Категорії
Міста і країни

Відпочинок в умовах пандемії

Відпочивати за кордоном в цьому році зважилися не всі. І справа тут не стільки у відсутності коштів, скільки в побоюванні не впіймати «корону». Втім, якщо не зважитися на відпочинок влітку або на початку вересня, цілком ймовірно, що потім він накриється мідним тазом. Журналіст «Пульсу» С. Кондратьєв особисто перевірив, що змінилося у відпочинку з введенням карантинних обмежень.

Порівняно недавно деякі країни відкрили свої кордони і готелі для туристів, у цьому числі і Туреччина, яка перебуває в зеленій зоні, тобто після відпочинку не потрібно два тижні перебувати на самоізоляції.

Перше, що кидається в очі, коли приїжджаєш до аеропорту в Борисполі, це не маски на обличчях, до яких ми вже трохи звикли, а те, що сидіння в залі очікування через одне перетягнуті стрічками з застереженням: «Карантинні обмеження», у такий спосіб відбувається дотримання соціальної дистанції.

Наступною несподіванкою було перевзування перед металодетекторною рамкою у надані аеропортом бахіли, напевне для того, щоб пасажири не йшли по підлозі босоніж. У Туреччині турки таку люб’язність не проявили – на контролі довелося роззутися і йти босоніж. В іншому особливої ​​різниці не спостерігалося, хіба що в жіночому туалеті в Анталії не було мила. У чоловічому, правда, все було тип-топ. Україна в цьому плані показує себе з кращого боку: в Київському аеропорту було не тільки мило, а й у кожному кутку стояли ємності з антисептичної рідиною для обробки рук. Перед заходом в літак кожній людині вимірювали температуру безконтактним способом.

Вже в салоні літака стюардеси неодноразово нагадували, що маски знімати не можна. Втім, працювали кондиціонери і особливого дискомфорту натягнута маска не доставляла. До честі авіаперевізника Wizz Air слід сказати, в нашому літаку безкоштовно роздавали воду (в грудні минулого року з Арабських Еміратів авіакомпанія Коломойського воду «затиснула» – довелося платити 6 євро за чашечку кави, розміром трохи більше ніж наперсток, разом з печивом).

Відпочинок в умовах пандемії
Аеропорт Анталія – міжнародний аеропорт в Туреччині, розташований в 10 км на схід від центру Анталії.

Ще одним нововведенням у зв’язку з пандемією COVID-19 – необхідність заповнити на всіх, хто летить до Туреччини, спеціальний бланк, в якому містяться на англійській мові питання і варіанти відповідей відносно самопочуття. Ще один «привіт» для тих, хто вважає володінням хоча б базовим знанням англійської мови для себе необов’язковим – після прильоту турецькі прикордонники дивляться не тільки паспорт, але і цей опитувальник. Немає опитувальника – далі не пройдеш.

В аеропорту Анталії туроператори дарують своїм клієнтам фірмові маски (принаймні так робить ANEX Tour). Швидко пройти до автобуса не вдалося через велику чергу – на виході дорогу перекрили тумбами, і кожен туроператор приймав своїх і називав номер автобуса, який повезе до готелю.

В готелі сумки (крім ручної поклажі) поміщають в спеціальну скляну шафу для знезараження. Через кілька хвилин речі повертають господарям з вельми специфічним амбре, що навіює спогади про лікарню. Втім різкий запах бистро випаровується і дискомфорту щезає.

В готелі, як і в аеропорту, на кожному кутку встановлені засоби для обробки рук, відпочивальникам ніхто не нагадує про необхідність носити захисні маски, але персонал справно їх носить.

Якщо не згадувати про харчування, то інших відмінностей від звичайного відпочинку в турецьких готелях і цьогорічних в період карантинних заходів в зв’язку з коронавірусом, немає, хіба що при прибиранні номерів в воду, якою миють підлогу, судячи з запаху, додають якусь хімію.

Шведський стіл. Для багатьох людей, що в якості місця відпочинку обрали Туреччину, найважливішим фактором на користь цієї країни є можливість замовлення туру ALL INCLUSIVE, тобто «все включено». Це означає, що не потрібно турбуватися про те, як дістатися з аеропорту до готелю і назад. Але найголовніше – це організоване харчування за принципом шведського столу, причому вибираєш з наданих продуктів, що хочеш і в бажаних кількостях.

Так було завжди. І кожен відпочивальник чітко знав, що поїсти і випити (безкоштовний алкоголь тільки місцевих виробників) можна вдосталь. Чим тобі не рай? Раз заплатив і ні про що під час туру не турбуєшся. Їж, пий, загоряй на пляжі скільки хочеш. Правда, тут завжди були і залишаються «підводні камені»: то за пляжні рушники потрібно заставу в розмірі одного євро за одну штуку вносити, то за матрац на шезлонгу заплатити.

