Валеріана лікарська

Валеріана лікарська
Валеріана лікарська

Хімічний склад валеріани,
Дія валеріани,
Способи застосування валеріани,
Галенові препарати
.

Народні назви: маун, козлик, котяча травичка, одолян. Родина валеріанові (Valerianaceae).

Валеріана лікарська
Валеріана лікарська, склад рослини

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.) – багаторічна трав’яниста рослина з коротким товстим кореневищем і численним тонким шнуроподібним додатковим корінням, що має сильний своєрідний запах. Стебла валеріани лікарської поодинокі або їх кілька, трав’янисті, міцні, циліндричні, порожнисті, заввишки до 1,5 м.

У перший рік у валеріани лікарської виростає стебло з супротивним, рідко черговим або кільчастим, непарноперистим, рідко з цільним листям, з яких нижні – черешкові, верхні – сидячі.

Квітки валеріани лікарської дрібні, двостатеві, запашні, рожеві або білі, блідо-лілові або бузкові, зібрані у великі гіллясті, щиткоподібні суцвіття довжиною до 30 см на верхівці стебла. Квітки зі зрощеними пелюстками, чашечка непомітна, зубці її розростаються при плодах в пір’ясто-волосистий чубчик.

Віночок валеріани лікарської – лійка з 5 – лопатевим відгином, при основі трубки з порожнистим горбком. Плід – дрібна подовжено-яйцеподібна сім’янка, увінчана чубчиком. Цвіте валеріана лікарська в червні – серпні, плоди дозрівають в липні-вересні.

Валеріана волзька (Valeriana wolgensis Kazak.) відрізняється від валеріани лікарської тонким корінням, листям з широкими часточками, розлогим суцвіттям і білим або блідо-ліловим віночком.

Валеріана російська (Valeriana rossica P. Smirn) відрізняється від валеріани лікарської густо опушеними внизу стеблами. Листя знизу майже голі, вузли стебел «безбороді», часточки стеблового листя вузькі, з цільним краєм.

Валеріана лікарська
Валеріана лікарська, квітка рослини

Зростає валеріана на лісових галявинах і полянах, в горах і заростях чагарників, на трав’янистих і торф’яних болотах, по вологих луках, по берегах водойм.

Валеріана широко культивується на плантаціях лікарських рослин.

Поширена валеріана повсюдно, крім Крайньої Півночі і пустельних районів Середньої Азії. В Україні основні заготовки виробляються в Закарпатській, Львівській, Чернігівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Полтавській, Харківській областях.

Заготовки сировини валеріани в природі поступово скорочуються в зв’язку з осушенням і оранкою річкових заплав і заміною природних лісів штучними насадженнями. Введена в промислову культуру.

Не рекомендується заготовлювати валеріану бульбову, валеріану дводомну, валеріану трикрилу, валеріану цільнолисту. Ці види порівняно з лікарськими рослинами більш дрібні, не мають валеріанового запаху, з цільним прикореневим листям.

Для лікування використовують кореневища і коріння валеріани лікарської, валеріани блискучої, валеріани волзької, валеріани пагононосної, валеріани російської. Заготовляють кореневища з корінням восени, коли рослина в’яне, і ранньою весною. Викопують лопатами або вилами, обтрушують від землі, відрізують стебла, миють у холодній воді і пров’ялюють на відкритому повітрі протягом 1-2 днів.

Валеріана лікарська
Валеріана лікарська, зарості рослини

Потім сушать на горищах під залізним дахом або під навісами з хорошою вентиляцією, розклавши тонким шаром (5-7 см) на папері або тканині, періодично перемішуючи, або в сушарках при температурі 35-40 ° С.

Свіжі кореневища і коріння білі, майже без запаху. Висушені – темно-бурі, з валеріановим запахом. Вихід сухої сировини 25 %.

Готову сировину пакують у тюки по 50-100 кг і зберігають у групі ефіроолійної сировини в сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах. Термін зберігання до 3 років.

Хімічний склад валеріани. Кореневища і коріння валеріани містять ефірну олію, до складу якої входять валеріаново-борнеоловий ефір, борнеол, ізовалеріанова кислота, терпен, камфен, лімонен, міртенол, сесквітерпени, алкалоїди, спирти, борнеолові ефіри мурашиної, масляної, оцтової кислот, алкалоїди (валеріан, хотінін), глікозид валерид, дубильні речовини.

Основними діючими речовинами валеріани є біологічно активні сполуки ефірної олії і валенотріатол.

