Трембіта

Трембіта

Трембіта — гуцульський духовий музичний інструмент без вентилів і клапанів. Поширений у східній частині Українських Карпат. Висота звукового ряду залежить від довжини інструменту.

Довжина трембіти біля 3 м, діаметр – 30 мм, вагою до 1,5 кг. У вузький кінець вставляють дерев’яний, роговий або металевий мундштук.

Раніше в горах трембіта була єдиним засобом зв’язку. За звуками трембіти люди дізнавалися про місцеперебування чабана з отарою. Для подання сигналів вживали особливі звуки інструмента. Інструмент супроводжував свята і обряди.

Трембіта сповіщала про початок та закінчення робочого дня, про народження і смерть. Попереджала про небезпеку, запрошувала людей на весілля.

Трембіта
Мундштук для трембіти

Виготовляють цей інструмент з громовиці (120—150-річне дерево, в яке влучила блискавка). Дерево для трембіти повинне дозріти – чим довше воно стоятиме під сонцем і під вітрами, тим дзвінкіше народжується інструмент. Виготовлення однієї трембіти може тривати майже рік.

Трембіта
Дві трембіти

Майстер повинен загнати лезо топірця в деревину так, щоб розчахнути триметрову сурму навпіл – металеве лезо заганяють не глибше 10—15 см. Різцями різної конфігурації майстер ставить голос інструментові. Серцевину з обох половинок заготівки обережно вибирають. Залишається оболонка товщиною 2 мм. Заготівка для трембіти важить 8—10 кг. Шість кілограмів деревини майстер вишкрібає вручну, не пошкоджуючи при цьому краї, які стуляють без застосування клею. Дві половинки складають і міцно стягують обручами. Обручі виготовляють зі смерекових віток.

Трембіта
Виробництво трембіти

Гнучкі та сильні віти для трембіти зрізують зі східного боку стовбура смереки на висоті не вище 1,5 м від землі. Останній етап – це виготовлення мундштука. Мундштук за формою буває сопілковий чи кларнетів. Виробляють мундштук обов’язково із явора. Деревина явора має солодкий присмак.

Трембіта
Трембіти в музеї м. Ужгород

Легенда про походження трембіти. Колись давно в Карпати прийшли русини, які тікали від кочівників-завойовників. Кажуть, часи злими були, кожен дбав аби самому якось вижити. Селилися родинами. Деякі подалі од гурту подалися.

Родина, де ріс леґінь красний Івасько, попростувала у Бескиди, а родина, де піднімалася юнка, мов та чічка, до Говерли. Роз’їхалися, розлучивши леґеня та юнку. Сумуючи за милою, придумав Івасько чарівну трембіту з почуттям полум’яним і силою громовиці. Гукне з Бескиду, а дівчина аж на Говерлі чує голос милого.

Трембіта

Вигадали молодята мову трембітову, та не судилося бути їм в парі: Івась помер у сутичці з хижим звіром. А дівчина не знала і все викликала милого голосом подарованої хлопцем трембіти. Взяла з собою інструмент та й піднялася на Говерлу. Відтоді її ніхто не бачив. Але коли у Карпатах умирало чиєсь кохання, то линув з Говерли тужливий спів трембіти.

Трембіта

Минали часи. Звук трембіти увійшов у побут, у серце, у душу і мрію гуцулів. Як найдовший духовий інструмент трембіту занесено у Книгу рекордів Гіннеса. Найбільша трембіта має довжину до 8 м.

Також відомо, що бойки також користувалися трембітами. Бойківська трембіта (трумбета) дещо різниться своєю конструкцією від гуцульської.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*