Та й за розрекламований хамам, лазні в Туреччині, про які на сайтах туроператорів пишуть, що оплату за них включено у вартість путівки, по факту коштують ще 13 євро. Загалом сьогодні вся Туреччина зорієнтована на євро, але вигідніше купити там, на місці, турецькі ліри і розплачуватися ними, ніж віддавати євро і долари. Адже у будь-якого турка, як у попа – здачі ніколи немає. Просто такі вони люди. Це стосується й транспорту: їдеш місцевим автобусом, де проїзд, наприклад, 50 центів, даси євро, а водій тобі посміхнеться фірмовою посмішкою «а-ля Ердоган» і дудки з дві дасть здачу. А почнеш йому намагатися англійською говорити, мовляв, браток, поверни здачу з одного або двох баксів, які я тобі дав, так він «включить мороз», мовляв, моя-твоя зовсім не розумій.

Відпочинок в умовах пандемії
На схід від міста Анталія знаходиться давнє місто Перга, в якому проповідували апостоли Павло і Варнава.

Повернемося до шведського столу. Зараз в турецьких готелях його тимчасово заборонили через пандемію. Тобто платиш, як і раніше за «все включено», але у встановлені години прийому їжі не сам накладаєш собі те, що хочеш і скільки хочеш, а через скло тикаєш пальцем турку, щоб той тобі поклав на тарілку. При цьому тамтешні «чорти» явно скупі. Ти ніби маєш право брати багато їжі, але ткнеш йому, наприклад, на м’ясо, а він тобі покладе один-два шматочки і відійде до іншого блюда. Тоді доводиться або соромитися і не брати те, чого хотів поїсти побільше, або повертати тамтешнього працівника громадського харчування назад, щоб доклав продуктів. І коли починаєш їм говорити, щоб не поспішали, ображаються, роблять гримаси, але все-таки докладають затиснуті ласощі.

Так само і з напоями. Якщо раніше автомати з соком, колою і фантою стояли в фойє, тепер їх переставили до бармена, і тепер не зможеш сам нескінченно, поки не скінчиться солодка водиця, тикати пальцями по кнопках автоматів. Доводиться раз за разом йти до бармена і просити повторити. А там черга, тобто не дуже зручно, хіба що брати відразу по кілька склянок.

На пляжі в Туреччині тепер небагатолюдно. Але цікаво спостерігати за реакцією представників розвинених країн Європи, коли, наприклад, німці бачать, як наші відпочивальники навалюють собі гори м’яса, риби, грибів, сиру і салатів, а потім прагнуть це все до останньої ложечки запхати до свого рота, щоб нічого не залишилося, впадають в ступор. Здавалося б, навіщо стільки їсти, якщо ти вже ситий? Але… їм нас не зрозуміти.

До 10 серпня 2020 року росіян не пускали до Туреччини через високий в РФ рівень захворювань на COVID-19. І це відчувалося. Якщо раніше йдеш по бульвару або проспекту і весь час чуєш гучний мат або сміх, а коли повертаєшся – бачиш горді підборіддя і самовпевнені погляди, відразу розумієш, звідки ці туристи приїхали. Так само як і на дискотеках репертуар завжди видає наших північних сусідів. Втім туркам головне – добре заробити, адже туризм у них в країні на другому місці після сільського господарства. І те, що в цьому році курортний сезон почався не з квітня, а з липня, істотно вдарило по економіці цієї південної країни. Але з 10 серпня у зв’язку з приїздом традиційно грошових росіян, ціни в сфері туристичних послуг і продуктів в Туреччині одразу стали злітати, причому до 30%. І, якщо не торгуватися на базарі до посиніння продавця, купити шорти або футболку навряд чи вдасться дешевше, ніж в Кривому Розі. А місцева шаурма коштує там, в акурат, як на Соцмісці – в перекладі на наші – 50 гривень.

Щоб купити дійсно вигідно речі, треба їхати з курортної зони на великі базари. Але тут одразу виникає питання: а для чого я сюди приїхав?

В цілому, відпочинок в Туреччині, особливо з урахуванням українських курортних цін, являє собою «те на те». Порахуйте тільки, скільки коштуватиме триразове харчування в кафе на сім’ю десь в Залізному Порту або Кирилівці… Ну, а якість сервісу і чистоту моря можна навіть не порівнювати. По-перше, пляжі там і у нас – це величезна різниця. На наших: яблуку ніде впасти – все забито як на березі, так і в морі. Там же людей менше, перш за все й тому, що кожен готель має свій пляж, на який не пускають сторонніх. Це означає, що кількість місць відпочинку розраховане і ніякої товкучки не виникне.

А море? Ніяких тобі медуз, тепле, як парне молоко. Також існує думка, що в серпні в Туреччину літати вже немає сенсу через сильну спеку. Дійсно, температура повітря там вище, ніж у нас. Але через близькість моря, а також наявність кондиціонерів практично у всіх магазинах, транспорті та готелях в цілому відчуваєш себе нормально. Тому, якщо є можливість днів на 6-7 махнути до Туреччини, це набагато краще, ніж два тижні купувати продукти, тягати сумки, самому готувати, мити посуд і шарахатися від медуз десь в Щасливцеве.