Дія валеріани. Валеріана діє заспокійливо на нервову систему, підсилює процеси гальмування в корі головного мозку, є природним транквілізуючим засобом, сприяє розширенню коронарних судин, нормалізує кровообіг, зменшує рефлекторну збудливість, нормалізує моторну функцію шлунково-кишкового тракту, має спазмолітичну дію, посилює жовчовиділення.

У медицині валеріана, часто в суміші з бромом та іншими заспокійливими засобами, широко застосовується для лікування розладів головного мозку, безсоння, неврозів серцево-судинної системи, при спастичних станах шлунково-кишкового тракту, тахікардії, припливах крові до голови, істерії.

Валеріана входить до складу валокардина, кардиовалена, заспокійливих зборів, крапель Зеленіна та багатьох інших комплексних препаратів.
З кореневища і коріння отримують настоянку валеріани і екстракт валеріани густий.

У народній медицині кореневище і коріння валеріани застосовують у вигляді настоїв, настоянок, порошків як заспокійливий засіб при нервовому збудженні, безсонні, астмі, серцебитті, судомах, спазмах, істерії, мігрені, болях в серці, епілепсії, при всіляких переживаннях і нервових потрясіннях, неврозах серця, що супроводжуються больовими відчуттями і спазмами коронарних судин, при нейродермітах, нервових захворюваннях шлунка і кишечника, при блювоті, судомах, хворобах матки.

При епілепсії дітей купають у відварі валеріани.

Способи застосування валеріани:
– при безсонні і неврозах серцевосудинної системи приймають настій (1 десертну ложку подрібнених кореневищ і коренів валеріани залити 1 склянкою холодної води, настояти 12 годин, процідити) по 1-2 столових ложки 3 рази на день, а дітям по 1 чайній ложці 3 рази на день;

– при істерії, безсонні приймати настій (1 чайну ложку коренів і кореневищ валеріани залити 1 склянкою води, настоювати 24 години в щільно закритому посуді) по 1 столовій ложці;

– при вегетоневрозах приймати відвар (10 г висушених подрібнених кореневищ і коренів валеріани залити 200 мл окропу, кип’ятити 30 хвилин, настоювати 2 години) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день;

– при неврозах серця приймати настоянку (1 частину подрібнених коренів валеріани залити 5 частинами 70% -го спирту, щільно закрити пляшку, настоювати 8 днів в темному місці, злити рідину, віджати корінь, процідити через марлю) по 20-30 крапель з водою 3 рази на день;

– при неврозах приймати по 1-2 г 3 рази на день порошок потовчених в ступці коренів валеріани, запивати водою (порошок зберігають у щільно закритих посудинах);

– як вітрогонний засіб і при схильності до запорів 1 чайну ложку збору (коріння валеріани 30 г, кори крушини 30 г, плодів фенхелю звичайного 20 г, плодів петрушки 20 г) заварити 1 склянкою окропу, настояти 2 години, пити по ½ склянки 2-3 рази на день і за 3 години до сну;

– як жовчогінний засіб – 1 столову ложку збору (коріння валеріани 20 г, хмелю звичайного 20 г, листя трилисника 40 г, листя м’яти перцевої 40 г) залити 2 склянками окропу, настоювати 30 хвилин, приймати по ½ склянки 2 рази на день;

– як седативний засіб при безсонні пити настій (50 г кореневища і кореня валеріани залити 1 склянкою окропу) по ¼ склянки 3 рази на день;

– при неврозах п’ють настій кореня валеріани (6 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день;

– при кардіоневрозах, безсонні приймають по 20 крапель настоянки валеріани на воді;

– при неврозах п’ють по 1 столовій ложці 3 рази на день мікстуру з настою (10 г коренів валеріани настояти в 180 мл окропу) і натрію броміду 4 г.

Галенові препарати:
– дорослим при неврозах серця призначають всередину настоянку валеріани по 20-30 крапель на прийом на воді 2-3 рази на день;

– при неврозах застосовують екстракт валеріани в таблетках в оболонці по 0,02 г по 2 таблетки на прийом;

– при неврозах серця – настоянка валеріани і конвалії по 15 – 20 крапель на прийом на воді;

– при серцево-судинних неврозах – валідол у вигляді крапель по 5 крапель на шматок цукру під язик;

– при нападах стенокардії, неврозах, при нудоті, морській хворобі таблетки валідолу приймають 2-3 рази на день під язик;

– при серцево-судинних неврозах, що супроводжуються брадикардією, призначають валокормід по 10 – 20 крапель на воді 2 – 3 рази на день.
Валокормід: 10 мл настоянки валеріани, 10 мл настоянки конвалії, 5 мл настоянки беладони, броміду натрію 4 г, ментолу 0,25 г, води дистильованої до 30 мл.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*