Categories
Природа

Втрачений предок людини

Глибоко в ДНК азіатів захована генетична підказка, яка вказує на існування невідомого предка людини. Цікаво, що до цієї разючої гіпотези прийшла не людина, а алгоритм штучного інтелекту. Нове дослідження, опубліковане минулого тижня в Nature Communications, передбачає, що поки що не виявлений гомінід схрещувався з сучасними людьми десятки тисяч років тому.

Втрачений предок людини
Копія зуба денисівця

Втрачений предок людини. Цей таємничий вид в кінцевому підсумку вимер, але Штучний інтелект, розроблений вченими з Інституту еволюційної біології і декількох інших європейських інститутів, знайшов сліди його існування в ДНК сучасних людей азійського походження. У прес-релізі, випущеному Центром з регулювання генома, говориться, що вперше для пояснення історії людства використовувалося глибоке навчання Штучного інтелекту (ШІ), що «прокладає шлях для застосування цієї технології в деяких інших питаннях біології, геноміки та еволюції».

За новим дослідженням, таємничий гомінід, імовірно, є гібридом неандертальців і денисівських людей (Homo altaensis). Неандертальці, які жили в Європі, і денисівці, які поширилися в Сибіру, Південно-Східній Азії та Океанії, були тісно пов’язаною групою ранніх людей, що відокремилися від загального предка близько 744 000 років тому. Коли Homo sapiens вилилися з Африки в Євразію, вони схрестилися з неандертальцями і денисівцями. На додаток до великої кількості ДНК, залишеної неандертальцями, вчені витягли денисівську ДНК зі знайденої в сибірській печері кістки пальця, що добре збереглася. Сьогодні сліди цих вимерлих видів знаходять в ДНК неафриканських людей, хоча тільки азіати зберегли генетичну спадковість денисівських людей.

Однак новітнє дослідження показує, що сучасні люди, крім схрещування з неандертальцями і денисівськими людьми, схрестилися з третім, поки що невідомим видом.

Ця ідея не нова. В 2016 році генетичне дослідження в співавторстві Маюха Мондала з Університету Тарту і Жауме Бертранпетіта з Університету Помпеу-Фабра надало докази того, що корінне австралійське населення з Південної і Південно-Східної Азії «зберігає невелику частку родоводу невідомого вимерлого гомініда, і цей родовід відсутній у європейців і східних азіатів». Їх нове дослідження присвячено пошуку, звідки ж взялася ця невелика частка.

З цією метою Мондал і Бертранпетіт представили докази у формі демографічного аналізу, який був заснований на глибокому навчанні ШІ і доповнений статистичним аналізом. Їх алгоритм розробив і порівняв численні складні демографічні моделі, щоб зробити прогнози про історію подій кровозмішення в Євразії. Для цього вчені «згодували» алгоритму ціле блюдо послідовностей генома, отриманого як з сучасної, так і з давньої ДНК, що дозволило нейронній мережі створити великий набір можливих демографічних історій. Статистичний аналіз в подальшому розрахував, які з цих історій були найбільш імовірними.

«Команда використовувала глибокі навчання, щоб навчити алгоритм «передбачати людську демографію» в процесі сотень тисяч симуляцій, – каже Оскар Лао, головний дослідник з Центру національної науки і генетики. – Кожного разу, коли ми проводимо симуляцію, ми подорожуємо по можливому шляху історії людства. За допомогою цих симуляцій можна поспостерігати, звідки береться ця головоломка з родоводом».

Збирання воєдино цієї генетичної мозаїки призвело до передбачуваної «третьої архаїчної інтрогресії», що означає третя подія гібридизації серед древніх людей (дві інших – генетична суміш між сучасними людьми і неандертальцями і сучасними людьми і денисівцями). Сучасні люди схрестилися з невідомим третім видом, і моделі показують, що це або неандертальсько-денисівський гібрид, або раннє відгалуження денисівського родоводу.

Те, що неандертальці і денисівські люди, які мають спільного предка, могли схрещуватися, нікого не здивує. У минулому році вчені знайшли 90000-річні останки одної такої гібридної людини – дівчинки, у якої мама-неандерталець і ​​тато-денисівська людина. Через нестачу доказів вчені не були впевнені, що це відбувалося на регулярній основі. На підставі нового дослідження через наявність генетично помітної гібридної популяції вчені припустили, що два вимерлих виду схрещувалися досить часто.

Серена Туччі, еколог і еволюційний біолог з Прінстонського університету, в минулому році використовувала генетичні докази, щоб показати, що ранні сучасні люди злучалися з денисівськими популяціями, принаймні, двічі. Це означає, що протяжні сліди денисівської ДНК, укладеної в геномах азіатів, які живуть сьогодні, виходять з мінімум двох окремих денисівських популяцій.

Поза всякими сумнівами, для обґрунтованих висновків потрібно більше доказів. Останні дослідження спонукають археологів шукати додаткові підказки, які вкажуть на існування передбачуваного виду. Що стосується твердження про існування деяких невідомих людських видів, Туччі каже, що робити припущення за межами наявних доказів ще не варто.

Leave a Reply