Дослідники вивчають взаємовплив вакцини і нових штамів SARS-CoV-2. Вчені сподіваються, що невелике зниження ефективності вакцини проти різних штамів може не мати вирішального значення.
В кінці листопада – на початку грудня 2020 року вчені виявили два нових варіанти коронавірусу:
– штам, тепер відомий під назвою B.1.1.7, став причиною сплеску захворювання COVID-19 на південному сході Англії і в Лондоні. Цей варіант SARS-CoV-2 поширився на всю Великобританію і був виявлений в десятках інших країн;
– штам, названий N501Y, відповідальний за епідемію в Східно-Капській провінції ПАР.
Обидва варіанти коронавірусу виникли незалежно один від одного і кожен несе в собі безліч мутацій. Деякі зміни зачіпають шиповий білок коронавірусу, який під час інфікування працює як ключ – приєднується до клітини і допомагає вірусу проникнути всередину. Саме цей білок є основною мішенню імунної відповіді. Дослідники зосередили свою увагу на загальній для обох варіантів мутації шипа під назвою N501Y. Вчені припускають, що саме ця зміна дозволяє вірусу міцніше прикріплюватися до клітини, що збільшує зараження.
Вивчення N501Y дає змогу зробити висновок, що ця модифікація не мала істотного впливу на активність імунітету, виробленого по відношенню до початкового варіанту вірусу. Але інша мутація в південно-африканському штамі, що названа E484K, може вплинути на ефективність наявних в організмі антитіл.
В ході вивчення сироватки, що містить імуноглобулін видужуючих від COVID-19 людей, було відзначено: штами, що мають в собі мутацію E484K та деякі інші зміни, здатні вислизати від розпізнавання відповідними антитілами.