетьманом Іваном Мазепою Михайлівському собору в Києві.

В середині XVIII століття монастир відновили і проіснував він як уніатський до 1768 року, коли знову був зруйнований гайдамаками під час повстання Гонти та Залізняка.

Після Андрусівського перемир’я 1667-го року Трахтемирів відійшов до Росії, потім за умовами Прутського миру з Туреччиною був повернутий Польщі і отримав статус королівського містечка. Наприкінці століття – це вже ленне володіння, яке належало спочатку Станіславу Понятовському (племіннику останнього польського короля) і поступлене потім ним якомусь Плахоцькому, а від останнього куплене Іваном Павловичем Гудим-Левковичем (Гудим-Левковичам належав до скасування кріпацтва).

Наприкінці XIX століття Трахтемирів – центр Трахтемирівської волості Канівського повіту (в 1890 році тут мешкало 994 людини), мав Троїцьку церкву, церковно-парафіяльну школу, два водяні млини та багато вітряків. Славився виробленням млинових каменів із місцевого пісковику.

Сьогодні Трахтемирів (де в 1994 році створено державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів») – ідеальне місце для тих, хто хоче провести кілька днів на природі.

Визначні місця Трахтемірова:
– будиночок місцевого самітника Скіфа – Олега Георгійовича Петрика;
– занедбаний дитячий табір та село Трахтемирів;
– висота 222 – так позначено верхню точку пологого пагорба, відзначено геодезичним знаком – триангуляційною триніжкою;
– скіфське городище;
– Марков шпиль, гряда Марка;
– козацький цвинтар та підземний лабіринт;
– дерево у вигляді хреста.

Мирні поселення тут вже були 120-130 тисяч років тому. Трахтемирів пам’ятає мисливців за мамонтами, представників трипільської та зарубинецької культур, скіфів. За словами місцевого Петрика, тутешні землі мають вищу охорону, і окупантів вони не терплять.

Залишити коментар