Волошка синя

Волошка синя
Волошка синя

Хімічний склад волошки синьої,
Дія волошки синьої,
Способи застосування волошки синьої.

Волошка синя (Centaurea cyanus L.) – однорічна трав’яниста рослина родини Asteraceae (Comrositae) – айстрові (складноцвіті). Народні назви: волошка, синюшник.

Рослина волошка синя з тонким розгалуженим коренем і прямим гіллястим сірувато опушеним стеблом висотою 30-60 см.

Волошка синя, склад рослини
Волошка синя, склад рослини

Листки волошки чергові, сіро-зелені, паутинисто-шерстисті, нижні – черешкові, середні на стеблі – крупнозубчаті, верхні – сидячі, загострені, з цільним краєм.

Квітки волошки синьої зібрані в суцвіття – поодинокі кошики, розташовані на кінцях стебла і його гілок.

Крайові квітки безстатеві, сині, воронкоподібні, нерівномірно-5-зубчасті, серединні – двостатеві, фіолетові, трубчасті, з 5 тичинками і маточкою.

Плід волошки синьої – опушена сім’янка з чубком з жорстких волосків. Цвіте в травні – серпні, плоди дозрівають в серпні – вересні.

Волошка синя росте на полях як бур’ян серед жита, пшениці, ячменю, льону, багаторічних трав, серед посівних культур, близько лісосмуг, на піщаних, супіщаних і глиняних ґрунтах. Іноді волошку синю розводять як декоративну рослину.

Поширена волошка синя майже повсюдно, крім Крайньої Півночі і посушливих степів.

Волошка синя
Волошка синя, квітка рослини

Для лікування використовують сині крайові квітки і насіння волошки синьої. Заготовляють крайові квітки в період повного цвітіння, обриваючи їх руками.

Сушать в захищених від сонця місцях, під навісами, розклавши тонким шаром (1-1,5 см) на папері, або на горищах з хорошою вентиляцією.

Вихід готової сировини 20%. Зберігають сухі квіти волошки синьої в щільно закритих коробках, викладених папером, або в мішках по 15-20 кг в темному місці. Термін зберігання 1 рік. Насіння волошки синьої збирають під час їх дозрівання, сушать в тіні і зберігають в паперових пакетах.

Хімічний склад волошки синьої. Крайові квітки волошки синьої містять антоціани – пеларгонін і ціанідин; глікозиди – ціанарин, центаурин і цікорин; флавоноїди – лютеолін, астрагалін, кемпферол, аплин, космозеін, кверцетин, пеларгонін-хлорид; ефірні масла, гіркі речовини, синій барвник, мінеральні солі, дубильні, смолисті, пектинові і білкові речовини, сапоніни, алкалоїди, аскорбінову кислоту, каротин. У плодах волошки є гіркі алкалоїди, а в траві – поліацетіленові з’єднання.

Дія волошки синьої. Крайові квітки квіткових кошиків волошки синьої мають жовчогінну, сечогінну, потогінну, жарознижувальну, протизапальну, знеболювальну, ранозагоювальну властивості.

У медицині квітки волошки синьої застосовують як легкий сечогінний при захворюваннях нирок, сечового міхура і сечових шляхів, набряках ниркового і серцевого походження і як жовчогінний при жовтяниці, холециститах. Квітки волошки синьої входять до складу сечогінного чаю.

У народній медицині волошка синя є древньою лікарською рослиною. Настій квіток вживають як потогінний і протизапальний засіб при багатьох простудних захворюваннях і кашлі, як сечогінний при хворобах нирок і сечового міхура, закрепах, як знеболююче при болях в шлунку і кишечнику.

Зовнішньо настій квіток волошки синьої використовують у вигляді очних крапель і примочок, як протизапальний і дезінфікуючий засіб при кон’юнктивітах, блефаритах. Відвар квіток використовують внутрішньо і зовнішньо при лікуванні курячої сліпоти. Порошком подрібненого насіння волошки присипають бородавки і незагойні рани.

Способи застосування волошки синьої:
– як сечогінний засіб при захворюваннях нирок, сечового міхура, як жовчогінний приймати теплим настій (1 чайну ложку крайових квіток волошки синьої залити 1 склянкою окропу, настоювати 1 годину, процідити) по 1/4 склянки 4 рази на день до їжі;

– настій волошки синьої за тим же рецептом приймати у вигляді зовнішніх примочок при захворюваннях очей – блефаритах, кон’юнктивітах.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *